Сторінка 1 з 1

Бороздна, Борозна

Додано: 07 грудня 2017, 16:23
Вернер
БОРОЗДНИ (Борозни) – український козацько-старшинський, згодом дворянський рід 2-ї пол. 17–19 ст.
Походив з укр. шляхти.
Іван Борозна та його сини Яків, Дмитро, Осип і Володимир були зем'янами Стародубського полку, володіли значними маєтностями, на які мали підтверджувальний лист польс. короля Владислава IV Ваза.
Осип вступив до козац. війська Б. Хмельницького.
Його син Лаврентій одержав універсал Б.Хмельницького на кілька сіл і маєтностей, а пізніше – підтвердження від гетьманів І.Виговського, І.Самойловича, І.Мазепи. Урядової посади в козац. війську не обіймав, а мав лише звання військового товариша Стародубського полку (1673) і значкового товариша Війська Запорозького (1695).
Сина Лаврентія Івана зараховано значковим товаришем Стародубського полку (1709–15), а згодом, за розпорядженням ген.-лейтенанта О.Румянцева, він дістав посаду полкового сотника (1723–25), виконував також обов'язки наказного полк. (1722, 1724–26).
Другий син Лаврентія Максим за протекцією канцлера Г.Головкіна став мглинським сотником (1714–22).
Наступні покоління цього роду постійно залишалися в рядах козац. старшини бунчуковими товаришами, військ. та значковими товаришами.
Іван Владиславович був військовим канцеляристом, знатним військ. товаришем (1716), бунчуковим товаришем (1725– 27), брав участь у Сулацькому поході (1725–27), а потім обіймав посади генерального бунчужного (1728) та генерального судді (1731– 40).
Іван Іванович – бунчуковий товариш (1735), при відставці одержав почесне звання ген. бунчужного (1762).
Інші Борозни перебували в рос. армії, були предводителями дворянства, службовцями судів, канцелярськими чиновниками тощо.
Рід Борознів існував майже до кін. 19 століття.

Зображення

Re: Бороздна, Борозна

Додано: 02 лютого 2020, 21:20
D_i_V_a
Вернер писав:...Іван Борозна та його сини Яків, Дмитро, Осип і Володимир були зем'янами Стародубського полку, володіли значними маєтностями, на які мали підтверджувальний лист польс. короля Владислава IV Ваза...
1730 р - с. Дмитрівка, Красноколядинська сотня, Прилуцький полк
Є відомості про надання генеральному бунчужному Івану Бороздні с. Дмирівки.
Генеральна військова к-рія
ЦДІАК Ф.51, Сп.3, Од.зб.3467, Лл.3

Re: Бороздна, Борозна

Додано: 03 лютого 2020, 09:35
Вернер
Іван Лаврентійович Бороздна (близько 1680 — близько 1731, с. Медведове, нині Клинцівського району, Брянської області, Російська Федерація) — значковий товариш Стародубського полку (1709—1715), наказний полковник Стародубського полку (1722, 1724—1725), бунчуковий товариш (1723; 1727—1728). Син Лаврентія Осиповича Бороздни, сподвижника гетьмана Богдана Хмельницького та брат сотника Стародубського полку М. Л. Борздни.
Біографія
За батькової підтримки зарахований до військового товариства Стародубського полку.
У 1709—1715 роках — знатний військовий товариш. У 1709 році отримав гетьманський універсал, за яким став власником сіл Медведове, Куршовичі, Опалевичі, Бутовське, частини сіл Ущерп'я та Смолевичів, половини містечка Горська.
26 травня 1715 року отримав царську грамоту на «село Медведове з дворами і з усіма угіддями та млинами, село Куршановичі з млином та гутою, половину м. Горська з двома млинами, село Смолевичі придбане (від Смолевицьких), село Бутовське, в селі Ущерп'ю двох мужиків, у селі Халеєвичах придбаний двір та дворик у м. Стародубі»[1].
За наказом правителя Малоросії, генерал-аншефа Олександра Рум'янцева у 1723 році призначений сотником Стародубської полкової сотні, на якій перебував до 1725 року. Крім того, у 1722 та 1724—1725 роках виконував обов'язки наказного полковника Стародубського полку. Бунчуковий товариш (1723; 1727—1728).[2]
Через часті доноси колишнього топальського сотника Клима Янджула на прізвисько «Шпечак»[3], Іван Борозна у 1725 році був заарештований та утримувався у Глухові під караулом. Там у 1726 році підданий тортурам, а пізніше засланий до Сибіру, звідки повернувся вже за рік.
Від 1728 року мешкав у селі Медведовому як бунчуковий товариш, де й помер близько 1731 року.
Одружився у 1700 році на Ганні Рашевській (Зеленківній), з якою мав шестеро дітей. Поріднився з Андрієм Миклашевським, Григорієм Андрійовичем Стаховичем, графом Гаврилом Рогузинським, Хомою Городиським.

Re: Бороздна, Борозна

Додано: 03 лютого 2020, 09:36
Вернер
Бороздна Іван Іванович (нар. 1720, с. Гірськ, нині Сновського району, Чернігівської області, Україна — пом. після 1784, с. Медведове, нині Клинцівського району, Брянської області, Російська Федерація) — генеральний бунчужний. Син генерального судді Івана Бороздни. Вихованець Києво-Могилянської академії.
Біографія
На службі з 15 років. Мав чин бунчукового товариша, отриманого за військові заслуги батька та діда. Брав участь у Турецькому поході 1735 року.
Навчався у Києво-Могилянській академії. 1737 року — учень класу піїтики. Поновившись на службі, отримав чин генерального бунчужного.
У відставці (від 1762 року) брав активну участь у житті Стародубщини.
1767 року підписав наказ у Комісію зі складання проекту Нового Уложення законів Московії.
На 1784 року володів численними землями у Стародубському полку.
Наприкінці життя жив переважно в родовому селі Медведів, де мав будинок «на шістнадцять покоїв».
Дружина Анастасія Андріївна походила із родини бунчукового товариша Андрія Миклашевського.

Re: Бороздна, Борозна

Додано: 03 лютого 2020, 09:47
Вернер
Сергій Павленко
Оточення гетьмана Мазепи: Соратники та прибічники

Сергій Павленко вперше ґрунтовно знайомить читача з членами команди гетьмана І. Мазепи, його соратниками та прибічниками, показує їхню роль у контексті подій 1687—1709 pp. Дослідження про найзначніших діячів оточення зверхника України містить багато важливого фактажу для розуміння причин поразки мазепинців під час повстання за визволення Гетьманщини з-під опіки Москви.
Зображення
Зміст
Вступ.
ЧАСТИНА III.
СОРАТНИКИ ТА ПРИБІЧНИКИ ГЕТЬМАНА
Розділ 7.
Помічники в резиденції
Гетьманські дворяни
Покоєві. Музики. Господарі Батуринського замку
Міська влада
Канцеляристи
7.10. Борозна Іван Владиславович

Re: Бороздна, Борозна

Додано: 16 грудня 2021, 13:50
D_i_V_a
D_i_V_a писав:
Вернер писав:...Іван Борозна та його сини Яків, Дмитро, Осип і Володимир були зем'янами Стародубського полку, володіли значними маєтностями, на які мали підтверджувальний лист польс. короля Владислава IV Ваза...
1730 р - с. Дмитрівка, Красноколядинська сотня, Прилуцький полк
Є відомості про надання генеральному бунчужному Івану Бороздні с. Дмирівки.
Генеральна військова к-рія
ЦДІАК Ф.51, Сп.3, Од.зб.3467, Лл.3
Ця Дмитрівка належала Івану Владиславовичу
Вернер писав:Іван Владиславович був військовим канцеляристом, знатним військ. товаришем (1716), бунчуковим товаришем (1725– 27), брав участь у Сулацькому поході (1725–27), а потім обіймав посади генерального бунчужного (1728) та генерального судді (1731– 40).