ШЛЯХТА - запитання й відповіді
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді
РАДА ПАНІВ – у Великому князівстві Литовському – дорадчий за своєю природою держ. орган із широкими компетенціями в царині держ. управління, законодавства, судочинства тощо. Бере початок від епізодичних нарад литов. володарів із вузьким колом наближених до них осіб. Формування П.-р. розпочинається в 1430–40-х рр.; особливе піднесення ролі великокнязівської ради сталося після обрання вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика королем Польщі (1447), коли, діючи від його імені як великого князя литовського, ця рада фактично зосередила у своїх руках верховну владу у ВКЛ. Рада панів діяла у вужчому (таємна, чи найвища рада) та ширшому (повна рада, що її подеколи ототожнюють із сеймом П.-р.) складі. До першої належали віленські біскуп, воєвода та каштелян й троцькі воєвода та каштелян; склад другої не був чітко окреслений, і до неї, на відміну від таємної ради, допускалися православні (за винятком духовенства). Склад і компетенції П.-р. були визначені привілеями 1492 і 1506. Згідно із цими юрид. актами великий князь литовський мав керувати д-вою й вирішувати найважливіші питання держ. життя разом із П.-р. Попри свою олігархічну сутність рада панів виступала як фактор обмеження великокнязівської влади та сприяла розвиткові парламентаризму, виступивши як зародок вальних сеймів, котрі в 16 ст. помітно потіснили П.-р. в політ. житті Великого князівства Литовського.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді
З другої теми
D_i_V_a писав:Про то і мова, що треба досліджувать свою гілку - її місце проживання.
Але як, порівнюючи з регіонами царської Росії, можна на Ваших теренах довідаться про герб? У Вас же там таких масових подавань на дворянство/шляхетство не було?
cronoster писав:Шляхецька легітимація на теренах Галичини в складі Австро-Угорської імперії мала місце в кінці 18 на початку 19 століття. Бралися до уваги прізвище, придомок, герб, ступінь шляхетства. Також відзначалося, який монарх підтвердив старе польське шляхетство чи надав нове і який адміністративний орган влади визнав шляхецтво чи індигенат.
Отже Лозинські підтверджували вже існуючі герби (зокрема гербу Любич:Ярмоловичі-Черники, Кардаші, Левинськ, Мудрі) та ( гербу Кшивда: Лозинські Лукаш, Августин, Віцентій). Підтверджували шляхетство Львівський чи Галицький гродські суди або Відділ Станів
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді
З літературної класики. Генрік Сенкевич "Пан Володиєвський". Текст беру шматками, тільки головне з моєї точки зору, а кому цікаво читайте тут.
Питання шляхти на просторах Речі Посполитої. 1668 рік.
Ну от про верблюдів. Ще ніколи не зустрічалась з інформацією, що на наших теренах в побуті виколистовували верблюдів...
А що це за герб сучасною мовою - Месяц на ущербе? Такого в переліку не знашла...
Питання шляхти на просторах Речі Посполитої. 1668 рік.
Роман чудовий. Для мене інформаційно є художнім доповненням сухої історично-фахової інформації.- Рада тебя видеть, сударь!Милости просим!.. Пан Снитко... как же слыхал... герба Месяц на ущербе! Просим, просим! Достойный род... Но татарин этот... как его там?
- Меллехович.
- Меллехович этот чего-то волком смотрит. Михал пишет, он человек сомнительного происхождения, что как раз и удивительно: все наши татары - шляхта, хоть и нехристи. В Литве я целые деревни таких видел. Там их называют липеками, а здешние именуются черемисами. Долгие годы они верно служили Речи Посполитой в благодарность за хлеб, но уже во времена крестьянского мятежа многие подались к Хмельницкому, а теперь, я слыхал, с ордой снюхались... Меллехович этот волком смотрит... Давно пан Володыевский его знает?
...
– Он себя называет литовским татарином, но странно, что никто из липеков прежде его не знал, хотя он именно в их хоругви служит. Ex quo[67] слухи о его темном происхождении, каковым даже весьма тонкие его манеры распространяться не мешают. Солдат он, впрочем, превосходный, только очень уж неразговорчив. Под Брацлавом и под Кальником множество услуг нам оказал, отчего пан гетман и назначил его сотником, несмотря на то, что в хоругви он самый младший. Татары чрезвычайно его любят, но у нас он доверием не пользуется. Почему? Да потому, что угрюм очень и, как ваша милость справедливо изволил заметить, волком смотрит.
