Давні тюрксько-слов’янскі мовні зв’язки

Відповісти
Аватар користувача
Vitaly Savitar
Повідомлень: 988
З нами з: 16 лютого 2016, 23:42
Дякував (ла): 17 разів
Подякували: 217 разів
Контактна інформація:

Давні тюрксько-слов’янскі мовні зв’язки

Повідомлення Vitaly Savitar »

Валентин Стецюк.

Першим на давні зв'язки слов'янських мов з тюркськими звернув серйозну увагу чеський дослідник Й. Пайскер (J. Peisker, 1905). ). Його погляди були розкритиковані, зокрема Л. Нідерле, оскільки вважалося, що слов'янсько-тюркських контактів бути просто не могло, якщо мова йшла про якийсь "Туранської зближення". Беручи до уваги присутність давніх булгарів-скіфів на території нинішньої Західної України, давні контакти західних слов'ян з тюрками (тюркомовними скіфами) мають реальну основу і пояснення. Тюркські мовні впливу на слов'ян охоплюють дуже широкий період і до них не можна відносити пізніші тюркські запозичення, яких дуже багато як в південнослов'янських, так і в східнослов'янських мовах. А от наявність слів тюркського походження в західних слов'янських мовах є дуже показовою. Правда, тюркізми могли проникати в польську мову через українську, а в словацьку і чеську – через угорську. Наприклад, слц. čakan "мотика" явно тюркського походження (чагат. čakan "бойова сокира"), але є угор. csakany, тому це слово не можна брати до уваги. Те саме можна сказати і про слц., ч. salaš, рус. шалаш "хижа", якому є відповідності і в тюркських, і в угорській мовах. Таких слів багато, однак, є в етимологічному словнику Махека приклади тюркізмів, шляхи проникнення яких в чеську та словацьку мови залишаються загадковими (Machek V., 1957). У такій ситуації особливу увагу потрібно звертати на мовні (в основному лексичні) відповідності між чуваською і західнослов'янськими мовами. Однак є в чуваському мові слова без надійних паралелей в інших тюркських мовах, які мають відповідності в українській. У даному дослідженні в основному будуть розглядатися саме слов'янські відповідності чуваським словам. Запозичення могли бути обопільними. При цьому слід нагадати, що в мовах населення Східної Європи існував спеціальний звук, шиплячий вібрант rz/rs, який міг у різних мовах переходити або в r / l, або в s / š. Те, що такий звук міг існувати, підтверджує польська та чеська граматики, які передбачають позначення rz і ř для певної фонеми, яка замінила в чеській та польській мовах праслов'янський м'який r '. У чеській мові ř відповідає звукам rž і rš, а польське rz – звуків ž та š. Оскільки давні предки сучасних чехів заселяли ареал недалеко від ареалу булгарів (скіфів), заміна праслов'янського r' на rz могла відбутися під впливом булгарського субстрату, а в польській мові подібне явище відбулося під впливом чеської. Існування особливого звуку, схожого на r підтверджує і вірменська орфографія, яка розрізняє два звуки, r і rr (довгий). І для написання вірм. antar «ліс», слова, яке має тюркську відповідність andyz, вживається саме довгий rr, чим і відображається той факт, що в даному випадку в мові протовірменів мав місце крім звичайного сонорного r, також дещо інший звук, і це свідчить на користь гіпотези про існування в пратюркській мові звуку rz / rs. Тюрки, які переселилися в Азію, принесли цю особливість своєї фонетики також і туди. Давні предки монголів і тунгусів, запозичивши багато тюркських слів, артикулювали цей звук з самого початку як r, у той час як булгари спростили вимову rz / rs у звичайний r значно пізніше, але однаковий результат заміни складного звуку на більш простий тепер дає підставу говорити про уявні булгарсько-монгольські зв'язки, які насправді ніколи не мали місця. У вченому світі явища гаданих переходів z в r і навпаки називаються ротацизмом або, відповідно, зетацизмом. Детальніше про звук rz говориться в одній з попередніх робіт автора (Стецюк Валентин, 2000). Нижче наводиться список виявлених стародавніх тюрксько-слов'янських лексичних відповідностей, який, природно, буде постійно доповнюватися новими знахідками. З фонологічним особливостей наведених прикладів, крім шиплячого вібранта rz / rs, що позначається буквою ř, можна звернути увагу на досить частий перехід b ↔ m.
Укр. бабай “дід”, здебільшого вживається в сенсі “страшний дід”, яким лякають маленьких дітей – чув. папай “дід”. У скіфів, предків чувашів головним божеством, за свідченням Геродота, був Папай. Предки українців чужого бога визнавали, але не шанували і, очевидно, боялись надаючи йому страшних рис.

Укр. бачити, пол. baczyć, рос., слц. bačit' – тюрк. bak- "дивитися" (чув. пăх) "дивитися".

Укр. (зах. діалект) батяр, пол. batiar, baciarz “парубок легкої поведінки, гульвіса” – чув. матяр “легковажний, легкодухий”. Можливо, слово походить від спільнотюркського batyr „герой“.

Укр. брага, рос. брага – Макс Фасмер припускає можливість походження слова від чув. пěрага “брага, жидке пиво”. Очевидно, він мав на увазі чув. пăрака "барда".

Рос. бугор, укр. бугір, магура – чув. мăкăр “бугор, шишка”.

Укр. будз “свіжий овечий сир” (виготовляється у формі головки) – чув. пуç “голова”.

Рос., укр. ватага “юрба, група” – М. Фасмер припускає булгарське походження слова (ст. чув. *vătağ “родина, дом”).

Укр. вирій, ірій “казкова країна, куди летять птахи восени, теплі краї” – Походження цього слова має таке пояснення. В чуваській мові є слова ир "ранок" та уй «поле, степ». М. Фасмер припускає первісну форму слова як *vyroj. Тоді булгарське *iroj могло означати "ранішній (тобто східний або південний) степ". Коли слов’яни ще жили в лесовій зоні, вони могли бачити, як птахи восени летять кудись на південь, в степи і тоді казали, что птахи летять в “ірій”, вживаючи субстратне булгарське слово.

Сл. vьrĕti, укр. вріти, ч. vřiti, wrzeć “кипіти” – чув. вĕре “кипіти”.

Рос. гать укр. гать, гатка, ч. hat, серб gat “гребля” – чув. кат “гребля”.

Західнослов’янське *dǔbati (укр. дбати, пол. dbać, ч. dbati) – чув. тăп "акуратний".

Сл. *zerz “залізо, іржа”. Більшість лінгвістів відновлює слов’янське слово для назви іржі у в формі *rǔdja у відповідності з пол. rdza, болг. rǔžda, рос. ржа, укр. іржа, ч. rez, при слов’янському *ruda “руда”. Але у верхньо-лужицькій мові є слово zerz “іржа”, котре не може бути дериватом слова *rǔdja. Корінь слов’янського слова має тюркське походження. Тюрки вживають слова jez, zez, čes (чув. йěс) для назви міди або бронзи, котрі походять від давньої форми jerz/zerz. Індоєвропейці запозичили це слово з тюркських мов в часи, коли ще не була відома технологія виробки заліза і використовували його для назви міді і бронзи. Пізніше це слово було перенесене в деяких індоєвропейських мовах на назви заліза (детальніше про індоєвропейські назви металів). Саме первісна тюркська форма назви міді збереглася в лужицькому слові zerz “іржа”. Ця форма трансформувалася в слов’янських мовах в *zelz-o зі значенням “залізо” (Укр. залізо, рос. железо, болг. желязо, пол. żelazo і т.д.). З іншого боку, давня тюркська форма слова zerz в дещо зміненій формі збереглася в укр. жерс-ть (подібне російське слово жес-ть втратило r). Для вчених залишається загадкою, звідки ж в українському слові з’явилось r, якщо і російське, і українські слова походять від тюрського žes, що у принципі визнається.

Сл želězo “залізо” (рус. железо, укр. залізо, пол. żelazo і т.д) – див. zerz.

Укр. каганець, рос. каганец, пол., kaganiec, слвц., ч. kahan “найпростіший світильник з ручкою” – М. Фасмер вважає це это слово «темним», але допускає порівняння з чув.. кăкан "ручка".

Укр. капар (діал.) “бідный, убогий” – чув. kapar “жадібний до їжі”.

Рос, укр. карман – чув. kărman "кузов" (сюди ж давньогрецьке κορβανασ "храмова скарбниця" ? див. М. Фасмер).

Ч. klobouk, ст. слвц.. klobúk, koblúk, рос. колпак, укр. ковпак “шапка з високим верхом” – тюрк. qalpaq “шапка”. Тюркське походження слов’янських слів вважається загальноприйнятим (чув., тат. калпак, тур. kalpak “шапка”).

Укр. кияк, киях, кіях “рогіз (Typha)” – чув. хăях “осока (Carex)”. Осока і рогіз – схожі водні (болотні) рослини.

Сл. *kǔniga “книга” (рус., укр., книга, пол. kniga, ч. kniha і т. д.)– М. Фасмер та інші лінгвисти згідні з тюркським походженням слова. (д. чув. *koniv ← *konig).

Сл. *kobyla (укр. кобила, рус. кобыла, ч., слвц. kobyla і т.д.), лат. caballus “кінь”, перс. kaval “швидкий кінь», гр. ιπποσ, фін. hepo, ест. hobu “кінь” тв ін. – всі ці слова ведуть своє походження від тюркского jaby “кінь”.

Рос. ковер, ч., слвц. koberec, пол. kobierzec “килим”, Eng cover «накривати, крити» – Макс Фасмер припускає булгарське походження слов’янських слів (чув. *kavêr ← *kebir), маючи на увазі тюркские слова kiviz, kigiz “килим”. Всі вони можуть походити від тюркського kap- “накривати”.

Рос. ковыль, укр. ковил, ковила, болг. ковил – Карл Менгес давав три можливих варіанти тюркського походження цього слова (Менгес К.Г., 1978). Усі три варіанти далекі сематично і фонетично. (Пор. 1. уйг. qomy “бути в русі, турбуватися”. 2. алт. gomyrğaj “рослина з порожнистим стеблом”, «дудка». 3. тюрк. qavla “скидати шкіру, листя”). Булгарська мова як джерело запозичення підходить більше, бо чув. хăмăл “стебло, стерня” схоже на слово ковла і за формою, і за змістом більше. Слово цього кореня є також і в татарській- qamlı.

Укр. колимага, рос. колымага, рус. ст. пол. kolimaga, ст. ч. kolimah та ін. “віз різного типу” – багато вчених вважають, що це запозичення з монгольської (монг. xalimag “калмик, власне, високий віз”. Але шлях проникнення монгольського слова у слов’янские мови лишається темним. Скорш за все слово маэ булгарське походження (чув. кÿл “запрягати”, юпах ← jubax “кінь”). В такому випадку монгольське слово заполичене з тюркських (jabaq, jaby “кінь” широко розповсюджені слова в тюркських мовах). Укр. кульбака «сідло» того же походження.

Сл. korĭcĭ, рус. корец, укр. коряк, пол. korzec та ін.. слов. “ківш, коряк, мірка зерна” – чув. курка “ківш”.

Укр., рос. корчма, пол. karczma, ч., слвц. krčma і т.д. “шинок” – М. Фасмер вважав це слово «темним», але воно має булгарське походження (чув. кăрčама “брага”). А. Брюкнер вказував, що у церковно-слов’янській слово мало значення не тільки «корчма», але і хмільний напій.

Рос., костра, укр. костриця “льняна, конопляна костра”, пол. kostra “конопляна костра” та ін.. слов. – чув. кăштра “полова, відходи”, очевидно, запозичене раніше з фракийської (алб. kashtё “полова, солома”).

Рос. крица “грудка заліза, покрита шлаком”, укр. криця “сталь” – чув. хурǎç, хурçǎ (тат. korıç, каз. quryš та ін.) „сталь” (раніше „гострий”).

