Митрополити Київської єпархії
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Митрополити Київської єпархії
МИТРОПОЛИТ (грец. μητροπολίτης, від μητρόπολις — столиця, митрополія) — титул єпископа гол. міста (столиці), де знаходилася резиденція М. Раніше деякі єпископи мали у своєму підпорядкуванні кілька єпископів, які керували єпархіями. Кафедра М. знаходилася в гол. місті провінції Рим. імперії (див. Рим Стародавній), згодом — Візантії. Термін «митрополит» уперше згадується в канонах I Нікейського собору (325; див. Собори церковні): «Утверждати же таковыя действия в каждой области подобает ея митрополиту». Одним з елементів облачення М. є білий клобук.
Вищий церк. сан та звання в православ’ї; глава митрополії. У церквах, де встановлено патріаршество, — другий після патріарха сан у церк. ієрархії (див. Духовенство).
У Київ. митрополії в часи перебування під зверхністю константиноп. патріарха (див. Константинопольський патріархат), пізніше — моск. патріарха (див. Московський патріархат),титул М. надавався виключно її предстоятелю — митрополиту Київському (див. Київські ієрархи).
http://history.org.ua/?termin=Mytropolyt
Вищий церк. сан та звання в православ’ї; глава митрополії. У церквах, де встановлено патріаршество, — другий після патріарха сан у церк. ієрархії (див. Духовенство).
У Київ. митрополії в часи перебування під зверхністю константиноп. патріарха (див. Константинопольський патріархат), пізніше — моск. патріарха (див. Московський патріархат),титул М. надавався виключно її предстоятелю — митрополиту Київському (див. Київські ієрархи).
http://history.org.ua/?termin=Mytropolyt
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Митрополити Київської єпархії
Упродовж XIX – початок XX ст. Київську єпархію
очолювали іменовані Київськими і Галицькими такі Митрополити:
Гавриїл (Бадоні-Банулеско) – 29 вересня 1799 р. – 21 серпня 1803 р.
Серапіон (Олександрівський) – 11 грудня 1803 р. – 24 січня 1822 р.
Євгеній (Болховітінов) – 24 січня 1822 р. – 23 лютого 1837 р.
Філарет (Амфітеатров) – 18 квітня 1837 р. – 21 грудня 1857 р.
Ісидор (Нікольський) – 1 березня 1858 р. – 1 липня 1860 р.
Арсеній (Москвін) – 1 липня 1860 р. – 28 квітня 1876 р.
Філофей (Успенський) – 5 травня 1876 р. – 29 січня 1882 р.
Платон (Городецький) – 4 лютого 1882 р. – 1 жовтня 1891 р.
Іоанікій (Руднєв) – 17 листопада 1891 р. – 7 червня 1900 р.
Феогніст (Лебедєв) – 13 серпня 1900 р. – 22 січня 1903 р.
Флавіан (Городецький) – 1 лютого 1903 р. – 4 листопада 1915 р.
Володимир (Богоявленський) – 23 лиспопада 1915 р. – 24 січня 1918 р.
Київський митрополит був водночас і архімандритом Києво-Печерської Лаври, і членом Св.
Синоду, а іноді на нього покладались ще й інші обов‘язки. Наприклад, митрополит Арсеній
(в миру – Федір Москвін, син диякона із Костромської губернії) в Св. Синоді з 1866 року
очолював комісію з реформування духовно-навчальних закладів. Він був почесним членом
Київської, С.-Петербурзької, Московської духовних академій та 3-х університетів цих самих
міст, а також брав участь у роботі багатьох освітніх товариств.
очолювали іменовані Київськими і Галицькими такі Митрополити:
Гавриїл (Бадоні-Банулеско) – 29 вересня 1799 р. – 21 серпня 1803 р.
Серапіон (Олександрівський) – 11 грудня 1803 р. – 24 січня 1822 р.
Євгеній (Болховітінов) – 24 січня 1822 р. – 23 лютого 1837 р.
Філарет (Амфітеатров) – 18 квітня 1837 р. – 21 грудня 1857 р.
Ісидор (Нікольський) – 1 березня 1858 р. – 1 липня 1860 р.
Арсеній (Москвін) – 1 липня 1860 р. – 28 квітня 1876 р.
Філофей (Успенський) – 5 травня 1876 р. – 29 січня 1882 р.
Платон (Городецький) – 4 лютого 1882 р. – 1 жовтня 1891 р.
Іоанікій (Руднєв) – 17 листопада 1891 р. – 7 червня 1900 р.
Феогніст (Лебедєв) – 13 серпня 1900 р. – 22 січня 1903 р.
Флавіан (Городецький) – 1 лютого 1903 р. – 4 листопада 1915 р.
Володимир (Богоявленський) – 23 лиспопада 1915 р. – 24 січня 1918 р.
Київський митрополит був водночас і архімандритом Києво-Печерської Лаври, і членом Св.
Синоду, а іноді на нього покладались ще й інші обов‘язки. Наприклад, митрополит Арсеній
(в миру – Федір Москвін, син диякона із Костромської губернії) в Св. Синоді з 1866 року
очолював комісію з реформування духовно-навчальних закладів. Він був почесним членом
Київської, С.-Петербурзької, Московської духовних академій та 3-х університетів цих самих
міст, а також брав участь у роботі багатьох освітніх товариств.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Митрополити Київської єпархії
КИЇВСЬКІ ІЄРАРХИ, загальний перелік київських єпископів, архієпископів, митрополитів і патріархів. Від самого виникнення Київ. митрополії і до серед. 15 ст. київ. ієрархи були предстоятелями Рус. правосл. церкви, що перебувала на той час у канонічній юрисдикції константиноп. патрі арха (див. Константинопольський патріархат). Перші митрополити київські перебували в єдності з Вселенською Церквою і, як правило, прибували до Києва після хіротонії в Константинополі.
Різні джерела містять дещо відмінні одні від одних фактичні дані про київ. ієрархів цього і наступного періодів. Заг. перелік їхніх імен, із вказівкою посад, найбільш імовірних дат хіротонізації тощо (для кожного з них число таких відомостей може бути неоднаковим), є таким: 1) Феофілакт (вступив на каф-ру в кін. 980-х рр., імовірно 988, залишив – перед 1018); 2) Іоанн І (став митрополитом перед 1018; залишив каф-ру перед 1030; див. Іоанн І); 3) Феопемпт (став митрополитом, імовірно, бл. 1035; займав каф-ру до 1040-х рр.); 4) Іларіон (рукопокладений із ієромонахів церкви св. Апостолів у с. Берестове; був обраний собором руських єпископів, посвячений і настолований у Софійському соборі в Києві, займав посаду митрополита з 1051 до 1054; див. Іларіон).
Після розколу 1054 Вселенської Церкви на римо-католицьку та православну в Києві митрополичу кафедру займали: 5) Єфрем (згадується у джерелах від 1054/55 до бл. 1065); 6) Георгій (згадується бл. 1065 – бл. 1076); 7) Іоанн ІІ (Продром; згадується як митрополит не пізніше 1076/ 1077 – помер після серп. 1089; див. Іоанн ІІ); 8) Іоанн ІІІ (прибув до Києва влітку 1090, помер перед 14 серп. 1091; див. Іоанн ІІІ); 9) Миколай (згадується бл. 1093 – помер раніше 1104); 10) Никифор І (прибув до Києва 18 груд. 1104, помер у квіт. 1121); 11) Микита (прибув до Києва 15 жовт. 1122, помер 9 берез. 1126); 12) Михаїл І (прибув до Києва 1130, помер 1145); 13) Климент Смолятич (хіротонія 27 лип. 1147, згадується як митрополит на поч. 1155; див. Климент Смолятич); 14) Константин І (прибув до Києва 1156, помер 1158, за ін. даними 1159; див. Константин І); 15) Федір (прибув до Києва в серп. 1160, згадується як митрополит до черв. 1163); 16) Іоанн ІV (прибув до Києва навесні 1164, помер 1166; див. Іоанн IV); 17) Константин ІІ (прибув до Києва 1167, помер 1169, за ін. даними 1170; див. Константин ІІ); 18) Михаїл ІІ (згадується як митрополит весною 1171); 19) Никифор ІІ (згадується перед 1183 – помер після 1201); 20) Матвій (згадується перед 1210 – 19 серп. 1220); 21) Кирило І (згадується 1224/25, помер улітку 1233; див. Кирило І); 22) Йосиф (прибув до Києва 1236, імовірно, загинув 1240).
Після монголо-татарської навали К.і. титулувалися "Митрополит Київський і всієї Русі": 1) Кирило ІІ (згадується 1242/1247 – 27 листоп. 1281; див. Кирило ІІ); 2) Максим (прибув на Русь 1283, помер 6 груд. 1305, переніс резиденцію до м. Владимир на Клязьмі, нині м. Владимир, РФ); 3) Петро Волинянин (хіротонія 1308, помер 21 груд. 1326, похований у Москві; канонізований РПЦ); 4) Феогност (за походженням грек, прибув на Русь 1328, помер 11 березня 1353; канонізований РПЦ); 5) Алексій (в миру – Бяконт Єлевферій Федорович, єпископ Владимирський і Суздальський; рукопокладений 30 черв. 1354, помер 12 лют. 1378; канонізований РПЦ); 6) Кипріан (за походженням серб, рукопокладений 2 груд. 1375, до смерті митрополита Алексія перебував у Києві, з 1381 – у Москві, 1382 вигнаний з Москви і перебував у Києві, від 6 берез. 1390 вдруге в Москві, помер 16 верес. 1406; канонізований РПЦ; див. Кипріян); 7) Михаїл (Митяй; наречений митрополит з 1378, не рукопокладений, помер 1379).
Різні джерела містять дещо відмінні одні від одних фактичні дані про київ. ієрархів цього і наступного періодів. Заг. перелік їхніх імен, із вказівкою посад, найбільш імовірних дат хіротонізації тощо (для кожного з них число таких відомостей може бути неоднаковим), є таким: 1) Феофілакт (вступив на каф-ру в кін. 980-х рр., імовірно 988, залишив – перед 1018); 2) Іоанн І (став митрополитом перед 1018; залишив каф-ру перед 1030; див. Іоанн І); 3) Феопемпт (став митрополитом, імовірно, бл. 1035; займав каф-ру до 1040-х рр.); 4) Іларіон (рукопокладений із ієромонахів церкви св. Апостолів у с. Берестове; був обраний собором руських єпископів, посвячений і настолований у Софійському соборі в Києві, займав посаду митрополита з 1051 до 1054; див. Іларіон).
Після розколу 1054 Вселенської Церкви на римо-католицьку та православну в Києві митрополичу кафедру займали: 5) Єфрем (згадується у джерелах від 1054/55 до бл. 1065); 6) Георгій (згадується бл. 1065 – бл. 1076); 7) Іоанн ІІ (Продром; згадується як митрополит не пізніше 1076/ 1077 – помер після серп. 1089; див. Іоанн ІІ); 8) Іоанн ІІІ (прибув до Києва влітку 1090, помер перед 14 серп. 1091; див. Іоанн ІІІ); 9) Миколай (згадується бл. 1093 – помер раніше 1104); 10) Никифор І (прибув до Києва 18 груд. 1104, помер у квіт. 1121); 11) Микита (прибув до Києва 15 жовт. 1122, помер 9 берез. 1126); 12) Михаїл І (прибув до Києва 1130, помер 1145); 13) Климент Смолятич (хіротонія 27 лип. 1147, згадується як митрополит на поч. 1155; див. Климент Смолятич); 14) Константин І (прибув до Києва 1156, помер 1158, за ін. даними 1159; див. Константин І); 15) Федір (прибув до Києва в серп. 1160, згадується як митрополит до черв. 1163); 16) Іоанн ІV (прибув до Києва навесні 1164, помер 1166; див. Іоанн IV); 17) Константин ІІ (прибув до Києва 1167, помер 1169, за ін. даними 1170; див. Константин ІІ); 18) Михаїл ІІ (згадується як митрополит весною 1171); 19) Никифор ІІ (згадується перед 1183 – помер після 1201); 20) Матвій (згадується перед 1210 – 19 серп. 1220); 21) Кирило І (згадується 1224/25, помер улітку 1233; див. Кирило І); 22) Йосиф (прибув до Києва 1236, імовірно, загинув 1240).
Після монголо-татарської навали К.і. титулувалися "Митрополит Київський і всієї Русі": 1) Кирило ІІ (згадується 1242/1247 – 27 листоп. 1281; див. Кирило ІІ); 2) Максим (прибув на Русь 1283, помер 6 груд. 1305, переніс резиденцію до м. Владимир на Клязьмі, нині м. Владимир, РФ); 3) Петро Волинянин (хіротонія 1308, помер 21 груд. 1326, похований у Москві; канонізований РПЦ); 4) Феогност (за походженням грек, прибув на Русь 1328, помер 11 березня 1353; канонізований РПЦ); 5) Алексій (в миру – Бяконт Єлевферій Федорович, єпископ Владимирський і Суздальський; рукопокладений 30 черв. 1354, помер 12 лют. 1378; канонізований РПЦ); 6) Кипріан (за походженням серб, рукопокладений 2 груд. 1375, до смерті митрополита Алексія перебував у Києві, з 1381 – у Москві, 1382 вигнаний з Москви і перебував у Києві, від 6 берез. 1390 вдруге в Москві, помер 16 верес. 1406; канонізований РПЦ; див. Кипріян); 7) Михаїл (Митяй; наречений митрополит з 1378, не рукопокладений, помер 1379).
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Митрополити Київської єпархії
Трапило на очі - Галицькі митрополити
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- Вернер
- Повідомлень: 3185
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 108 разів
- Подякували: 665 разів
Re: Митрополити Київської єпархії
Український голос (Проскурів) №41 від 20.05.1943, сторінка 4
По Україні
Співчуття генерального комісара Волині і Поділля з приводу смерти митрополита Олексія
Луцьк. Генеральний комісар Волині і Поділля висловив з приводу вбивства Кременецького митрополита Олексія, під час підлого бандитського нападу, консисторії Автономної Православної Церкви в Крем'янці та родині вбитого митрополита своє співчуття. Він вислав до консисторії таку телеграму: „Автономній Православній Церкві висловлюю моє глибоке співчуття з приводу смерти митрополита Олексія, який так раптово попрощався з життям в наслідок бандитського замаху".
Телеграма до родини вбитого такого змісту: „З приводу смерти митрополита Олексія, який попрощався з життям в наслідок бандитського замаху, висловлюю всім членам родини моє сердечне співчуття".
По Україні
Співчуття генерального комісара Волині і Поділля з приводу смерти митрополита Олексія
Луцьк. Генеральний комісар Волині і Поділля висловив з приводу вбивства Кременецького митрополита Олексія, під час підлого бандитського нападу, консисторії Автономної Православної Церкви в Крем'янці та родині вбитого митрополита своє співчуття. Він вислав до консисторії таку телеграму: „Автономній Православній Церкві висловлюю моє глибоке співчуття з приводу смерти митрополита Олексія, який так раптово попрощався з життям в наслідок бандитського замаху".
Телеграма до родини вбитого такого змісту: „З приводу смерти митрополита Олексія, який попрощався з життям в наслідок бандитського замаху, висловлюю всім членам родини моє сердечне співчуття".
Час плине
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Митрополити Київської єпархії
На Київщині відкрили пам’ятник митрополиту XVIII ст. Тимофію Щербацькому
Сьогодні, 12:05
Культура
У селі Щербанівка Обухівського району Київської області урочисто відкрили пам’ятник митрополиту Тимофію Щербацькому – визначному українському релігійному діячеві XVIII століття.
Як передає “Новинарня“, оригінальну статую роботи Михайла Горлового презентували на свято Маковія – в суботу, 14 серпня.
Ініціативу жителів Обухівського району встановити пам’ятник митрополитові, який засвідчив би повагу нащадків до цієї особистості, підтримала Київська православна богословська академія ПЦУ.
У її стінах у жовтні 2017 року відбувся круглий стіл “Роль особистості в історії Церкви. Митрополит Київський і Галицький Тимофій Щербацький (1698-1767)”.
Значну подію в Щербанівці відвідали численні гості, серед яких архиєпископ Вишгородський ПЦУ Агапіт. Співав народний артист України Тарас Компаніченко.
Митрополит Тимофій (у миру Тихон Іванович Щербацький, або Щербак; 1698-1767) – митрополит Київський і Галицький у 1748-1757 рр., митрополит Московський і Калузький у 1757-1767 рр.
Відомий як учасник обрання 22 лютого 1750 року в Глухові гетьманом Лівобережної України Кирила Розумовського.
По закінченні Київської академії працював в адміністрації Київського архієпископства. Згодом був ігуменом Мгарського, Видубицького, Києво-Михайлівського та архімандритом Києво-Печерського монастирів.
