Козацтво українське

Ваші пращури козаки належали до?

Полкової старшини
1
25%
Сотенної старшини
1
25%
Рядового козацтва
2
50%
 
Всього голосів: 4

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Козацтво українське

Повідомлення АннА »

КОЗАЦЬКА СТАРШИНА — 1) військ. та адм. керівний склад козацтва. Орг. оформлення К.с. розпочалося в період виникнення Запорозької Січі. До К.с. Запороз. Січі входили: кошовий отаман, суддя, писар, осавул, курінні отамани, хорунжий, бунчужний, довбиш, гармаш, товмач, шафар, кантаржей. Старшина зосереджувала у своїх руках адм. владу і судочинство, розпоряджалася фінансами і представляла січову громаду в зносинах з іноз. д-вами. Вона обиралася щорічно на заг. раді козацькій.
У реєстровому війську (див. Реєстрові козаки) всі представники К.с. (старший реєстру, військ. суддя, військ. писар, військ. осавул, полковники, сотники, отамани) складали присягу на вірність королю й зобов’язувалися нести військ. повинність.
Згідно з Ординацією Війська Запорозького 1638, посада старшого реєстру скасовувалася, а його функції передавалися урядовому комісарові (він обирався вальним сеймом за пропозицією коронних гетьманів Речі Посполитої і обов’язково належав до шляхти), водночас і посади, що були вищими від сотника, відтепер могли займати тільки представники польс. та сполонізованої шляхти. Раніше претенденти на ці посади обиралися козаками, а відтепер мали призначатися польс. властями.
Після початку національної революції 1648—1676 К.с. стала виконувати функції держ. влади в Укр. козац. д-ві. Відбулася диференціація старшини на генеральну старшину, полкову старшину та сотенну старшину.
Аналогічно була сформована полкова та сотенна старшина в Слобідській Україні.
Платнею за службу для К.с. були рангові маєтності. Разом з тим деякі представники старшини одержували і грошову винагороду від царського уряду, що передбачалося Березневими статтями 1654 та ін. статтями, укладеними між урядами Гетьманщини та Рос. д-ви.
Після ліквідації сотенно-полкового устрою в Лівобережній Україні (див. Сотенний устрій, Полковий устрій) значна ч. К.с. була зрівняна в правах з рос. дворянством. За указом імп. Катерини II від 1783 про перетворення козац. полків на регулярні карабінерські полки (див. Карабінери) К.с. отримала чини рос. армії. Різні армійські чини отримали й старшини слобідських козацьких полків після їх ліквідації 1765;
2) привілейований соціальний прошарок козац. стану.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Роман
Повідомлень: 10
З нами з: 29 березня 2017, 10:56
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 1 раз
Подякували: 11 разів

Re: Козацтво українське

Повідомлення Роман »

Можливо комусь буде цікаво і корисно, книга Український архів том II 1931 рік, Коденська книга судових справ в якій протоколи польського суду. В ній ви зможете побачити справи над учасниками національно-визвольного повстання Коліївщини 1768-1769 рр., протоколи, допити, прізвища деяких його учасників. Нагадаю - повстання на Правобережній Україні.
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Козацтво українське

Повідомлення АннА »

"ЗАМІТКИ ПРО УКРАЇНУ Й КОЗАКІВ, ПРО ЯКИХ МАЛО ЗНАЄ ЄВРОПА" ("Notes sur l'Ukraine et les Cosaques qui sont peu connus en Europe") – французькомовний рукописний твір Г.Орлика.
Знайдений І.Борщаком у 1920-х рр. у замку Дентевіль (у межах сучасного Паризького округу, Франція).
Частина заміток, що збереглася, охоплює політичні події в Середньому Подніпров'ї 1648–1706; містить виписки з газет та книг щодо тогочасної ситуації в Україні.
Автор обґрунтовує право укр. народу на повстання проти рос. царату, проголошує українців "вільним народом", тлумачить документи Переяславської ради 1654, Березневі статті 1654, Коломацькі статті 1687.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Козацтво українське

Повідомлення АннА »

МОЛОДИКИ (пахолки, хлоп'ята, джури, новики) – новоприйняті й молоді козаки на Запорозькій Січі в 16–17 ст. За свідченням польс. хроніста Ш.Старовольського, вони виконували функції зброєносців, слуг козацької старшини.
Молодики не вважалися повноправними козаками-товаришами, зокрема, не мали права на участь у радах козацьких. Лише після кількох років перебування на Січі й набуття відповідного військ. досвіду вони могли стати повноправними козаками (товаришами).
За часів Нової Січі (1734–75) молодиками називали козаків-наймитів, які працювали в госп-вах заможних козаків – зимівниках, на рибних промислах, чумакували тощо.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Козацтво українське

Повідомлення АннА »

НИЖЧА ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШИНА – колективний орган військово-госп. управління козац. військом, який за відсутності гетьмана здійснював нагляд за станом бойової готовності війська.
Н.г.с. як колегіальний орган центр. влади Гетьманщини була заснована гетьманом К.Розумовським 5 грудня 1763 з метою поділу компетенції на цивільні та військ. справи. До Н.г.с. входили 2 генеральних осавули, генеральний хорунжий та генеральний бунчужний. Діловодство вели 3 канцеляристи. З початком роботи 2-ї Малоросійської колегії орган припинив своє функціонування. Ген. осавул І.Жоравка та ген. хорунжий Д.Апостол стали членами присутствія 2-ї Малорос. колегії, а ген. осавул І.Скоропадський і ген. бунчужний Я.Тарнавський очолили "слідчу про козац. образи комісію".
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Козацтво українське

Повідомлення АннА »

ОТАМАН – термін тюркського походження, у тюркських мовах означав: "провідник", "керівник", "батько".
Протягом 13–15 ст. "отаманом" на Поділлі та в Подніпров'ї називали людей, які очолювали сільс. громаду.
Термін використовувався також для означення виборної особи в Запорозькій Січі, яка очолювала кошову організацію – кошовий отаман, або ж курінь – курінний отаман. У Гетьманщині існували посади городових отаманів, сотенних і сільських отаманів, влада яких поширювалася на відповідні території.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Козацтво українське

Повідомлення АннА »

РЕЄСТРИ КОЗАЦЬКІ – списки козаків, які перебували на держ. службі, за аналогами військ. найму в європейських країнах на зламі пізнього середньовіччя та ранньомодерної доби. Уперше з'являються як тимчасові на поч. 1560-х рр. під час війни Великого князівства Литовського з Рос. д-вою. Згодом Р.к. запроваджуються в новоствореній д-ві Речі Посполитій для фіксації козаків, які бралися урядом на службу. Ареалом формування переважно була Наддніпрянська Україна. Первісний реєстр налічував 300 козаків, проте, на відміну від попередніх наборів, усім їм, окрім грошової винагороди, надавалися спец. сусп. права та привілеї. Чисельність вписаних до реєстру не була стабільною і залежала від держ. потреб. До поч. 17 ст. в мирний час вона постійно змінювалася, але не перевищувала 1 тис. козаків, відповідно збільшувалася в ході воєнних кампаній. Із періоду польс. доби збереглися лише 2 повні козац. реєстри, ін. представлені, як правило, іменами старшини. 1581 після завершення військ. походу польс. короля Стефана Баторія оплату за службу отримали 500 козаків згідно з тогочасним реєстром. За умовами Зборівського договору "Реєстр Війська Запорозького" 1649 налічував 40 тис. осіб. Після завершення Національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. реєстри були скасовані. Замість них почали складати компути, на підставі яких визначалася належність до козац. стану, що фіксувалося в т. зв. гетьманських статтях – договорах між Гетьманщиною та Рос. д-вою. У цей же період почали складати Р.к. на Запорожжі як правову базу для означення служби царському урядові, що завірялися відповідним чином. До сьогодні повний список запорожців – 12760 осіб з 38 куренів Нової Січі – зберігся за 1756. Р.к. є вагомим джерелом вивчення чисельності, етнічного і особового складу укр. рицарства.
Щербак В.О.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Козацтво українське

Повідомлення D_i_V_a »

Потрапило на очі.
Гравюра 1622 року - взяття Кафи козаками
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Козацтво українське

Повідомлення АннА »

ЧЕРКАСИ (однина — черкас, черкашенін) — екзонім у рос. мові 15—18 ст. для укр. козаків, пізніше — будь-яких українців Гетьманщини, Слобідської України тощо. Один з варіантів запозиченого з тюркських мов слова "черкес/черкас/черкіз", яким називали у першу чергу адигів. Перенесення його на українців досі є проблемою, розв’язання якої потребує виявлення всіх згадок про Ч.-козаків та їх вивчення.

Найімовірніша етимологія — від іранського слова, яке означало "орел", "шуліка" тощо, — дає підстави припустити безпосереднє перенесення його аланським населенням Подніпров’я на найдавніших козаків навіть за відсутності там адигів. Нез’ясованими лишаються питання: яким саме чином слово "черкаси" пов’язане з назвою м. Черкаси; чи не походить таке його значення в рос. мові від самоназви козаків.

Гол. проблемами є аналіз джерел, на яких базуються традиційні припущення стосовно наявності адигів у Подніпров’ї (насамперед опису Канівського замку 1552), та встановлення нижньої межі вжитку цієї назви щодо козаків. Для розв’язання обох проблем найважливішим зазвичай вважали твердження В.Татищева про переселення мешканців зруйнованих 1284 Ахматових слобід (див. Ахмат) поблизу Курська на Дніпро, де вони заснували м. Черкаси. Це твердження не спирається на відомі науці джерела; розкопки городищ зі змішаним слов’яно-тюрко-монгол. населенням не виявили там адизького елементу, сам Ахмат, вірогідно, походив із Хорезму.

За таких обставин надійною нижньою межею є 1495, але факти біографії золотоординського хана Улуг-Мухаммада дають підстави стверджувати, що у повідомленні Єрмолінського літопису (з паралелями в інших) під 1445 про козаків із (землі чи міста) Черкас, які воювали на боці цього хана, мова йде скоріше про Подніпров’я, аніж про Зх. Кавказ.

У 16 — на поч. 17 ст. траплялося перенесення цієї назви на донських козаків та волзьких козаків (столицею перших був Черкаськ; нині станиця Старочеркаська Ростовської обл., РФ) внаслідок експансії укр. козаків на схід або ін. факторів. Поширення її на українців загалом відбулося в серед. 17 ст. Щонайменше до кінця 1640-х рр. усіх православних мешканців Речі Посполитої росіяни звали "литвою" чи "литовскими людьми", не пізніше поч. 1660-х рр. у книжній рос. мові з’являються синоніми до "черкасів": "малороссийских городов жители" і "малороссийский народ" ("малороссияне" — не пізніше поч. 1720-х рр.), також "украинцы".

Верхня хронологічна межа вжитку — не раніше 1817 (указ про козаків-українців у сучасній Оренбурзькій обл. РФ). "Черкасів" у ранні часи могли зрідка протиставляти "козакам", у пізні — "малоросіянам". Набувала назва і станового характеру ("черкасы экономические и отписные").

Дж.: Полное собрание законов Российской империи, т. 1—34. СПб., 1830; Акты исторические, т. 1. СПб., 1841; Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 8. СПб., 1875; Сборник Императорского Русского исторического общества, т. 35. СПб., 1882; Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 1. К., 1886; ПСРЛ, т. 23. СПб., 1910; Татищев В.Н. История российская, т. 1. М.—Л., 1962; Памятники южновеликорусского наречия: Таможенные книги. М., 1982.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Kostyntunivna
Повідомлень: 115
З нами з: 24 березня 2018, 09:52
Стать: Жінка
Звідки: Україна, Донецька область
Дякував (ла): 55 разів
Подякували: 32 рази

Re: Козацтво українське

Повідомлення Kostyntunivna »

Прокоментуйте, будь ласка, чому міг самовільно переселитись Савелій Моісеєв Пащенко? Дякую
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Шакула - (с.Вихолки Чернігівська губ.)
Пащенко - (сл.Одринка Харківська губ.)
Чайковські - (с.Янишівка Київська губ.)
Кравченко - (с.Ст. Михайлівка Катеринославсбка губ.)
Відповісти

Повернутись до “Козацтво”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 11 гостей