Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Посади козацькі

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 2405
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1537 раз.
Подякували: 565 раз.
Стать: Жінка

Посади козацькі

Повідомлення АннА » 28 жовтня 2017, 13:16

КАНЦЕЛЯРИСТ– назва молодшого службовця однієї з канцелярій: Генеральної військової канцелярії, Генеральної скарбової канцелярії, Канцелярії генеральної військової артилерії, Канцелярії малоросійського генерал-губернатора, полкової канцелярії, сотенної канцелярії.
Канцеляристів призначали з-поміж випускників Києво-Могилянської академії та дітей козацької старшини.
Посада канцеляриста була однією з перших сходинок кар'єри службовців.
Терміном "канцелярист" з означенням "старший" називали також осіб, які займали вищі полкові або генеральні посади, зокрема, старшим канцеляристом (урядовець Ген. військ. канцелярії) називали заст. генерального писаря.
Канцеляристи брали участь у вирішенні госп., адм., суд., дипломатичних справ, працювали над упорядкуванням законодавства.
Компетенція канцеляристів Ген. військ. канцелярії (військових канцеляристів) поширювалася й на ін. установи– скарбову, похідну, полкові та сотенні канцелярії, де вони вирішували питання розмежування земель та виконували функції мирових суддів.
Кількість не була сталою, зокрема військ. канцеляристів у 1728 було 25 осіб, а в 1742 –179.
На їх утримання надавалися рангові маєтності.
Коробов О.І.
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 2405
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1537 раз.
Подякували: 565 раз.
Стать: Жінка

Re: Посади козацькі

Повідомлення АннА » 28 жовтня 2017, 13:19

КАНЦЕЛЯРІЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АРТИЛЕРІЇ– один із центр. органів влади в Укр. козац. д-ві та за часів функціонування 2-ї Малоросійської колегії (18 ст.).
До її компетенції входила організація бойового застосування, тех. і госп. обслуговування артилерії та фортифікаційних споруд.
Їй підлягали полкові обозні та керовані ними полкові артилер. відділи.
Вона підпорядковувалася безпосередньо генеральному обозному і розміщувалася в м. Глухів.
Поточними питаннями опікувався осавул, йому допомагали хорунжий, писар та канцеляристи.
Для управління справами с.-г. маєтків, ливарних та порохових підпр-в, кінних з-дів, що перебували у відомстві канцелярії, залучалися значкові товариші та військові товариші.
Як військ.-адм. орган канцелярія до 1765 підпорядковувалася Генеральній військовій канцелярії. Однак уже від 1760 (згідно з інструкцією К.Розумовського генеральному підскарбію) звітувала перед Генеральною скарбовою канцелярією у фінансово-госп. питаннях.
Із заснуванням 2-ї Малорос. колегії стала підзвітною їй та підлягала фінансовому контролю з боку Генеральної лічильної комісії.
Струкевич О.К.
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 2405
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1537 раз.
Подякували: 565 раз.
Стать: Жінка

Re: Посади козацькі

Повідомлення АннА » 28 жовтня 2017, 13:23

ГЕНЕРАЛЬНА СКАРБОВА КАНЦЕЛЯРІЯ Канцелярія військового скарбу – вищий фінансовий орган в Укр. козац. д-ві 18 ст.
Діяла з перервами протягом 1723–81, містилася у м. Глухів.
До її компетенції входили справи збору натуральних і грошових податків з нас., вона відала прибутками та видатками, військ. маєтностями й ранговими маєтностями тощо.
Кер-во Г.с.к. покладалося на двох генеральних підскарбіїв – одного українця й одного росіянина.
Г.с.к. очолювали: з українців – А.Маркович, М.Скоропадський, В.Гудович; з росіян – І.Мякінін, С.Полозов, О.Панін.
Функції держ. контролю виконувала окрема Генеральна лічильна комісія (1734–82).
Панашенко В.В.
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 2405
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1537 раз.
Подякували: 565 раз.
Стать: Жінка

Re: Посади козацькі

Повідомлення АннА » 17 січня 2018, 13:29

КОШОВИЙ ОТАМАН – найвища виборна керівна посада в Запорозькій Січі. Вибори на Січі проводилися щороку 1 січня на заг. раді Війська Запороз. низового (див. Військо Запорозьке). К.о. обирався на рік. Це не означало, що обраний мав обов'язково керувати увесь свій строк. Його могли переобрати в будь-який час. Але для того, щоб ініціювати переобрання К.о. або будь-якої ін. посадової особи, треба було мати вагомі аргументи. Ними могли бути злочин, незадовільне кер-во громадою та зрада. Відомі випадки, коли кошові отамани закінчували життя самогубством. Дехто з кошових отаманів обіймав цю посаду по 10–15 років, як, скажімо, І.Сірко або П.Калнишевський. Самі вибори обставлялися спец. ритуалом. Після обрання або затвердження К.о. йому вручалася булава як символ влади над Військом Запороз. низовим. К.о. об'єднував у своїх руках військ., адм., суд. та духовну владу. Під час війни він був головнокоманд. усіх військ і флоту і діяв як необмежений диктатор. Усі його накази виконувалися миттєво та незаперечно. Будь-хто з війська за його наказом міг бути страчений за найменшу провину. В мирний час він був конституційним володарем Вольностей Війська Запорозького низового: керував усіма паланками, виконував роль верховного судді над усіма; визначав покарання і карав злочинців; вважався начальником запороз. духовенства, а тому приймав і призначав духовних осіб з Києва в усі церкви Вольностей. К.о. затверджував також усіх обраних товариством нижчих урядовців. Узаконював розподіл між куренями запорозькими угідь, земель, майна, припасів, реманенту, грошей, військ. здобичі тощо. К.о. вступав у дипломатичні стосунки з будь-якими д-вами. Видавав службові атестати та узаконював землеволодіння між підданими Війська Запороз. низового. Але попри все він не був необмеженим володарем, а був "primus inter pares" (першим серед рівних). Його владу обмежували три умови: звіт, час і рада. Спочатку він не мав ні особливого приміщення, ні окремого столу і залежав від волі Війська, яке в будь-який час могло порушити питання про переобрання К.о. й усієї адміністрації. Без заг. ради всього Війська Запороз. низового К.о. нічого не міг здійснити. Офіційно його титулували "мосць пане отамане кошовий", "його вельможність пан кошовий", "його благородіє пан кошовий". Не-офіційно звався "батьком", "пан-отцем", "вельможним добродієм". На час своєї відсутності призначав із середовища старшини свого заст. – наказного кошового отамана. За часів Нової Січі спостерігалася тенденція до узурпації влади особою К.о. Але це пояснюється низкою об'єктивних причин.

Серед найвизначніших кошових отаманів слід згадати І.Сірка, К.Гордієнка, І.Малашевича та П.Калнишевського.

Кошові отамани Запорозької Січі, 1650–1775 (за Ю.Мициком):

Гуцький, квіт. 1650

Лютай, 1652Яків Барабаш, 19 жовт. 1656 – 24 серп. 1658

Павло Шкурко (Гомон), 30 берез. 1658 – 2-га пол. 1658

Іван Сірко, 1659–60

Петро Суховій (див. П.Суховієнко), 1660 і даліІван Брюховецький, 1662 і далі

Сацько Туровець (Яцько Торський), 20 квіт. 1663 – 24 черв. 1663

Іван Сірко, 4 серп. 1664 – 1665

Іван Щербина, 18 листоп. 1664 і

далі Лесько Шкура 1665 і далі

Іван Куриленко (Ждан, Ріг), лют. 1665 – 22 трав. 1667Іван Донець, 11 черв. 1665 і далі

