Церковні покарання
- в36 Ольга
- Повідомлень: 1090
- З нами з: 21 лютого 2016, 16:46
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 1374 рази
- Подякували: 1063 рази
Церковні покарання
Епитимья - церковное наказание.
Очень интересная статья на эту тему у Владимира Степановича Перервы - "Шляхта правобережної України в церковних покараннях (єпитиміях) XIX століття".
Речь идет не только о шляхте, упомянуты представители различных сословий.
Очень интересная статья на эту тему у Владимира Степановича Перервы - "Шляхта правобережної України в церковних покараннях (єпитиміях) XIX століття".
Речь идет не только о шляхте, упомянуты представители различных сословий.
Востаннє редагувалось 06 липня 2016, 18:52 користувачем в36 Ольга, всього редагувалось 1 раз.
- в36 Ольга
- Повідомлень: 1090
- З нами з: 21 лютого 2016, 16:46
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 1374 рази
- Подякували: 1063 рази
Re: Єпитимія - церковне покарання
Иоанн Яковлев Каковский, священник с. Тихий Хутор за какие-то нарушения схлопотал такое наказание и был отстранен от служения в своей церкви. Было бы интересно докопаться до причины, но не представляю, в каких фондах искать этот документ.
В клировой ведомости за 1814 год (ЦГИАК, ф.127, оп.1009, д.2791) написано так: "Сын священический рукоположен 1792 года декабря 13-го дня Униятским Епископом Порфирием Важинским в село Тихой Хутор, присоединен 1795-го февраля 16-го дня в православие протоиереем Иоанном Крупою и грамотою высокопреосвещеным Гавриилом Митрополитом Киевским 1800-го декабря 19 дня определен, к оному приходу утвержден; но по случаю моей погрешительности от онаго прихода за действительнаго священника удержан".
В клировой ведомости за 1814 год (ЦГИАК, ф.127, оп.1009, д.2791) написано так: "Сын священический рукоположен 1792 года декабря 13-го дня Униятским Епископом Порфирием Важинским в село Тихой Хутор, присоединен 1795-го февраля 16-го дня в православие протоиереем Иоанном Крупою и грамотою высокопреосвещеным Гавриилом Митрополитом Киевским 1800-го декабря 19 дня определен, к оному приходу утвержден; но по случаю моей погрешительности от онаго прихода за действительнаго священника удержан".
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Церковні покарання
АНАФЕМА (анатема; від грец. – прокляття) – у християнстві відлучення від Церкви єретиків або непокаянних грішників з оголошенням довічного прокляття.
Застосовується від часів Халкідонського собору 451.
Право проголошувати анафему мають виключно церк. ієрархи.
Анафема є актом охорони вірних Церкви від осіб, які порушують її усталені церк. канони та цінності. Однак на практиці чин анафеми часто застосовувався церк. владою під тиском влади світської з метою дискредитації політ. та ідейних супротивників, під час церк. розколів тощо.
1054 після поділу християн. церков на Сх. та Зх. (православ'я і католицизм), рим. Папа Лев IX та константиноп. патріарх Керулларій проголосили взаємну анафему, яка була скасована тільки 1964 під час першої зустрічі в Єрусалимі Папи Павла VI і константиноп. патріарха Афінагора.
Численні випадки використання чину анафеми відомі як в укр., так і в рос. історії.
Моск. митрополит Фотій піддав анафемі київ. митрополита Григорія Цамблака, обраного 1415 всупереч волі константиноп. патріарха Євтимія.
Моск. патріарх Йоасаф II на Моск. церк. соборі 1667 наклав анафему на старообрядців.
Протягом 17– 18 ст. у Рос. д-ві церк.-соборному вирішенню чину анафеми фактично відводиться тільки виконавча функція політ. рішень світської влади.
Так, анафемі з політ. мотивів були піддані відомі ватажки сел. і козац. рухів І.Болотніков, С.Разін та О.Пугачов.
1708–09 церк. ієрархи на вимогу Петра I наклали анафему на гетьмана І.Мазепу.
З огляду на політ. мотиви цього акту та практику накладання анафеми, яка склалася на той час у Рос. д-ві, чимало укр. дослідників піддають сумніву його відповідність канонам церк. права, зокрема, підкреслюють, що накладання анафеми на І.Мазепу є більше сусп.-політ. заходом, а не реліг. покаранням.
1901 Синод наклав анафему і відлучив від Церкви відомого рос. письменника Л.Толстого.
Застосовується від часів Халкідонського собору 451.
Право проголошувати анафему мають виключно церк. ієрархи.
Анафема є актом охорони вірних Церкви від осіб, які порушують її усталені церк. канони та цінності. Однак на практиці чин анафеми часто застосовувався церк. владою під тиском влади світської з метою дискредитації політ. та ідейних супротивників, під час церк. розколів тощо.
1054 після поділу християн. церков на Сх. та Зх. (православ'я і католицизм), рим. Папа Лев IX та константиноп. патріарх Керулларій проголосили взаємну анафему, яка була скасована тільки 1964 під час першої зустрічі в Єрусалимі Папи Павла VI і константиноп. патріарха Афінагора.
