Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3264
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1883 раз.
Подякували: 676 раз.
Стать: Жінка

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення АннА » 30 травня 2018, 19:14

РАДА ПАНІВ – у Великому князівстві Литовському – дорадчий за своєю природою держ. орган із широкими компетенціями в царині держ. управління, законодавства, судочинства тощо. Бере початок від епізодичних нарад литов. володарів із вузьким колом наближених до них осіб. Формування П.-р. розпочинається в 1430–40-х рр.; особливе піднесення ролі великокнязівської ради сталося після обрання вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика королем Польщі (1447), коли, діючи від його імені як великого князя литовського, ця рада фактично зосередила у своїх руках верховну владу у ВКЛ. Рада панів діяла у вужчому (таємна, чи найвища рада) та ширшому (повна рада, що її подеколи ототожнюють із сеймом П.-р.) складі. До першої належали віленські біскуп, воєвода та каштелян й троцькі воєвода та каштелян; склад другої не був чітко окреслений, і до неї, на відміну від таємної ради, допускалися православні (за винятком духовенства). Склад і компетенції П.-р. були визначені привілеями 1492 і 1506. Згідно із цими юрид. актами великий князь литовський мав керувати д-вою й вирішувати найважливіші питання держ. життя разом із П.-р. Попри свою олігархічну сутність рада панів виступала як фактор обмеження великокнязівської влади та сприяла розвиткові парламентаризму, виступивши як зародок вальних сеймів, котрі в 16 ст. помітно потіснили П.-р. в політ. житті Великого князівства Литовського.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3264
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1883 раз.
Подякували: 676 раз.
Стать: Жінка

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення АннА » 10 червня 2018, 11:29

З другої теми
D_i_V_a написав:Про то і мова, що треба досліджувать свою гілку - її місце проживання.
Але як, порівнюючи з регіонами царської Росії, можна на Ваших теренах довідаться про герб? У Вас же там таких масових подавань на дворянство/шляхетство не було?

cronoster написав:Шляхецька легітимація на теренах Галичини в складі Австро-Угорської імперії мала місце в кінці 18 на початку 19 століття. Бралися до уваги прізвище, придомок, герб, ступінь шляхетства. Також відзначалося, який монарх підтвердив старе польське шляхетство чи надав нове і який адміністративний орган влади визнав шляхецтво чи індигенат.
Отже Лозинські підтверджували вже існуючі герби (зокрема гербу Любичрмоловичі-Черники, Кардаші, Левинськ, Мудрі) та ( гербу Кшивда: Лозинські Лукаш, Августин, Віцентій). Підтверджували шляхетство Львівський чи Галицький гродські суди або Відділ Станів
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4568
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4094 раз.
Подякували: 1779 раз.
Стать: Жінка

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення D_i_V_a » 06 липня 2018, 12:14

З літературної класики. Генрік Сенкевич "Пан Володиєвський". Текст беру шматками, тільки головне з моєї точки зору, а кому цікаво читайте тут.
Питання шляхти на просторах Речі Посполитої. 1668 рік.
- Рада тебя видеть, сударь!Милости просим!.. Пан Снитко... как же слыхал... герба Месяц на ущербе! Просим, просим! Достойный род... Но татарин этот... как его там?
- Меллехович.
- Меллехович этот чего-то волком смотрит. Михал пишет, он человек сомнительного происхождения, что как раз и удивительно: все наши татары - шляхта, хоть и нехристи. В Литве я целые деревни таких видел. Там их называют липеками, а здешние именуются черемисами. Долгие годы они верно служили Речи Посполитой в благодарность за хлеб, но уже во времена крестьянского мятежа многие подались к Хмельницкому, а теперь, я слыхал, с ордой снюхались... Меллехович этот волком смотрит... Давно пан Володыевский его знает?
...
Он себя называет литовским татарином, но странно, что никто из липеков прежде его не знал, хотя он именно в их хоругви служит. Ex quo[67] слухи о его темном происхождении, каковым даже весьма тонкие его манеры распространяться не мешают. Солдат он, впрочем, превосходный, только очень уж неразговорчив. Под Брацлавом и под Кальником множество услуг нам оказал, отчего пан гетман и назначил его сотником, несмотря на то, что в хоругви он самый младший. Татары чрезвычайно его любят, но у нас он доверием не пользуется. Почему? Да потому, что угрюм очень и, как ваша милость справедливо изволил заметить, волком смотрит.
...
Молодой татарин, хотя поначалу дичился, отвечал толково, манеры же его не только не выдавали простолюдина, а напротив – даже удивляли некой изысканностью.
"Не может в нем холопья кровь течь – разве б он сумел так держаться?" – подумал Заглоба.
А вслух спросил:
– Родитель твой в каких проживает краях?
– В Литве, – покраснев, ответил Меллехович.
– Литва велика. Это все равно что сказать "в Речи Посполитой".
...
– А ты-то сам, – спросил он, – Христову исповедуешь веру иль, не сочти за обиду, во грехе живешь?
Я принял христианство, отчего и отца пришлось покинуть.
– Ежели ты его потому покинул, Всевышний тебя не оставит. Первый знак Господней милости, что тебе дозволено вино пить; не отрекись ты от своих заблуждений, вовек бы не попробовал.
Пан Снитко рассмеялся, но Меллеховичу, видно, не по нутру пришлись расспросы, касающиеся его личности и происхождения, и он снова насупился.
Заглобу, впрочем, это не смутило. Молодой татарин не очень ему понравился, особенно потому, что минутами – не лицом, правда, но движениями и взглядом – напоминал знаменитого казацкого атамана Богуна.
Меж тем подали обед.
Остаток дня прошел в последних приготовлениях к отъезду. В путь отправились назавтра чуть свет, а вернее, еще ночью, чтобы в тот же день быть в Хрептёве.
Подвод набралось не меньше дюжины, так как Бася решила щедро пополнить запасы хрептёвских кладовых; за возами шли изрядно навьюченные верблюды и лошади, пошатываясь под тяжестью круп и копченостей, а в конце каравана – с полсотни волов и небольшое стадо овец. Возглавлял шествие Меллехович со своими липеками, драгуны же ехали возле крытой коляски, в которой сидели Бася с паном Заглобой.
Роман чудовий. Для мене інформаційно є художнім доповненням сухої історично-фахової інформації.
Ну от про верблюдів. Ще ніколи не зустрічалась з інформацією, що на наших теренах в побуті виколистовували верблюдів... :shock:

А що це за герб сучасною мовою - Месяц на ущербе? Такого в переліку не знашла...
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3264
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1883 раз.
Подякували: 676 раз.
Стать: Жінка

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення АннА » 16 липня 2018, 20:56

ПРОХАННЯ МАЛОРОСІЙСЬКОГО ШЛЯХЕТСТВА" 1764, "Прошение малороссийского шляхетства и старшин, вместе с гетманом, о восстановлении разных старинных прав Малороссии, поданное Екатерине II в 1764 году". Документ комплексно відобразив особливості суспільно-політ. та політико-культ. розвитку Гетьманщини протягом 1750-х – поч. 1760-х рр. "Прохання..." підпорядковане прагненню провідних верств Лівобережної України зміцнити її як окреме політ. тіло у складі Російської імперії, організоване на засадах шляхетської демократії та очолене авторитетною інституцією гетьманства. Документ прийнято за гетьманування К.Розумовського на дорадчому старшинському з'їзді в Глухові в грудні 1763. Він складався із 23-х пунктів, що стосувалися, зокрема, обрання гетьмана з наступним підтвердженням вибору імператрицею; запровадження в Україні вищої суд. установи – трибуналу, регулярного скликання сейму або ген. ради; звільнення України від безплатного утримання розквартированих рос. військ; реформування козац. армії; повернення Гетьманщині територій, забраних рос. урядом; відновлення митного кордону з Росією; виплати укр. народу боргів; заснування в Україні за європ. зразками ун-тів, г-зій, друкарень та ін. Рос. імп. Катерина II розцінила цей документ як неприйнятний для рос. самодержавства і скасувала в Україні гетьманство, призначила малорос. генерал-губернатора, а також запровадила 2-гу Малорос. колегію.

Дж.: Прошение малороссийского шляхетства и старшин вместе з гетманом, о возстановлении разных старинных прав Малороссии, поданное Екатерине II в 1764 году. "Киевская старина", 1882, № 6.
Струкевич О.К.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3264
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1883 раз.
Подякували: 676 раз.
Стать: Жінка

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення АннА » 25 вересня 2018, 10:01

З другої теми
D_i_V_a написав:
Falcon написав:... Антон рицар Кохановський фон Ставчан (нім. Anton Kochanowski Freiherr von Stawczan) ...
Гарна стаття...
Невеликий коментар до цього "фрайхер". Це найнижчий ступінь шляхетних, тих що йдуть з "фон-von". У моєму словнику Freiherr перекладає як барон, хоча в самій німецькій класифікації іде - фрайхер, барон, граф, герцог, фюрст. Належність до всіх цих титулів дозволяє писати те фон, і фрайхер є найнижчим ступенем.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 11
З нами з: 28 лютого 2018, 23:45
Подякував (-ла): 0 раз.
Подякували: 8 раз.
Стать: Чоловік

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення Juras » 27 жовтня 2018, 00:00

Для тих, що цікавляться історією татарської шляхти ВКЛ - Литовські татари (ru)

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4568
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4094 раз.
Подякували: 1779 раз.
Стать: Жінка

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення D_i_V_a » 27 жовтня 2018, 19:16

Juras написав:Для тих, що цікавляться історією татарської шляхти ВКЛ - Литовські татари (ru)
Прочитала поки що 1-шу сторінку.
Там внизу написано - Подготовил и перевел Ю.Лычковский.
Юрий, а с чего Вы переводили?
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3264
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1883 раз.
Подякували: 676 раз.
Стать: Жінка

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення АннА » 12 листопада 2018, 12:50

ШЛЯХТА (польс. szlachta, лат. nobilitas) — назва привілейованої верстви на укр. землях у 2-й пол. 14 — на поч. 20 ст. Термін походить від середньоверхньонімецького slachte (рід, плем’я), що утворилося від slahan (бити, удаватися в когось, бути подібним); в укр. мову потрапив після приєднання території Галицько-Волин. д-ви до Королівства Польського. Ознаками шляхтича були наявність герба та усвідомлення приналежності до шляхетської спільноти як у межах окремого регіону (земля, повіт, воєводство), так і держ. утворення в цілому. Генеза Ш. як соціальної групи сягає часів Київської Русі, коли оточення князя (дружинники, бояри) поступово перетворилося на окремий прошарок сусп-ва, специфічними рисами якого були наявність станових прав, особисте володіння земельною власністю та обов’язок служби верховному володареві. Структура Ш. з 2-ї пол. 14 ст. була підпорядкована нормам тих держ. утворень, до яких входили укр. землі.

У Королівстві Польському (на відміну від Великого князівства Литовського) вся Ш. була юридично рівною (егалітаризм стану). Проте в обох д-вах Ш. складалася з груп, які були фактично нерівними, — панів, зем’ян, бояр (замкових та панських). У ВКЛ до Ш. входила ще одна група — князі, котрі поділялися на князів головних та князів-повітників. Пани поділялися на панів радних (членів панів-ради), панів хоруговних та нетитулованих панів. Зем’яни поділялися на зем’ян господарських, зем’ян — тримачів пожиттєвих володінь (зем’яни господарські, князівські, панські) — та зем’ян залежних (замкові, князів, панів). Крім згаданих груп, в обох д-вах існувала безземельна група, яку складала шляхта-голота та Ш., що служила на дворах заможної та середньозаможної шляхти — т. зв. двірські (від польс. dworzanie).

На кінець 16 ст. шляхетська верства зазнала певної трансформації. Це пов’язано з виділенням серед можновладного прошарку магнатерії (магнатів), котра почала домінувати в Речі Посполитій. На українських землях, що до Люблінської унії 1569 входили до складу ВКЛ, привілейовані позиції займали князівські родини (Острозькі, Вишневецькі, Сангушки, Заславські). В тій частині, що була у складі Королівства Польського, переважали позиції старого малопольс. можновладства (Мнішки, Тарли) та представників родин, що зробили кар’єру в 16 ст. (Потоцькі, Калиновські).

У Королівстві Польському наприкінці 16 ст. з’явилися аристократичні титули, що стало додатковим чинником у фактичному розшаруванні Ш.

Козац. повстання 1-ї пол. та серед. 17 ст. призвели до формування в окремий стан козацької старшини, котра в 2-й пол. 17 ст., утвердившись у Лівобережній Україні, трансформувалася в соціальну верству, яка наслідувала шляхетський стан Речі Посполитої. У 2-й пол. 18 ст. ця група влилася в дворянство Рос. імперії. На землях під владою Речі Посполитої серед Ш. з’явилися родини, що почали користуватися аристократичними титулами, отриманими від імператора "Священної Римської імперії германської нації" та від Апостольського престолу. Поділи Речі Посполитої (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) призвели до включення шляхетського стану до складу привілейованої верстви д-ви Габсбургів (із 1867 — Австро-Угорщина) та Рос. імперії, де вони мали доводити своє шляхетне походження (нобілітація).

