Ікони (українські)
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Ікони (українські)
"Покров Богородиці" із зображенням чернігівського полковника Павла Полуботка.
Перша половина XVIII ст.
Первісно, напевно, була в дерев’яній Покровській церкві міста Новгород-Сіверський на Чернігівщині.
Розмір - 115,5х78,3 см.
Дерево, левкас, темпера, олія, золочення.
Із фондів НАІЗ "Чернігів стародавній"
Перша половина XVIII ст.
Первісно, напевно, була в дерев’яній Покровській церкві міста Новгород-Сіверський на Чернігівщині.
Розмір - 115,5х78,3 см.
Дерево, левкас, темпера, олія, золочення.
Із фондів НАІЗ "Чернігів стародавній"
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Ікони (українські)
"Покров Богородиці" із зображеннями гетьмана Івана Мазепи, переяславського полковника Івана Мировича, префекта Києво-Могилянської академії Феофана Прокоповича та російського царя Петра I і його дружини Катерини I.
Копія XIX ст. з ікони початку XVIII ст.
Оригінал втрачений. Походить із Покровської церкви або Вознесенського собору в Переяславі-Хмельницькому на Київщині.
Розмір - 128 х 66 см.
Полотно, левкас, олія Із фондів Національного художнього музею України, Київ
Копія XIX ст. з ікони початку XVIII ст.
Оригінал втрачений. Походить із Покровської церкви або Вознесенського собору в Переяславі-Хмельницькому на Київщині.
Розмір - 128 х 66 см.
Полотно, левкас, олія Із фондів Національного художнього музею України, Київ
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Ікони (українські)
Січова ікона "Покров Богородиці" із зображенням останнього кошового Петра Калнишевського, запорозької старшини, судді, писаря та ін.
Копія 1836 року з оригінальної січової ікони, про що свідчить напис на звороті: "Копія старовинної ікони, що знаходилася в Запорозькій Січі, а тепер в цілості перебуває у с. Покровському, що колись було Січчю.
Написана копія 1836 р. Одеському товариству історії та старожитностей".
Розмір - 50 х 34 см.
Дерево, олія. Із фондів Одеського історико-краєзнавчого музею
Копія 1836 року з оригінальної січової ікони, про що свідчить напис на звороті: "Копія старовинної ікони, що знаходилася в Запорозькій Січі, а тепер в цілості перебуває у с. Покровському, що колись було Січчю.
Написана копія 1836 р. Одеському товариству історії та старожитностей".
Розмір - 50 х 34 см.
Дерево, олія. Із фондів Одеського історико-краєзнавчого музею
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Ікони (українські)
Фреска "Покрова Пресвятої Богородиці" в церкві отців Василіян у Жовкві на Львівщині.
Середина 1930-х, художник - Юліян Буцманюк.
Він у цьому розписі продовжив і розгорнув традицію іконо писання "Козацької Покрови".
Художник цьому розписі водночас зображає акт Злуки українських земель в одну державу. У центрі композиції - митрополит Андрей Шептицький в оточенні єпископів Григорія Хомишина та Йосафата Коциловського, ченців-василіян. Біля їхніх ніг символ Голодомору - плаче навколішки українська жінка в подертій вишиванці, схилившись над померлим від голоду сином.
Ліворуч під панорамою Києва із банями Печерської Лаври та Святої Софії зображено портретну галерею діячів Української Народної Республіки та Гетьманату: Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Павло Скоропадський, Михайло Омелянович-Павленко, Марко Безручко.
Поряд із постатями історичними - алегоричні образи: кобзар із порваними струнами, знедолена селянка - символи нещасливої долі України, обірваного шляху до незалежності.
Праворуч під панорамою Львова зображено діячів Західно-Української Народної Республіки: Кость Левицький, Євген Петрушевич, Сидір Голубович, Василь Панейко, Дмитро Вітовський, Григорій Коссак, МиронТарнавський, січовий стрілець, пластун, селяни із снопом збіжжя.
Середина 1930-х, художник - Юліян Буцманюк.
Він у цьому розписі продовжив і розгорнув традицію іконо писання "Козацької Покрови".
Художник цьому розписі водночас зображає акт Злуки українських земель в одну державу. У центрі композиції - митрополит Андрей Шептицький в оточенні єпископів Григорія Хомишина та Йосафата Коциловського, ченців-василіян. Біля їхніх ніг символ Голодомору - плаче навколішки українська жінка в подертій вишиванці, схилившись над померлим від голоду сином.
Ліворуч під панорамою Києва із банями Печерської Лаври та Святої Софії зображено портретну галерею діячів Української Народної Республіки та Гетьманату: Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Павло Скоропадський, Михайло Омелянович-Павленко, Марко Безручко.
Поряд із постатями історичними - алегоричні образи: кобзар із порваними струнами, знедолена селянка - символи нещасливої долі України, обірваного шляху до незалежності.
Праворуч під панорамою Львова зображено діячів Західно-Української Народної Республіки: Кость Левицький, Євген Петрушевич, Сидір Голубович, Василь Панейко, Дмитро Вітовський, Григорій Коссак, МиронТарнавський, січовий стрілець, пластун, селяни із снопом збіжжя.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Ікони (українські)
Більшість сакральних святинь Княжої України-Русі вивезена в Росію – науковці
Джерело
У Львові вийшла книжка «Святині Княжої України» (видавництво «Свічадо»), яка знайомить із українським монументальним малярством, книжковою мініатюрою, іконописом, цінними реліквіями і мощами часів України-Русі (Х–ХІІІ століть), які були зруйновані, викрадені і вивезені, переважно, у Росію, де їх перейменували і переписали історію їхнього походження. Автори книги осмислюють сакральну спадщину Княжої України, розвіюючи стереотипи і міфи північного сусіда.
Ікону «Корсунське Благовіщення», яку в Росії назвали «Устюзьке Благовіщення», є давньоруською домонгольською іконою, написаною приблизно у 1022 році, за різними даними, в Києві або Корсуні. Сьогодні вона прикрашає не український музей, а московський.
Ікона «Корсунське Благовіщення» – ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці, написана близько 1022 року в Корсуні або в Києві. Одна з небагатьох ікон України-Русі, що збереглись із домонгольського періоду
Велика сакральна реліквія російської церкви – Володимирська ікона – насправді є Вишгородською Богородицею Ніжності. І до 1155 року це одна з основних українських святинь. До нині історія української сакральної пам’ятки в Росії подається, як її власність і написана своя історія цієї ікони. Хоча іконі Вишгородської Богородиці люди приходили вклонитись по всій Україні-Русі, бо знали про її силу і чудодійність.
Вишгородська ікона Божої Матері, нині відома як Володимирська. За переказами, її було вивезено після походу на Київ Володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським
Джерело
У Львові вийшла книжка «Святині Княжої України» (видавництво «Свічадо»), яка знайомить із українським монументальним малярством, книжковою мініатюрою, іконописом, цінними реліквіями і мощами часів України-Русі (Х–ХІІІ століть), які були зруйновані, викрадені і вивезені, переважно, у Росію, де їх перейменували і переписали історію їхнього походження. Автори книги осмислюють сакральну спадщину Княжої України, розвіюючи стереотипи і міфи північного сусіда.
Ікону «Корсунське Благовіщення», яку в Росії назвали «Устюзьке Благовіщення», є давньоруською домонгольською іконою, написаною приблизно у 1022 році, за різними даними, в Києві або Корсуні. Сьогодні вона прикрашає не український музей, а московський.
Ікона «Корсунське Благовіщення» – ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці, написана близько 1022 року в Корсуні або в Києві. Одна з небагатьох ікон України-Русі, що збереглись із домонгольського періоду
Велика сакральна реліквія російської церкви – Володимирська ікона – насправді є Вишгородською Богородицею Ніжності. І до 1155 року це одна з основних українських святинь. До нині історія української сакральної пам’ятки в Росії подається, як її власність і написана своя історія цієї ікони. Хоча іконі Вишгородської Богородиці люди приходили вклонитись по всій Україні-Русі, бо знали про її силу і чудодійність.
Вишгородська ікона Божої Матері, нині відома як Володимирська. За переказами, її було вивезено після походу на Київ Володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Ікони (українські)
Ну, якщо вже більшість витворів мистецтва україни-руси вивезли, то будемо плекати те що залишилося... а воно є також цінним і намоленим...D_i_V_a писав:Більшість сакральних святинь Княжої України-Русі вивезена в Росію – науковці
З другої теми
Ірина зауважує, що у своїй 20-річній реставроторській практиці вперше бачить, що у дошці було вирізано місце і туди було вмонтовано власне Богородицю, раніше намальовану. Тобто, Богородиця була намальована на домотканому полотні темпорними фарбами і вклеєна у середину у спеціально зроблене під неї місце на дошці. Ангели були спеціально під ікону мальовані. Богородицю приклеїли на дошку клеєм на основі живиці, каніфольної смоли та воску.
— Найскладніший момент у реставрації чернівецької чудотворної інони Матері Божої «Надія безнадійним» — це було тоді, коли ми зрозуміли, що відкриваємо первородне обличчя Богородиці, те, яке намалював художник, і воно буде іншим, до якого люди звикли впродовж десятиліть, — зізнається художниця. – Я радилася з іншими реставраторами, відкривати шар фарби чи ні. І також постійно спілкувалася з владикою, надсилала йому фото. Ми точно розуміли, що лик — обличчя Богородиці, стане іншим. І не так нам було страшно, що ми там щось погане зробимо, бо ми у своїй роботі впевнені. А було страшно, як люди, парафіяни сприймуть. Ми довго думали з точки зору психології людей. Бо якщо б це була ікона музейна, то питань навіть би не було — відновлювався б автентичний вигляд. Бо у нас був досвід, коли люди нам казали: ні, не така ікона у нас була раніше… Отож ми отримали благословення владики, він сказав очищувати обличчя Богородиці від тих трьох шарів фарби. І якщо ви подивитеся вже на відреставровану ікону, то на ній обличчя Борородиці витягнуте, а коли його перемальовували, то робили трохи круглішим і навіть світлішим. На фотографіях ікони початку ХХ століття вона вже була перемальована. Можливо, поновлювали тоді, коли ангелів домальовували.
Ангели на іконі – на золотому фоні. Оригінальне золото втрачене. Реставраторка перезолочувала наново. Це сусальне золото, 23 карати. Це найкраще золото, з яким працюють художники.
Ірина Гірна також зауважує, що полотно, на якому зображена Богородиця, у доброму стані. Вона каже, що ікону загалом добре зберігали. Єдине, ікона пережила період, коли вона сильно замокала і тріснула зі звороту. Реставраційні матеріали зараз дозволяють відновити деревину.
— Богородиця мальована посередньо, ангели вже — якісніше і фаховіше, — додає художниця. — Але цінність цієї Богородиці не мистецька, вона духовна та історична.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей