Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Козак МАМАЙ

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3261
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1881 раз.
Подякували: 675 раз.
Стать: Жінка

Козак МАМАЙ

Повідомлення АннА » 23 березня 2016, 18:06

Символ нашого форуму, козак під деревом - Мамайчик
«КОЗАК МАМАЙ», «козак-бандурист» — картина із зображенням козака-бандуриста, створена за традиційною схемою — в її центрі у статичній позі сидить козак з бандурою. Малюнки пізніших часів дедалі більше відходять від первинних однофігурних композицій, але традиційна поза гол. персонажа на них залишається незмінною. Дослідники виводять її (цю позу) зі сх. іконографії, вказують на її подібність до зразків мист-ва часів скіфів і навіть більш ранньої доби — індоарійської прадавньої спільноти. Схема картини не змінюється, а лише доповнюється побічними сюжетами чи персонажами (саме це, на думку дослідників, свідчить про давність однофігурної композиції). Із серед. 18 ст. під впливом гайдамацького руху в композицію вводяться ін. персонажі, вони подаються здебільшого дрібним планом, мало пов’язані з гол. постаттю, є учасниками різних сцен з гайдамацького життя (п’ють горілку, танцюють, б’ються, стріляють із мушкетів, варять юшку тощо). З картини зникає характерний для попередніх років віршований текст унизу (переважно гумористичного забарвлення, з монологу козака-героя вертепної комедії з різними доповненнями; див. також Вертеп), а козакові дають ім’я «Мамай» (за однією з версій, таким було прізвище одного з гайдамацьких ватажків). Відтоді це ім’я переходить і на копії старих «козаків-бандуристів» і закріплюється за всіма варіантами картини.

У свідомості народу ватажки й учасники Коліївщини були героями, оборонцями від гнобителів імесниками. Існує зображення М.І.Залізняка в образі козака Мамая в традиційній позі, з бандурою (Флейшер. Максим Залізняк, 1858, Державний музей етнографії, Санкт-Петербург). Початком 19 ст. датують картину, де поряд з козаком сидить гротескно зображений панок у міському костюмі і частує його горілкою; на ін. біля козака з бандурою танцюють дівчата.

Остаточно образ «козака Мамая» сформувався наприкінці 18ст.: молоде обличчя, широко відкриті очі, довгі вуса й оселедець, багатий одяг. Підібгавши ноги «по-турецьки», він самотньо сидить серед степу, сумовито занурений у свої думки, і грає на бандурі. Доповнюють образ зображувані поряд з козаком — бойовий кінь, зелений дуб, козац. зброя, шапка, люлька, пляшка і чарка.

У картинах присутній дух барокової епохи (див. Бароко). Мова їх виражальних засобів проста й лаконічна. Плавні заокруглені лінії окреслюють спокійно-елегійні постаті, в одязі домінує червоний колір, гармонійно поєднаний з відтінками чорного, вохристого, зеленого. Спрощені риси і форми надають композиціям монументальності, а колірна насиченість і декоративність містять приховану патетику.

Висока міра узагальнення надавала образу значення символу, що зберігає істор. пам’ять народу й утверджує ідеал мирного стража своєї землі, мужнього, зосередженого й мрійливо-задумливого. Причини такого потрактування образу дослідники вбачають у тому, що він остаточно сформувався в ті часи, коли козац. вольниця вже відійшла в минуле.

У 17—19 ст. картина козака-бандуриста була найпопулярнішою на укр. землях, особливо на Полтавщині, Чернігівщині, Харківщині, рідше на Правобережжі. Нею селяни, потомки простих козаків, прикрашали свої хати, образ козака-бандуриста малювали на дверях і стінах хат, на скринях, кахлях і посуді.
http://history.org.ua/?termin=Kozak_Mamay
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3261
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1881 раз.
Подякували: 675 раз.
Стать: Жінка

Re: Козак МАМАЙ

Повідомлення АннА » 28 квітня 2016, 12:05

Коза́к Мама́й — ідеалізований образ козака та своєрідний духовний символ в Україні.
Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу; коня, що є символом війни, некерованого гніву та хоробрості; дуба котрий символізує могутність та генетичну чистоту роду. Часто на малюнках присутне зображення списа з прапором, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі життям та смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
Картина «Козак-Мамай» набула значного поширення в XVIIІ-XIX ст.. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях.
Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам'ятник героїчному минулому українського народу. Малювали «Козаків-Мамаїв» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях.
Дослідників завжди цікавило питання: чому картину, на якій зображено українського козака, названо чужомовним ім'ям Мамай. Відразу на думку спадає однойменний Золотоординський хан. Східним походженням пояснюють назву картини дослідники Д. Щербаківський, П. Білецький та С. Бушак. На думку Бушака слово «мамай» вживалося як синонім слів: «козак», «запорожець», «гайдамака», «розбишака», «волоцюга», «відчайдуха» й означало не ім'я козака, а характеризувало його заняття.
Картини називали «Мамаями» переважно в усній традиції, а у підписах — текстах зустрічаються інші імена — Хома, Іван, Палій та інші. Назва «Козак Мамай» трапляється на картинах з «гайдамацькими сценами». Саме у XVIII ст. під впливом гайдамаччини картина композиційно змінюється, розширюється у своєму змісті: з'являються живописні полотна з часів Коліївщини. На них подані сцени розправи гайдамак зі своїми противниками — суд, який вершить Мамай; на деревах повішені чоловічі постаті. Щербаківський вважав, що саме часи гайдамаччини безіменному козаку-бандуристу, у «якого ім'я було не одно, а єсть їх до ката», додали ім'я «Мамай», ім'я, яке перейшло потім і на копії старих картин козака — бандуриста і закріплено за всіма взагалі варіантами цієї картини.
«Козак-бандурист», «Козак-запорожець», «Козак-Мамай» — все це назви картин одного типу. Загальні риси композиції і головного образу, побутування їх протягом кількох століть на українських землях дозволяють вважати ці твори традиційними народними картинами. Їх існує кілька варіантів. Але у всіх випадках основою композиції завжди є постать козака, який переважно сидить «по-східному».
Найчисельніші колекції цього твору зберігають та експонують Національний художній музей України, Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького та Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 0%B0%D0%B9
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3261
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1881 раз.
Подякували: 675 раз.
Стать: Жінка