Як митрополит київський намагався підпорядкувати собі Київську академію, впровадив статут із новою системою навчання і визначив дисципліни навчання. Продовжив і завершив будівельні справи Рафаїла Заборовського: перебудову Софійської дзвіниці, добудову Будинку митрополита, при якому завів сади, створення іконостаса з розкішними царськими вратами. Було зведено величезний будинок чернечих келій, в якому пізніше розмістилася бурса. Збагатив кафедральну ризницю начинням, прикрасив намісні ікони Софії срібними позолоченими окладами, переважно за власний кошт.
Бажаючи заснувати окрему друкарню Київської митрополії, увійшов у конфлікт із Печерською лаврою.
Громадський діяч, історик Ростислав Мартинюк, який був присутній на відкритті пам’ятника, так написав про Щербаківського: “Митрополит, якого ненавиділа Москва за реабілітацію вже підупалої в імперському стійлі Київської митрополії та його зв’язки з самостійницькими колами молодого гетьмана Кирила Розумовського.
Митрополит, який фактично перезаснував Києво-Могилянську академію та реформував Мгарський, Видубицький та Михайлівський Золотоверхий монастирі акурат напередодні злобної московської “секуляризації” чернечих республік Гетьманщини. Митрополит, який став обличчям мутного й непоживного для сучасної концепції України періоду “Малоросійської духовної імперії” – явища наскільки містичного, настільки й вражаючого своїми плодами поширення християнства на Сибір, у країни Ідель Уралу і навіть Китай”, – зазначив Мартинюк.
Сьогодні, 12:05
Культура
У селі Щербанівка Обухівського району Київської області урочисто відкрили пам’ятник митрополиту Тимофію Щербацькому – визначному українському релігійному діячеві XVIII століття.
Як передає “Новинарня“, оригінальну статую роботи Михайла Горлового презентували на свято Маковія – в суботу, 14 серпня.
Ініціативу жителів Обухівського району встановити пам’ятник митрополитові, який засвідчив би повагу нащадків до цієї особистості, підтримала Київська православна богословська академія ПЦУ.
У її стінах у жовтні 2017 року відбувся круглий стіл “Роль особистості в історії Церкви. Митрополит Київський і Галицький Тимофій Щербацький (1698-1767)”.
Значну подію в Щербанівці відвідали численні гості, серед яких архиєпископ Вишгородський ПЦУ Агапіт. Співав народний артист України Тарас Компаніченко.
Митрополит Тимофій (у миру Тихон Іванович Щербацький, або Щербак; 1698-1767) – митрополит Київський і Галицький у 1748-1757 рр., митрополит Московський і Калузький у 1757-1767 рр.
Відомий як учасник обрання 22 лютого 1750 року в Глухові гетьманом Лівобережної України Кирила Розумовського.
По закінченні Київської академії працював в адміністрації Київського архієпископства. Згодом був ігуменом Мгарського, Видубицького, Києво-Михайлівського та архімандритом Києво-Печерського монастирів.
Як митрополит київський намагався підпорядкувати собі Київську академію, впровадив статут із новою системою навчання і визначив дисципліни навчання. Продовжив і завершив будівельні справи Рафаїла Заборовського: перебудову Софійської дзвіниці, добудову Будинку митрополита, при якому завів сади, створення іконостаса з розкішними царськими вратами. Було зведено величезний будинок чернечих келій, в якому пізніше розмістилася бурса. Збагатив кафедральну ризницю начинням, прикрасив намісні ікони Софії срібними позолоченими окладами, переважно за власний кошт.
Бажаючи заснувати окрему друкарню Київської митрополії, увійшов у конфлікт із Печерською лаврою.
Громадський діяч, історик Ростислав Мартинюк, який був присутній на відкритті пам’ятника, так написав про Щербаківського: “Митрополит, якого ненавиділа Москва за реабілітацію вже підупалої в імперському стійлі Київської митрополії та його зв’язки з самостійницькими колами молодого гетьмана Кирила Розумовського.
Митрополит, який фактично перезаснував Києво-Могилянську академію та реформував Мгарський, Видубицький та Михайлівський Золотоверхий монастирі акурат напередодні злобної московської “секуляризації” чернечих республік Гетьманщини. Митрополит, який став обличчям мутного й непоживного для сучасної концепції України періоду “Малоросійської духовної імперії” – явища наскільки містичного, настільки й вражаючого своїми плодами поширення християнства на Сибір, у країни Ідель Уралу і навіть Китай”, – зазначив Мартинюк.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей