Сторінка 1 з 2

Хвороба-"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем..."

Додано: 13 листопада 2017, 10:52
D_i_V_a
Тему створено для можливості виплеснути своє горе з приводу втрачених фотографій, або інших сімейних раритетів, через дурість родичів. Ще зрозуміло, коли це робили, щоби врятуватися (ось тут гарний приклад порізаної фотографії) і це робилося за репресійних часів та режимів. Але у наш час?... коли ні хто ні кого не переслідує... чому треба кидать у пічку історію родини?...
Поштовхом для створення теми було ось це повідомлення з другої теми, а також власний досвід...
Виталий писав:вообще хранилось очень много документов и фотографий с тех времен, но у деда на старости поехала крыша и он все сжег в печи.

Re: Хвороба-"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем..."

Додано: 13 листопада 2017, 19:50
в36 Ольга
Еще не известно, какими МЫ будем, и как начудим, когда доживем до возраста Виталиного дедушки. :D Слава Богу, что дом не сжег.

Re: Хвороба-"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем..."

Додано: 13 листопада 2017, 20:27
Falcon
Маєм деякі старі фото, і дід жінки, єдиний живий найстарший представник тієї гілки, не знає, хто на них зображений. Не те. що не пам'ятає, а банально не знає. З усіх можливих варіантів (його тітка, бабуся) він каже, що це точно не вони (
От і така прикрість буває..
фото 1
Невідома родичка з околиць Кам'янця-Подільського
ЗображенняЗображення
фото 2
Дівчата, яких він також не впізнав. За одягом ніби сестри, але тітка в нього була тільки одна. Хіба одна з бабусь в дитинстві. Фото до речі надзвичайно товсте, як обкладинка книжки!
ЗображенняЗображення

Re: Хвороба-"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем..."

Додано: 13 листопада 2017, 21:56
D_i_V_a
Falcon писав:Маєм деякі старі фото, і дід жінки, єдиний живий найстарший представник тієї гілки, не знає, хто на них зображений...
З цим може у майбутньому пощастить.
У мене самої ще небагато таких вдач, але є свідком того, як в36 Ольга перші фото отримала від близьких родичів. Потім, знаходячи нових родичів, отримала ще велику жменю чудових фото. Звісно з найденими ділилася своїми скарбами. Деякі з них говорили, що в них були також такі ж самі фотографії, але їх родичі з остраху (бо мова йшла про сім'ї священиків) знищили.

Коли фото було небагато, то ми роздивлялися їх досить ретельно, бо не були впевнені хто ж на них зображений. Але зі збільшенням кількості фотографій, а також розповідей, вдалося вичислити/ідентифікувати всіх.

Re: Хвороба-"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем..."

Додано: 14 листопада 2017, 15:29
SNIGURIVNA
Falcon писав:Маєм деякі старі фото...
Мені так подобаються жіночі чобітки, як у пані з фото №1!
У подібних моя бабця по батькові виходила заміж у 1927 році! Я навіть ще раз передивилася її весільну світлину!

Re: Хвороба-"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем..."

Додано: 15 листопада 2017, 15:41
D_i_V_a
У розмові трохи відхилилися від теми і пішли у напрямку того що вже частково говарили у темах Чому мовчать родичі? та Родичі гарбузові.

А мені ж хотілося поговорити про менталітет... знищити, спалити, якщо старе то в пічку замість реставрувати і зберегти. Це стосується не тільки листів, фото, метрик, старих документів вже померлих людей, це стосується навіть радянських меблів...
Навіщо їх викидать, якщо вони добротні і зроблені не з тирсоплити, а з цільного дерева?
Хіба не можна припустити, що ці меблі вже через 50 років будуть антикваріатом?

Подорожуючи європою побачила тенденцію, що старі будівлі реставрують. Всі знають, що це НАБАГАТО дорожче ніж будувати нове, але це роблять. У Франції та Великобританії найбільша кількість антикварних магазинчиків ніж у інших країнах європи. Чому?
Чому у нас це не цінується?

Відповідь для себе віднайшла у словах пісні яка була гімном та часто лунала, та з мого погляду - це записалося на "платівку" мозку у цілих поколінь - старе треба викидать/ламать/нищить. Чи збудуємо/придбаємо щось нове, і яке воно буде, питань не ставиться, але викинуть/знищити треба...

Re: Хвороба-"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем..."

Додано: 15 листопада 2017, 17:25
SNIGURIVNA
D_i_V_a писав:А мені ж хотілося поговорити про менталітет... знищити, спалити, якщо старе то в пічку замість реставрувати і зберегти...
От вам історія з життя.

Того дня вона полізла у шухляду по якісь пенсійні документи і натрапила на свій інститутській випускний альбом. Все як годиться: загальне фото з підписаними на випадок, якщо колись склероз подолає яскраві враження молодості, обличчями в овальчиках, фотографії групи на тлі театру, замку, пам`ятників і ще якихось мальовничих краєвидів одного з Файних міст...

І тут подумалося, що життя таке швидкоплинне.

І ще подумалося, що всі ці люди за кілька десятків літ стали їй тепер такі далекі! Навіть коли часом телефонують... Все одно. Все одно все це вже у минулому. Її минулому. Минулому, яке для інших чуже і теж далеке. Ще дальше!

То просто був такий день...

Спало на думку, що вона помре, і цей альбом викинуть на смітник.

Ні, звісно, вона не могла знати, що вчитять тоді з альбомом. І хіба її думки взагалі були про нього?! Вони були про великий жаль за життям, що витікало крізь пальці. І тому думати, що викинуть на сміття було саме те.

Думати про те, що у родині є людина, яка маніакально зберігає світлини, і ще одна, яка маніакально досліджує історію роду, геть не хотілося.

І тоді раптом прийшло рішення: викину сама!

Але на своє минуле, на світлини, де вона чарівна і молодесенька посеред старовинного міста, рука не піднімалася. А раптом ще закортить помилуватися!

Але вирок було винесено.

І жертвою вона призначила стосик світлин свого покійного батька. Було там не так і багато, бо архів вже палили, коли увійшли німці... Але тим безцінніше було те, що залишилося.

Вона переглянула фото. Батько на них був таким само молодим, як і вона на своїх, теж тоді вчився десь...Він любив вчитися...

Підходило.

І вона просто винесла стосик зжовклих знімків з хати, поклала у дворі під стріхою сарайчика і залишила помирати.

За кілька місяців вона розказала мені, як вони перетворилися на подобу багатошарового картону, змокли, злиплися і порятунку не підлягали. Доки підлягали, вона про них мовчала.

Я сиділа, намагаючись бути спокійною, не хотіла годувати чужих драконів, а у серці десь щось дерлося клаптями і пластирем клеїлося "пам`ять не залежить від речей...зовсім...навіть від світлин..."

До цього дня, на скільки мені відомо, свій випускний альбом вона береже.

Re: Хвороба-"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем..."

Додано: 16 листопада 2017, 21:41
viktoriyaogievskaya
У мене схожа історія по материнській лінії бабуся старі фотографії ховала і берегла незважаючи на всі небезпеки радянського режиму а мама і тьотя вже після Незалежністі викинули в сарай в тому числі і старовинні книги дещо вдалося врятувати але я уявлення не маю хто там зображений

Re: Хвороба-"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем..."

Додано: 17 листопада 2017, 08:29
SNIGURIVNA
Ще одна історія.

Re: Хвороба-"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем..."

Додано: 17 листопада 2017, 12:39
SNIGURIVNA