Книга по-новому висвітлює історію вищевказаного періоду, перекреслює стереотипи попередніх досліджень і авторів. У книзі відсутня критика, націоналізм, полярність думок. Вона є абсолютно прозорою в політичному плані і дає змогу зрозуміти суть понять: національність, регіональна приналежність, громадянство, конфесійность і т.д. Показує відміну тогочасних думок від сьогоднішніх. Заперечує змішування сучасної інтерпретації історії минувшини. І сучасних "танців" наших, зарубіжних політиків і ультраправих на фоні цього. Автор доводить, що Річ Посполита була унікальною державою, яка поєднувала різноманітні етнічні групи, різні конфесії і нерівнозначні стани між ними, мала виборного монарха, сейм з правом голосу і т.д.Генрик Літвін (нар 1959 р.) - польський історик і дипломат, габілітований доктор. Від 2011 року - посол Республіки Польща в Україні. Сфера його наукових зацікавлень представлена трьома напрямками: українські землі у складі Речі Посполитої (1569-1648); історія європейської дипломатії в другій половині XVII ст., теорія держави в польській літературі XV - початку XVI ст. Автор трьох монографій. Підготував до видання листування (італійською та латинською мовами) папських нунціїв, а також, зокрема як один із перекладачів польською мовою, латиномовну працю початку XVI ст. пера Станіслава Заборовського. Тексти Генріка Літвіна перекладені англійською, італійською, українською, білоруською та чеською мовами.
Наведу лише одну цікаву цитату з книги: "...При всьому цьому належність до однієї спільноти зовсім не виключала одночасної належності до іншої. Насамкінець погляньмо на такий, щоправда, гіпотетичний, але можливий у XVII ст. приклад. Шляхтич Пінського повіту, православний, посол на сейм. Якби його запитали, хто він такий, відповідь напевно залежала б від місця та особи того, хто запитує. Якби його запитали під церквою, він би напевно відповів "я русин". На сеймі він би сказав "я литвин". Якби запитував іноземець десь у Німеччині, то він напевно би твердив: "eques polonus sum" ("я - польський шляхтич")".
В книзі також розгладяються інші проблеми, зокрема проблеми козацтва і сліпості верхівки влади Речі Посполитої, яка не хотіла бачити козаків, як суб'єкт з правами в сеймі і в той же час бачила в їх особі - захисників південних кордонів, проблема магнатських родів, адміністративно-територіальний поділ земель, міжконфесійні чвари, вплив "руської шляхти" на долю Речі Посполитої, проблема унії та ін.
Книга торкається питань які в сучасній історіографії стараються "замять для ясности". Мені вона відкрила очі на важливість і місце "земель руських", які приєднувались як, цитую: "вільні до вільних, рівні до рівних", адже як твердив на сеймі в 1641 р. Адам Кисіль: "Наші предки Sarmatae Rossi, ad Sarmatas Polonos libere accesserunt" ( "Наші предки руські сармати до сарматів польських вільно приєдналися"
Книгу рекомендую всім хто цікавиться вищеописаними поняттями, хоча б для урізноманітнення світогляду
Дякую!