Рус., укр. куга, кука “рогіз (Typha)” – чув. кука “рогіз (Typha)”. Слово присутнє також і в інших тюркських мовах.

Укр. кульбака – см. колимага.

Сл. kyta “жмут сіна, китиця, букет” (укр., рос. кита, слвц., пол. kita та ін.) – чув. кěтě “кущ”.

Сл. lava „лавка, полиця” (рос., укр., лава, лавка, ч. lavice, слвц lavica та ін.) – чув. лав «віз».

Укр., рус. лоша , рос. лошадь “кінь” – чув. лоша “кінь” ( тур., тат. та ін. alaša).

Сл. *malina “малина” (укр., рус. малина, ч., пол. malina) – чув. палан, тат. balan “калина”. Переніс значення тим більше імовірний при поширеній рифмі "калина–малина".

Ст. ч. ma(as “франт, глупак” – чув. mănaç “пихатий”.

Сл. *morzǔ “мороз” (Рус., укр., мороз, пол. mróz, ч., слвц., болг., серб. mraz) – Спільнотюркське buř, тобто burz (чув. пăр, тат boz, тур buz “лід” і т.д.).

Укр. нехай – чув. не “що” + хǎй “сміти”. Див. хай.

Рос. пирог, пол. pirog, укр. пиріг, ч., слвц. piroh “пиріг, м’ясний пиріг” – В тюркських мовах є подібні слова (тур. börek, чув. pürěk та ін.), але М. Фасмер заперечував тюркське походження слов’янских слов, оскольки схожі слова відсутні у південнослов’янських мовах. Як нам відомо, західні та східні слов’яни могли контактувати з булгарами і без посередника.

Сл. *pĭšeno “пшоно” (рос. пшено, ч. pšeno, укр. пшоно), серб pšena “особливий вид конюшини” (Meliotus), сл. pĭšenica “пшениця” – чув. пиçен "осот" (Cirsium vulgare). Насіння цієї рослини могло вживатися для їжі до поширення культурних злаків і його запозичена від булгарів назва могла поширитися на просо і пшеницю. Значення сербського слова підтримує це припущення.

Сл. *proso “просо” (укр., рус. просо, пол., болг, ч, слвц. proso) – і М. Фасмер, і В. Махек, і А. Брюкнер вважають, що походження цього «темне». Може слово має булгарське походження? (чув. пăрçа "горох").

Укр. пужално, укр., рус. пуга, «батіг» – чув. пуша „батіг”.

Рос. пырей, укр. пирій – чув. п(ри “полба”.

Ч. sálat "палати", слвц. sálat’ "випромінювати, палати" – В. Махек припускав, що попереднє значення слів було «кидати, розкидати». В цьому випадку чув. салат "розкидати" може бути пов’язане зі слов’янськими словами.

Слвц. sanka “нижня щелепа” – чув. санка"лобна кістка".

Рус. сигать, блр. сігаць “стрибати” – чув. сик “стрибати”.

Укр., рус. сорок – чув. хěрěх “сорок” (в інших тюркських мовах для числівника «сорок» вживається слово qyrq і под.). Загалом, тюркське походження східнослов’янського слова припускаеться багатьма лінгвистами.

Рос. табор, пол. tabor, ч., слвц. tábor, укр. табір та ін. – слов’янскі слова можуть бути запозичені з угорської (уг. tábor “табір”, яке походить від чув. тапăр “водопій (місце водопою”), але булгарське слово могло бути запозичене в деякі слов’янскі мови безпосередньо, оскільки є російське слово табыр “стадо” (М. Фасмер).

Рос. тварог, творог, ч., слвц. tvaroh, пол. twaróg та інші «сир білий» – чув. турǎх “ряжанка”.

Рос. товарищ, укр. товариш – чув. тавраш «рід, клан».

Рос. толмач, ч. tlumač, пол. tłumaч та інші. слов’янські слова зв значенням «перекладач» – загальноприйнятим вважається тюркське походження слова.

Укр. тирса “ковила” – чув. тырса “ковила”.

Укр.упир, рос.упырь та ін. слов. "вампір" – чув. Вупăр“нечистий дух”.

Укр. хабоз, хабуз “бузина (Sambucus)”, “осот (Cirsium)”, хабазь “бур’ян” – чув. хăвăш “жимолость (Lonicera)”.

Укр. хай “нехай” – чув. хǎй “сміти”.

Пол. harcerz “скаут” – чув. харсăр "сміливий" походить від тюркського *qors “сміливий, злий”. Польске слово зберегло д. тюрк. звук rz. Подібні слова зі значенням «злодій, розбійник» є в сучасних тюркських мовах. Укр. харциз, харцизяка “разбойник, грабитель” заимствовано из какого-то из них позднее, чем польское слово. Сюда же относится слово «корсар», распространившегося в Европе из латинского языка (corsarius), но уходящего своими корнями к тюркской основе.

Сл. xyža “хижина” (укр. хижа, рус. хижина, ч. chýše, слвц. chyža и т.д.) – чув. хÿше „шалаш, хижина”. Слова этого корня присутствуют в германских языках (герм. hūsa, нем, Haus анг. house и т.д.). В словаре Ф. Клюге отмечено “происхождение неясно”.

Сл. xǔmeljĭ «хмель» (рус. хмель, болг. хмел, укр. хміль, пол. chmiel, ч., слвц. chmel и т.д.) – слова этого корня широко распространены во многих индоевропейских и финно-угорских языках. Ученые считают, что пути их распространения очень сложны, но сходятся во мнении о том, что должен быть один общий источник заимствования. Некоторые видят его в языке булгар (ср. чув. xămla «хмель»), другие же сомневаются в возможности проникновения булгарского слова далеко в Европу (лат. humulus, ст. анг. hymele , сев. герм. humli).

Рус., укр. хомут, ч. chomout, слвц. chomút, пол. chomąt “хомут” – чув. хăмăт “хомут”. Булгарське походження слова можна вважати обгрунтованим, бо подібні слова є також в інших тюркських мовах. Сомніви викликаються тими ж причинами, що і в попередньому випадку. Тим не менше, поява носового голосного ą в польському слові потребує пояснення.

Укр. чакан, рос. чакан „рогіз” (Typha) – чув. чакан „рогіз”.

Укр. чепурний, слвц., ч. čiperný “жвавий, вправний”, серб. čeperan “жвавий, спритний”, – чув.. чипер , тат. čiber "гарний".

Рус. черт, укр чорт, пол. czart, ч., слвц. čert – чув. херт-сурт „домовик”. В скандинавській міфології є Сурт „вогняний велетень”.

Рус., болг., серб. чета, укр. чота "загін", рум. ceata "юрба" – чув. кĕтÿ "стадо, зграя" від тюрк. kütä "пасти".

Укр. чи – питальне слово – чув. –ши – питальна частка.

Укр чумак – слово не має етимології і, можливо, не є давнім, але цікаво що в киргизькій мові є подібне слово čomču "мандрівний казах-продавець солі".

Укр. ша! “тихо, заспокійся!” – чув. ша! “баста, кінець!”

Укр. шувар “аїр болотний” (Acorus calamus) – Добродомов припускає давньобулгарське походження слова (Див. словник М. Фасмера).

Сл. *jucha “уха” (укр. юшка, серб juha, рус. уха и т.д.) – чув. яшка “спільна назва перших страв”.

Праслов. *jačmy “ячмінь” (укр. ячмінь, рус. ячмень, ч. ječmen, пол. jęmień і т.д.) – чув. ясмăх "чечевиця”. Переніс назв росли – звичайне явище, особливо тих, що мають спільні якості. В цьому випадку такою якістю є їстивність.

Можна навести буквально «математичний» доказ контаку булгар зі слов’янами, а саме з предками чехів і словаків й цей контакт міг статися тільки поблизу прабатьківщини останніх. Існує фонетичний і семантичний збіг поодинокого серед тюркських мов чув. салат "розкидати" із слц. sàlat’ "випромінювати, пашіти", ч. sàlat "палати". Махек подає ці слова із старим значенням hàzeti, metati "кидати". Спробуємо підрахувати ймовірність такого збігу для даного конкретного випадку. Для цього нам треба знати певні закономірності словотворення в чуваській мові. Для аналізу таких закономірностей було взято 2100 чуваських слів. З них приблизно 210 слів починаються з букви с. Отже ймовірність того, будь-яке чуваське слово почнеться з с дорівнює 210:2100= 1/10. Проаналізувавши всі слова з початковим с можна знайти ймовірність того, що другою буквою слова з початковим с буде буква а. Ця ймовірність дорівнює 1/6. Так само можна знайти ймовірність того, що третьою буквою буде л, а четвертою знову а. Відповідно ці ймовірності дорівнюють 1/12 і 1/8. Проаналізувавши всі слова типу калах, салах, палах, валах, де друге а – будь-яка голосна, а х – будь-яка приголосна, можна знайти ймовірність того, що подібне слово закінчиться на т. Ця ймовірність теж дорівнює 1/10. Перемноживши всі ці значення окремих ймовірностей між собою, ми будемо знати приблизне значення ймовірності виникнення в чуваській мові слова салат: 1/10x1/6x1/12x1/8x1/10= 1/57600. Тепер треба підрахувати ймовірність того, що слово салат буде мати сенс близький до значення "кидати". Наявні у нашому списку 2100 чуваських слів можна розділити на групи слів, які можуть відповідати певним загальним семантичним одиницям. Такий поділ є до певної міри суб’єктивним, бо границі між семантичними полями є завжди надзвичайно розмиті. Однак, напевно, ніхто не буде заперечувати проти того, що поділ усіх 2100 слів на 100 умовних семантичних одиниць є достатнім для того, щоб змістове поле кожної з цих одиниць в надзвичайно малим ступеню могло би перекривати інше семантичне поле. Тоді ймовірність того, що чуваське слово салат може мати зміст близький до значення "кидати, розкидати, метати, швидко рухатись чи вилітати назовні і т.д." буде дорівнювати щонайменше 1/100. Відповідно, ймовірність того, що у чуваській мові виникне слово фонетично і за значенням подібне до слц. sàlat’ та ч. sàlat "кидати, метати" буде дорівнювати 1/5760000. Якщо подібних "збігів" є кілька, то загальна ймовірність їх випадкового виникнення в різних мовах може визначатися одиничкою з кількома десятками нулів після коми. Практично це означає, що при доброму фонетичному і змістовому збігу двох слів із неспоріднених мов з числом фонем п’ять і більше, одне з них є запозиченим якимось шляхом, при умові, що обидва слова не мають ономатопоетичного, звуконаслідувального характеру, який робить імовірним виникнення подібних слів незалежно в різних мовах. Наприклад, поширеному слов'янському слову дуда, дудка добре відповідає чагат. і тур. düdük “сопілка, свиріль”. Миклошич і Бернекер вважали слов’янське слово запозиченим з тюркських, але Фасмер, посилаючись на Брюкнера, співзвуччя цих ономатопоетичних слів вважає “чистою випадковістю” (Фасмер М., 1964, Т1, 550). Ясно, що тут сумніви відносно запозичення слов’нського слова з тюркських мов мають підставу, отож, слов. дуда не можна включити до множини безсумнівних запозичень.

Література

Brückner Aleksander. 1996. Słownik etymologiczyny języka polskiego. Warszawa.

Holthausen F. 1974.Altenglisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg.

Kluge Friedrich. 1989. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. Berlin – New York.

Machek V. 1957. Etymologicky slovnik jazyka českeho a slovenskeho. Praha.

Peisker J.1905. Die älteren Beziehungen der Slawen zu Turkotataren und Germanen. Stuttgart.

Кобів Ю. 2004. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. Київ.

Менгес К.Г. 1978. Восточные элементы в «Слове о полку Игореве». Ленинград.

Скворцов М.И. (ред.). 1985. Чувашско-русский словарь. Москва.