Іван Величко-Білковський, 27 верес. – 25 листоп. 1666 і далі

Пластун, 9 груд. 1666

Остап Васютенко (Чемерис), 22 трав. – 28 черв. 1667 і далі

Іван Величко-Білковський, 17 січ. – 18 берез. 1668 і далі

Петро Кіхотський, 1-ша пол. 1669

Курило, 1668 або поч. 1669

Лук'ян Мартинович, черв. 1669

Григорій Пелех, 2-га пол. 1669Михайло Ханенко, 20 червня 1669 – 7 серп. 1670

Іван Сірко, 1670 – 29 квіт. 1672 і далі

Денис Кривоніс, 1672

Овсій Шашол, квіт. – 17 жовт. 1672 і далі

Микита Вдовиченко, 27 жовт. 1672 і далі

Лук'ян Андрійченко, 20 жовт. 1672 – квіт. 1673

Іван Сірко, вересень 1673 – 11 серп. 1680

Григорій Шиш, 29 лип. 1678 і далі

Іван Стягайло, 29 серп. 1680 – трав. 1681

Трохим Волошин (Костянтинович), 8 серп. 1681 – 10 трав. 1682

Василь Олексійович, 2 трав. 1682

Пасько Василевич, 2 трав. 1682 і далі

Григорій Єремієнко (Іванович), 20 листоп. 1682

Григорій Сагайдачний, 1686

Федір Іванник, 11 трав. 1686 – 5 січ. 1687

Григорій Сагайдачний, 22 верес. 1687 – лип. 1688 і далі

Филон Лихопой, кінець лип. – 20 груд. 1688

Іван Гусак, 20 грудня 1688 – 25 трав. 1691

Федір (Гусак), 28 трав. – 6 черв. 1691 і далі

Іван Гусак, 15 черв. 1691 – січ. 1693

Василь Кузьменко, січ. 1693 – 24 січ. 1693

Іван Гусак, черв.–лип. 1693

Семен Рубан, 13 лип. 1693 – 10 трав. 1694

Іван Шарпило, літо 1694

Петро Прима (Примис), літо 1694 – 18 лют. 1695

Максим Самійленко, трав. – серп. 1695 і далі

Іван Гусак, листоп. 1695

Яків Мороз, листоп. 1695

Григорій Якименко, 1 серп. 1696

Яків Мороз, 17 квіт. 1696 – 17 лют. 1697

Йосип Федоренко, 13 берез. 1697 і далі

Григорій Якименко, 13 березня 1697 – 12 листоп. 1698

Мартин Стук (Стукало), 14 трав. 1698 – 12 черв. 1699

Петро Прима, 5 серп. 1699 – 13 лют. 1700

Герасим Криса, 27 лют. 1701 і далі

Петро Сорочинський, 28 черв. 1701 – 3 жовт. 1702

Кость Гордієнко, груд. 1703 – 27 трав. 1706

Лук'ян Тимофієнко, 8 верес. – груд. 1706

Петро Сорочинський, 6 черв.–груд. 1707

Кость Гордієнко, груд. 1707 – квіт. 1709

Петро Гордієнко, 1709 – квіт. 1710 і далі

Йосип Кириленко, 13 черв. 1710 і далі

Кость Гордієнко, 29 листоп. 1710 – 1713 і далі

Іван Малашевич, 1713–14

Василь Йосипович, 13 серп. 1714 – 23 лют. 1715 і далі

Іван Малашевич, лип. 1716 – 6 черв. 1720 і далі

Павло Федорович, 17 липня 1725 – 1727 і далі

Павло (Пасько) Сидоренко, 13 берез. 1728 і далі

Кость Гордієнко, 3–4 черв. 1728

Іван Гусак, черв.–лип. 1728

Кость Гордієнко, лип. 1728

Іван Малашевич, серп. 1731 і далі

Іван Білицький, серп. – 22 груд. 1733 і далі

Іван Малашевич, 1734–35

Іван Білицький, берез. 1735 і далі

Іван Малашевич, 1736–37

Іван Білицький, 1738

Кость Покотило, 1739

Яків Туркало, 1739–40

Степан Гуманський, 26 листоп. 1740 і далі

Степан Гладкий, 1741

Семен Єремієвич, 1742

Іван Малашевич, 1743

Яким Ігнатович, 1744

Василь Сич (Григорович), 1745 – 23 трав. 1747

Павло Козелецький, 1747

Данило Гладкий

(Яковлев, Яковенко), січ.–груд. 1748

Яким Ігнатович, 1748–49

Олексій Козелецький, літо 1749 – 2 січ. 1750 і далі

Іван Кажан, 1750

Василь Григорович, 1751 – 25 лип. 1752

Яків Ігнатович, 1752 і далі

Павло Іванович, 2 листопада 1752 – 25 лют. 1753

Григорій Федорович (Лантух), 25 черв. 1753 і далі

Семен Тимотій, 1753

Данило Гладкий

(Стефанович), 22 жовт. – 25 груд. 1753 і далі

Яків Гнатович, 1754

Григорій Федорович (Лантух), 1755 – 20 черв. 1756 і далі

Данило Гладкий, 1757

Григорій Федорович, 20 листоп. 1758 і далі