Численні випадки використання чину анафеми відомі як в укр., так і в рос. історії.
Моск. митрополит Фотій піддав анафемі київ. митрополита Григорія Цамблака, обраного 1415 всупереч волі константиноп. патріарха Євтимія.
Моск. патріарх Йоасаф II на Моск. церк. соборі 1667 наклав анафему на старообрядців.
Протягом 17– 18 ст. у Рос. д-ві церк.-соборному вирішенню чину анафеми фактично відводиться тільки виконавча функція політ. рішень світської влади.
Так, анафемі з політ. мотивів були піддані відомі ватажки сел. і козац. рухів І.Болотніков, С.Разін та О.Пугачов.
1708–09 церк. ієрархи на вимогу Петра I наклали анафему на гетьмана І.Мазепу.
З огляду на політ. мотиви цього акту та практику накладання анафеми, яка склалася на той час у Рос. д-ві, чимало укр. дослідників піддають сумніву його відповідність канонам церк. права, зокрема, підкреслюють, що накладання анафеми на І.Мазепу є більше сусп.-політ. заходом, а не реліг. покаранням.
1901 Синод наклав анафему і відлучив від Церкви відомого рос. письменника Л.Толстого.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Церковні покарання
Вже десь про це говорилось, але не можу знайти...
За що могли священика "рожаловать" (разжаловать :D )? Потрапив мені один такий на очі... Родина записана серед заштатних та сиротствующих.
Ще питання - чи це якось впливало на долю дітей? Чи могли сини отримати освіту і також стати священиками? Чи це вже був вирок?
За що могли священика "рожаловать" (разжаловать :D )? Потрапив мені один такий на очі... Родина записана серед заштатних та сиротствующих.
Ще питання - чи це якось впливало на долю дітей? Чи могли сини отримати освіту і також стати священиками? Чи це вже був вирок?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- DVK_Dmitriy
- Супермодератор
- Повідомлень: 5312
- З нами з: 25 березня 2016, 19:59
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 988 разів
- Подякували: 3907 разів
Re: Церковні покарання
Причин могло быть много.D_i_V_a писав:Вже десь про це говорилось, але не можу знайти...
За що могли священика "рожаловать" (разжаловать :D )? Потрапив мені один такий на очі... Родина записана серед заштатних та сиротствующих.
Ще питання - чи це якось впливало на долю дітей? Чи могли сини отримати освіту і також стати священиками? Чи це вже був вирок?
И не обязательно его разжаловали.
Он сам мог выйти заштат.
Зачем гадать? Надо смотреть дела в архиве.
Даже, если его наказали, на детей это могло и не повлиять.
Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор, Богомоловы, Шараевские, Бартковские.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Церковні покарання
Ось тут відповідь. Разжаловали его и це документ.DVK_Dmitriy писав:И не обязательно его разжаловали.
Он сам мог выйти заштат.
Зачем гадать? Надо смотреть дела в архиве.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Церковні покарання
Словник Даля
Єпітимія - духовне покарання; церковна виправна кара стосовно грішника, особливо за провини супроти настанов церкви.
Єпітимія - духовне покарання; церковна виправна кара стосовно грішника, особливо за провини супроти настанов церкви.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- An64
- Повідомлень: 56
- З нами з: 15 серпня 2016, 12:25
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 102 рази
- Подякували: 125 разів
Re: Церковні покарання
Интересный вид наказания для священника: отрешен от места и на месяц направлен в монастырь под строжайший надзор!
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
- Вернер
- Повідомлень: 3179
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 107 разів
- Подякували: 665 разів
Re: Церковні покарання
Український історичний збірник, Вип. 12, 2009
Асауленко Олена (Полтава)
РОЛЬ ЕПІТИМІЇ У МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ СУСПІЛЬСТВА (НА ДОСВІДІ ПОЛТАВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ XIX СТОЛІТТЯ)
У наші дні актуальним є питання про роль монастиря як особливого інституту, орієнтованого на пропаганду релігійного світогляду, оскільки протягом століть основним його завданням було формування суспільних ідеалів у дусі християнської етики.
Монастир був найважливішим засобом релігійної пропаганди, який мав для цього особливу систему культурного впливу на людину. Вона спиралася на особливості людської психіки, враховувала і застосовувала різноманітні форми наочності та емоційного впливу на особистість, зважала на інтереси різних класів, верств і груп населення, була дієвою і активною1. У монашестві склалась особлива система контролю, що давала можливість спостерігати за зовнішньою поведінкою ченців, глибоко проникала у внутрішній світ людини, всебічно формуючи її особистість2.
Монастирі завжди, а у ХІХ ст. особливо, були місцем, куди, за вироком судової влади чи розпорядженням єпархіальних архієреїв відправляли на епітимію або церковне покарання для «виправлення життя» викритих у «непорядних, осудливих вчинках»3. Роль монастиря як виправного форпосту для іноків і мирян мала важливе місце у взаємовідносинах ченців і населення. У науковій літературі ця проблема висвітлена недостатньо, фрагментарно, а тому потребує ґрунтовного дослідження.
Хронологічні рамки у межах XIX ст. – час відновлення монастирів Полтавської єпархії після секуляризаційної реформи ХVІІІ ст.
Дослідження означеного періоду з історії полтавських монастирів висвітлено у праці І.Ф. Павловського «К истории Полтавской епархии». Поданий документальний матеріал характеризує діяльність окремих обителей, єпархії загалом, нарис життя ієрархів, державних діячів і благодійників Полтави.
Окремий сегмент історіографії займають праці і таких видатних науковців як: О.В. Романенко, Г.Г. Прошина, І. Ломачинської4 та ін. Зокрема, О.В. Романенко у дослідженні «Повседневная жизнь русского средневекового монастыря» робить першу в історичній літературі спробу відтворити життя середньовічного монашества. Монографія Г.Г. Прошина «Черное воинство» присвячена аналізу соціальної ролі монастирів за багатовікову історію російського православ’я. І. Ломачинська в своїй статті «Монастирі між духом і світом» розглядає монастир як соціальний інститут, що є діяльною соціальною силою у складнх політичних колізіях вітчизняної історії.
Основним підґрунтям нашого дослідження стали опубліковані «Труды Полтавской ученой архивной комиссии»5, а також джерела, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві та в державному архіві Чернігівської області. Це в основному рапорти архімандритів та ігуменей, реєстри документів монастирів, укази Полтавської духовної консисторії та Священного Синоду, звіти до Полтавської казенної палати, справи про епітимійців, які відбували покарання при монастирях. Хоча деякі елементи документів втрачені, частина матеріалів, опрацьована нами, дає можливість ґрунтовно вивчити історію діяльності монастирів Полтавської єпархії у ХІХ ст.
Асауленко Олена (Полтава)
РОЛЬ ЕПІТИМІЇ У МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ СУСПІЛЬСТВА (НА ДОСВІДІ ПОЛТАВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ XIX СТОЛІТТЯ)
У наші дні актуальним є питання про роль монастиря як особливого інституту, орієнтованого на пропаганду релігійного світогляду, оскільки протягом століть основним його завданням було формування суспільних ідеалів у дусі християнської етики.
Монастир був найважливішим засобом релігійної пропаганди, який мав для цього особливу систему культурного впливу на людину. Вона спиралася на особливості людської психіки, враховувала і застосовувала різноманітні форми наочності та емоційного впливу на особистість, зважала на інтереси різних класів, верств і груп населення, була дієвою і активною1. У монашестві склалась особлива система контролю, що давала можливість спостерігати за зовнішньою поведінкою ченців, глибоко проникала у внутрішній світ людини, всебічно формуючи її особистість2.
Монастирі завжди, а у ХІХ ст. особливо, були місцем, куди, за вироком судової влади чи розпорядженням єпархіальних архієреїв відправляли на епітимію або церковне покарання для «виправлення життя» викритих у «непорядних, осудливих вчинках»3. Роль монастиря як виправного форпосту для іноків і мирян мала важливе місце у взаємовідносинах ченців і населення. У науковій літературі ця проблема висвітлена недостатньо, фрагментарно, а тому потребує ґрунтовного дослідження.
Хронологічні рамки у межах XIX ст. – час відновлення монастирів Полтавської єпархії після секуляризаційної реформи ХVІІІ ст.
Дослідження означеного періоду з історії полтавських монастирів висвітлено у праці І.Ф. Павловського «К истории Полтавской епархии». Поданий документальний матеріал характеризує діяльність окремих обителей, єпархії загалом, нарис життя ієрархів, державних діячів і благодійників Полтави.
Окремий сегмент історіографії займають праці і таких видатних науковців як: О.В. Романенко, Г.Г. Прошина, І. Ломачинської4 та ін. Зокрема, О.В. Романенко у дослідженні «Повседневная жизнь русского средневекового монастыря» робить першу в історичній літературі спробу відтворити життя середньовічного монашества. Монографія Г.Г. Прошина «Черное воинство» присвячена аналізу соціальної ролі монастирів за багатовікову історію російського православ’я. І. Ломачинська в своїй статті «Монастирі між духом і світом» розглядає монастир як соціальний інститут, що є діяльною соціальною силою у складнх політичних колізіях вітчизняної історії.
Основним підґрунтям нашого дослідження стали опубліковані «Труды Полтавской ученой архивной комиссии»5, а також джерела, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві та в державному архіві Чернігівської області. Це в основному рапорти архімандритів та ігуменей, реєстри документів монастирів, укази Полтавської духовної консисторії та Священного Синоду, звіти до Полтавської казенної палати, справи про епітимійців, які відбували покарання при монастирях. Хоча деякі елементи документів втрачені, частина матеріалів, опрацьована нами, дає можливість ґрунтовно вивчити історію діяльності монастирів Полтавської єпархії у ХІХ ст.
Час плине
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Церковні покарання
Покута це буде по українськи.D_i_V_a писав:Словник Даля
Єпітимія - духовне покарання; церковна виправна кара стосовно грішника, особливо за провини супроти настанов церкви.
З другої теми
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей