Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Табори військово та цивільновополонених

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3173
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1826 раз.
Подякували: 653 раз.
Стать: Жінка

Табори військово та цивільновополонених

Повідомлення АннА » 28 березня 2018, 17:26

МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС НА ЧЕСТЬ ЗАГИБЛИХ РАДЯНСЬКИХ ВОЇНІВ У ДАРНИЦЬКОМУ НАЦИСТСЬКОМУ ТАБОРІ в м. Київ.
Відкритий 1968 в Дарницькому лісі на місці, де був розташований гітлерівський Дарницький табір військовополонених. Після визволення Києва в листопаді 1943 на околиці міста, у Дарниці, встановлені місця розташування двох відділень концтабору для полонених командирів і рядового складу Червоної армії (див. Радянська армія). Дарницький табір існував з перших днів окупації Києва до літа 1943, у червні 1943 переведений до Бердичева. Табір займав площу бл. 1,5–1,0 км, його територія була обнесена огорожею з колючого дроту в 3–4 ряди заввишки 3,5 м та поділена на окремі сектори. Надзвичайна держ. комісія із встановлення та розслідування злочинів німецько-фашист. загарбників у грудні 1943 обстежила територію обох відділень Дарницького концтабору. Були виявлені місця масових поховань в'язнів і встановлено, що під час окупації міста тут було знищено 68 тис. осіб, переважну більшість з яких становили військовополонені.

Ландшафтно-скульптурний комплекс складається з гранітної стели з написом: "Тут в 1941–1943 роках у фашистському таборі смерті закатовано 68 тисяч радянських воїнів. Вони віддали своє життя за тебе, за свободу Радянської Вітчизни. Пам'ятай, якою ціною здобуто мир"; частини огорожі з колючим дротом, яка відіграє роль документально-істор. свідчення, і гранітних плит уздовж брукованої доріжки, які символізують поховання. На одній з кам'яних брил біля стежки, якою вели на страту військовополонених, напис: "Остання стежка закатованих. Знесилені, голодні, закривавлені, вони йшли цією стежкою на розстріл, несучи в серцях ненависть до ворогів і віру в нашу перемогу". В центрі меморіалу загиблим рад. військовополоненим – скульптурна п'ятифігурна композиція з монолітних блоків рожевого граніту, встановлена на невисокому земляному пагорбі. Біля підніжжя – пласка гранітна плита-надгробок. Монолітна група солдатів і моряків немов виростає з кам'яних брил. Композиція експресивно виразна, деталі промовисті, образи гранично узагальнені. Застосовано пластичний прийом зіставлення різних фактур каменя – грубої поверхні брил у нижній частині пам'ятника та шорсткості поверхонь постатей. Композиція органічно поєднана з природним оточенням. Автори – скульп. В.Зноба, архітектори О.Малиновський і Ю.Москальцов.
Зображення
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3173
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1826 раз.
Подякували: 653 раз.
Стать: Жінка

Re: Дарницький табір військовополонених

Повідомлення АннА » 28 березня 2018, 17:30

Да́рницький концта́бір або Да́рницький та́бір військовополоне́них[1][2] (у німецьких джерелах — «Київ-Схід», нім. Kiew-Ost (з вересня 1941); «Шталаг 339 Київ-Дарниця», нім. Stalag 339 Kiew-Darniza (із січня 1942)[3]; «Шталаг 384»[2][1]) — концентраційний табір, один з найбільших на теренах України[2], створений німецькою окупаційною владою в Дарницькому лісі Києва в період Другої світової війни (1941–1943 роки). Був призначений для перебування в ньому військовополонених Червоної армії. За німецькими джерелами мав № 339. Через табір пройшло до 300 тис. людей, з них загинуло у ньому, за різними оцінками, від 68 до 75[2][1] тис.
Зображення
Опис табору
Табір створили нацисти у Києві під час окупації міста в 1941–1943 роках, на відстані 3 км від Нової-Дарниці (колишнє дачне селище киян), поблизу сучасної залізничної платформи «Фармацевтична» (на лівій стороні автошляху на Бориспіль, нині - вулиця Бориспільська), що є нині в межах Дарницького району міста Києва[2].
У ньому утримували десятки тисяч військовополонених та звичайного населення. Табірний режим встановлювався на основі інструктивних матеріалів та директив, розроблених керівництвом вермахту. Режим являв собою продуману систему скорочення (шляхом знищення) населення окупованих територій. Вони не вважали за потрібне виконувати принципи Гаазької (1899 р. і 1907 р.) та Женевської (1929 р.) конвенцій (про права людини) на цих територіях.
Табір займав площу близько 1,5×1,001 км. Територія була обнесена огорожею з колючого дроту у 4—5 рядів заввишки 3,5 та подекуди 4 м. Поділена такою самою огорожею на окремі сектори та відділи. По кутах стояли вартові вежі з кулеметами. Охорону здійснювали спеціально відібрані та підготовлені вартові з собаками.
Дарницький табір мав спеціальне відділення на місці зруйнованого авторемонтного заводу (у чотирьох будівлях військового складу)[2], що був також обнесений колючим дротом. У невеликому, переповненому в'язнями приміщенні був так званий лазарет, в якому утримували поранених та хворих військових, захоплених у полон. Усі, хто перебував у цій «лікарні», живими звідти не вийшли.
Табір спочатку був задуманий німцями як фільтраційний, де утримувалися місцеві мешканці та військовополонені в кількості 30-35 тисяч осіб, кількість яких згодом зростала[2]. Полонених окупанти сортували за національною ознакою, а політруків та євреїв одразу розстрілювали[2]. Через нього за часи німецької окупації пройшло до 300 тис. людей — в основному військовополонених солдатів і офіцерів Червоної армії, а також цивільних осіб. За даними радянської розвідки тут утримували впродовж 1942 року від 5,4 до 14,5 тис. військовополонених та цивільних. Годували цих в'язнів 1-2 рази на день баландою з буряків та видавали сурогат хлібу 150–200 грамів[2]. Спочатку вони спали просто неба і по 10—15 днів нічого не їли. За найменшу провину чи вияв невдоволення в'язнів розстрілювали на місці. Людей, які виявляти непокору, били прикладами і батогами, натравлювали на них собак. Тих, хто зумів вижити, змушували тяжко працювати. У чотирьох складських приміщеннях силами полонених були обладнані нари[ru] в 3-4 яруси, хоча більшість полонених спала на підлозі[2]. Німці не надавали можливості дотримуватися гігієни, приміщення табору були без опалювання взимку, що призвело до виникнення пошесті та шлункових хвороб з наслідками масової смертності[2].
Історія
Дарницький концтабір існував з перших днів німецької окупації Києва — з 21 вересня 1941 року та проіснував 737 днів.
4 жовтня 1941 року з табору було звільнено 150 киян — полонених солдатів та звичайних громадян. Серед них були В. Запорожець і Г. Петров, які згодом увійшли до групи комуністичного підпілля Р. Синєгубова.
За відомостями на грудень 1941 року у таборі постійно проводилися масові розстріли в'язнів та полонених, знущання та катування. Утримуваних годували один раз у 2—3 дні огидним просяним пійлом.
Навесні 1942 року гітлерівці спалили кілька бараків, в яких було З тис. полонених.
У березні 1943 року, відступаючи з Сум, нацисти перевели сюди велику групу військовополонених, з них 1,5 тис. людей було розстріляно по дорозі до Києва.
У середині квітня 1942 року у цьому відділенні кілька днів утримувався керівник підпільної диверсійно-розвідувальної групи І. Кудрі та член групи Г. Дудкіна, випадково затримані за 82 км від Києва.
У червні 1943 року табір перевели до Бердичева. Остаточне припинення існування табора — 28 вересня 1943 року.
Жертви
Після визволення від нацистів та відновлення радянського режиму в Києві, радянська «Надзвичайна державна комісія зі встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників» у грудні 1943 року обстежила територію обох відділень Дарницького табору.
Встановили місця масових поховань в'язнів:
За 320 м від основної території розташовувалося 5 ям (4 розміром 12×6 м, 1 — 6×6 м) з тілами закатованих та розстріляних полонених командирів і політпрацівників. Загалом — близько 12 тис. осіб. За висновками медекспертизи поховання здійснювали у 2-й половині 1941 року та 1-й половині 1942 року.
Неподалік од відділення табору на території колишнього авторемонтного заводу розміщувався цвинтар з 5-ма довгими рядами могил (ям) (по 6—7 загиблих у кожній).
Неподалік селищної школи німці влаштували табірне кладовище[2], і за цим цвинтарем виявлено багато ям (середній розмір 6×3 м), в яких було від 4 до 5 тис. закатованих у 1942 році. Під кожну могилу, у раніше влаштованому кладовищі дарницького селища, було вкопано німцями ще до 100 полонених зазначеного табору[2].
В інших місцях знайдено рештки ще 17 тис. в'язнів.
Надзвичайна комісія встановила загальну кількість загиблих у Дарницькому таборі — 68 тис. людей.
Винуватцями злодіянь визнано комендантів гарнізону Дарниці громадян Прицковського і Кваста.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 4409
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4002 раз.
Подякували: 1745 раз.
Стать: Жінка

Re: Дарницький табір військовополонених

Повідомлення D_i_V_a » 28 березня 2018, 19:33

АннА написав:Опис табору
Там був мій дід... Можливо не всі про це знають, німці дозволяли забирать чоловіків жінкам... То наша бабця ходила з іншою жінкою чоловіків забирати... і забрали... Причому ходили пішки з під Фастова...
Про те, що вони там знаходяться, дізналися через передану записку... не скажу чи прийшла в село записка, чи тільки те що в ній було записано...
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3173
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1826 раз.
Подякували: 653 раз.
Стать: Жінка

Re: Табори військово та цивільновополонених

Повідомлення АннА » 11 вересня 2018, 20:39

СИРЕЦЬКИЙ КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР — створений нацистськими окупантами навесні 1942 на пн.-зх. околиці Києва на території рад. Сирецьких військових таборів київського гарнізону. Був огороджений 3-ма рядами колючого дроту зі струмом високої напруги та вежами, в’язні жили у виритих ними землянках. Зовн. охорону табору здійснював 23-й шуцбатальйон СД, комендантом табору був штурмбанфюрер СС Пауль-Отто фон Радомські.

У таборі утримувалися підпільники, партизани, євреї, приречені на смерть військовополонені, одночасно понад 3 тис. осіб. Окремо з вересня 1942 в таборі утримувалися жінки.

В’язнів використовували на важких роботах всередині табору (корчуванні дерев, буд-ві бараків, часто — безглуздих знущаннях) та в місті, харчування було мізерним, вони пухли з голоду. Майже кожен день у таборі знищували хворих та слабких.

Влітку 1943 почалася евакуація табору, в’язнів вивозили до ін. концтаборів або на примусові роботи до Німеччини, частину в’язнів було залишено для різ-них робіт у Києві, у т. ч. окрема група (понад 300 осіб) упродовж серпня—вересня 1943 брала участь у відкопуванні та спаленні трупів із Бабиного Яру, група смертників бл. 20 осіб здійснила втечу 29 вересня 1943. Остаточно табір був ліквідований наприкінці жовтня 1943, охорона була переведена до Рівного.

Після визволення Києва в листопаді 1943 Київ. обласна комісія сприяння Надзвичайній держ. комісії (НДК) проводила огляд території табору та Бабиного Яру, було складено кілька актів. За даними НДК з розслідування злодіянь нацистів у Києві, у таборі загинуло понад 25 тис. представників різних національностей.

1943—49 на території концтабору був розміщений табір для німецьких військовополонених, у 1960-ті рр. територію було забудовано житловими та адм. будівлями. У 1990-ті рр. відкрито пам’ятні знаки в’язням Сирецького концтабору — на розі вулиць Дорогожицької і Т.Шамрила, київ. футболістам, які були розстріляні у таборі, — у дворі будинку на вул. Б.Грекова, 22а.
Дубик М.Г.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 152
З нами з: 30 серпня 2016, 09:30
Звідки: Олександрія
Подякував (-ла): 100 раз.
Подякували: 121 раз.
Стать: Жінка

Re: Табори військово та цивільновополонених

Повідомлення Олена » 11 вересня 2018, 22:40

Добрий день. Ось трапилось випадково під руки:
https://storage2.censor.net.ua/files/Spysok%20polonenykh.pdf


Повернутись до Друга Світова Війна

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Baidu [Spider], Ceratiomyxa, Dr_Livsi, Google Adsense [Bot], Kasia, Samot, sergm, Василь Прокопченко, Людмила Тышкевич