Іван Білицький, 25 квіт. – 14 листоп. 1760 і далі

Степан Рудь, 23 серп. 1762

Петро Калнишевський, 1762

Григорій Федорович, 16 квіт. – 22 серп. 1763 і далі

Пилип Федорович, 1764

Іван Білицький, 27 берез. 1765 і далі

Петро Калнишевський, 1765 – 14 серп. 1775.
Олійник О.Л.

Зображення Зображення
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 2405
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1537 раз.
Подякували: 565 раз.
Стать: Жінка

Re: Посади козацькі

Повідомлення АннА » 17 січня 2018, 13:51

КОШОВИЙ СУДДЯ – виборна вища керівна посада в Запорозькій Січі.
Це, по суті, друга особа на Запорожжі після кошового отамана. Її міг обіймати найбільш освічений і авторитетний козак.
Кошового суддю обирали на заг. військ. раді на один рік.
Він репрезентував суд. владу у Вольностях Війська Запорозького низового і мав за обов'язок судити винних, розглядати цивільні й кримінальні справи, виносити вироки, залишаючи, однак, кошовому отаманові остаточну їх ухвалу або скасування.
Був також "начальником при скарбі і арматі".
Кошовий суддя часто заступав кошового отамана під час відсутності останнього як наказний кошовий отаман.
Зовнішнім знаком його влади була велика срібна військова печатка, яку він постійно мав при собі і прикладав до всіх офіц. ухвалених заг. козац. радою паперів.
Він, як і кошовий отаман, жив і харчувався разом з простими козаками того самого куреня, до якого був колись приписаний. Джерелом доходів судді було царське жалування – 70 рублів на рік і частина мита за перевози через ріки. Крім того, він отримував, як і кошовий отаман, ралець із торгівлі і штрафів.
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 2405
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1537 раз.
Подякували: 565 раз.
Стать: Жінка

Re: Посади козацькі

Повідомлення АннА » 17 січня 2018, 13:53

КОШОВИЙ ОСАВУЛ – виборна вища керівна посада у Запорозькій Січі.
Як і ін. старшин, військового, або кошового, осавула обирали щороку.
Його обов'язки були досить складні: він стежив за ладом і пристойністю серед козаків на Січі у мирний час, а у воєн. – за порядком у таборі (див. Ваґенбург), за дотриманням і виконанням рішень козацької ради й розпоряджень кошового отамана на всій тер. Вольностей Війська Запорозького низового, проводив розслідування всіх скарг і суперечок цивільного населення Вольностей та сімейних козаків. Крім того, керував заготівлями фуражу та провіанту для війська, приймав хлібне і грошове жалування Війська Запорозького від його сюзеренів – польського короля, а згодом – російського царя. За наказом кошового отамана К.о. розподіляв жалування серед куренів запорозьких і товариства, опікувався справами всіх подорожніх і купців на територіях Вольностей, організацією прикордонної служби, розвідки і контррозвідки, організовував прийняття іноземних послів і формував склад запороз. депутацій і посольств. Одним словом, його обов'язки були поєднанням функцій глави виконавчої влади та поліційно-наглядових. Це було справді всевидяще око і права рука кошового отамана. Символом влади К.о. була дерев'яна палиця, тонша посередині і товща на кінцях, скріплених срібними кільцями. Помічником К.о. вибирали військового підосавулія, а під час війни – військового обозного (див. Обозний), який відав артилерією, провіантом і фуражем.
Із повагою, Ганна


Повернутись до Козацтво

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей