Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Цікаве з архівного життя

Аватар користувача
 
Повідомлень: 214
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Подякував (-ла): 46 раз.
Подякували: 39 раз.

Цікаве з архівного життя

Повідомлення Вернер » 23 червня 2017, 13:56

Тема створена для обговорення загальної інформації по архівам та по використанню архівної інформації
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 2929
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 1748 раз.
Подякували: 630 раз.
Стать: Жінка

Re: Цікаве з архівного життя

Повідомлення АннА » 13 липня 2018, 10:30

ПРАВИЛА ПУБЛІКАЦІЇ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ, археографічні правила – унормований звід науково обґрунтованих вимог щодо передачі тексту і змісту архів. документів, їх датування та коментування, а також видавничого оформлення. Вони містять класифікацію видів і типів археогр. видань (наук., популярні, корпусні, серійні, моновидання, повнотекстові або регестні), нормативні вимоги до адекватного відтворення тексту документа, його змісту, особливостей створення, датування, коментування, складання заголовка, довідкового апарату, археогр. легенд; окреслюють специфіку публікації різних видів документів тощо. Сучасні норми публікації є результатом тривалої співпраці архівістів, істориків, археографів та видавців, вони почали формулюватися ще в 15–16 ст. із поширенням книгодрукування. Започаткували систематичне збирання, перевірку й видання писемних джерел історичних західноєвроп. гуманісти. Першими осн. принципи датування і критичного аналізу істор. рукописів сформулювали в 17 ст. у Франції ченці-мавристи (члени вченої конгрегації св. Марка), які приділяли осн. увагу мовознавчому та палеографічному дослідженню пам'яток патристики, критичному звірянню різних текстів і редакцій у хронологічній послідовності, створенню системи довідково-пошукового апарату та коментарів. Питання унормування публікації архів. документів у збірниках постало наприкінці 18 – у 19 ст., коли друком виходили великі колекції пам'яток: 28-томна публікація документів середньовічної італ. історії "Rerum Italicarum scriptores", 120-томна публікація "Моnumеntа Gегmanіе Hіstогіса", 251-томний збірник "Rerum Вгіttanicarum mediaevi sсгірtогеs" та ін.

В Україні нормування передачі тексту істор. пам'яток, у першу чергу документів судово-адм. установ України 16–18 ст., перебувало в центрі уваги Тимчасової комісії для розбору давніх актів при київ., подільському і волин. генерал-губернаторові (Київської археографічної комісії), створеної 1843. За методикою, опрацьованою її членами В.Антоновичем, М.Владимирським-Будановим, М.Іванишевим, І.Каманіним, О.Левицьким, були підготовлені "Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних актов" у 4-х томах (1845–59) та "Архив Юго-Западной России" (35 томів, 1859–1914). За археогр. нормами, які не завжди збігалися з настановами Київ. археогр. комісії, Археогр. комісія НТШ у Львові, створена 1896 М.Грушевським, видала 11 томів "Жерел до історії України-Руси" і 8 томів "Пам'яток українсько-руської мови та літератури". Історія підготовки до друку архів. документів засвідчила змагання діаметрально протилежних тенденцій: з одного боку, намагання сформулювати засади відбору й підготовки документів до друку, передача сучасними поліграфічними засобами; з другого – практика довела, що нікому не вдалося розробити норми та засади, які давали б вичерпні рекомендації щодо здійснення відбору й відтворення друком істор. джерел усіх типів.

20 ст. поставило на порядок денний питання нормування використання архів. документів у публікаціях. З'явилися рос. "Правила издания документов" В.Дружиніна, С.Платонова, О.Шахматова (1919), "Правила публикации “Грамот Коллегии экономии”" О.Лаппо-Данилевського (підготовлені 1901; оприлюднені 1922); методичні принципи передачі тексту друком для пам'яток 16–18 ст., сформульовані Археогр. комісією ВУАН 1926 у передмові до "Сказанія о войне козацкой з поляками"; "Основні настанови до методології і практики наукової публікації документів для потреб науково-історичного дослідження" (1931, Археографічна комісія Центрального архівного управління УСРР); "Правила издания документов ХVI–ХVIII вв." (1936, Історико-архів. ін-т АН СРСР); загальносоюзні "Основные правила публикации документов" (1945), "Правила издания исторических документов" (1955–56), "Правила издания документов советского периода" (1960), "Правила издания исторических документов в СССР" (редакції 1969, 1989, 1990), підготовлені Головархівом СРСР, Всерос. НДІ документознавства та архів. справи, Ін-том історії АН СРСР, Археогр. комісією АН СРСР, Моск. держ. історико-архів. ін-том, Ін-том марксизму-ленінізму при ЦК КПРС та Держкомдруком СРСР. Поруч з урегулюванням значного кола практичних питань підготовки до друку та видання архів. документів ці правила закріпили практику публікації документів 19–20 ст. виключно науково-популярним способом, із великою долею редакторських втручань; не регламентували питання передачі текстів іншомовних документів.

Засади публікації пам'яток, писаних укр. мовою, відобразилися у "Правилах видання пам'яток української мови ХVI–ХVIII ст." (1961, Ін-т мовознавства ім. О.Потебні АН УРСР), що використовувалися під час підготовки до друку "Пам'яток української мови"; рекомендаціях У.Єдлинської та В.Страшка з передачі текстів документів 16–18 ст., писаних українською та ін. мовами; проекті чл.-кор. НАН України В.Німчука "Правила видання пам'яток, писаних українською мовою та церковнослов'янською української редакції" (1995). Існують спец. "Міжнародні правила видання середньовічних латинських документів", затверджені Міжнар. комісією з дипломатики. Наявні сучасні методичні розробки щодо публікації окремих видів істор. документів (фотодокументів, епістолярію).

Сучасна археогр. практика в Україні використовує рад. правила видання 1990, вітчизн. методичні розробки, але переважно є еклектичною, відображає власні погляди і вподобання видавців. Тому існує нагальна необхідність у розробці і затвердженні сучасних укр. правил використання історичних джерел у публікаціях.
Папакін Г.В.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 214
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Подякував (-ла): 46 раз.
Подякували: 39 раз.

Re: Цікаве з архівного життя

Повідомлення Вернер » 13 липня 2018, 10:31

Що засекречував СРСР про Другу світову — опублікували документ із Архіву СБУ
22.06.2017
У мережі оприлюднили витяг з переліку відомостей, які забороняли розповсюджувати у СРСР про воєнний та поствоєнний періоди часів Другої світової війни на території Радянського Союзу.
До засекреченої інформації потрапили дані про мобілізацію до Червоної Армії, людські й матеріальні втрати, допомога союзників, відомості про вплив війни на населення тощо.
Центр досліджень визвольного руху опублікував на своїй сторінці у Facebook електронні копії документу "Перечень сведений, запрещенных к опубликованию в открытой печати и по радио".
Перелік датується січнем 1949 року. Розсекречений документ зберігається в Галузевому державному архіві Служби безпеки України.
Серед відомостей, які не можна було друкувати в газетах чи розповідати по радіо були, зокрема, такі:
дані про мобілізацію жінок та їх кількість на війні (як в цифрах, так і у відсотках);
узагальнені дані про вплив війни на здоров’я населення (стан харчування, рівень народжуваності тощо);
цифрові дані про людські втрати на війні;
дані про кількість інвалідів;
загальні дані про втрати союзників та противників.
Окрім цього забороняли публікувати та озвучувати по радіо будь-яку інформацію про ввіз та використання на території СРСР захоплених "на території противника": промислових та сільськогосподарських обладнань, транспорту, витвори мистецтва, продовольство, тварин, відомості про кораблі, отримані за ленд-лізом.
Також не можна було розповідати у ЗМІ відомості про випадки, коли медики використовували зброю (окрім випадків самозахисту та захисту хворих та поранених).
Не можна було поширювати дані про кількість мобілізованого механічного та живого транспорту, а також втрати по них, інформацію про захворювання тварин чумою.
Секретною були відомості про кількість військової техніки, яка надійшла від союзників та досвід її використання, інформація про іноземні армії, вичитана у закордонній пресі. До публікації не допускались фото з об’єктами оборонного значення.
Не підлягали оприлюдненню загальні дані про стан злочинності, інформація про закриті судові процеси, адміністративні виселення "соціально-небезпечних елементів", відомості про дислокацію таборів, колоній, місць спецпоселень, про мобілізацію населення для виконання важких робіт по СРСР в цілому, республікам, краям, областям та міністерствам.
Під гриф "секретно" потрапила також інформація про екологічний стан: про масштабні аварії та катастрофи, про стихійні біди, про кількість отруйних та вибухових речовин, які використовуються у радянській промисловості.
"Пропагандистський міф про "Велику Вітчизняну" виник завдяки тому, що справжня інформація цензурувалася і засекречувалася. У час, коли російська пропаганда продовжує використовувати ці міфи, архіви особливо мають працювати над тим, щоб показувати та відкривати таємниці комуністичної цензури", — говорить Андрій Когут, директор ГДА СБУ.
Документ, про інформацію, яка має бути цензурована, завершується цілком логічно — забороною друкувати у ЗМІ та оприлюднювати по радіо відомості про радянську цензуру та дані, які розкривають організацію та методи її роботи.
http://www.istpravda.com.ua/short/2017/06/22/149973/
Час плине


Повернутись до Питання та поради стосовно теми "АРХІВИ"

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot], Google Adsense [Bot], ukrgenealogy