Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

ПОЛІМОТИВАЦІЙНІ ПРІЗВИСЬКА ЖИТЕЛІВ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ

Етимологія, походження, творення українських прізвищ.
Аватар користувача
 
Повідомлень: 922
З нами з: 17 лютого 2016, 00:42
Подякував (-ла): 14 раз.
Подякували: 112 раз.

ПОЛІМОТИВАЦІЙНІ ПРІЗВИСЬКА ЖИТЕЛІВ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ

Повідомлення Vitaly Savitar » 13 квітня 2017, 09:32

Серед таких прізвиськ найбільш поширене За-
єць, засвідчене аж десятьма МО і поширене у 135
населених пунктах (далі – н. пп.) Західного Поліс-
ся. Це прізвисько належить лише особам чоловічої
статі, вирізняючись за віком. В усіх народів заєць
виступає символом боягузтва, недаремно кажуть,
насміхаючись: “Такий відважний, як заєць” [Жай-
воронок, с. 232]. Ця особливість виразно відтворе-
на у вуличних іменуваннях, де значення ‘боязли-
вий’ домінує. Фаунономен заєць у багатьох неофі-
ційних іменуваннях реалізує свої анатомічні риси,
які на основі асоціативного зв’язку спричинили
появу номінацій ‘з великими вухами’, ‘з великими
передніми зубами’, ‘косоокий’. Засвідчено нети-
пові метафоричні перенесення аналізованого се-
мантичного поля, що призвело до виникнення МО
‘хитрий’, ‘ходить дрібними кроками’. Виявлена
відантропонімна номінація ‘від прізвищ Зайчук,
Зай, Загайчук, Кролик, Трус’.
Не менш поширене й неофіційне найменування
Бусел || Боцюн, що виявлене у 79 н. пп. Прізвисько
представлене вісьмома МО, серед яких домінують
269
зовнішні мотиви називання: ‘мають довгі ноги’,
‘ходять, підстрибуючи’, ‘дуже високі’, ‘мають до-
вгий ніс’. Із зазначеною лексемою побутують та-
кож МО ‘непосидючі’, ‘від прізвищ Буслюк, Бусь-
ко, Журавльов’. Засвідчено пряму номінацію ‘у
денотата на даху хати жили лелеки’. За народною
символікою вважали щасливою ту родину, на даху
якої чи в садибі оселяються лелеки, з цього приво-
ду казали: “Де лелека водиться, там щастя родить-
ся” [Жайворонок, с. 332]. У прізвиськах відобра-
жено говіркові варіанти Бýсьол || Бýсиль || Бýсень ||
Бýсель. Серед вуличних назв засвідчено фонетичні
модифікати лексеми боцюн: Бóцюн || Бóцян ||
Бóцьон. Функціонує прізвисько Бýзько || Бýсько з
тотожними мотивами називання [Осташ, с. 168]).
Спорадично виявлено розгорнуту прізвиськову
структуру Бýсьол Івáнко [Аркушин 2010, с. 135].
У 64 н. пп. Aeyrwsjye’ вуличне найменування
Баран. У народному сприйнятті лексема баран
часто виступає уособленням глупоти й упертості:
“Баран бараном”, а також символізує нерозумну,
нетямущу людину, дурня, порівняємо: “Дурний, як
баран” [Жайворонок, с. 26]. У сленговому мовлен-
ні апелятив баран засвідчує маркери ‘дурень’, ‘ку-
черява людина’ [ССУС, с. 54]. Указані особливості
продемонстровані у західнополіських прізвиськах
шістьома МО: ‘має кучеряве волосся’, ‘упертий’,
‘нерозумний’, ‘від прізвищ Баранович, Баранчук,
Бараник’. Єдиний репрезентований мотив номіна-
ції ‘від імені Іван’ виявляє специфіку неофіційних
антропонімів і зумовлений, очевидно, асоціатив-
ними фонетичними явищами, порівняємо Івáн-
Барáн.
Прізвисько Жаба на Західному Поліссі поши-
рене у 55 н. пп. Воно представлене дев’ятьма мо-
тиваторами різного характеру, серед яких в основ-
ному домінує зовнішній вигляд носія: ‘має великі
очі’, ‘некрасивий(а)’, ‘носив(ла) зелений одяг’,
‘сердитий’, ‘за специфікою ходи’, ‘носила окуля-
ри’. Виявлено інші маніфестанти: ‘любить купати-
ся’, ‘учитель біології’, ‘від імені Жанна, прізвищ
Жабенко, Жаб’юк’. У деяких говірках засвідчено
фонетичний варіант Жє́ба. У символіці українців
“жаба виступає об’єктом негативної характеристи-
ки” [Жайворонок, с. 215], пор. сленг. жаба ‘пот-
ворна дівчина’ [ССУС, с. 124]. Прізвиськами, у
яких твірною основою слугує аналізована лексема,
однаково можуть бути названі як особи жіночої,
так і чоловічої статі.
Характеристика прізвиська Карась, що побутує
у 55 н. пп, зреалізована сімома МО, котрі відтво-
рюють зовнішні особливості, антропонімні уподо-
бання, рід заняття носія, пов’язані з цим номеном,
порівняємо: ‘любить рибалити’, ‘має власний ста-
вок’, ‘з великими очима’, ‘має волосся рудого ко-
льору’, ‘від прізвищ Рибчук, Каращук, Карасюк’,
‘від імені Тарас, Юрій’. Номен у прізвиськах ви-
ражає одну родову категорію.
На Західному Поліссі серед неофіційного ан-
тропонімного творення прізвисько Муха характе-
ризує найчастіше швидку, непосидючу людину,
порівняємо: Швидкий(а), як муха. Функціонує ця
неофіційна назва у 52 н. пп. Має вісім МО, що сві-
дчить про мотиваційне розгалуження аналізовано-
го прізвиська: ‘низького зросту’, ‘швидкий(а)’,
‘балакучий(а)’, ‘від прізвищ Мухін, Мухамадеєва,
Мушит’, ‘від імені Марія’. МО ‘втручається в чужі
справи’, ‘набридливий(а), сварливий(а)’ – виразно
метафоричні. У говірці н. п. Велимче Ратнівського
р-ну Волинської обл. побутує варіант Мýхе. Прі-
звисько Мýха не має чіткого родового розрізнення,
оскільки може належати однаково як особам жіно-
чої статі, так і чоловічої. У деяких н. пп. з подіб-
ними мотиваціями функціонує демінутив Мýшка.
Неофіційний антропонім Жук (50 н. пп.) засві-
дчує чітку родо-статеву диференціацію, представ-
ляє вісім МО, виражає переважно зовнішні мотиви
номінації: ‘з чорним волоссям’, ‘зі смуглявою шкі-
рою’, ‘невисокий’, ‘з довгим носом’, ‘має криві
ноги’, ‘з рудим волоссям, веснянками’. Виявлено
ідентифікаційне означення ‘від прізвищ Жукевич,
Жуковський, Жучковський, Жучко, Папежук, Сі-
жук’. Народні уявлення про образ жука як “прони-
зливої, шахраюватої, хитрої людини” [Жайворо-
нок, с. 226] зреалізовує єдина номінація ‘хитрий’,
засвідчена у кількох населених пунктах.
Поширене на Західному Поліссі вуличне на-
йменування Ведмідь (43 н. пп.). Як стверджує
В. В. Жайворонок, “цю тварину наділено різнома-
нітною народною символікою: сили (“Міцний, як
ведмідь”), незграбності (“Ізвивається, як ведмідь у
танці”), невдоволення (“Бурчить, як ведмідь”),
відлюдності (“Живе, як ведмідь у барлозі”), нена-
жерливості (“У ведмедя десять пісень і всі про
мед”)” [Жайворонок, с. 70]. В антропонімних уяв-
леннях поліщуків мотиваційне поле лексеми вед-
мідь дещо розгалужене, зреалізоване п’ятьма МО і
доповнене зовнішніми характеристиками ‘повний’,
‘за особливостями ходи’, ‘неповороткий’. Крім
того, в прізвиськах побутує номінація ‘сильний’.
Вуличний антропонім Ведмíдь фонетично модифі-
кований у західнополіських говірках: Ведмúдь ||
Ведмéдь || Мидвíдь || Медвéдь || Мєдвє́дь || Медвíть
|| Мідвéдь. Аналізоване неофіційне найменування
належить лише особам чоловічої статі.
Уживані також інші неофіційні назви (Лось (49
н. пп.), Качка (43 н. пп.), Кіт (40 н. пп.), Ворона
(38 н. пп.), Горобей (35 н. пп.), Баняк (30 н. пп.)) з
багатьма МО й великою кількістю носіїв.
Зображення
Ономастичні послуги, тлумачення прізвищ, історичні та генеалогічні дослідження. E-mail: spadok.ukraine@gmail.com

Повернутись до Українські прізвища

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot], Google Adsense [Bot], Таша