Етнологія, етнографія
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Етнологія, етнографія
Етноло́гія (етнос — народ, логос — наука, вчення) — наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій. Вживається як рівнозначний з етнографією, або позначає окрему дисципліну. Першим, хто започаткував етнологічні теорії (біологічний дифузіонізм та культурний еволюціонізм), був Хосе де Акоста (1590), запропонувавши їх на прикладі розселення індіанців Америки[1].
Історія
У науковій обіг термін «етнологія» був введений ще в 1784 pоці А. Шаванном, проте справжнє поширення він набув лише у першій половині XIX ст. завдяки роботам В. Едвардса і Андре-Марі[2]Ампера.
У різних наукових школах та у різні періоди етнологія мала неоднозначний статус: і як наука про народи на відміну від антропології — науки про людину, і як частина соціальної антропології, і як дисципліна описова і, навпаки, теоретична галузь знання. Згідно з найбільш усталеною концепцією (К. Леві-Строса) етнологія є проміжним етапом у процесі наукового пізнання людини взагалі. Етнологія — це перший крок до синтезу знань та філософсько-соціологічного осмислення емпіричних даних.
Етнографія позначає науку описову, а етнологія — загальнотеоретичну, яка розв'язує загальні народознавчі проблеми. Проте таке розмежування досить умовне, бо етнографія не виключає узагальнень теоретичного плану, так само як етнологія застосовує методи опису.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1 ... 1%96%D1%8F
Історія
У науковій обіг термін «етнологія» був введений ще в 1784 pоці А. Шаванном, проте справжнє поширення він набув лише у першій половині XIX ст. завдяки роботам В. Едвардса і Андре-Марі[2]Ампера.
У різних наукових школах та у різні періоди етнологія мала неоднозначний статус: і як наука про народи на відміну від антропології — науки про людину, і як частина соціальної антропології, і як дисципліна описова і, навпаки, теоретична галузь знання. Згідно з найбільш усталеною концепцією (К. Леві-Строса) етнологія є проміжним етапом у процесі наукового пізнання людини взагалі. Етнологія — це перший крок до синтезу знань та філософсько-соціологічного осмислення емпіричних даних.
Етнографія позначає науку описову, а етнологія — загальнотеоретичну, яка розв'язує загальні народознавчі проблеми. Проте таке розмежування досить умовне, бо етнографія не виключає узагальнень теоретичного плану, так само як етнологія застосовує методи опису.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1 ... 1%96%D1%8F
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Етнологія, етнографія
ІДЕНТИЧНІСТЬ ЕТНІЧНА, поняття та деякі підсумки його використання в українській історіографії. Терміном "етнічна ідентичність" означають одну з форм самосвідомості індивіда чи групи людей, що ґрунтується на відчутті ними своєї належності до певної етнічної спільності. Фундаментом І.е. є закорінена в істор. пам'яті сукупність антропологічних та культ.-символічних ознак (спільність походження, мова, релігія, тер. проживання, традиції, звичаї тощо). Ідентифікація з етносом за певних умов стимулює самоорганізацію етнічної спільноти на засадах її етнічних інтересів і потреб, а також забезпечує самозахист у ситуаціях міжетнічної напруженності. Вона ж визначає тональність інтерпретації істор. досвіду й орієнтаційні культ. пріоритети, здебільшого обернені в минуле. І.е. базується на "голосі крові" й укорінена в особливостях психологічного складу, темпераменту, етнодемографічного потенціалу людей, які є її представниками. Вона створює підґрунтя ідентичності національної й протистоїть натиску космополітизації сусп. життя.
Процес визначення індивідом своєї І.е. не є жорстко детермінованим. Він відбувається через багаторівневе відтворення індивідом (через сім'ю, етнічні орг-ції, просвітницькі т-ва, культ.-мистецька діяльність) ознак власної етнічної самобутності, групових базових цінностей та емоційно-вольових устремлінь, а також етнічних символів і святинь. Результатом цього процесу є складне переплетення вроджених і набутих рис, раціональних та ірраціональних уявлень і реальних актуальних інтересів.
Потреба в психологічній спільності з етнічною групою в різних людей виявляється по-різному. Глибина процесів асиміляції, а також ситуації невизначеності провокують відозміни "етнічного коду": суб'єктивна самоідентифікація часто не збігається з етнічним походженням. Процес зіставлення індивіда з певною спільнотою може усвідомлюватися або ні, бути однозначним або багатозначним. Люди, повністю або частково асимільовані, віддають перевагу "не своїй" етнічній самоідентифікації. Дуже поширеним внаслідок міграцій та розвитку інформаційної мережі є т. зв. етномаргінальний тип самоідентифікації, позбавлений орієнтації на спорідненість із певною к-рою. Космополітичний тип у своїх крайніх проявах взагалі вважає етнічні критерії ознакою провінційності й орієнтується виключно на загальноцивілізаційні цінності.
Серед важливих для етнічної групи функцій, які виконує І.е., на першому місці стоїть консолідуюча – вона забезпечує стійкість зв'язків між членами спільноти, формує її істор. пам'ять. Консолідуюча функція І.е. тісно пов'язана з символічною – відстоюванням символів, реліквій та ритуалів етнічної спільноти. Ідентифікаційна функція І.е. дає змогу групі з'ясувати свої пріоритети, місце в системі міжетнічних відносин. Естетична функція спрямована на відтворення притаманних групі ідеалів гармонії, істини, краси. Морально-етична – на забезпечення регулятивних начал, вироблених століттями спільного існування. Психологічно-компенсаторна функція І.е. дає змогу індивіду знайти у своїй групі емоційний захист від уніфікаційних процесів, стандартизації, знеособлення.
Наукова концептуалізація поняття "етнічна ідентичність" відбувалася впродовж 2-ї пол. 20 ст. Вона супроводжувалася гострими дискусіями навколо питання, чи є І.е. вродженою, чи ситуативною. Прихильники розгляду етносу як історично сформованого соціального явища – примордіалісти (англ. primordial – первісний, споконвічний) вважають, що групові зв'язки, які ґрунтуються на спільності походження, релігії, мови та звичаїв, закорінені або в підсвідомості кожної людини (Е.Шилз, К.Гіртц), або в кровній біологічній спорідненості, якої зазвичай цілком вистачає для формування почуттів етноцентризму (П. ван ден Берг). Для більшості прихильників таких поглядів етнічні почуття є вродженою якістю, яка не підлягає раціональному поясненню.
Процес визначення індивідом своєї І.е. не є жорстко детермінованим. Він відбувається через багаторівневе відтворення індивідом (через сім'ю, етнічні орг-ції, просвітницькі т-ва, культ.-мистецька діяльність) ознак власної етнічної самобутності, групових базових цінностей та емоційно-вольових устремлінь, а також етнічних символів і святинь. Результатом цього процесу є складне переплетення вроджених і набутих рис, раціональних та ірраціональних уявлень і реальних актуальних інтересів.
Потреба в психологічній спільності з етнічною групою в різних людей виявляється по-різному. Глибина процесів асиміляції, а також ситуації невизначеності провокують відозміни "етнічного коду": суб'єктивна самоідентифікація часто не збігається з етнічним походженням. Процес зіставлення індивіда з певною спільнотою може усвідомлюватися або ні, бути однозначним або багатозначним. Люди, повністю або частково асимільовані, віддають перевагу "не своїй" етнічній самоідентифікації. Дуже поширеним внаслідок міграцій та розвитку інформаційної мережі є т. зв. етномаргінальний тип самоідентифікації, позбавлений орієнтації на спорідненість із певною к-рою. Космополітичний тип у своїх крайніх проявах взагалі вважає етнічні критерії ознакою провінційності й орієнтується виключно на загальноцивілізаційні цінності.
Серед важливих для етнічної групи функцій, які виконує І.е., на першому місці стоїть консолідуюча – вона забезпечує стійкість зв'язків між членами спільноти, формує її істор. пам'ять. Консолідуюча функція І.е. тісно пов'язана з символічною – відстоюванням символів, реліквій та ритуалів етнічної спільноти. Ідентифікаційна функція І.е. дає змогу групі з'ясувати свої пріоритети, місце в системі міжетнічних відносин. Естетична функція спрямована на відтворення притаманних групі ідеалів гармонії, істини, краси. Морально-етична – на забезпечення регулятивних начал, вироблених століттями спільного існування. Психологічно-компенсаторна функція І.е. дає змогу індивіду знайти у своїй групі емоційний захист від уніфікаційних процесів, стандартизації, знеособлення.
Наукова концептуалізація поняття "етнічна ідентичність" відбувалася впродовж 2-ї пол. 20 ст. Вона супроводжувалася гострими дискусіями навколо питання, чи є І.е. вродженою, чи ситуативною. Прихильники розгляду етносу як історично сформованого соціального явища – примордіалісти (англ. primordial – первісний, споконвічний) вважають, що групові зв'язки, які ґрунтуються на спільності походження, релігії, мови та звичаїв, закорінені або в підсвідомості кожної людини (Е.Шилз, К.Гіртц), або в кровній біологічній спорідненості, якої зазвичай цілком вистачає для формування почуттів етноцентризму (П. ван ден Берг). Для більшості прихильників таких поглядів етнічні почуття є вродженою якістю, яка не підлягає раціональному поясненню.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Етнологія, етнографія
ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНА, поняття та деякі підсумки його використання в українській історіографії. Як поняття "національна ідентичність" означає широкий комплекс індивідуалізованих і неіндивідуалізованих міжособистісних зв'язків та істор. уявлень, який становить основу самоідентифікації окремих осіб та груп людей з певною нацією як самобутною спільнотою, що має свою істор. тер., мову, істор. пам'ять, к-ру, міфи, традиції, об'єкти поклоніння, національну ідею.
Відчуття своєї І.н. є одним з найважливіших мотиваційних чинників поведінки. Жоден із членів нації не знає й ніколи не знатиме всіх своїх співвітчизників, але між ними існує анонімна й символічна солідарність, сила якої буває дивовижною, особливо в періоди тяжких випробувань. Будучи специфічною асоціацією людей, нація наділена такими джерелами саморозвитку та самозбереження, яких не має жодна ін. спільнота. На підтримку її існування працюють численні соціальні групи та громад. об-ня (професійні, екон., культ., реліг. та ін.), зрештою – на її підтримку працює держава.
Чітку концептуалізацію І.н. утруднює полісемантичність поняття "нація" – воно може означати й етнонацію, й політ. націю (див. Нація політична), отже, І.н. може як ототожнюватися з ідентичністю етнічною, так і визначатися лише через приналежність особи до певного громадянства.
Осн. відмінності між етнічною та нац. ідентичностями є такими: в ідентифікації з нацією значно виразнішими, ніж в ідентифікації з етносом (для якої важливими в першу чергу є антропологічний, обрядовий та реліг. моменти), є територіальний і політ. компоненти. На відміну від етнічної, І.н. знаходить свій гол. прояв у зв'язках членів спільноти як співгромадян, а отже – у спільних актуальних інтересах. Нарешті, І.н. є переважно суб'єктивно, а не об'єктивно детермінованою. Вияв особою своєї нац. ідентичності – це її особистий духовний вибір.
Люди можуть розмовляти різними мовами, мати відмінні культ. орієнтації й уподобання, але наявність у них стійких комунікативних зв'язків і спільних екон. і соціальних інтересів створює фундамент для високого рівня їхньої групової – нац. солідарності. В сусп-вах, що сформувалися як політ. нації, І.н. є, по суті, відчуттям такої групової солідарності. Розмаїття ідентичностей етнічних в одному й тому ж сусп-ві не становить для нього ніякої загрози, за умови, що д-ва оберігає як особисті права індивідів, так і колективні права етнічних і нац. спільнот.
Як правило, процес формування І.н. відбувається паралельно (але не обов'язково синхронно) із процесом державотворення. Розмивання расових і етнічних основ ідентичності під впливом глобалізаційних (див. Глобалізація) процесів збільшує питому вагу "сконструйованих" нац. ідентичностей. Полеміка між прихильниками глибокої об'єктивної закоріненості нац. самоідентифікацій та прибічниками поглядів на націю як "уявлену спільноту" дістала новий імпульс у зв'язку з гострими ідентифікаційними кризами кін. 20 – поч. 21 ст. й активним заміщенням І.н. іншими – наднаціональними, субнаціональними, реліг. ідентичностями. Але оскільки І.н. має потужні внутр. резерви самовідновлення, її здатність виконувати інтеграційні й мобілізаційні функції не ставиться під сумнів.
Відчуття своєї І.н. є одним з найважливіших мотиваційних чинників поведінки. Жоден із членів нації не знає й ніколи не знатиме всіх своїх співвітчизників, але між ними існує анонімна й символічна солідарність, сила якої буває дивовижною, особливо в періоди тяжких випробувань. Будучи специфічною асоціацією людей, нація наділена такими джерелами саморозвитку та самозбереження, яких не має жодна ін. спільнота. На підтримку її існування працюють численні соціальні групи та громад. об-ня (професійні, екон., культ., реліг. та ін.), зрештою – на її підтримку працює держава.
Чітку концептуалізацію І.н. утруднює полісемантичність поняття "нація" – воно може означати й етнонацію, й політ. націю (див. Нація політична), отже, І.н. може як ототожнюватися з ідентичністю етнічною, так і визначатися лише через приналежність особи до певного громадянства.
Осн. відмінності між етнічною та нац. ідентичностями є такими: в ідентифікації з нацією значно виразнішими, ніж в ідентифікації з етносом (для якої важливими в першу чергу є антропологічний, обрядовий та реліг. моменти), є територіальний і політ. компоненти. На відміну від етнічної, І.н. знаходить свій гол. прояв у зв'язках членів спільноти як співгромадян, а отже – у спільних актуальних інтересах. Нарешті, І.н. є переважно суб'єктивно, а не об'єктивно детермінованою. Вияв особою своєї нац. ідентичності – це її особистий духовний вибір.
Люди можуть розмовляти різними мовами, мати відмінні культ. орієнтації й уподобання, але наявність у них стійких комунікативних зв'язків і спільних екон. і соціальних інтересів створює фундамент для високого рівня їхньої групової – нац. солідарності. В сусп-вах, що сформувалися як політ. нації, І.н. є, по суті, відчуттям такої групової солідарності. Розмаїття ідентичностей етнічних в одному й тому ж сусп-ві не становить для нього ніякої загрози, за умови, що д-ва оберігає як особисті права індивідів, так і колективні права етнічних і нац. спільнот.
Як правило, процес формування І.н. відбувається паралельно (але не обов'язково синхронно) із процесом державотворення. Розмивання расових і етнічних основ ідентичності під впливом глобалізаційних (див. Глобалізація) процесів збільшує питому вагу "сконструйованих" нац. ідентичностей. Полеміка між прихильниками глибокої об'єктивної закоріненості нац. самоідентифікацій та прибічниками поглядів на націю як "уявлену спільноту" дістала новий імпульс у зв'язку з гострими ідентифікаційними кризами кін. 20 – поч. 21 ст. й активним заміщенням І.н. іншими – наднаціональними, субнаціональними, реліг. ідентичностями. Але оскільки І.н. має потужні внутр. резерви самовідновлення, її здатність виконувати інтеграційні й мобілізаційні функції не ставиться під сумнів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Етнологія, етнографія
ІНОРОДЦІ – у законодавстві Російської імперії термін, яким визначали підвладні царському уряду національні групи, племена і народності з особливим правовим статусом.
Цей статус визначався Положенням про інородців 1892, положеннями та правилами про управління окремими областями, Зводом законів про стани (1876), Статутом про управління інородців (1822) та деякими ін. нормативними актами.
Згідно з ними інородці, зокрема, вважалися "самоїди" Архангельської губ., калмики, які кочували в Астраханській і Ставропольській губерніях, сибірські киргизи, буряти, якути, хакаси, ногайці, кочові і бродячі народи Сибіру, Казахстану і Закавказзя, євреї та деякі ін.
Інородці не ставали, ними народжувалися. Всі вони поділялися на категорії: кочові, бродячі та осілі.
Осілі інородці зрівнювалися в правах і в порядку управління з корінним населенням, а кочові та бродячі інородці нарівні із сільс. жителями утворювали окремий стан, який мав власну своєрідну систему управління.
Статус кочових і бродячих народів був в основному схожим: вони користувалися, хоч і з певними відмінностями, одними й тими ж правами, особливістю яких була наявність для них деяких пільг з відбування держ. повинностей (військ., грошових тощо). Вони мали своє окреме управління. Так, інородницьке нас. Туркестанського краю адміністративно поділялося на волості, осіле – на сільські, кочівники – на аульні громади. Органами управління в них були відповідно сільс. схід або аульний з'їзд, волосний з'їзд виборних, волосний правитель, якого призначав губернатор; діяли також нар. суди.
Сибірські кочові інородці в адм. відношенні поділялися на стійбища або улуси, в основі управління якими лежав принцип родового управління й які мали в управлінні своїх старост, виборних засідателів, степові думи і голів, гол. родоначальників, яких затверджував губернатор або генерал-губернатор. Ними управляли інородні управи (1822–1901), які діяли на основі Статуту про сибірських киргизів (1822) та Статуту про управління інородців (1822). Свої особливості в управлінні мали також калмики, що в адм. відношенні поділялися на кибитки, хотони, аймаки та улуси, де органами управління були відповідні сходи. Всі інородці переважно перебували у підпорядкуванні мін-ва держ. маєтностей, а киргизи Внутрішньої орди – мін-ва внутр. справ.
Правовий статус євреїв відзначався обмежувальним характером. Цей статус обумовлювався не тільки нац. належністю, а й віросповіданням. Закон вимагав від євреїв приписки до одного із встановлених у д-ві станів, скажімо, купецького, цехового, міщанського, інакше з ними поводилися як із бродягами. Євреї повинні були мешкати в спеціально відведених для них місцевостях (смуга осілості, поза межами якої дозволялося перебувати лише тимчасово). Ця смуга проходила по територіях зх. та пд.-зх. губерній Рос. імперії. Хоч постанови з цього питання не мали абсолютної сили, закон (Статут про паспортну систему 1903) визначав, в яких саме губерніях євреям дозволялося жити. Зокрема, на тер. України це були Волинська, Подільська, Полтав., Катериносл., Таврійська, Херсон., Черніг. та Київ. (крім м. Київ) губернії. Тимчасовими правилами (1882) євреям було заборонено й у смузі осілості мешкати поза містами й містечками. Кожен єврей обов'язково мав зберігати за собою без зміни успадковане або на основі закону прийняте прізвище, в усіх публічних актах вживати рос. мову. Встановлювалися певні квоти прийому євреїв до вищих навч. закладів.
Упродовж століть склалося своєрідне внутр. право рос. інородців (інородницьке право), засноване на нормах звичаєвого права.
Цей статус визначався Положенням про інородців 1892, положеннями та правилами про управління окремими областями, Зводом законів про стани (1876), Статутом про управління інородців (1822) та деякими ін. нормативними актами.
Згідно з ними інородці, зокрема, вважалися "самоїди" Архангельської губ., калмики, які кочували в Астраханській і Ставропольській губерніях, сибірські киргизи, буряти, якути, хакаси, ногайці, кочові і бродячі народи Сибіру, Казахстану і Закавказзя, євреї та деякі ін.
Інородці не ставали, ними народжувалися. Всі вони поділялися на категорії: кочові, бродячі та осілі.
Осілі інородці зрівнювалися в правах і в порядку управління з корінним населенням, а кочові та бродячі інородці нарівні із сільс. жителями утворювали окремий стан, який мав власну своєрідну систему управління.
Статус кочових і бродячих народів був в основному схожим: вони користувалися, хоч і з певними відмінностями, одними й тими ж правами, особливістю яких була наявність для них деяких пільг з відбування держ. повинностей (військ., грошових тощо). Вони мали своє окреме управління. Так, інородницьке нас. Туркестанського краю адміністративно поділялося на волості, осіле – на сільські, кочівники – на аульні громади. Органами управління в них були відповідно сільс. схід або аульний з'їзд, волосний з'їзд виборних, волосний правитель, якого призначав губернатор; діяли також нар. суди.
Сибірські кочові інородці в адм. відношенні поділялися на стійбища або улуси, в основі управління якими лежав принцип родового управління й які мали в управлінні своїх старост, виборних засідателів, степові думи і голів, гол. родоначальників, яких затверджував губернатор або генерал-губернатор. Ними управляли інородні управи (1822–1901), які діяли на основі Статуту про сибірських киргизів (1822) та Статуту про управління інородців (1822). Свої особливості в управлінні мали також калмики, що в адм. відношенні поділялися на кибитки, хотони, аймаки та улуси, де органами управління були відповідні сходи. Всі інородці переважно перебували у підпорядкуванні мін-ва держ. маєтностей, а киргизи Внутрішньої орди – мін-ва внутр. справ.
Правовий статус євреїв відзначався обмежувальним характером. Цей статус обумовлювався не тільки нац. належністю, а й віросповіданням. Закон вимагав від євреїв приписки до одного із встановлених у д-ві станів, скажімо, купецького, цехового, міщанського, інакше з ними поводилися як із бродягами. Євреї повинні були мешкати в спеціально відведених для них місцевостях (смуга осілості, поза межами якої дозволялося перебувати лише тимчасово). Ця смуга проходила по територіях зх. та пд.-зх. губерній Рос. імперії. Хоч постанови з цього питання не мали абсолютної сили, закон (Статут про паспортну систему 1903) визначав, в яких саме губерніях євреям дозволялося жити. Зокрема, на тер. України це були Волинська, Подільська, Полтав., Катериносл., Таврійська, Херсон., Черніг. та Київ. (крім м. Київ) губернії. Тимчасовими правилами (1882) євреям було заборонено й у смузі осілості мешкати поза містами й містечками. Кожен єврей обов'язково мав зберігати за собою без зміни успадковане або на основі закону прийняте прізвище, в усіх публічних актах вживати рос. мову. Встановлювалися певні квоти прийому євреїв до вищих навч. закладів.
Упродовж століть склалося своєрідне внутр. право рос. інородців (інородницьке право), засноване на нормах звичаєвого права.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Етнологія, етнографія
АВТОХТОНИ (від грец. αύτόχϑων – корінний, місцевий) – 1) корінні жителі певної місцевості (те саме, що аборигени);
2) етнічні спільноти, що виникли на даній території.
2) етнічні спільноти, що виникли на даній території.
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: Етнологія, етнографія
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: Етнологія, етнографія
Див. також тут viewtopic.php?f=117&p=31991#p31991
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 11 гостей