Стецюк Валентин. 1998-2000. Дослідження передісторичних етногенетичних процесів у Східній Європі. Книга 1, 2. Київ – Львів.

Фасмер Макс. 1964 – 174. Этимологический словарь русского языка. Москва.
Український хостинг для веб-сайтів на потужних VPS/VDS серверах в Європі --> https://kr-labs.com.ua/service/web-hosting/
Аватар користувача
Vitaly Savitar
Повідомлень: 988
З нами з: 16 лютого 2016, 23:42
Дякував (ла): 17 разів
Подякували: 217 разів
Контактна інформація:

Тюркізми в гідронімній системі колишнього Великого Лугу

Повідомлення Vitaly Savitar »

Тюркізми в гідронімній системі колишнього Великого Лугу

Кравченко Ю.В., викладач
Запорізький національний університет


Стаття продовжує цикл публікацій з етимології діалектної лексики, а саме: дослідженню тюркського компонента у великолузьких назвах водних об’єктів. У роботі розглянуто походження гідроназв Баба, Бабина, Кума, Шарай, Музурман, Аталикова, Янчокрак, Бурчак, Карайтебень Бистра, Кушугум, Лиман з точки зору їх структури, внутрішньої форми, асимілятивних процесів.

Ключові слова: апелятив, гідронім, етимологія, етногенез, тюркізм, семантика, морфологія і т.д.

Об’єктом дослідження є етимологія гідронімів (найстійкішого класу топонімів) з тюркськими коренями. Він обраний не випадково. Пояснюється це тим, що у 1957 році Великий Луг Запорозький був затоплений водами Каховського водосховища. Назавжди Каховська ГЕС поховала од нас чарівний світ Великого лугу, колиски українського козацтва, а саме: його рослинний і тваринний світ, який за своїм багатством не мав собі рівного у всій Європі, а також, з точки зору ономастики - топооб’єктів, які були колись у цьому ареалі, або тих, що залишились й досі на його берегах. Те що залишилось, то є жалюгідні залишки давньої краси цих місць. Тому ця проблема й привернула нашу увагу і залишається актуальною на сьогодні. У статті етимологічній розвідці підлягатимуть ті гідроназви, які давно зникли з карти Нижньої Наддніпрянщини.

Походження власних назв завжди цікавили й цікавлять не тільки істориків, етнографів, географів, мовознавців, а також краєзнавців. Опрацювання цієї теми знайшло відображення у наукових працях О.Карпенка, Д.Яворницького, Е.Мурзаєва, О.Трубачова, В.Радлова та ін. За останнє десятиліття з’явилася низка робіт, у яких з точки зору історії, мовознавства, фольклористики, літературознавства тощо, розглядається походження власних назв та процеси, що вплинули на етногенез українців. Серед них можна відзначити таких авторів: С.Вербич (вивчав гідронімію басейну Верхнього Дністра); В.Лучик (досліджував гідронімію середнього Дніпро-Бузького межиріччя); І.Чеховський (розглядає мікротопонімію Чернівецької області в історичному аспекті (утворення на базі народної географічної термінології)); Я.Редьква (присвятив роботу вивченню гідронімії Західного Поділля); Л.Костик (описала гідронімію Буковини) тощо.
Інтерес до вивчення власних назв пов’язується із реальною можливістю відновлення найдавнішої етнічної картини, мовних контактів, міграційних рухів, які відбилися у назвах водних об’єктів.

В.В.Лучик зазначає: «Найчисельніша після слов’янських назв група гідронімів тюркського походження зберігає багато номінаційних та структурно-фонетичних іншомовних ознак» [7,17].

Тюркськомовні елементи простежуються у багатьох великолузьких назвах.

Так, в основі гідроніма Баба, Бабина тощо лежать тюркізми «баба7» й «анd» (себто «батько» й «мати»). В.В.Радлов зазначає: «Ця назва походить, очевидно, від тюркського баба, що значить «предок», «батько», «високоповажний старий чоловік» [11,4,2,1563-1564]. Бабина - баба, кам’яна баба - назва колишніх ідолів на півдні України і Росії. Запозичена з тюркської babà «статуя», що походить до baba «батько». Наголос в цьому слові говорить скоріше, на користь його походження від баба «жінка, бабуся» [16,I,100]; баба (кам’яна баба) - кам’яний бовван давнього походження, що найчастіше трапляється в степу на могилах [1,30].

Кума - протока на сході Великої Пущі. Пов’язаний із тюрк. географічним терміном рельєфу кум «пісок», «піщаний степ» [11,2,1,1043], з подальшою слов’янською адаптацією фіналі і вторинним народним переосмисленням від укр. кума. Семантичні аналогії великолузькому тюркізму Кума простежуються насамперед на лівобережжі Дніпра в Полтавській області, в басейні Прип’яті Тернопільської і Хмельницької областей, в басейні Сіверського Дінця, на Північному Кавказі [5,103]. Кума7 - назва ріки, яка впадає з заходу у Каспійське море, в колишній Ставропільській та Астраханській губерніях; калм. кйтз - «піщана річка»; ср.тур.кит «пісок», kumcaj - назва річки на південно-схід від Ізміра, де тур. caj - «потік, ріка»; закінчення ж.р.-а під впливом ріка1; першопочатково, мабуть, було *кум, ч.р., судячи з назви Підку7мок - притока Куми. Давня назва Куми - Ovômy, а також Kmq^v. Антична назва пов’язана з дв.-інд. udan - «вода» [16,II, 414].

Онімізація тюркського апелятива saraj простежується в гідроназвах Шара м - 1.озеро в Базавлузі на правобережжі Дніпра, поряд із пр. Старим Шараєм; Старий Шара м - протока в Базавлузі на правобережжі Дніпра, між пр.Сисиною та пр.Скарбною біля с.Покровського; Новий Шара7й - протока в Нікопольських плавнях. У гідроназві Шара м спостерігається перехід початкового тюркського звука с ^ ш, мабуть, з огляду на болгарське посередництво при ранньому запозиченні вихідного етимона з іранських мов, або ж внаслідок слов’янської адаптації [5,136].

Музурман - протока нижче пр.Здумівки, що з’єднувала Дніпро з озерами в лівобережних Біленьківських плавнях. Д.Яворницький вважав, що назва походить від «мусульман» («бусурман») [19,186]. Такої ж думки й О.Стрижак [14,64]. Нам же здається, що даний гідронім слід виводити від тюркського «мазарурман» у значенні «цвинтарний ліс», «ліс на кладовищі». Наше припущення тим більш слушне, що саме над цією протокою справді були старі поховання (кладовища). Про них і досі пам’ятають довгожителі с.Біленького.

Назва річки Аталикова - безперечно тюркізм. Тут простежується словотворча адаптація тюркського найменування шляхом нашарування українського суфікса й закінчення на чужомовну основу (аталик+ов+а) [3,177]. Щодо значення тюркського аталик є різні думки. Д.Яворницький тлумачив його як «місце, де багато островів» [19,167]. О.Трубачов вважає, що це антропонім [15,67]. Нам же здається, що в даному разі тюркізм «аталик» - це утворення з «ат(а)» («кінь», «огир», «жеребець») [11,1,1,441­442] і суфікса присвійності «лык». Його можна перекласти як «кінській», «огирів», «жереб’ячий». Якщо взяти до уваги, що для лівобережжя Великого Лугу, де свого часу водилося багато диких коней, іпонімічні гідроніми взагалі характерні (пор. Кінська, Жеребець, Кобиляча) і що цей гідронімічний тип підтверджується іншими випадками (пор. Чортомлик - щуча), то наше припущення буде цілком слушним. Отже, АталИкова річка - значить Кінська, Огирева чи Жереб’яча річка.

Янчокрак - річка, ліва притока р.Кінської; входила у Великий Луг (тепер упадає в Каховське водоймище) зі сходу в районі с.Кам’янського. Бере початок біля с.П’ятихаток Василівського району Запорізької області. Довжина близько 10-и км (до затоплення плавнів - близько 12 км). Влітку пересихає, по руслу кілька ставків. Стосовно цієї назви є різні тлумачення. Так, Д.Яворницький пов’язував його з тюркізмами «ягни» («новий») та «чекран» (назва птаха) [19,167;21,53]. М.Фасмер виводить його з тюркізмів «ян» («бік») і «чокрак» («джерело») [4,4,558]. Остання етимологія видається імовірнішою, бо «тогобічним джерелом», «за джерелом» річка могла називатися по відношенню до сусіднього Карачокраку. О.Трубачов звертає увагу на суфікс -ак, гідронімічні назви з яким складають найбільш вагому й характерну частину всіх гідронімів на -ак і одночасно - їх відмінність, наприклад, від верхньодніпровських -ак, представляють собою гідронімічні тюркізми. Сюди можна віднести й такі назви водних об’єктів, як: Янчокрак/Янчекрак/Янчукрак; Карачокрак/Карачекрак; Бурчак [15,197].

Бурчак - річка (тепер потічок), ліва притока р.Кінської. Входила у Великий Луг на північній околиці м.Василівки (нині впадає в Каховське водоймище). Степове русло тягнеться з півдня однойменною балкою кілометрів 8-10. Назва від слова «бурчак», тобто «дзюркотливий, стрімкий потік води» [13,I,262].

О.Трубачов відзначає той факт, що тюркські гідроніми Нижньої Наддніпрянщини мають характер більш ранніх утворень. Це видно й по складу гідронімічних основ, в яких простежується зв’язок з половецькою апелятивною лексикою, що дійшла до нас в письменних пам’ятках XIII - XIV ст. («Codex Cumanicus»), пор. основи Кучук-, -сай-, -су-, -чекрак-, Чичик-/Чачик, Бакча. Давність окремих тюркських гідронімів можна побачити й по одночасній наявності в них тюркських та іранських елементів. Далі він зазначає, що роль давніх тюркських водних назв, ще недостатньо досліджених на цій території, виявлялась також у тім, що вони начебто складали опосередковану ланку між більш давнім, іранським і більш пізнішим - слов’янським шаром [15,273-274].

Карайтебень Бистра - лівий рукав р. Кінської (Знам’янської Кінської) навпроти ур.Карайдубини (Карайтебе ні). Перша частина назви від однойменного урочища, а друга вказує на характер течії. Фіксується у джерелах XVII ст. як гора Карайтабень між р. Мамайсуркою і горою Баба7 та балкою Бабиною [2,ІІІ,481], у 1581 р. згадується ур. Karajteben, де, очевидно, 1728 р. перебувають запорожці [20,І,152]. Щодо походження назви є різні думки. Так, Д.Яворницький вважав, що в основі топоніма - варіанта Кар^й лежить татарське слово «кара», тобто «чорний». В.Фоменко пояснює із тюркського Каратебен «ділянка рівної землі» (кара «сушу, або земля» табан «плоский, рівний, гладенький») [17].

О.Стрижак припускає, що назва Карайтабен < *Кыратабен походить від тюркських слів кыр, кыра «гора, сопка», пор. гора Карайтебень і табен, табан «підошва, нижня частина чого-небудь, плоске, гладеньке, заливне місце, гірський прохід» [14,42]. Останнє припущення, мабуть, найбільш вірогідне; тоді зміст топоніма можна витлумачувати як «підвищення з підніжжям, зо заливається водою». При цьому слід лише додати, що перехід тюркського Кыратабен чи Карайтабан (Карайтебень) в українське Карайдубина відбувся внаслідок так званого народного етимологізування. В історії Запорожжя урочище відоме тим, що саме тут, як правило, відбувався обмін полоненими між татарами і козаками [23,2,48].

