Козацькі війська

Відповісти
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Козацькі війська

Повідомлення АннА »

ВОЛЗЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО Указом імператриці Анни Іванівни від 15 січня 1732 з Дону на Волгу було переселено 1057 сімей козаків, з них 537 – укр., які мешкали на Дону.
Їх поселили на землях між Царициним (нині м. Волгоград, РФ) та Камишиним (нині місто Волгоградської обл.). 10 берез. 1732 козакам, поселеним на Царицинській лінії, було наказано скласти єдине волзьке козацьке військо.

Після придушення повстання О.Пугачова указом імп. Катерини ІІ від 5 трав. 1776 більша ч. козаків в.к.в. була виселена в станицю Кавказька (нині Краснодарського краю, РФ), а потім до П'ятигорська (нині місто Ставропольського краю, РФ) на Азовсько-Моздокську смугу із зарахуванням до складу Астраханського козац. війська. 11 квіт. 1786 в.к.в. було виділене зі складу Астраханського війська й увійшло до складу козаків Кавказ. лінії. У лют. 1799 в.к.в. перетворено у Волзький полк. 14 лют. 1845 сформовано 1-й і 2-й Волзькі полки, що склали 6-ту Волзьку бригаду Кавказ. лінійного козац. війська. 20 берез. 1858 бригада дістала назву 7-ї (Волзької) бригади Кавказ. лінійного козац. війська. 1860 станиці волзьких козаків було зараховано до Терського козацького війська й укомплектовано 1-й, 2-й і 3-й Волзькі полки, що складали 1-шу (Волзьку) бригаду Терського козац. війська. 1 серп. 1870 бригаду переформовано у Волзький полк Терського козац. війська, а 24 черв. 1882 – поділено на три черги, першочерговий полк мав назву 1-й Волзький полк Терського козац. війська і дислокувався у м. Кам'янець-Подільський.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Козацькі війська

Повідомлення АннА »

ВСЕВЕЛИКЕ ВІЙСЬКО ДОНСЬКЕ (Донське козаче військо, ДКВ) – іррегулярне військо, а також адм.-тер. одиниця – Область Війська Донського (ОВД) – в царській Росії. Утворилось у 15 ст. з місц. нас. та переселенців з тер. Моск. д-ви й укр. земель. Організаційно оформилося 1570 у вигляді общини "Головне Донське військо". Царський уряд наприкінці 16 ст. використовував його для охорони пд. кордонів, а з 17 ст. і як збройну силу у війнах Росії. Справами війська займався з 1623 Посольський приказ.

У боротьбі з Османською імперією і Кримським ханством донські козаки часто взаємодіяли з запороз. козацтвом. 1632 між ними було укладено угоду про взаємодопомогу. З листами про допомогу до ДКВ зверталися гетьмани Б.Хмельницький (1649 і 1650) та І.Брюховецький (1668), згодом – кошовий отаман I.Сірко.

Царський уряд поступово ліквідовував автономію Дону. 1676 донське козацтво склало присягу на вірність царю, з 1721 перебувало у підпорядкуванні Військ. колегії. 1775 імп. Катерина II своїм указом скасувала рештки автономії ДКВ. Від 1815 тер. ОВД у військ. та адм. відношенні підпорядковувались Гол. штабу Військ. мін-ва, з 1875 – Гол. управлінню козачих військ, од 1910 – козачому від. Гол. штабу. Усі козачі війська Росії очолював отаман, від 1827 ним вважався спадкоємець престолу. На чолі ДКВ стояв "наказний" (призначений) отаман. При отамані існував військ. штаб, який керував справами війська через отаманів відділів чи окружних отаманів.

ДКВ брало участь у всіх війнах Росії 18–20 ст. Під час Першої світової війни воно виставило 60 кінних полків, 136 окремих сотень і півсотень, 6 піших батальйонів, 33 батареї, 5 запасних полків (загалом понад 100 тис. воїнів). На 1917 тер. ОВД становила 144,6 квадратних верст, де мешкало бл. 4 млн осіб, з яких 42,3 % – козаки і 25,5 % "корінні" селяни, решта – "іногородні". 17 черв. 1917 на Великому військ. крузі (представницькі збори козацтва) військ. отаманом обрано ген. О.Каледіна і створено Донський військ. уряд, який після Жовтневої революції 1917 не визнав більшовицького Раднаркому і оголосив себе єдиною владою на тер. ОВД. Досягнуто порозуміння в певній координації дій з Ген. секретаріатом УНР і встановлено міждерж. контакти на рівні постійних представників.

Після встановлення більшовицької влади на Дону козацтво втратило всі свої права і привілеї. Це спричинило його виступ проти рад. влади. 16 трав. 1918 на Крузі порятунку Дону військ. отаманом обрано ген. П.Краснова і створено уряд Великого Війська Донського (ВВД). 8 серп. 1918 уряди Української Держави та ВВД підписали договір про осн. принципи двосторонніх відносин, згідно з яким обидві сторони визнавали суверенність і незалежність одна одної, відмовлялися від територіальних претензій. Держ. кордоном визначалася адм. межа між ОВД та Воронезькою, Харків. і Катеринослав. губ. Уряди брали на себе зобов'язання забезпечити права укр. та донської нац. меншин у галузі мови, освіти та к-ри. Між Укр. Д-вою і ВВД були встановлені офіц. дипломатичні відносини.

У січ. 1919 Донська армія була підпорядкована ген. А.Денікіну, який очолював ЗС Пд. Росії. У лют. на Великому військ. крузі військ. отаманом обрано ген. А.Богаєвського. Під час походу ген. Денікіна на Москву Донська армія забезпечувала правий фланг Добровольчої армії. Після поразки під м. Воронеж і с. Касторно (нині с-ще міськ. типу Курської обл., РФ) її залишки відступили до Новоросійська, звідки були евакуйовані до Криму і зведені у Донський корпус. У листоп. 1920 з частинами Російської армії ген. П. Врангеля корпус було евакуйовано до Туреччини, а згодом перекинуто до Болгарії та Югославії.

Частини донського козацтва входили також до складу Червоної армії. На їхній базі створено кінні д-зії, корпуси та армії. Постановою Всерос. ЦВК 1920 на козачі області РСФРР розповсюджено заг. законоположення про землеустрій та землекористування, що поклало край існуванню козацтва як окремого стану. 20 квіт. 1936 ЦВК СРСР скасував існуючі для козацтва обмеження щодо служби в Червоній армії. Були сформовані донські козачі кінні частини і з'єднання, які брали участь у Другій світовій війні. Козачі військ. частини воювали також на боці гітлерівської Німеччини.

Від 2-ї пол. 1980-х рр. на Дону розпочався процес відродження донського козацтва.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Козацькі війська

Повідомлення kbg_dnepr »

Чорномо́рське коза́цьке ві́йсько — козацьке військове формування в Російській імперії 18—19 століть. Створене у 1787 році з частини Запорозьких козаків, яка не втекла за Дунай. У 1792 році військо переселили на Кубань. 1860 року перейменоване в Кубанське козацьке військо (після приєднання до нього частини кавказьких лінійних козаків).

У 1774 році, після підписання Кючук-Кайнарджійського договору, Російська імперія разом із фактичним контролем над Кримом отримала вихід до Чорного моря. Оскільки Річ Посполита перебувала у стані занепаду, і вже почалися її поділи, то подальша необхідність в існуванні українських козаків на їхніх історичних землях для Російської імперії відпала. Водночас збереження традиційного способу життя козаків призводило до конфліктів із російською владою. Керуючись відповідним наказом Катерини II, князь Григорій Потьомкін у червні 1775 наказав генералу Петру Текелі знищити Запорозьку Січ. Відтак близько 5 тисяч запорозьких козаків пішли до гирла Дунаю, утворивши там Задунайську Січ під протекторатом османського султана. Решта 20 тисяч козаків була інтеґрована до російської армії для діяльності в межах майбутньої Новоросії.

Організація й швидке зміцнення Задунайської Січі вимагало від Російської імперії організації якоїсь протидії. Адже існування «Січі за Дунаєм» викликало щораз більші симпатії в українського населення, зміцнювала військову потугу Османської імперії й паралізувала участь українців у російсько-турецьких війнах на боці Росії.

Князь Потьомкін спочатку намагався силою стримати еміграцію козацтва за Дунай та на Забужжя, але марно. Тоді Катерина II маніфестами від 5 травня 1779 і 27 квітня 1780 звернулася до козаків уже з проханням повернутись у рідний край, обіцяючи дати кожному з них землю та службу за російськими чинами. Ефект був той самий.

У 1781–1783 сталося антиросійське повстання у Кримському ханстві. Князь Потьомкін розіслав по колишніх запорозьких землях заклики до колишніх козаків зібратись у Херсоні, де з них будуть створені військові загони. Проте запорожці відгукувались неохоче. Зібралося близько тисячі козаків. Їхнім кошовим отаманом став військовий осавул Сидір Білий, а його помічником — колишній військовий суддя Війська Запорозького Антін Головатий.

6 квітня 1783 козаків офіційно взяли на російську службу як «Військо вірних козаків» (відповідний імператорський указ виданий 22 січня (2 лютого) 1783). Нове козацьке військо ділилося на кінне («комонне»), піхоту та флотилію.
«Війську вірних козаків» передали клейноди й іншу козацьку атрибутику, забрану російським урядом після розгрому Запорозької Січі у 1775. У війську відновили колишні старшинські посади, поділ на курені, козацький однострій. Під проводом Сидора Білого і Захарія Чепіги військо брало участь у російсько-турецькій війні 1787—1791.

Головний військовий штаб був розміщений в Олешках, де зібралися майже 12 000 козаків. Ці козацькі частини боролися проти османів під командою російського полководця О.Суворова. Під час війни 1787—1791 у різних операціях (битви під Кінбурном, Очаковом, Фокшанами, Римником, Хаджибеєм, Килією, Ізмаїлом, Мачином, Бендерами тощо) брали участь понад 42 тисяч українських козаків.
1788 — «Військо вірних козаків» перейменували на Чорноморське козацьке військо.

