ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Аватар користувача
Juras
Повідомлень: 19
З нами з: 28 лютого 2018, 23:45
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 1 раз
Подякували: 13 разів

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення Juras »

D_i_V_a писав:К шляхте они относились, и на это указывает фамилия Барилович.

Уважаемая D_i_V_a, не вводите в заблуждение новичков такими утверждениями. Фамилии не могут быть шляхетскими или НЕ шляхетскими. Шляхетским может быть ТОЛЬКО род! А одинаковую фамилию, по разным причинам, могли носить представители разных сословий.
D_i_V_a писав:После объединения с Польшей в Речь Посполитую произошел процес который называют "полонизация". У многих окончание -ич изменилось на -ский/-цкий, и по исторической литературе жителей этого объединения начали называть поляками.
Пора избавляться от стереотипов! Фамилии, в современном понимании, закрепились только к концу 16 столетия. И ни один шляхетский род не изменял её, т.к. фамилия определяла древний статус рода. Фамилии на -ич имеют более древнее происхождение, чем на -ский. Поэтому об "смене окончания" фамилии шляхетского рода речи быть не могло. Зыгляните в польские гербовники - там родов на -ич половина!

Для всех участников форума в качестве общего развития будет полезно ознакомиться с материалом: Народ шляхетский.

А конкретно по фамилиям - статью Вадима Деружинского КАК ПОЯВИЛИСЬ ФАМИЛИИ БЕЛАРУСОВ
Аватар користувача
Balymba
Повідомлень: 643
З нами з: 10 березня 2016, 09:25
Стать: Чоловік
Звідки: Гуцульщина
Дякував (ла): 634 рази
Подякували: 795 разів

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення Balymba »

Juras.
Все це в ідеалі, а на практиці чергування в одному роду прізвищ на -ський і -ович у 18 столітті явище не таке вже і рідкісне.
І з приводу шляхти: окрім легітимізованих Польщею (та її наступниками), були ще і нащадки давніх боярських родів, які не завжди визнавалися такими офіційно, але самі себе вважали за рівних із шляхтичами.
Левицький (придомок Попович), Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Ісайчук, Абрамюк, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Gut
І-BY-78168/ Н
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення D_i_V_a »

Juras писав:А одинаковую фамилию, по разным причинам, могли носить представители разных сословий....
К какому столетию, точнее к каким годам какого столетия относится такое утверждение?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
Juras
Повідомлень: 19
З нами з: 28 лютого 2018, 23:45
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 1 раз
Подякували: 13 разів

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення Juras »

D_i_V_a писав:
Juras писав:А одинаковую фамилию, по разным причинам, могли носить представители разных сословий....
К какому столетию, точнее к каким годам какого столетия относится такое утверждение?
С 17 столетия по сегодняшний день.
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення D_i_V_a »

Juras писав:С 17 столетия по сегодняшний день.
Ось уривок з книги Євгена Чернецького, стор.8
Там скорочення "відм." - повністю "відмінність, відміна прізвища".
Буде цікаво почути Вашу думку. Що мається на увазі коли говориться про відмінність прізвища?
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
Kostyntunivna
Повідомлень: 115
З нами з: 24 березня 2018, 09:52
Стать: Жінка
Звідки: Україна, Донецька область
Дякував (ла): 55 разів
Подякували: 32 рази

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення Kostyntunivna »

Наші предки, Чайковські переселились в Олександрівський повіт Катеринославської губернії селище Ганівка в 1842-1845 роках. Швидше за все збіднілі шляхтичі або однодвірці. В родині говорять, нібито якесь польське коріння, але це тільки слова. Звідки переселилися знайти не можу. Не знайшла ревізькі казки1835 року з цього селища. Ось шукаю по переселенцям біля ближніх сіл. Розумію, що це пошуки голки в сіні. По ревізії 1850 року в Ганівці Олександрівського повіту Катеринославської губернії вже проживав Михайло Іванов Чайковський-1815 року народження, його брат Іван та сини Михайла, Пантелимон, Володимир, Тимофій. До наших днів я вже простежила, це наш предок. У селищах, які знаходяться поруч, переселенці з прізвищем "ський" приїжджали з Київської губернії, Таращанського округу, та з Богуславського повіту. Є також і Харківська губернія, але я не знаю по Харківській губернії може бути польське коріння? Будь ласка, допоможіть, що робити далі, де продовжувати пошуки? Які ще документи треба подивитися по переселенцях? Дякую.
Шакула - (с.Вихолки Чернігівська губ.)
Пащенко - (сл.Одринка Харківська губ.)
Чайковські - (с.Янишівка Київська губ.)
Кравченко - (с.Ст. Михайлівка Катеринославсбка губ.)
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення АннА »

НОБІЛІТАЦІЯ – надання шляхетського чи дворянського титулу, введення в шляхетство чи дворянство.
В Україні з серед. 17 ст. козацька старшина як елітарна частина тогочасного сусп-ва спорадично досягала шляхетської Н., що надавалася польс. королем на підставі рішень вального сейму Речі Посполитої (Сулими, Іскрицькі, П.Тетеря, В.Золотаренко, Я.Сомко, С.Богданович-Зарудний, Г.Лісницький, П.Дорошенко, М.Ханенко, Я.Войцехович, О.Гоголь та ін.).
Згідно з Гадяцьким договором 1658 значна частина козац. старшини від кожного полку мала бути нобілітованою.
З 60-х рр. 17 ст. жалувані грамоти на дворянство укр. старшині надавали також рос. царі (дворянство одержали козац. полковники й старшини за гетьманства І.Брюховецького, Д.Многогрішного, І.Самойловича). Право козац. еліти на дворянство було обумовлене Коломацькими статтями 1687 під час обрання гетьманом І.Мазепи. Процес масової Н. укр. еліти спричинився діяльністю Комісії з укладання проекту Нового Уложення (1766–74).
З 1782 козац. старшині надавалися права, аналогічні тим, якими, згідно із законом "Учреждения о губерниях 1775", користувалися рос. дворяни. На виконання царського указу від 28 липня 1783 про ліквідацію полкового устрою в Гетьманщині старшинські посади перейменовувалися на рос. табельні чини. З 1785 на козац. еліту поширилася чинність царської Жалуваної грамоти дворянству 1785, згідно з якою проголошувалася повна свобода дворян від обов'язкової військ. служби, передбачалося утворення дворянського товариства в кожній губернії з правом обрання свого предводителя, надання дворянських титулів, вирішення питань щодо достовірності доказів претендента на дворянство, подання петицій безпосередньо до престолу. Укр. соціальна еліта фактично була зрівняна в правах з рос. дворянством. Кількість дворян в Україні невпинно зростала: у Київському намісництві на 1781 їх було 871, а на 1787 – 1145.
Вище духовенство також відстоювало своє право на Н. Дворянські збори зобов'язувалися запровадити окрему рубрику в родовідних книгах для реєстрації тих, хто був визнаний дворянином із духовенства. Указом від 20 січня 1797 справа Н. зосереджувалася в герольдії (при Правительствуючому Сенаті), яка відала складанням родоводів у Російській імперії. У дворянські родовідні книги Рос. імперії, опубліковані 1798–1816, потрапили укр. родини: Кочубеї, Судієнки, Миклашевські, Селецькі, Милорадовичі (3-тя ч.), Міщенки, Кандиби (4-та ч.), Горленки, Ґалаґани (5-та ч.), Родзянки, Марченки, Лагоди, Тарновські (6-та ч.), Марковичі, Дуніни, Долинські (7-ма ч.), Томари, Савичі, Гудими-Левковичі, Галенковські, Мазарики, Троцькі, Іваненки (8-ма ч.), Дунін-Борковські, Базилевські, Часники, Ісаєвичі, Шираї (9-та частина). Багато старшин, які не дістали дворянського титулу, доводили свої права на Н. протягом кількох десятиріч 19 ст. У цій справі активно діяли А.Чепа, В.Полетика, Р.Маркович, В.Чарниш, М.Милорадович, Т.Калиновський та ін. Рух за право Н. в Україні збігався зі становленням нац. еліти і не припинився до кінця 19 ст. У 19 ст. дворянство стало вищою верствою укр. сусп-ва, а його кращі представники як нащадки колиш. козац. еліти зберігали інтерес до своєї минувшини і плекали надію на укр. нац. відродження.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення АннА »

НОБІЛІТЕТ (від лат. nobilitas – знать) виник в античності та середньовіччі, зник у Новий час у процесі модернізації/індустріалізації сусп-в. 1) У Римі Стародавньому Н. сформувався після допущення плебеїв до вищих посад. Н. був не станом, а сукупністю сімей, представники яких займали високі посади. Як політ. сила в Римі перестав існувати в часи Гая Октавіана та Марка Антонія в 1 ст. до н. е.;

2) у стародавніх германців Н. – група вільних людей, які володіли значними матеріальними цінностями (землею), що передавалися в спадок, чи винятковими особистісними якостями. Вожді (principles) та герцоги (duces) вибиралися із середовища Н.;

3) Н. формувався як вища верства (у спільнотах з високою вертикальною мобільністю) і стан (у спільнотах з низькою вертикальною мобільністю) середньовіччя та раннього Нового часу. Формування Н. було тісно пов'язане з розвитком держави. Спільною рисою Н. Зх. Європи було те, що в різних країнах Н. мав чіткі права й обов'язки перед д-вою (монархом). У Франції через успішне соціально-екон., суспільно-політ. та культ. функціонування феоду Іль-де-Франс відбулося об'єднання всіх західнофранкських феодів на якісно новій системі політ. організації. Н. (франц. noblesse – дворянство, дворяни) у цій країні – дворянство, яке служило централізованій д-ві та представляло свої інтереси через Ген. штати. Суперечності між інтересами Н. та третього стану призвели до Французької революції кінця 18 століття. В економічно розвинених містах Тоскани (істор. область у Центр. Італії) Н. включав цехові й торгово-ремісничі верхівки. У середньовічній Англії Н. (англ. nobility – дворянство, родова знать, the nobility – клас дворян, титулована аристократія) слугував соціальною опорою централізованої д-ви. У ранній Новий час Н. в Англії увійшов у суперечність із "джентрі" (англ. gentry – нетитуловане дворянство) та новонароджуваним "третім станом". Англ. революція серед. 17 ст. і наступна реставрація створили умови для мирного співіснування й певну відкритість Н. для "буржуазії" – верстви, породженої ранньокапіталіст. економікою. У нім. д-вах Н. (нім. Noblesse – дворянство, знать; nobel – благородний, знатний) служив соціальною опорою централізованих д-в: Австрійс. д-ви, Бранденбургу (Прусське королівство з 1701), Саксонії та ін. Н. втратив виняткову роль у час модернізаційних змін у 19 ст.

Шляхетська організація сусп-ва і шляхетська політ. свідомість у Центр. Європі мали витоки з особливостей екон., суспільно-політ. та культ. життя середньовічних Королівства Польського, Великого князівства Литовського, Угор. королівства. На території від нім. земель на заході до Росії на сході з кінця 14 до серед. 16 ст. функції д-ви на місцях перебрали на себе "шляхетські" інститути політ. організації. Напр., після смерті польс. короля Казимира III Великого (1370) екон., соціальне та політ. посилення польс. шляхетства спричинило послаблення центр. влади в д-ві. Унаслідок цього центр. інституції не могли в повній мірі виконувати свої держ. функції, тому розвинулася шляхетська організація сусп-ва.
Центральноєвроп. Н. протягом 18–19 ст. увійшов до еліт Російської імперії, Австрійс./Австро-Угор. д-ви, Прусського королівства/Нім. імперії. Початки інтеграції центральноєвроп. Н. проходили під гаслами охорони традиційних форм центральноєвроп. суспільно-політ. життя. У Лівонії 1710 права Н. були поновлені рос. царем Петром I, договір кн. Д.Кантемира і Петра I 1711 передбачав захист традиційних прав молдов. Н., відносини між козацькою старшиною Гетьманщини та рос. монархом-протектором будувалися на "договорах" та підтвердженні "статей Богдана Хмельницького". Широкі права центральноєвроп. Н. дали йому можливість увійти до імперських еліт і відігравати важливу роль у країнах, які завоювали їхні батьківщини.

У Київській Русі роль Н. виконувала дружина князя, яка згодом перетворилася на верству боярства. Українське боярство, шляхетство та магнати відіграли важливу роль у розвитку Н. Королівства Польського та ВКЛ. Середовище вільного нешляхетського прошарку панцирних бояр та бояр путніх у ВКЛ стало одним із гол. чинників людського наповнення нового укр. Н. – козацтва. Ця активна верства людей із кінця 16 до серед. 17 ст. усвідомлювала себе вартою статусу Н., однак вони запізнилися: надання шляхетства військ. люду припинилося вже за 100–150 років до того. Оскільки інтереси козацтва центр. влада Речі Посполитої не враховувала, то вони підіймали повстання, результатом найбільшого з них стала національна революція 1648–1676 та виникнення д-ви – Гетьманщини. Частина укр. шляхти, яка не сприйняла козацьку революцію, поступово увійшла до Н. Речі Посполитої. Протягом укр. нац. революції 1648–76 і реставраційних процесів функцію Н. в Гетьманщині виконувала козац. старшина. Після виходу з Руїни (доба І.Самойловича) історіографічна "нова шляхта" уподібнилася центральноєвроп. Н. Добі І.Мазепи належить утвердження інституту "значних товаришів" – бунчукового, значного (знатного) та військового товариств. Носії цих звань урівнювалися зі старшиною й могли при нагоді заміщати відповідні посади. Ця ієрархія долучених до влади людей закріпила існування спадкової знаті, що відмежовувалася від решти козацтва шляхом здобуття "привілеїв". Після Полтавської битви 1709 Н. Гетьманщини в особі козац. інтелектуалів намагався сформувати нову свідомість, що поєднувала вірність правосл. монархові та Вітчизні. Це стало ключовим моментом у розвитку подвійної лояльності, яка базувалася на додатковій легітимації статусу Н. з боку ін. д-в (монархів). Подвійна лояльність стала гол. причиною входження Н. Гетьманщини до еліти Рос. імперії.

У Сх. Європі (Моск. д-ві/Рос. імперії) Н. із часів утворення централізованої д-ви служив самодержцю. Н. не мав значних прав, але мав обов'язки. У рос. мову так і не увійшов гол. термін суспільно-політ. лексики Н. – приватність (англ. – privacy). Шляхетські суспільно-політ. уявлення та ідеї Н. поширювалися на Моск. д-ву/Рос. імперію та вплинули на маніфест рос. імп. Петра III "О даровании вольности и свободы всему российскому дворянству" від 18 лютого 1762, який став квінтесенцією в розвиткові "вольності" колиш. служилої царю верстви сусп-ва. Рос. імп. Катерина II уявляла дворянство як групу "особливого рода людей, поставленных между государством и народом". Для імператорського двору політика вивищення та поширення нової освіти серед Н. була формуванням "нового покоління" еліти, яка мала забезпечити реалізацію моделі "добре впорядкованої держави". Новий статус рос. дворянства був остаточно юридично закріплений "Грамотою на права, вольности и преимущества благородного российского дворянства" від 19 квітня 1785. За цим документом Н. Гетьманщини ставав інтегрованою частиною рос. дворянства. Н. Рос. імперії втратив виняткову сусп. роль після модернізаційних змін, пов'язаних із селянською реформою 1861. Остаточно дворянство перестало бути провідною сусп. силою лише після Російської революції 1917–1918.
Кононенко В.П.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення АннА »

ПАНИ – знатна верства шляхти у Великому князівстві Литовському і Королівстві Польському, а також на укр. землях, які входили до їх складу.
До вищої ланки П. належали пани радні (мали спадкове членство у великокнязівській раді) та пани хоруговні (виїжджали у військ. похід не в складі повітового ополчення, а під своїми корогвами із власними загонами), які представляли найзнатніших феодалів і, нарівні із князями, не підлягали повітовому присудові. Але П. такого високого держ. рангу у ВКЛ були переважно на білорусько-литов. територіях, а на укр. землях дослідникам вдалося виявити лише кілька родів панів радних із відомих у 15–16 ст. 50-ти родів ВКЛ, представлених у пани-раді, та незначну кількість родів панів хоруговних, що, на думку фахівців, було наслідком існування в Україні сильної князівської верстви, значно потужнішої, ніж у Білорусі та Литві. Нижчу ланку панської верстви становили родовиті власники отчинних (не пожалуваних великим князем, а отриманих у спадок від знатних "старійших" предків) земель, а не вислуг, якими володіла основна маса бояр-шляхти. Уперше термін "пани" з'явився на укр. землях (у Галицькій Русі) в 14 ст. і позначав верству найвпливовіших феодалів. Широкого вжитку поняття "пани" набуло в Україні із серед. 15 ст., коли ним позначали також і придворних слуг та васалів укр. князів. На відміну від князів, які переважно займали вищі місц. уряди (воєвод, старост, каштелянів), П. посідали нижчі посади повітових суддів, підсудків, писарів, а також досить впливовий уряд підкоморія. Окрім того, П. почергово отримували від великого князя цілі волості для хлібокормління та право збору окремих видів податків (зокрема, капщини). У 2-й пол. 16 ст. панський титул набув широкого вжитку і, на думку дослідників, після земських реформ 1564–66 поступово поширився на всю шляхетську верству.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді

Повідомлення АннА »

ПАНИ ХОРУГОВНІ – вища сходинка панської верстви (поряд із панами радними) на укр. землях у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського. П.х. характеризувалися, як правило, давністю й знатністю роду (деякі з них заглиблювалися в період Галицько-Волинського князівства) та володіли отчинними землями, які передавались у спадщину багатьма поколіннями. П.х. не підлягали присудові повітових судів та повітовому військ. командуванню, а вирушали на військ. службу, лише отримавши персональну вказівку з великокнязівської канцелярії, на чолі власних військ. формувань під родинною корогвою. На відміну від боярської верстви, яка змушена була особисто виступати на службу під командуванням воєводи з чітко визначеною кількістю вершників від однієї "служби" чи "данини", П.х. могли особисто й не брати участі у військ. поході, а посилати лише своїх слуг, кількість яких у поході не була регламентованою практично до самого кінця 15 ст.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Шляхта”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 8 гостей