Кушугум - протока, що сполучала р. Мокру Московку з р. Кінською. На сьогодні збереглася лише та частина протоки, що тягнеться вздовж залізничного насипу навпроти смт. Кушугуму (кілометрів зо 2); північна майже повністю засипана намивними пісками в зв’язку з будівництвом заводів та нового житлового масиву м. Запоріжжя, а південна затоплена Каховським водоймищем. Є різні думки щодо походження назви протоки. Гідронім Кушугум/Кошугум/Кошогум/Кучугум з кінцевим -м малочисельні й різнорідні за походженням та структурою. О.Трубачов виводить цю назву з тюркської *kücük kum «малий пісок», пор. ще один старий варіант, який зазначений у Маштакова, але дуже важливий з точки зору етимології, - Кучугум, в листі новоросійського губернатора Черткова кошу Запорозькому 30.ХІ.1772р. Обидва тюркських лексичних елемента - ku cuk и кыш - зустрічаються неодноразово в інших формах гідронімії Середнього та Нижнього Подніпров’я [15,207]. А.Коваль пропонує декілька своїх версій походження цієї назви: перша версія - назва походить від тюркського слова кучугу - «дрібний пісок». Друга - вона утворена з двох татарських слів: кош - «стан» і гуми - «птах». Третя версія: назва походить від тюркського слова кушугум - «місце злиття річок». За цією ж річкою названо й селище Кушугум, яке засноване 1770р. запорізькими козаками. Селище тричі змінювало свою назву: до 1780р. воно звалося Кушугумівка (річка ще була), з 1780р. до 1927р. - Велика Катеринівка, а з 1927р. - Кушугум (річки вже не було) [6,33]._Д.Яворницький вказував на чотири можливі її етимології з тюркськомовними основами: 1)від «кузгун» із значенням «ворон» [22,1,267]; 2)від «кочкум», що значить «баранячий пічок»; 3)від «коджакум» із значенням «крупний пісок»; 4)від «кушмак» - «з’єднувати» (звідси Кушугум - «місце, де з’єднуються ріки») [19,185-186].

О.Стрижак вважає, що гідронім слід виводити із тюркського *Кушум//Кошум, «з’єднувач; протока, біжівка», де виділяється дієслівна основа Куш-//Кош-(пор. тюрк. куш «додавати, добавляти, приєднувати», кош «те ж саме; примішувати» [14,37]. В.Чабаненко зазначає, що остання етимологія з усіх наведених здається найбільш імовірною, але, ясна річ, не доконечною [18,127-128]. На нашу думку, можна було б прийняти й такі етимології (всі теж із тюрксько мовними основами): 1) від «куш» («птах») [11,11,1,1022] і «гум» («пісок») [10,165], тобто «пташиний пісок» (дійсно, на піщаних берегах Кушугуму, особливо в районі ур. Великих Кучугур, дуже любили збиратися різні плавневі й лугові птахи); 2)від «кошум» («біг», «течія») [11,11,1,643] і «гум» («пісок»), тобто «той, що біжить у піски» або «той, що біжить серед пісків»; 3)від «кош» («коч»), що значить «кочовище», «стан», «тирло», «тимчасове житло пастухів» [10,297,299] і «гум» («пісок») - отже, «кочовище (стан, табір, тирло і т.п.) на піску»; 4)від «кошкакум» із значенням «голі піски, що перевіваються вітром і не заростають рослинністю» [9,222]; 5)від «каш» чи «кош» із значенням «високий, крутий берег, вал, пагорб» [9,289] і «гум» («пісок»), тобто «той, що має високий (крутий) піщаний берег».

Гідроназви Лиман, Лиманець на території Великого Лугу частіше виконують функцію номенклатурних термінів, ніж потамонімів. Можливо, що переважає використання лексеми лиман у своїй основній функції - номенклатурного показника - обумовило незначну його онімізацію в гідронімії цієї території. Апелятив лиман був перейнятий у тюрків, пор. тур. liman «гавань, порт» < гр. Xijievi (ov), Xijusvag, гр. Xijitfv «гавань, пристань», переносно - «пристанище, притулок, захисток» тощо, хоча категорично не відмовляємося й від прямого запозичення з середньо грецької, пор. дв.-рус. лиманінь [5,80; 23,207].

В основі укр. лиман (пор. Дніпропетровський, Кардашинський, Тягинський тощо) - «лиман, расширенное устье реки, большое и глубоководное озеро, незаросшее камышем» [12,Ш,236].

Як зазначає А.Коваль, слово лиман запозичене з тюркських мов; турецьке liman означає «порт», «гавань»; limanlik - «спокійне, захищене місце, спокій, тиша». У турецьку мову слово було запозичене з грецької, де limen означає у прямому значенні «гавань», «пристань», а в переносному - «притулок», «захист». Крім того, ця назва позначає ще «велике глибоководне озеро, вільне від очерету». Саме такі озера, як Лиман і Сухий Лиман, дали назви деяким селищам. Цю назву має багато сіл і озер в Україні [6,161-162]. О.С.Стрижак зауважує, що ця тополексема є досить поширеною також у системі української ойконімії, пор. сс. Лиман (Луганська, Одеська, Донецька, Харківська області), Лиман Перший і Лиман Другий (Полтавська, Харківська області), Лимани (Миколаївська область), Лиманівка (Одеська, Харківська, Херсонська області), Червоний Лиман (Запорізька область) і т.д. [14,25]. Однак, на наш погляд, більш доречним є такі значення цієї гідролексеми: лима;н «затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря», [лиманка] (іхтіологічне) «молодий оселедець (Clupea pontica), що живе в лимані Дніпра», [лимонник] «частина лиману»; - р. болг. лімОн, др. лимень, лимінь, n. liman (з укр.), ч. слц. liman (з р.), схв. лиман «лиман; джерело; вир»; - через посередництво тюркських мов (тур. крим.-тат. кипч. liman «бухта, порт») запозичено з грецької; сгр. Xijievi (ov), Xijuevag «бухта» (нгр. Xijiavi «тс.») зводяться до гр. Xijitfv «тс.», пов’язаного з Xsijumv «вологе, трав’янисте місце» луг», яке не має певної етимології; зіставляється з лат. limus «бруд, мул», укр. слимак, л^ти і лат. limus «косий, кривий», limen «поріг», лтс. leja «долина, лощина»; давньоруські форми запозичені безпосередньо з грецької мови [4,III,233]; лиман «затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря, іноді багате на грязі з лікувальними властивостями» [1,486].

Таким чином, тривале перебування тюркських племен у Надвеликолужжі помітно позначилося на досліджуваній гідронімії. Тюркський (головним чином татарський і турецький) вплив у цьому ареалі став причиною зниження темпів розвитку українських назв водних об’єктів протягом цього періоду. Однак автохтонні українські гідроніми, як правило, домінували в місцевому мовленні, у зв’язку з чим тюркізми повністю або частково адаптувалися в системі останніх.

Отже, результати цього дослідження будуть корисні викладачам при підготовці спецкурсів і спецсемінарів у вищій школі, а також історикам й етнографам у процесі вивчення історії та культури рідного краю.

ЛІТЕРАТУРА

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. - 1440с.

Величко С. Летопись событий в Юго-Западной России в XVII веке / Составил Самоил Величко, бывший канцелярист войска Запорожского 1720 г. Т. I - III. - К., 1848 - 1855.

Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках. - К.: Наукова думка, 1981. - 253с.

Етимологічний словник української мови. Т.1-4. - К.: Наукова думка, 1982 - 2003.

Карпенко О.П. Назви річок Нижньої Правобережної Наддніпрянщини. - К., Наукова думка, 1989. - 192с.

Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. - К.: «Либідь», 2001. - 304с.

Лучик В.В. Тюркізми в гідронімії середнього Дніпро-Бузького межиріччя. II. - К.: ж Мовознавство, 1996. - №2-3. - С.17-27.

Молчанова О.Т. Топонимический словарь Горного Алтая / Под ред. А.Т.Тыбыковой. - Алт. кн.изд-во, 1979. - 397с.

Мурзаев Э.М. Очерки топонимии. - М.: Мысль, 1974. - с.

Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов. - М.: Мысль, 1984.

Радлов В.В. Опыт словаря тюркских наречий. Т.І - IV. - СПб., 1893 - 1911 (фотомеханічне перевидання 1963 - 1964рр.).

Словарь української мови / Упорядк. з дод. влас. матеріалу Б.Грінченко. - К., 1907-1909. - Т.1-4.

Словник української мови. Ті-М. - К.: Наукова думка, 1970 -1980.

Стрижак О.С. Назви річок Запоріжжя і Херсонщини. - К.: Наукова думка, 1967. - 127с.

Трубачов О.Н. Названия рек Правобережной Украины: Словообразование. Этимология. Этническая интерпретация. - М.: Наука, 1968. - 289с.

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т.І-^. - М.: Прогресс, 1986 - 1987.

Фоменко В.Г. Незвичайне поруч // Молодь України. - Дніпропетровськ, 1964. - № 166с.

Чабаненко В.А. Великий Луг Запорозький. Історико-топонімічний словник. - Запоріжжя, 1999. - 331с.

Эварницкий Д.И. Вольности запорожских козаков: Историко-топографический очерк. - Спб.: Тип. И.Н.Скороходова, 1890. - 384с.+3 карты.

Эварницкий Д.И. История запорожских козаков. Ті - III. - СПб., 1892 - 1897.

Эварницкий Д.И. Топографический очерк Запорожья. - К., 1884.

Эварницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. Ч. I - II. - СПб., 1888.

Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. Т. I - III. - Львів: Світ, 1990 - 1992.

Янко М.Т. Топонімічний словник України. - К.: Радянська школа, 1973. - 740с.
Український хостинг для веб-сайтів на потужних VPS/VDS серверах в Європі --> https://kr-labs.com.ua/service/web-hosting/
Аватар користувача
Vitaly Savitar
Повідомлень: 988
З нами з: 16 лютого 2016, 23:42
Дякував (ла): 17 разів
Подякували: 217 разів
Контактна інформація:

Словник тюркізмів

Повідомлення Vitaly Savitar »

Словник тюркізмів

Аркан,
аршин,
баба,
бабай,
багатир (богатир),
базар,
байрак,
балик,
баран,
бариш,
батіг,
башлик,
баштан,
беркут,
бісер,
борсук,
булат,
бунчук,
бурлака,
бур'ян,
ватага,
гайда,
гайдамака,
гарба,
гарбуз,
кабала,
кабан,
кава,
кав'яр,
каган,
казан,
кайдани,
калита,
канчук,
капкан,
каптан,
кинджал,
кіш,
кобза,
ковбаса,
ковпак,
козак,
колимага,
комиш,
кульбака,
кумач,
кумис,
курган,
курінь,
лапша,
лиман,
локша,
люлька,
могорич,
опанча,
орда,
осавул (осаул),
отаман,
отара,
очкур,
піч,
постоли,
сабля (шабля),
сагайдак,
сазан,
сан,
сап'ян,
сарай,
сарана,
серпанок,
смола,
солома,
судак,
султан,
табір,
табун,
таз,
тапчан,
тасьма,
товар,
торба,
туман,
хазяїн,
халат,
халва,
хан,
харциз,
харч,
хоругв,
чавун,
чалма
чумак
шаровари,
шатро,
яга,
ярлик
яруга
Український хостинг для веб-сайтів на потужних VPS/VDS серверах в Європі --> https://kr-labs.com.ua/service/web-hosting/
Аватар користувача
Vitaly Savitar
Повідомлень: 988
З нами з: 16 лютого 2016, 23:42
Дякував (ла): 17 разів
Подякували: 217 разів
Контактна інформація:

Книги по тюркській лінгвістиці

Повідомлення Vitaly Savitar »

Тюркскоязычный период европейской истории
Книги по тюркській лінгвістиці

https://books.google.com.ua/books?id=Pr ... BF&f=false

История и культура гуннов
https://books.google.com.ua/books?id=k9 ... BF&f=false
Український хостинг для веб-сайтів на потужних VPS/VDS серверах в Європі --> https://kr-labs.com.ua/service/web-hosting/
Відповісти

Повернутись до “Українсько-тюркські мовні контакти”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 7 гостей