1790 — князь Потьомкін за бойові подвиги у російсько-турецькій війні (1787—1792) виділив чорноморським козакам землі між Південним Бугом і Дністром аж до Чорного моря. Тоді ж козаки Чорноморського війська заснували 25 слобід, де оселилися близько 9.000 душ обох статей — зокрема, Слободзею (тепер Республіка Молдова), яка стала головним осередком війська.
Проте по закінченні війни російський уряд не захотів, щоби козацьке військо було дислоковане біля Правобережної України та Задунайської Січі. 20 лютого 1792 вийшов імператорський указ про те, що «добута від Порти Оттоманської земля між Бугом і Дністром прилучається до Катеринославської губернії». У війську з'явилося розчарування, стало зрозуміло, що козаки цю землю та привілеї не отримають.

21 травня 1792 року начальник імператорської канцелярії генерал-аншеф Каховський таємно наказав командувачу Чорноморського флоту адміралу М. С. Мордвінову терміново переправити Чорноморське козацьке військо на Кубань. 2 липня 1792 з цього приводу було оголошено і указ Катерини II:

«Войско казачье Черноморское, собранное покойным генерал-фельдмаршалом, князем Потемкиным-Таврическим из верных казаков бывшей Сечи Запорожской в течении последней нашей с Портой Оттоманской войны многими мужественными на суше и водах подвигами показало опыты ревностного к службе нашей усердия и отличной храбрости. В воздаяние таковых сего войска заслуг Всемилостивейше пожаловали Мы оному в вечное владение состоящий в области Таврической остров Фанагорию, с землей между рекою Кубань и Азовского моря лежащего…».

Не всі козаки прийняли виселення на Кубань. Частина перейшла на Задунайську Січ.
25 серпня 1792 року близько 4 тисяч козаків на 50 чайках і бригантині прибули в Темрюк. Козаків розмістили вздовж т. зв. Чорноморської кордонної лінії, яка проходила від р. Лаби правим берегом річки Кубані до Азовського моря. Головним завданням війська було охороняти лінію й брати участь у військових походах.
Загалом на Кубань морем і суходолом переселили 8200 козаків, які заклали Кіш на Кубані і назвали його Катеринодаром, створили 40 куренів. До традиційних 38 запорозьких куренів, які зберегли свої назви, додали ще два — Катерининський та Бережанський. Загалом 1792 року разом із родинами на Кубань переселили майже 25 тис. українців, яким виділено земельний фонд площею 30 тис. км² між річками Кубанню та Єю.

Вікі
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Козацькі війська

Повідомлення kbg_dnepr »

Катеринославське намісницьке правління 1781-1796. ЦДІАК фонд 209 оп. 2 спр. 329

Полковий хорунжий Війська Чорноморського Г. Навроцький

Зображення

Дуже багато справ про випуск на землі Війська Чорноморського:
спр. 551-555, 632, 681, 928, 1096 и др.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Козацькі війська

Повідомлення kbg_dnepr »

Донські козаки: «Ми не москалі!»

У контексті спростування міфів, які транслює російська пропаганда, дуже показовою є оригінальна рукописна праця 1778 року військового інженера Олександра Рігельмана під назвою «Історія чи повість про Донських козаків».

О. Рігельман народився у Петербурзі в 1720 р. і був вихідцем із німецької дворянської родини – його батьки прибули до Росії в 1713 році. У 1738 році він закінчив Петербурзький шляхетський корпус. Проходив військову службу в Києві. Брав участь у російсько-турецьких війнах 1739 р. та 1768 – 1774 рр.

В 1782 році вийшов у відставку в чині генерал-майора та поселився в родовому маєтку своєї дружини, яка походила з козацько-старшинського роду Лизогубів, в селі Андріївка неподалік Чернігова і присвятив себе улюбленій науковій роботі, зокрема, в царині історії України. Тут він прожив наступних сім років. Помер 23 жовтня 1789 р., на 69 році життя, і був похований у збудованій ним Михайлівській церкві села Андріївки.

Значну частину свого життя О. Рігельман присвятив будівництву, ремонту і реконструкції багатьох фортець. Зокрема, в 1760-х керував будівництвом фортифікаційних споруд на Донщині.

Так ось, у згаданій праці він писав, що донські козаки: «…Считают себя природою не от московских людей, и думают заподлинно только обрусевши, живучи при России, а не русскими людьми быть. И по такому их воображению никогда себя московскими не именуют, очень не любят, кто их Москалем назовет, и отвечают на то, что «Я де не Москаль»!

У 1846 році даний рукопис Олександра Рігельмана було опубліковано українцем Осипом Бодянським.

Тарас Чухліб

https://chg.in.ua/donski-kozaky-my-ne-moskali/
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Відповісти

Повернутись до “Козацтво”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 15 гостей