Re: Козак МАМАЙ

Повідомлення АннА » 04 травня 2016, 19:56

Коза́к Мама́й — срібна пам'ятна монета номіналом 20 гривень, випущена Національним банком України, присвячена ідеалізованому образу козака і українців загалом в Україні. Козак Мамай уособлює захисника українського народу, степовика, мандрівника, воїна, мудреця, казкара і характерника в одній особі. Його образи можна зустріти майже в кожній хаті поряд з іконами. З іменем (назвою) тісно пов'язаний стародавній термін «мамаювати» (мандрувати, козакувати, вести козачий спосіб життя), «ходити на мамая» (іти навмання, куди очі дивляться).

Монету введено в обіг 23 липня 1997 року. Вона належить до серії «Герої козацької доби».
Номінал 20 гривень
Маса 31,1 г
Діаметр 38,6 мм
Гурт рифлений
Метал срібло
Роки карбування 1997

На аверсі монети в центрі у намистовому колі зображена композиція, яка символізує національну ідею Соборності України — об'єднання всіх українських земель: геральдичні фігури покровителя Києва Святого Архістратига Михайла в лицарському обладунку і зі списом та коронованого лева Галицько-Волинського князівства тримають малий Державний герб України — тризуб на щиті. Над композицією розміщена дата «1997» — рік карбування монети. Вгорі по зовнішньому колу напис «УКРАЇНА», внизу у два рядки «20 ГРИВЕНЬ» — позначення номіналу монети. Написи по колу відокремлені один від одного бароковими орнаментами із зображеннями грифонів. Ліворуч від числа «20» позначення і проба дорогоцінного металу «Ag 925», праворуч його вага у чистоті «31,1».

На реверсі монети в центрі намистового кола представлена композиція, що відтворює сюжет, популярний у народному мистецтві України XVIII-ХХ ст.: козак Мамай сидить по-турецьки в розкішно гаптованому, отороченому хутром жупані, палить люльку і грає на бандурі. Навколо нього традиційні зображення атрибутів козацького військового побуту того часу: добре опоряджений кінь, прив'язаний до встромленого у землю списа з прапорцем на верхівці; молодий дуб, з якого звисає козацька шабля; пістоль і кістяна порохівниця; висока турецька шапка та пляшка оковитої. По зовнішньому колу написи: ліворуч «КОЗАК МАМАЙ», праворуч «ЛИЦАР ВОЛІ І ЧЕСТІ». Вгорі ці написи розділені прапорцем на верхівці списа, внизу стилізованою гілкою червоної калини.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 2%D0%B0%29
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 936
З нами з: 12 лютого 2016, 23:05
Звідки: Україна
Подякував (-ла): 209 раз.
Подякували: 166 раз.

«Козак Мамай» воїн «Химородник»

Повідомлення ukrgenealogy » 20 травня 2016, 17:14

Період після взяття Києва у 1240 ордами хана Батия має назву «Темні віки України», адже про те, як жили й воювали наші прадіди із хижими степовими людоловами вподовж кількох століть, практично не залишилось згадок в літописах. Ні гич не відомо, як велося на полях війни нашим воїнам-наддніпрянцям, правнукам ратників княжої дружини та бояр. Вони — спадкоємці військової могутності Великого Київського князівства впродовж аж цілих шести поколінь з 1240 по 1362 роки збирались силою та аналізували військову тактику ординців. Тож ніби б то нізвідки з`явилась у «Дикому полі» величезна армія «чубатих слов`ян», яка за 18 років до розрекламованої російською імперією Куликовської битви, спільно з Великим литовсько-руським князем Ольгердом Гедеміновичем у 1362 році в битві на Синіх Водах поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області) «зламала хребет» золотоординським баскакам (фортеця Торговиця знаходилась нижче міста Гумані (Умані) на річці Синюха).

Недарма, саме з нашими прадідами – «чубатими слов`янами», або ж козаками, впродовж останніх 650 років українці пов`язують свої сподівання та мрії на краще життя й національно-культурне відродження.

Отож писана олійними фарбами парсуна (народна картина, образ) «Козак Мамай» є чи не найціннішим спадковим клейнодом корінних козацьких родів українських земель.

Консолідуюча місія «Козака Мамая» як алегоричного втілення українського національного характеру, як би не старались вороги, не обмежується сьогоденням. «Козак Мамай», безперечно, є «генетичним кодом» української козацької нації.