...
Молодой татарин, хотя поначалу дичился, отвечал толково, манеры же его не только не выдавали простолюдина, а напротив – даже удивляли некой изысканностью.
"Не может в нем холопья кровь течь – разве б он сумел так держаться?" – подумал Заглоба.
А вслух спросил:
– Родитель твой в каких проживает краях?
– В Литве, – покраснев, ответил Меллехович.
– Литва велика. Это все равно что сказать "в Речи Посполитой".
...
– А ты-то сам, – спросил он, – Христову исповедуешь веру иль, не сочти за обиду, во грехе живешь?
– Я принял христианство, отчего и отца пришлось покинуть.
– Ежели ты его потому покинул, Всевышний тебя не оставит. Первый знак Господней милости, что тебе дозволено вино пить; не отрекись ты от своих заблуждений, вовек бы не попробовал.
Пан Снитко рассмеялся, но Меллеховичу, видно, не по нутру пришлись расспросы, касающиеся его личности и происхождения, и он снова насупился.
Заглобу, впрочем, это не смутило. Молодой татарин не очень ему понравился, особенно потому, что минутами – не лицом, правда, но движениями и взглядом – напоминал знаменитого казацкого атамана Богуна.
Меж тем подали обед.
Остаток дня прошел в последних приготовлениях к отъезду. В путь отправились назавтра чуть свет, а вернее, еще ночью, чтобы в тот же день быть в Хрептёве.
Подвод набралось не меньше дюжины, так как Бася решила щедро пополнить запасы хрептёвских кладовых; за возами шли изрядно навьюченные верблюды и лошади, пошатываясь под тяжестью круп и копченостей, а в конце каравана – с полсотни волов и небольшое стадо овец. Возглавлял шествие Меллехович со своими липеками, драгуны же ехали возле крытой коляски, в которой сидели Бася с паном Заглобой.
Ну от про верблюдів. Ще ніколи не зустрічалась з інформацією, що на наших теренах в побуті виколистовували верблюдів...
А що це за герб сучасною мовою - Месяц на ущербе? Такого в переліку не знашла...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді
ПРОХАННЯ МАЛОРОСІЙСЬКОГО ШЛЯХЕТСТВА" 1764, "Прошение малороссийского шляхетства и старшин, вместе с гетманом, о восстановлении разных старинных прав Малороссии, поданное Екатерине II в 1764 году". Документ комплексно відобразив особливості суспільно-політ. та політико-культ. розвитку Гетьманщини протягом 1750-х – поч. 1760-х рр. "Прохання..." підпорядковане прагненню провідних верств Лівобережної України зміцнити її як окреме політ. тіло у складі Російської імперії, організоване на засадах шляхетської демократії та очолене авторитетною інституцією гетьманства. Документ прийнято за гетьманування К.Розумовського на дорадчому старшинському з'їзді в Глухові в грудні 1763. Він складався із 23-х пунктів, що стосувалися, зокрема, обрання гетьмана з наступним підтвердженням вибору імператрицею; запровадження в Україні вищої суд. установи – трибуналу, регулярного скликання сейму або ген. ради; звільнення України від безплатного утримання розквартированих рос. військ; реформування козац. армії; повернення Гетьманщині територій, забраних рос. урядом; відновлення митного кордону з Росією; виплати укр. народу боргів; заснування в Україні за європ. зразками ун-тів, г-зій, друкарень та ін. Рос. імп. Катерина II розцінила цей документ як неприйнятний для рос. самодержавства і скасувала в Україні гетьманство, призначила малорос. генерал-губернатора, а також запровадила 2-гу Малорос. колегію.
Дж.: Прошение малороссийского шляхетства и старшин вместе з гетманом, о возстановлении разных старинных прав Малороссии, поданное Екатерине II в 1764 году. "Киевская старина", 1882, № 6.
Струкевич О.К.
Дж.: Прошение малороссийского шляхетства и старшин вместе з гетманом, о возстановлении разных старинных прав Малороссии, поданное Екатерине II в 1764 году. "Киевская старина", 1882, № 6.
Струкевич О.К.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді
З другої теми
D_i_V_a писав:Гарна стаття...Falcon писав:... Антон рицар Кохановський фон Ставчан (нім. Anton Kochanowski Freiherr von Stawczan) ...
Невеликий коментар до цього "фрайхер". Це найнижчий ступінь шляхетних, тих що йдуть з "фон-von". У моєму словнику Freiherr перекладає як барон, хоча в самій німецькій класифікації іде - фрайхер, барон, граф, герцог, фюрст. Належність до всіх цих титулів дозволяє писати те фон, і фрайхер є найнижчим ступенем.
- Juras
- Повідомлень: 19
- З нами з: 28 лютого 2018, 23:45
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 1 раз
- Подякували: 13 разів
Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді
Для тих, що цікавляться історією татарської шляхти ВКЛ - Литовські татари (ru)
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді
Прочитала поки що 1-шу сторінку.Juras писав:Для тих, що цікавляться історією татарської шляхти ВКЛ - Литовські татари (ru)
Там внизу написано - Подготовил и перевел Ю.Лычковский.
Юрий, а с чего Вы переводили?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді
ШЛЯХТА (польс. szlachta, лат. nobilitas) — назва привілейованої верстви на укр. землях у 2-й пол. 14 — на поч. 20 ст. Термін походить від середньоверхньонімецького slachte (рід, плем’я), що утворилося від slahan (бити, удаватися в когось, бути подібним); в укр. мову потрапив після приєднання території Галицько-Волин. д-ви до Королівства Польського. Ознаками шляхтича були наявність герба та усвідомлення приналежності до шляхетської спільноти як у межах окремого регіону (земля, повіт, воєводство), так і держ. утворення в цілому. Генеза Ш. як соціальної групи сягає часів Київської Русі, коли оточення князя (дружинники, бояри) поступово перетворилося на окремий прошарок сусп-ва, специфічними рисами якого були наявність станових прав, особисте володіння земельною власністю та обов’язок служби верховному володареві. Структура Ш. з 2-ї пол. 14 ст. була підпорядкована нормам тих держ. утворень, до яких входили укр. землі.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді
ШЛЯХТА ЗАГРОДОВА — дрібна (дрібнопомісна, загонова, ходачкова) шляхта — стан вільних людей, охоронців порубіжжя Польщі та Литви з 14 ст. Шляхетські загроди (польс. zagroda — садиба) у Речі Посполитій у майновому відношенні мало чим різнилися від сел. госп-в, але, на відміну від селян, шляхтичі були особисто вільними ("шляхтич на загроді — рівний воєводі" — польс. прислів’я).
1772—1848 Ш.з. в Галичині поступово втратила привілеї, які випливали з належності до шляхетської верстви: право посідання землі та підданих, право окремого судівництва (суд. імунітету), право участі в політ. житті тощо. Цьому сприяла цілеспрямована політика австрійс. урядів, а також соціальні й політ. зміни, що відбувалися в Габсбурзькій монархії (усе ж до 1848 галицькі шляхтичі були звільнені від рекрутських наборів). Від давніх привілеїв залишалися лише звичаї, які опиралися на підкреслений шляхетський сепаратизм: відмінність одягу, побуту, рис характеру, ментальності, збереження традицій, покликання на шляхетський родовід і герб, категорична заборона одружуватися з простими селянками.
У 19 ст. в Галичині рус. (укр.) шляхта греко-катол. обряду значно перевищувала за чисельністю шляхту римо-катол. визнання. Такий стан речей зберігся і в міжвоєнній Польщі. Влада 2-ї Речі Посполитої, проводячи політику асиміляції українців, вважала шляхетське походження громадянина або хоча б закінчення його прізвища на "-ський", "-цький", "-ич" ознакою приналежності до польс. національності. Це робили свідомо, добре знаючи, що "людність шляхетського походження визнання греко-католицького, національності руської".
Псевдотеорії, що базувалися на відсутності шляхетської верстви в українців, стали підґрунтям для полонізаційної акції, проведенням якої зайнялося військ. командування ЗС Польщі. Не вдаючись у проблеми походження й етнічної належності шляхтичів, військові визнали їх поляками. Перші кроки щодо полонізації Ш.з. були зроблені ще у 1920-х рр., проте 1935 у зв’язку із загостренням нац. і політ. ситуації в Галичині це питання набуло особливої актуальності.
Загалом у західноукр. землях організатори налічували від 800 тис. до 1 млн новоявлених "шляхтичів", що становило бл. 20 % всіх українців у Польщі. Акція "шляхти загродової" розпочалася в Турківському пов. Львів. воєводства в зоні дислокації Пшемисльського військ. округу. Згодом вона поширилася на всю Галичину, Полісся і Волинь. Уже 1939 Союз шляхти загродової налічував бл. 40 тис. осіб, організованих у 450 осередках. Незважаючи на невеликий успіх акції, вона призвела до загострення польсько-укр. відносин напередодні Другої світової війни.
Комар В.Л.
1772—1848 Ш.з. в Галичині поступово втратила привілеї, які випливали з належності до шляхетської верстви: право посідання землі та підданих, право окремого судівництва (суд. імунітету), право участі в політ. житті тощо. Цьому сприяла цілеспрямована політика австрійс. урядів, а також соціальні й політ. зміни, що відбувалися в Габсбурзькій монархії (усе ж до 1848 галицькі шляхтичі були звільнені від рекрутських наборів). Від давніх привілеїв залишалися лише звичаї, які опиралися на підкреслений шляхетський сепаратизм: відмінність одягу, побуту, рис характеру, ментальності, збереження традицій, покликання на шляхетський родовід і герб, категорична заборона одружуватися з простими селянками.
У 19 ст. в Галичині рус. (укр.) шляхта греко-катол. обряду значно перевищувала за чисельністю шляхту римо-катол. визнання. Такий стан речей зберігся і в міжвоєнній Польщі. Влада 2-ї Речі Посполитої, проводячи політику асиміляції українців, вважала шляхетське походження громадянина або хоча б закінчення його прізвища на "-ський", "-цький", "-ич" ознакою приналежності до польс. національності. Це робили свідомо, добре знаючи, що "людність шляхетського походження визнання греко-католицького, національності руської".
Псевдотеорії, що базувалися на відсутності шляхетської верстви в українців, стали підґрунтям для полонізаційної акції, проведенням якої зайнялося військ. командування ЗС Польщі. Не вдаючись у проблеми походження й етнічної належності шляхтичів, військові визнали їх поляками. Перші кроки щодо полонізації Ш.з. були зроблені ще у 1920-х рр., проте 1935 у зв’язку із загостренням нац. і політ. ситуації в Галичині це питання набуло особливої актуальності.
Загалом у західноукр. землях організатори налічували від 800 тис. до 1 млн новоявлених "шляхтичів", що становило бл. 20 % всіх українців у Польщі. Акція "шляхти загродової" розпочалася в Турківському пов. Львів. воєводства в зоні дислокації Пшемисльського військ. округу. Згодом вона поширилася на всю Галичину, Полісся і Волинь. Уже 1939 Союз шляхти загродової налічував бл. 40 тис. осіб, організованих у 450 осередках. Незважаючи на невеликий успіх акції, вона призвела до загострення польсько-укр. відносин напередодні Другої світової війни.
Комар В.Л.
- ukrgenealogy
- Адміністратор
- Повідомлень: 1566
- З нами з: 12 лютого 2016, 23:05
- Звідки: Україна
- Дякував (ла): 235 разів
- Подякували: 249 разів
- Контактна інформація:
Re: ШЛЯХТА - запитання й відповіді
Шляхта - соціальний стан, який утворився в пізньому Середньовіччі з рицарського стану в Польському королівстві та охопив згодом значну частину боярства Руського королівства та Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтського. В Речі Посполитій (1569-1795 рр.) шляхта була політичним народом та джерелом влади, обирала королів, засідала в сеймі, а місцеві справи вирішувала на сеймиках, що збиралися, зазвичай, у столицях воєводств.
Джерело-А.Кобилянський, Є.Чернецький "Родові герби шляхти"
Джерело-А.Кобилянський, Є.Чернецький "Родові герби шляхти"
Технічна підтримка з питань реєстрації, зміни імені користувача або інших питань, стосовно вашого облікового запису, здійснюється через ukrgenealogy@ukr.net
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 14 гостей