У сусп. житті Ш. на укр. землях об’єднувалася в регіональні угруповання, котрі на своїх зібраннях (з’їздах, сеймиках) вирішували нагальні питання своєї території та обирали представників на загальнодерж. збори (коронні з’їзди, сейми). Від 1572 Ш. належало право обирати верховного володаря (короля). Ш. мала виключне право в провадженні судочинства (земський суд, підкоморський суд, гродський суд). Представники шляхетської верстви посідали всі уряди в д-ві (див. Урядники Корони Польської, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої). Шляхетський прошарок самоорганізовувався на засадах патронарно-клієнтарних стосунків, де довколо впливової особи (патрона, сюзерена) формувалися групи клієнтів та слуг.
Михайловський В.М.
дата публікації: 2013 р.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3264
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1883 раз.
Подякували: 676 раз.
Стать: Жінка

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення АннА » 10 грудня 2018, 16:00

ШЛЯХТА ЗАГРОДОВА — дрібна (дрібнопомісна, загонова, ходачкова) шляхта — стан вільних людей, охоронців порубіжжя Польщі та Литви з 14 ст. Шляхетські загроди (польс. zagroda — садиба) у Речі Посполитій у майновому відношенні мало чим різнилися від сел. госп-в, але, на відміну від селян, шляхтичі були особисто вільними ("шляхтич на загроді — рівний воєводі" — польс. прислів’я).

1772—1848 Ш.з. в Галичині поступово втратила привілеї, які випливали з належності до шляхетської верстви: право посідання землі та підданих, право окремого судівництва (суд. імунітету), право участі в політ. житті тощо. Цьому сприяла цілеспрямована політика австрійс. урядів, а також соціальні й політ. зміни, що відбувалися в Габсбурзькій монархії (усе ж до 1848 галицькі шляхтичі були звільнені від рекрутських наборів). Від давніх привілеїв залишалися лише звичаї, які опиралися на підкреслений шляхетський сепаратизм: відмінність одягу, побуту, рис характеру, ментальності, збереження традицій, покликання на шляхетський родовід і герб, категорична заборона одружуватися з простими селянками.

У 19 ст. в Галичині рус. (укр.) шляхта греко-катол. обряду значно перевищувала за чисельністю шляхту римо-катол. визнання. Такий стан речей зберігся і в міжвоєнній Польщі. Влада 2-ї Речі Посполитої, проводячи політику асиміляції українців, вважала шляхетське походження громадянина або хоча б закінчення його прізвища на "-ський", "-цький", "-ич" ознакою приналежності до польс. національності. Це робили свідомо, добре знаючи, що "людність шляхетського походження визнання греко-католицького, національності руської".

Псевдотеорії, що базувалися на відсутності шляхетської верстви в українців, стали підґрунтям для полонізаційної акції, проведенням якої зайнялося військ. командування ЗС Польщі. Не вдаючись у проблеми походження й етнічної належності шляхтичів, військові визнали їх поляками. Перші кроки щодо полонізації Ш.з. були зроблені ще у 1920-х рр., проте 1935 у зв’язку із загостренням нац. і політ. ситуації в Галичині це питання набуло особливої актуальності.

Загалом у західноукр. землях організатори налічували від 800 тис. до 1 млн новоявлених "шляхтичів", що становило бл. 20 % всіх українців у Польщі. Акція "шляхти загродової" розпочалася в Турківському пов. Львів. воєводства в зоні дислокації Пшемисльського військ. округу. Згодом вона поширилася на всю Галичину, Полісся і Волинь. Уже 1939 Союз шляхти загродової налічував бл. 40 тис. осіб, організованих у 450 осередках. Незважаючи на невеликий успіх акції, вона призвела до загострення польсько-укр. відносин напередодні Другої світової війни.
Комар В.Л.
Із повагою, Ганна

Поперед.

Повернутись до Шляхта

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], D_i_V_a, Falcon, Google [Bot], Google Adsense [Bot], ГіП, salavar234, Ярина