У далекому 1905 році, на початку XX ст., коли ще були живі носії народної мудрості та сакральних ведичних знань, великий мудрець та вчений Борис ГРІНЧЕНКО, укладаючи ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК української мови, опитував селян, цебто правнуків запорозьких козаків, у Подільській, Київській, Полтавській, та Чернігівській губерніях – хто ж такий МАМАЙ?
Козацькі правнуки, не змовляючись, відповідали, що це – кам'яна баба, яка стереже, вивищується, або ж маячить на курганах…

Образ козака-невмираки Мамая дійсно був і є «генетичним кодом» нашого народу. Ще задовго до «Битви під Синіми Водами» у наших дідів – «чубатих слов`ян» так повелось, що давні козацькі прізвиська формувались за рахунок сполучення дієслів, іменників та прикметників, котрі в результаті своєрідного еволюційного розвитку ставали прізвищами, себто іменниками.
Воїн-характерник, який на енергетичному рівні оберігав, стеріг певну територію козацького краю, попереджаючи про появу зловорожих сил, нібито «маяв», цебто, як яструб, ширяв на кордоні козацьких вольностей. Префікс «Ма» в санскриті означає «великий», «Майя» – із санскриту «ілюзія, яка робить нереальне реальним…». Таким чином, шляхом поєднання префікса «Ма» та іменника «Майя» утворюється ймення Мамай – «ТОЙ, ХТО ВОЛОДІЄ ВЕЛИКОЮ СИЛОЮ ІЛЮЗІЇ»! У простонародній уяві воїн-характерник, він же ж химородник, – із надзвичайними вміннями, який при потребі міг стати навіть камінною стелою (Мамаєм) – своєрідною камерою відеоспостереження за зовнішнім світом…
Слова «Химородник» і «Мамай» є тотожними термінами, які позначають (титулують) вміння володіти даним козаком великою силою надприродної ілюзії. Такі позначені, вибрані «козаки над козаками» — «воїни над воїнами» й нарікались товариством титулом-йменням воїна захисника – Мамай!
У реєстрі Війська Запорозького Низового 1756 року, серед списків 38 куренів козаків із титулом-йменням Мамай нараховується аж 18 осіб…

1. Джереліївський курінь: Лук'ян Мамай, Ярема Мамай
2. Конелівський курінь: Василь Мамай, Ігнат Мамай
3. Іркліївський курінь: Семен Мамай, Іван Мамай
4. Батуринський курінь: Тиміш Мамай
5. Дінський (від річки Дон) курінь: Михайло Мамай
6. Канівський курінь: Корній Мамай
7. Кисляківський курінь (село Кислин, Маньківського р-ну, Черкаської обл.): Яцько Мамай
8. Левушківський курінь: Кузьма Мамай
9. Незамаївський курінь: Петро Мамай
10. Пластунівський курінь: Кирик Мамай
11. Коренівський курінь: Петро Мамай
12. Полтавський курінь: Нечипір Мамай
13. Кущівський курінь: Петро Мамай
14. Сергіївський курінь: Павло Мамай
15. Титарівський курінь: Данило Мамай

Вісімнадцять воїнів-химородників, котрі мали титул-ймення Мамай, чатували, оберігаючи на енергетичному рівні, та попереджали про небезпеку людність рідної козацької Вкраїни.
Назви більшості куренів Запорозької Січі походять від назви козацьких слобід, поселень чи місцевостей, звідкіль на Січ вийшли перші козаки. Тож якщо на сучасну мапу (карту) України нанести назви сіл та містечок, котрі дали назву куреням, до яких були приписані воїни Мамаї, відповідно сполучивши їх між собою лінією, то ця лінія простягнеться практично від Карпат і до річки Дон. Більше того, це – стратегічно важливі ключові місця, повз які проходили транзитні шляхи пересування татарських чамбулів, що займались людоловством. Наприклад – село Конела (с. Конела, Жашківського р-ну Черкаської обл.), яке дало свою назву Конилівському куреню Війська Запорозького Низового. Розташоване це давнє козацьке село якраз посередині між двома відгалуженнями так званого «Чорного ординського шляху». «Чорний шлях» проходив приблизно за двадцять кілометрів на північ та двадцять п'ять кілометрів на південь від нього. Далі на захід, через 60 км, північне й південне відгалуження цього «Татарського шляху», з'єднувалось до купи, якраз недалеко від села Левухи (с. Левухи, Іллінецького р-ну Вінницької обл.). Отже, стає зрозумілим, чому місцевість, де лежало козацьке село Левухи (від нього пішла назва Левушківського куреня), мала свого особистого Мамая, а місцевість в районі села Конела мала аж двох Мамаїв, – бо ж воїни Мамаї мусили знаходились в тих стратегічно-важливих ключових місцях України, де була найбільша загроза просування в глиб території ворожого війська.

Шановний читачу! Зверніть увагу на список Мамаїв наведений вище. А відтак, знайдіть на карті України назви міст чи сіл: Батурин, Полтава, Кислин, Левухи, Конела, Канів та інших козацьких форпостів, де були Мамаї, накладіть назви цих козацьких форпостів на мережу давніх шляхів і ви зрозумієте стратегію і логіку наших прадідів, котра була спрямована на зміцнення безпеки рідної Вкраїни, в ключових місцях якої, на перетинах шляхів, стояли своєрідні живі психологічні радари – Мамаї…

Стає очевидним, з якою метою кожна козацька родина в XVI – XVIII ст. обов'язково мала в своїй оселі поличчя – парсуну «Мамая». Думка – матеріальна, тож воїн-химородник, володіючи надприродними можливостями, завдяки цим зображенням входив в енергетичний, як би тепер сказали, екстрасенсорний, зв'язок із власниками оселі, де знаходилась парсуна.

Сидячи в медитативній позі навпочіпки (в позі «лотоса») десь біля кремезного дуба, воїн-химородник із титулом «Мамай», як радар, міг «моніторити» територію цілого прилеглого району уздовж ймовірних шляхів пересування ворожих загонів.

Як уже сказано, думка – матеріальна. Згадайте технологію роботи нинішніх екстрасенсів. Вони, беручи в руки світлину (фотографію) якоїсь людини, розповідають про неї, її хвороби, її минуле й майбутнє… Воїн-химородник, сидячи під дубом на своєму бойовому посту, робив усе навпаки. Все відбувалось приблизно так. Коли на козацький хутір чи зимівник нападав передовий розвідувальний татарський чамбул чи польська хоругва, у людей, які там проживали та візуально бачили видиму смерть, що нависла над ними і їхнім рідними та близькими, відбувався вибух негативного сплеску енергетики. Ці емоційні енергетичні збурення якимось робом передавались на парсуну «Мамая». Таким чином, воїн-химородник, будучи в енергетичному резонансі зі своєю парсуною, яка була насправді таким-собі середньовічним міні-комп'ютером, вживав відповідних заходів для поширення інформації серед людності козацького краю. Стає зрозумілою легенда доби Середньовіччя про те, чому ж воїн-Мамай був захисником та з'являвся саме там, де на людей чекала якась небезпека, аби їх попередити. Завдяки зміненій ілюзії він усе бачив і знав про довколишній світ.

Численні орди зайд-окупантів напевне також щось знали про подібний метод характерників – егрегор попередження загрози, самоідентифікації та збереження українського народу. Тож ніби б то без видимої причини польські чи татарські головорізи спалювали хати в козацьких слободах. На перший погляд, вони діяли так, аби помститися козакам, знищивши їхнє майно. Проте хата наново відбудовувалась нашими прадідами за якихось 2-3 тижні.

Насправді ворожа розвідка намагалась знищити засіб екстрасенсорної комунікації між людністю України. Адже чи не у кожній козацькій оселі знаходилась парсуна «Мамая», яку, зрозуміло з яких причин, називали оберегом, бо ж вона у прямому і переносному розумінні оберігала. Знищивши разом із хатою парсуну «Мамая», ворог цілеспрямовано виводив з ладу та пошкоджував цілу ланку своєрідної середньовічної «комп'ютерної» мережі попередження. Система оберегів «Мамаїв» переставала діяти належним чином. А відтак, ворожі загони мали додатковий час для безкарного проникнення вглиб козацької території.

Наші прадіди мусили змінювати тактику. Вони почали створювати парсуни «Мамаїв» у малоприкметних для ворога місцях – на вуликах, скринях, стільницях, дверях другорядних господарських споруд (наприклад, повіток, льохів чи куренів), пічних кахлях, господарському реманенті тощо.

Правонаступник Російської імперії – Совєцкій Союз – пішов іще далі. НКВДисти, які на практиці користувалися кабалістикою (таємна юдейська містична окультна наука), просто-напросто вилучали з осель парсуни «Мамаїв», де б вони не були зображені, та знищували їх. НКВДисти бачили загрозу єдності української нації, єдності її національного духу. Імперські екстрасенси-кабалісти, котрі працювали на НКВД, дуже боялися відновлення роботи середньовічної мережі енергетичного об'єднання української людності із спільним генетичним кодом. Бо ж парсуни «Мамаїв», що висіли на стінах у білих українських хатах, і в духовному, і в енергетичному плані, могли сконсолідувати українців на непростому шляху утвердження власної незалежної держави.

В наш час, перевертні, аби знищити генетичний код, вдаються до усіляких хитрощів, запускаючи численні віруси, так само як це робиться в комп'ютерних програмах. Такий своєрідний «троян» стирає справжню інформацію у файлах, заміщуючи її псевдоінформацією. Відтак «комп'ютер» – історична пам'ять народу – починає працювати у потрібному перевертням напрямку.
У нас в козацькому селищі «Мамаєва Слобода» пройшло шість фестивалів за участі представників кримсько-татарського народу. Це були, як степові, так і берегові й гірські татари з Бахчисараю (а це різні діалекти кримсько-татарської мови). Проте слово «Мамай» з татарської так ніхто і не переклав… адже його там просто не існує…

Один із таких дослідників «псевдопатріотів» виводить етимологію (походження) імені Мамай від татарського темника (воєводи) Мамая та його нащадків — князів Глинських...

Винахідником іншого сучасного «новомодного вірусу», що нівелює ймення козака-химородника є продюсер і режисер фільму під назвою «Мамай». «Добродій» Санін, який ніколи не був етнічним українцем, у фільмі «Мамай», фантазуючи, зумисне вносить в нашу свідомість «вірус», бо ж в його версії слово «Мамай» трактується з буцімто «татарської», як «НІХТО» (цікаво якого діалекту, може, десь із північного Уралу? ). Мамай, за версією Саніна – особа без коріння, роду та племені; такий собі байстрюк. Таких байстрюків в 17-18 ст. — нащадків від змішаних україно-татарських шлюбів називали «тумами». Також у фільмі Саніна якась татарська жінка-пастушка здійснює ініціацію, «посвячуючи» козака в «характерники», тобто вистригаючи йому на тім'ї козацький чуб. З цього приводу хотілося б запитати «добродія» Саніна: – «А чи зможе мусульманин стати Муллою, якщо «обрізання» йому зробить якась метка українська молодичка?»
Дійсно, чи може захисник нашого роду бути «ніким»? Якщо спиратись на кон'юнктурну провокацію Саніна – то може…

Український брахман або ж вчитель козацького українського народу Тарас Шевченко якось сказав, звертаючись, напевно, до нас: «…Німець скаже: «Ви моголи». «Моголи! Моголи!» Золотого Тамерлана Онучата голі…», або ще: «…Якби Ви вчились так як треба, то й мудрість би була своя…!»

Ще в часи легендарного скіфського царя Атея, сучасника Олександра Македонського, близько 2400 років тому, на золотих бляшках (пластинках), які чіплялись до пояса або ж до руків'я меча, зустрічається зображення із сюжетом, де воїн сидить із схрещеними ногами під деревом, на якому висить зброя, а поряд припнуто коня… Подібні золоті прикраси ще й зараз знаходять археологи у нас на Наддніпрянщині та Поділлі.

Традиція зображення сидячого навпочіпки воїна, в так-званій «позі лотоса» також простежується і в сарматський період. Про це свідчить знахідка археологів – дзеркало з сарматського поховання (Соколова Могила на Миколаївщині. І ст. н.е.), де на тім'ї сидячого зі схрещеними ногами воїна замість чуба розміщено бронзове з позолотою дзеркальце.

Як уже було сказано, слово «Мамай» перекладається зі санскриту як– «ТОЙ, ХТО ВОЛОДІЄ ВЕЛИКОЮ СИЛОЮ ІЛЮЗІЇ»! Дзеркальце в уяві наших пращурів якраз і було інструментом для «змінення реальності», тобто створення ілюзії. Видається важливим, що позолочене бронзове дзеркальце з постаттю «сарматського Мамая» було одним із так-званих чаклунських «інструментів» сарматської жриці-вождя. Це не дивно, адже козацький чуб (оселедець), як відомо, слугував для зв`язку з «вищими силами». До нашого часу дійшла інформація, що юнак козацького роду проходив так звану «ініціацію» – посвячення чуба. На Водосвяття (Ордань) старші козаки, піднявши хлопчика верх ногами над вирубаною у кризі ополонкою, тричі по тричі (тобто, на честь дев'яти янгольських чинів) вмочували чуб ініціанта в крижану воду. Лише після цього він мав право стати козацьким джурою та вирушити на Січ. Наш прадіди вважали, що саме тримаючи за цього освяченого в Орданській воді козацького чуба янголи піднімали до Престолу Батька Небесного душу козака, коли він знаходив смерть на полі бою.

Є історичним фактом, щоЗапорозькі козаки вважали кургани скіфів і сарматів (Роксолянів) за могили своїх прадідів та й самі себе називали сарматськими воїнами.

Так в козацьких літописах XVI-XVII ст. часто вказувалось про українців як про нащадків сарматів: «наші козако-сарматські предки».

Усім відомо, що і сам Гетьман Богдан-Зиновій Хмельницький в листах до польського короля писав, що він – «князь сарматський і гетьман всього Запорозького Війська», а про наші землі вказував: «провінції козако-руські савроматійські». Відомі також історичні трактати польських авторів Матвія Мєховіти «Трактат про дві сарматії» та Матвія Стрийковського «Опис Сарматії європейської».

В добу Середньовіччя будь-який предмет інтер`єру козацької оселі мав потрійне значення та слугував триєдинству: духовного, магічного та практичного, що є відображенням світоглядних уявлень українців про Святу Трійцю. По-перше, духовна суть парсуни – «генетичний паспорт» козацького народу, який нагадував правнукам про походження дідів, пробуджуючи історичну пам`ять. Саме тому в канонічних зображеннях парсун «Козак Мамай» постає «серед своїх діл» (дерево, щит з гербом, кінь, ратище, кобза, шабля, лук, стріли, сагайдак, сумка, ріжок-порохівниця, посуд). Про це буде сказано нижче.

По-друге, магічна сутність парсуни – спадковий оберіг корінних козацьких родів.

І нарешті, по-третє, практична сутність парсуни – коштовний мистецький виріб, тобто статусна річ доби ренесансу, що символізувала шляхетсько-лицарське походження власників.

Будучи лицарсько-військовою верствою, козаки набули в спадок від своїх попередників скіфів та савроматів (Роксолянів) не тільки вміння воювати в степовій смузі, але й «військову демократію» та духовні цінності.

Осердя козацтва складали воїни-химородники, так звані козаки над козаками – характерники, вищим щаблем в ієрархії яких є співці-кобзарі. Яскравим втіленням такого воїна-характерника, а відтак єдності двох заглавних верств тогочасного суспільства: військової та духовної, якраз і є козак із титулом-йменням «Мамай».

Головною сутністю лицаря-відуна є відсутність страху перед видимою фізичною смертю, жертовність заради духовного зцілення та спасіння свого народу. Він, змінюючи реальність, ніби б то «маяв» над самою смертю, цебто завдяки ілюзії вводив в оману саму пані Смерть.

Козацький титул-ймення «Мамай» викликало повагу та шанобу в українців й одночасно надзвичайний страх і трепет за межами козацької Вкраїни...

Безперечно ординці достеменно знали про такі надприродні вміння козацьких воїнів-химородників, що мали честь носити титул «Мамай». Татарський Бекляри-бек (одна з двох головних посад в Золотій Орді) в середині XIV ст… самочинно привласнив собі це страшне для ординців ймення воїна-характерника. Під іменем «Мамая» він тримав у покорі та смертельному страху татарські улуси та їх маріонеткових ханів. «Позичивши» у Наддніпрянських козаків наш споконвічний титул воїна-характерника, татарський темник зумів десятиліттями вміло маніпулювати західною частиною Золотої Орди, успішно керуючи армією, зовнішніми справами та верховним судом на обширах території від Волги і аж до Дунаю, хоча й не мав на те жодного «юридичного права».

На гербі Війська Запорозького Низового зображено воїна з мушкетом. Багато науковців та вчених чомусь навіть гадки не мають, що це і є зображення Козака Мамая, тільки в даному випадку він являє собою козака зібраного до війни, таким чином уособлюючи собою все козацьке військо. Все Військо Запорозьке Низове і є, насправді, колективним МАМАЄМ, що стоїть на варті рідної Вкраїни. В літописі XVIII ст. гадяцького полковника Григорія Граб'янки написано гімн на похвалу козака з мушкетом, зображеного на печатці та інших клейнодах Війська Запорозького Низового:

Войська Запорозького воїн знаменитий
Щохвилини ладен край свій боронити,
І хоч супостата не зрить пред собою,
Однак зброя завжди готова до бою.
У повсталих сила полягає в тому,
Що боронять волю батьківського дому.
В першу ліпшу хвилю стануть проти злого,
Щоб не зріть в неволі нікого живого.
Бо відомо здавна — справа пастуха
Від отари гнати хижого вовка…

Згодьтесь, є цілком очевидним, хто ж є насправді: «Войська Запорозького воїн знаменитий», або ж воїном над воїнами, козаком над козаками – «Козак Мамай» – символ і одночасно оборонець безсмертності національного духу, народу гордих «чубатих слов`ян», що споконвіку живуть по обидва береги Дніпра на землі, що називається Вкраїною!

На печатці та інших клейнодах Війська Запорозького Низового козак зображений на марші в поході. На парсуні ж (народній картині), що в тисячах екземплярів знаходилась по оселях корінних козацьких родів, воїн-захисник «Мамай» зображався у ніби б то розкутій атмосфері з іскрометними промовистими підписами під ним: «Сидить козак в кобзу грає, що замислить, то все має…». Ці слова в закодованому вигляді, що нібито злітають з вуст лицаря-співця, незримо поєднують нас із світом наших прадідів і гарантують національну Незалежність.

Отже, саме тому український національний дух, символом якого і є «Козак Мамай» і є безсмертним, тобто невмирущим...

На парсунах (народних картинах) «Козак Мамай» зображений серед «своїх діл».

Дерево символізувало собою давність нашого козацького роду – дев`ять поколінь наших прадідів. Під його розлогим гіллям козак-невмирака відпочивав, насправді отримував підтримку від віковічної мудрості та сили прабатьків.

Кінь є синонімом неуярмленої волелюбності. Цей образ втілює в собі магічну силу народу велетня. Символізує інтуїтивне пізнання самих себе.

Ратище (спис) – сама назва зброї говорить про її магічне покликання, адже корінь слова «Ра» — сонце. Лише такою зброєю можна було захищати світлі добрі справи. Саме до ратища припнуто коня. Таким чином козаки підкреслювали, що вони не анархісти, а відтак не зловживають свободою ради свободи. Припнутий до ратища кінь означав самопожертву козаків на благо суспільних інтересів рідного краю.

Щит з гербом, що висить на дереві є символом славного (шляхетного) походження нашого українського народу.

Кобза в руках «Козака Мамая» – не просто музичний інструмент, це один із священних атрибутів, або ж клейнодів, завдяки якому він, медитуючи, досягав поставленої мети та отримував наснагу для подальших змагань.

Шабля є уособленням військової доблесті, символ козацької сили та перемоги над ворогами. Як і в наших давніх прадідів савроматів (роксолянів) вона була ознакою вищого військового стану.

Лук і стріла є своєрідним засобом зв`язку між небом і землею, світом живих та світом мертвих. Споконвіку лук символізує божественну силу. Змагання між духовними та життєвими силами. Стріла ж ототожнюється зі світлом верховних сил та сонячного проміння.

Шапка в найбільш давньому, так би мовити, класичному, варіанті зображена маляром у вигляді червоної «митри», яка є символом життєдайної сили та сонця. Шапка у козаків вважалась символом честі та гонору.

Сумка символізувала собою практичність козака, його працьовитість. Бо ж не тільки шаблею та списом кувалась перемога на полі бою. Перемога здобувалась в тому числі шилом та голкою, кремінним огнивом та іншим начинням, необхідним козаку в поході. Цим самим підкреслювалось, що чистоплюйство не є ознакою правдивого козака.

Ріжок-порохівниця. Символ цього предмета пов'язаний із символікою рогу-достатку. Таким чином пороху в розі мала бути така велика кількість, аби його стачило для військових змагань навіть нащадкам. Згадайте слова Тараса Бульби: «Панове товариство, чи є ще порох в порохівницях?…». Ріг також асоціюється із символом сузір'я Тільця – зодіакальним знаком козацької Вкраїни.

Посуд. На народних картинах поруч із Мамаєм, часто-густо можна побачити келихи, чаші, чарки, склянки та ковші. В українській традиції слово «чаша» чи «чара» – символічне. В народі часто кажуть: «Нехай обмине мене чаша ця…», однак козак знав, що він мусить випити свою гірку чашу до дна. Чаша символізувала собою космічну творчу силу, бо ж тільки через смерть можна знову відродитись. Чаша у світогляді українців є лоном всесвіту, жіночим началом матері-землі, вмістилищем милосердя і гніву, чистоти і радості, дідівських скарбів та щедрості рідного народу. Згадаймо скіфську легенду про «золоті дари», одним з яких була чаша. Срібний келих, як у скіфів так і в сарматів (роксолянів) є символом касти жреців, або ж посвячених.

Важке непросте життя українців обіч битого копитами ординських коней «Чорного татарського шляху» змушувало простих гречкосіїв-селян пов'язувати із козацтвом сподівання і мрії на краще життя. Відтак, сакральна парсуна «Козака Мамая», воїна-химородника, захисника рідної землі, є найдорожчим набутком спадкоємців корінних козацьких родів Наддніпрянщини.

Консолідуюча місія воїна над воїнами плине «Чумацьким шляхом» крізь століття. Тож хай, як і колись, малюють поличчя козака-невмираки «Мамая» на хатніх дверях, стільницях, хатніх стінах, воротах, брамах, вуликах та на державних гербах землі нашої, нареченої від віків прадідами-козаками Україною.

Козак Левушківського куреня
Війська Запорозького Низового
Костянтин ОЛІЙНИК (рука власна)

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4561
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4089 раз.
Подякували: 1777 раз.
Стать: Жінка

Re: Козак МАМАЙ

Повідомлення D_i_V_a » 24 травня 2016, 23:26

До колекції
Фото з книги про Фастівщину, мабуть ця скульптура зберігається в Фастівському історичному музеї
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4561
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4089 раз.
Подякували: 1777 раз.
Стать: Жінка

Re: Козак МАМАЙ

Повідомлення D_i_V_a » 29 травня 2016, 20:46

Стаття-анонс від 19.08.2014

В Національному музеї Тараса Шевченка (Київ) відкривається виставка "Мамай єднає Україну".-Про це повідомляє прес-служба музею.
В основі виставки – колекція робіт українських художників, що експонувалися під час щорічних історико-культурологічних фестивалів "Мамай-fest" та передані на постійне зберігання до музею історії Дніпродзержинська.
Згодом роботи увійдуть в колекцію музею образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва "Козак Мамай", який заплановано відкрити на колишніх козацьких землях в районі Кам'янського (Дніпродзержинська).

Організатори нагадують, що XX століття відкрило нову, модерну сторінку існування образу Козака Мамая у мистецтві, залишаючи незмінним символіку композиційної структурної будови народної картини.
Значну частину колекції складають твори "Клубу українських мистців" (Львів), подаровані художниками для майбутнього музею. "Львівські художники взяли на себе функції меценатів, щоб закласти основи музею "Козак Мамай" на колишніх Вольностях Запорозьких", - наголосили організатори.
Своє бачення Мамая представили десятки художників - від "заслужених" класиків до молодих митців - із різних регіонів країни.
http://www.istpravda.com.ua/short/2014/08/19/144096/
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3261
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1881 раз.
Подякували: 675 раз.
Стать: Жінка

Re: Козак МАМАЙ

Повідомлення АннА » 02 вересня 2016, 06:20

Сьогодні, 1 вересня, кропивничанам презентували розмальовану стіну паркану 3-полку спецпризначення.
Козак Мамай-Кропивницький.jpg

Над створенням чорно-білого зображення козака Мамая кропивничанин Костянтин Данильченко працював 6 днів.

«Я хочу подякувати учасникам цього проекту, які відважилися відверто втілити у життя свої думки. Споглядаючи на цей малюнок, є про що задуматись: про нашу історію, про нашу спадщину, яку лишив після себе Тарас Шевченко. Навіть це місце, де зображено козака Мамая, дуже символічне. Навпроти нас (ред. у КДПУ) навчається молодь – наше майбутнє. На сьогоднішній день ми знаходимося у черговій стадії нашого державотворення – на сході триває війна і гинуть люди. Тому це своєрідний символ віри у наше майбутнє», – наголосив заступник командира військової частини В2336 полковник Сергій Коліушко. http://persha.kr.ua/photo/90139-stiny-p ... mamaj.html
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3261
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1881 раз.
Подякували: 675 раз.
Стать: Жінка

Re: Козак МАМАЙ

Повідомлення АннА » 20 серпня 2017, 14:44

З вікіпедії
Козак Мамай — ідеальний козак у фольклорі українців.

Зображення
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4561
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4089 раз.
Подякували: 1777 раз.
Стать: Жінка

Re: Козак МАМАЙ

Повідомлення D_i_V_a » 23 лютого 2018, 23:30

Прочитала філософську статтю Євгена Гуцала "Пектораль" написану 1993 року... вдарило...
Там є теж трохи про козака Мамая
Творчий дух людини, яка, опанувавши чарівний механізм метаморфоз, намагалася й намагається бути богорівною, трансформовано у наскельних зображеннях, у міфах і скульптурі, в музиці й живописі, в кераміці й карбуванні. Згадаймо феномен Пігмаліона, себто оживлення скульптурного зображення. Згадаємо Оскара Уайльда з його "Портретом Доріана Грея". Згадаймо Миколу Гоголя з його "Портретом". Мавка стає вербою в "Лісовій пісні" Лесі Українки. Згадаємо характерника козака Мамая.
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3261
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1881 раз.
Подякували: 675 раз.
Стать: Жінка

Re: Козак МАМАЙ

Повідомлення АннА » 11 березня 2018, 15:03

МАМАЙ (р. н. невід. – п. 1380) – виходець з князівського роду монголського племені кіят, якому в 14 ст. належало Лівобережжя Подніпров'я на південь від дніпровських порогів.
Нелегітимний правитель Золотої Орди, засн. т. зв. Мамаєвої орди – політично протиставленої "Волзькому царству" та його столиці – Сараю ал-Джедід.
Уперше згадується в писемних джерелах у зв'язку з подіями кінця 1350-х рр. Рос. наративні джерела називають М. "темником", "ординським князем", інколи навіть "царем", а деякі сх. – еміром Криму, зятем хана Бірдібека (1357–59) і його управителем усіма держ. справами.
Самостійна політ. кар'єра М. розпочалася в умовах загострення династичної кризи в Золотій Орді після смерті хана Бірдібека. У серпні 1361 М. зробив невдалу спробу звести на ханський трон у Сараї свого ставленика Абдуллу й змушений був рятуватися втечею на правий берег Волги. Його втручання в боротьбу династичних угруповань призвело до загальнополіт. кризи й розколу Золотої Орди 1362 по р. Волга на контрольоване сх. династами (Ордаїдами; нащадками Орда-Ічена, старшого брата Батия) "Волзьке царство" та конфронтуючу з ним "Мамаєву орду", територією якої стали степи Причорномор'я і Приазов'я і Криму (з 1365).
Мамай тричі захоплював Сарай ал-Джедід (1362, 1367–68, 1372–74), поширив свою владу на волзький Булгар Великий (1370), але втримати їх не зміг. Будучи узурпатором і нечингізидом, М. реалізовував свою владу в Золотій Орді через ханів-маріонеток: Абдуллу (1361 –70), Мухаммед-Буляка (1370–79), Туляка (1379–80). На політ. арені виступав як дипломат і завойовник, реставратор держ. єдності й утрачених під час усобиць панівних позицій Золотої Орди в Сх. Європі. Насправді ж його дії за своїм характером і результатами були сеператистськими, внаслідок їх Ординська д-ва зазнала непоправних територіальних утрат, її екон. та воєнно-політ. потенціал, міжнар. позиції були значно ослаблені. В останнє десятиріччя правління енергійно добивався відновлення екон. та політ. залежності від Золотої Орди князівств Пн.-Сх. Русі. З цією метою організував кілька каральних нападів і великих походів на Переяславль-Рязанський (нині м. Рязань, РФ; 1370, 1373), Нижній Новгород (нині місто в РФ) і Новосіль (нині місто Орловської обл., РФ; обидва походи – 1375), його загони вщент розгромили московсько-нижегородське військо біля р. П'яна (прит. Сури, бас. Волги; 1377). Однак спроби М. завдати удару безпосередньо по Великому князівству Московському як гол. центру об'єднання північнорус. князівств та організації антиординської боротьби зазнали невдачі – мамаєві війська були розгромлені спершу на берегах р. Вожа (прит. Оки, бас. Волги; 1378) і остаточно – у Куликовській битві 1380.
Втративши армію, М. втратив і підтримку ак-ординської знаті (див. Біла Орда), яка, будучи невдоволена засиллям у Сараї ал-Джедід кок-ординських царевичів (див. Синя Орда), майже 20 років слугувала йому за соціальну підпору. Восени 1380 ця знать перейшла на бік хана Тохтамиша, що поклало край розколу Ординської д-ви.
Мамай втік до генуезької Кафи (нині м. Феодосія), де був убитий за наказом місц. властей.
В історіографії особистість і політ. діяльність М. трактуються в цілому негативно й здебільшого в зовнішньополіт. аспекті, передусім – у контексті його взаємин з князівствами Пн.-Сх. Русі. Немалою мірою до цього спричинилася тенденційність писемних джерел, основу яких складають літописи та історико-літ. пам'ятки т. зв. Куликовського циклу, створені в процесі формування офіц. ідеології Рос. д-ви в кінці 15 – 1-й пол. 16 ст. В історії земель України-Русі 14 ст. роль Мамая не була такою однозначною. Опосередковані свідчення писемних джерел у своїй сукупності дають змогу стверджувати, що М. ще 1361 уклав спрямований проти джучидського Сараю союз з вел. кн. литов. Ольгердом, якому за допомогу, надану в ході антиординської кампанії Великого князівства Литовського 1362, поступився землями лісостепової зони Дніпровського правобережжя і лівобережжя, що було оформлене спец. надавчим ярликом, який згодом став взірцем для складання всіх наступних документів такого роду.

Дж.: Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды, т. 1. СПб., 1884; т. 2. М.–Л., 1941; Рогожский летописец. В кн.: ПСРЛ, т. 15, вып. 1. М., 1965; Сказания и повести о Куликовской битве. Л., 1982.
Шабульдо Ф.М.

Зображення Зображення
Із повагою, Ганна


Повернутись до Козацтво

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: al_mol, Bing [Bot], D_i_V_a, Google [Bot], Google Adsense [Bot], Igran, ukrgenealogy