Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Перелік князівських родів

Чи мали ви щастя довідатись, що ващі пращури були з князівських родин?

Так
0
Немає голосів
Ні
2
25%
Маю тільки припущення
5
63%
Шанси досить великі
1
13%
Ми всі походим від якихось князів
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 8


Аватар користувача
 
Повідомлень: 3264
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1883 раз.
Подякували: 676 раз.
Стать: Жінка

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення АннА » 20 вересня 2018, 18:46

СЛУЦЬКІ — князівський рід, нащадки кн. Михайла Олельковича (див. Олельковичі), котрий по смерті батька отримав у спадок Слуцьк і Копил (нині обидва міста Мінської обл., Білорусь; 1455). С. вважалися носіями київ. князівської традиції: за Атанасієм Кальнофойським, на лаврських надгробках вони звуться "спадковими панами землі Київської"; за М.Стрийковським, кн. М.Глинський прагнув отримати права на Київ шляхом шлюбу з Анастасією Слуцькою. Мали шлюбні зв’язки із князями Острозькими, магнатами Ходкевичами, Радзивіллами; до останніх, із вигасанням С. на поч. 17 ст., перейшли їхні родові маєтності.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 293
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 58 раз.
Подякували: 94 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 21 вересня 2018, 16:19

РОЗУМОВСЬКІ – козац., дворянський, графський і князівський рід, який походить від козака Козелецької сотні Київського полку Якова Романовича Розума (17 ст.). Від його синів – козаків Івана та Григорія (р. н. невід. – п. бл. 1730) – беруть початок дві гілки роду.

Серед онуків Івана – Петро Іванович (р. н. невід. – п. 1771), ніжинський полковник (1753–71), та Василь Іванович (1727–1800), гадяцький полковник (1755), бригадир (1762) та відставний генерал-майор (1762). На дітях Василя ця гілка роду згасла.

У Григорія від шлюбу з Наталією Кирилівною, уродженою Демешко-Стрешенцовою (Розумиха; р. н. невід. – п. 1762), було 3 сини – Данило, Олексій та Кирило – і три дочки: Агафія, Віра та Ганна. Піднесенню роду сприяв Олексій Григорович (див. О.Г.Розумовський; 1709–71), граф "Священної Римської імперії германської нації" (16 квітня 1744) та Рос. імперії (15 липня 1744), із 1742 – морганатичний чоловік рос. імп. Єлизавети Петрівни. Рос. графський титул був поширений на молодшого брата Олексія – Кирила Григоровича (див. К.Розумовський; 1728–1803) – та матір – Наталію Кирилівну, яка ще 1742 отримала звання статс-дами імператорського двору. Сестри Олексія – Агафія Будлянська, Віра Дараган і Ганна Закревська – та їхні чоловіки отримали рос. дворянство, найвищі посади, обширні маєтки та стали невід'ємною частиною рос. й укр. аристократії. Єдина дочка старшого і рано померлого брата Данила – Євдокія (бл. 1728 – 1749), фрейліна імператорського двору, – стала дружиною камергера графа Андрія Олексійовича Бестужева-Рюміна (р. н. невід. – п. 1768), сина канцлера.

Родове прізвище Розум було змінене на більш аристократичне – Розумовські. Незважаючи на те, що походження Р. було широко відоме та й ніколи не приховувалося самими представниками роду, з'явилася фантастична генеалогія, за якою родозасновником був міфічний польс. шляхтич Рожинський.

За різними версіями, в Олексія Григоровича від шлюбу з імп. Єлизаветою Петрівною були нащадки. Серед них називають княжну Августу Тараканову (1744–1810), також відому як черниця моск. Свято-Іванівського монастиря Досифея; племінника Олексія – Андрія Осиповича Закревського (1742–1804) – та ін. В Олексія Григоровича були позашлюбні діти, які носили прізвище Умських. Олександра Богданівна Умська, дочка графа, стала дружиною рязанського поміщика Якова Осиповича Кафтирьова та бабусею відомого рос. поета Якова Петровича Полонського.

У Кирила Григоровича від шлюбу із троюрідною сестрою імп. Єлизавети Петрівни – Катериною Іванівною Наришкіною (1729–71) – було численне потомство: 6 синів та 5 дочок. Дочки побралися з представниками найвідоміших родів Рос. імперії: Апраксіних, Загряжських, Васильчикових, Гудовичів. Серед синів найбільш відомі старший син – граф Олексій Кирилович (див. О.К.Розумовський) – та третій – граф Андрій Кирилович (див. А.Розумовський). Останній 24 листопада 1814 отримав титул князя, а 28 листопада 1815 – найяснішого князя. Однак, оскільки в Андрія Кириловича не було законних нащадків, князівська гілка роду згасла з його смертю 1836. Інші сини Кирила Григоровича також посідали високе становище в ієрархії Рос. імперії: граф Петро Кирилович (1751–1823) – генерал-поручик (1789), дійсний таємний радник (1798), сенатор (з 1796), обер- камергер імператорського двору (1814), петерб. губернський предводитель дворянства (1801–05); граф Лев Кирилович (1757–1818), учасник російсько-турецької війни 1768–1774 і російсько-турецької війни 1787–1791, – генерал-майор (1790); граф Григорій Кирилович (1759–1837) – бригадир (1789), автор праць із мінералогії та геології, досліджував надра (один з мінералів названий на його честь розумовскіном), засновник Т-ва любителів фізики (Лозанна, Швейцарія), член Петерб. АН (1790) та багатьох наук. т-в; граф І ван Кирилович (1761–1802), учасник російсько-турецької війни 1787–91, – генерал-майор (1796). Із братів Р. – синів Кирила Григоровича – законних нащадків залишив лише старший із братів – Олексій Кирилович. Одна з його дочок Варвара Олексіївна (1778–1864) стала дружиною відомого малорос. генерал-губернатора кн. Миколи Григоровича Рєпніна, друга – Катерина Олексіївна (1783–1849) – дружиною міністра нар. освіти графа Сергія Семеновича Уварова (1788–1855). Молодший із синів – граф Кирило Олексійович (1777–1829), дійсний камергер (1799), був душевнохворим, залишився неодруженим та нащадків не мав, старший – граф Петро Олексійович (1775–1835) – генерал-майор (1799), дійсний камергер (1801), дійсний статський радник (1806), чиновник з особливих доручень при новорос. генерал-губернаторові (1806–16) – також помер неодруженим та бездітним. З його кончиною згас рід Р. у Рос. імперії.

Однак існує австрійс. гілка роду, що походить від Григорія Кириловича. Його потомство в Рос. імперії не було визнане законним, оскільки шлюб із баронесою Терезією-Єлизаветою Шенк фон Кастель (1785–1818) був укладений без розлучення з першою дружиною – баронесою Генріеттою Мальцен (1781– 1827). 2 липня 1811 указом австрійс. імп. Франца I Габсбурга Григорій Кирилович визнаний у спадковій графській гідності Богемського королівства. Після смерті 1818 другої дружини Григорій Кирилович разом із дітьми Максиміліаном, Львом та Єлизаветою назавжди залишив Рос. імперію, прийняв австрійс. підданство та перейшов у лютеранство. Онук Григорія Кириловича – граф Каміл Львович (1852–1917) – доклав значних зусиль до реставрації родинних поховань та гетьман. палацу в Батурині (1911–12), цікавився історією роду. Австрійс. гілка продовжує існувати і нині. Онука Каміла – графиня Марія Андріївна (н. 1923), багаторічний працівник слов'ян. відділу Австрійс. нац. б-ки (1946–86), дослідниця творчості та життя рос. поетеси Марини Цвєтаєвої, історії роду Р., долі княжни Тараканової. Р. продовжують добродійну діяльність своїх пращурів – 2006 вони передали Київ. ін-ту експериментальної хірургії сучасне медичне обладнання.

Брати Р. – сини Кирила Григоровича – залишили значне позашлюбне потомство, яке заснувало нові дворянські роди. Петро Кирилович мав сина Миколу Миколайовича Оржицького (1796–1861), декабриста, засланого на Кавказ, прапорщика у відставці (1832), та дочку Софію Петрівну Взумровську, в одруженні – Крюковську; Іван Кирилович – Дарію Іванівну, яка стала дружиною надвірного радника Василя Герасимовича Удовика; Лев Кирилович – сина Іполита Івановича Подчаського (1792–1879), сенатора (1852) і дійсного таємного радника (1871), та двох дочок: одну – за Шотом, другу – за д'Андре. Від Олексія Кириловича бере початок потужний і впливовий рід Перовських.

Рід Р. внесений до 5-ї частини Родовідних книг Черніг. та Петерб. губерній. Герби Олексію та Кирилу Р. було пожалувано дипломом від 1 березня 1751. Герб Кирила Р. внесений до 1-ї частини "Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи".
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 293
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 58 раз.
Подякували: 94 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 26 вересня 2018, 19:59

РУЖИНСЬКІ (Роговицькі, Наримунтовичі-Ружинські) – князівський рід власного герба, представники якого, за фамільною легендою, походили від турівського і пінського кн. Наримунта Гедиміновича; землевласники Київського воєводства і Волинського воєводства Речі Посполитої. Родове гніздо Р. – с. Ружин (нині село Турійського р-ну Волин. обл.) під м. Ковель, родоначальник – Іван, князь Ружинський і Роговицький (п. після 1486).
Упродовж 16–18 ст. більшість представників цього розгалуженого клану були дрібними землевласниками Володимирського пов. Волин. воєводства, які будували свою кар'єру та здобували матеріальні статки службою при магнатських і панських дворах. Один із таких князів Остафій Іванович Р. (п. 1587) був засновником київ. гілки роду. Свою службу він починав як черкас. і канівський підстароста кн. М.Вишневецького (1569–73), в почту якого побував на Люблінському унійному сеймі 1569. Пізніше був київ. підвоєводою кн. В.-К.Острозького (1575–81). Кошовий отаман Війська Запорозького (1581–83). У шлюбі з Богданою Олізарівною-Волчківною (див. Олізари) мав 6 дітей: Михайла, Богдана, Кирика, Миколая, Ганну та Марушу (дружину гетьмана Війська Запорозького К.Косинського).
Михайло Остафійович (п. після 1592) – гетьман Війська Запорозького (1584–87), київ. підвоєвода кн. В.-К.Острозького (1586–87).
Богдан ("Богданко") Остафійович (п. 1576) – гетьман Війська Запорозького (1575–76).
Миколай Остафійович (п. 1592) – кошовий отаман Війська Запорозького (1587), київ. войський (1591–92). 1591 на місці с. Щербів заснував м. Новий Ружин (нині смт Ружин).
Кирик Остафійович (п. 1599) – кошовий отаман Війська Запорозького (1588), посол шляхти Київ. воєводства на вальні сейми (1590, 1595, 1598). Власник Паволоцького, Котеленського, Новоружинського ключів (див. Ключ) та ін. маєтків у Київ. пов. Київ. воєводства, Володимирському і Кременецькому повітах Волинського воєводства. 1595 став братчиком Львівського братства. Син Кирика і його першої дружини Овдоті Андріївни Єловичівни-Кунівської Роман (1575 – 18 квітня 1610) – посол київ. шляхти на вальний сейм 1605, королів. ротмістр, "гетьман" військ Лжедмитрія II (1608–10). У шлюбі із Софією Корабчіївською дітей не мав, проте, за родовою легендою Розумовських, саме його син Якуб (ототожнений з Яковом Романовичем Розумом) був засновником їхнього роду.
Час плине

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4568
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4094 раз.
Подякували: 1779 раз.
Стать: Жінка

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення D_i_V_a » 10 жовтня 2018, 13:48

Святополк-Мирський, Дмитро Іванович - князь (1825-1899). Почав військову службу у 1841 р. на Кавказі.
У 1857-1859 командував Кабардинським полком. Після покорення східного Кавказу був керівником Терської області, після цього Кутаїським генерал-губернатором.
У 1876 році призначений помічником намісника Кавказа. Під час русько-турецької війни приймав участь в штурмі Карса.
У 1880 році призначений членом Державнї Ради.
У 1882 році виконував обов'язки командуючого військами Харківського військового округу та тимчасового харківського генерал-губернатора.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 293
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 58 раз.
Подякували: 94 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 27 листопада 2018, 18:39

СЛУЦЬКІ — князівський рід, нащадки кн. Михайла Олельковича (див. Олельковичі), котрий по смерті батька отримав у спадок Слуцьк і Копил (нині обидва міста Мінської обл., Білорусь; 1455). С. вважалися носіями київ. князівської традиції: за Атанасієм Кальнофойським, на лаврських надгробках вони звуться "спадковими панами землі Київської"; за М.Стрийковським, кн. М.Глинський прагнув отримати права на Київ шляхом шлюбу з Анастасією Слуцькою. Мали шлюбні зв’язки із князями Острозькими, магнатами Ходкевичами, Радзивіллами; до останніх, із вигасанням С. на поч. 17 ст., перейшли їхні родові маєтності.
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 293
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 58 раз.
Подякували: 94 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 06 грудня 2018, 12:33

ЧОРТОРИЙСЬКІ, Чарторийські — князівський рід герба "Погоня", що веде своє коріння від литов. правлячої династії Гедиміновичів. Родове гніздо, від якого утворилося прізвище, — м-ко Чорторийськ (нині с. Старий Чорторийськ Маневицького р-ну Рівнен. обл.).

Засновником фамілії до недавнього часу вважався третій син вел. кн. литов. Ольгерда Гедиміновича і рідний брат короля польс. і верховного кн. литов. Владислава II Ягайла кн. Коригайло (Костянтин), який жив у 2-й пол. 14 ст. Найновіші дослідження свідчать про те, що протопластою Ч. був сучасник Коригайла кн. Костянтин Коріятович (див. Коріятовичі). Його онуки Олександр Васильович та Іван Васильович у 1440-х рр. були серед ініціаторів та безпосередніх учасників убивства вел. кн. литов. Сигізмунда Кейстутовича, після чого молодший із братів емігрував до сусіднього Великого князівства Московського, а старший опинився в почеті волин. кн. Свидригайла Ольгердовича. У цей же час при дворі Свидригайла знайшов свій притулок ще один онук Костянтина Коріятовича кн. Михайло Васильович Ч. (п. між 1479 і 1489), нащадки якого, поділивши в 1547 спадкові володіння, започаткували на Волині дві гілки роду.

Старша гілка, представники якої до 1601 посідали давню фамільну резиденцію в Чорторийську, вигасла в серед. 17 ст. Серед її найвідоміших представників слід виділити першого волин. воєводу (1566—71) кн. Олександра Федоровича (п. 1571) та його сина, житомирського старосту (див. Староство; 1574—82) кн. Михайла Олександровича (п. 1582).

Центр. володінням молодшої гілки роду до серед. 17 ст. була Клевань. Тривалий час клеванські князі перебували в тіні слави своїх родичів князів Ч. з Чорторийська. Однак від 1620-х рр. їхні впливи на Волині поступово зростали, що було пов’язано з розбудовою кар’єри кн. Миколая-Єжи (1603—61). Секрет його успіху полягав у вдалому одруженні із княжною Ізабеллою Корецькою (1617), завдяки якому Ч. породичалися з такими впливовими магнатськими фаміліями Речі Посполитої, як Радзивілли, Калиновські, Потоцькі, Ходкевичі та ін. Після смерті 1633 швагра Яна-Кароля Корецького, що був волин. каштеляном, Миколай-Єжи, відповідно до королів. привілею, успадкував його уряд і, таким чином, посів місце в сенаті (див. Сенат у Речі Посполитій). Титул волин. каштеляна князь носив до 1654, а з цього часу й до смерті виконував функції волин. воєводи. Після кончини 1651 останнього представника роду Корецьких — князя Самуеля-Кароля — успадкував його фамільні володіння, які за розмірами значно перевищували маєтки Миколая-Єжи.

Із трьох синів волинського воєводи старший Флоріан-Казимир (1620—74) зробив блискучу церк. кар’єру. Вихованець Луцького єзуїтського колегіуму і Папського ун-ту в Римі ("collegium Romanum"), д-р теології, після повернення до Речі Посполитої (1642) він ненадовго опинився при королів. дворі. 1642—43 — віленський, із 1643 — плоцький канонік, 1650—55 — познанський, а 1655—73 — вроцлавський римо-катол. єпископ. Врешті, наприкінці 1673, у період безкоролів’я по смерті Міхала-Корибута Вишневецького, Флоріан-Казимир став гнєзненським архієпископом і примасом Речі Посполитої. Його рідні брати Міхал-Єжи на Клевані Ч. (1621—92) та Ян-Кароль на Корці Ч. (бл. 1626 — 1680) започаткували дві лінії роду, з яких перша існує до наших днів, а друга вигасла 1810.

Найвідоміші представники роду в 2-й пол. 17 — 18 ст. походили зі старшої клеванської лінії. Її засновник Міхал-Єжи на Клевані Ч. поруч із батьком посідав місце в сенаті, спочатку — як волин. каштелян (1653—57), згодом — брацлавський (1657—66), волинський (1661—81) і, врешті, сандомирський (1682—92) воєвода. Окрім цього, обіймав уряд кременецького старости (1645—53, 1688—89). Його онука Констанція (1700—59) у 1720 вийшла заміж за майбутнього краківського каштеляна Станіслава Понятовського й у шлюбі з ним народила 5-х дітей, одним з яких був Станіслав-Август Понятовський, король Речі Посполитої (1764—95).

Брат Констанції Понятовської Август-Олександер (1697—1782), рус. воєвода (1731—82) і генерал Подільських земель (1750—58), відомий як один із творців і лідерів Фамілії — політ. угруповання, яке фактично керувало Річчю Посполитою в серед. 18 ст. У 1720-х рр. безуспішно пробував відсудити у князів Сангушків право посідати маєтки Острозької ординації. Упродовж 1750-х — на поч. 1760-х рр. готував ґрунт для обрання на польс. престол свого сина Адама-Казимира (1734—1823), генерала Подільських земель (1758—94), а оскільки остаточне рішення з цього приводу ухвалювалося в Санкт-Петербурзі, встановив міцні контакти з рос. двором. Незважаючи на певні успіхи у провадженні цих переговорів, рос. імп. Катерина II врешті-решт висловилася на підтримку ін. кандидатури, а саме племінника кн. Августа-Олександера — Станіслава-Августа Понятовського.

Сином Адама-Казимира та Ізабелли з Флеммінгів був відомий польс. політ. діяч Адам-Єжи (див. А.-Є.Чарторийський; 1770—1861).

У наш час представники роду князів Ч. живуть у Великій Британії та Польщі.
Тесленко І.А.
дата публікації: 2013 р.
Література:
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 293
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 58 раз.
Подякували: 94 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 12 грудня 2018, 19:46

ЧЕТВЕРТИНСЬКІ (Святополк-Четвертинські) — князівський рід, який, згідно з родинною легендою, є відгалуженням турово-пінських Рюриковичів і походить безпосередньо від київ. кн. Святополка Ізяславича. І хоча представники роду не могли беззастережно прив’язати першого князя Ч. до офіц. генеалогії турово-пінських князів, більшість дослідників вважають їхню легенду цілком достовірною (Ю.Вольф, К.Нєсєцький, М. фон Баумгартен, Н.Яковенко, Л.Войтович та ін.). Перша згадка про рід датується 1388 та стосується кн. Олександра Ч., від якого можна простежити безперервний родовід. Родове прізвище походить від назви володіння роду — м-ка Четвертня (нині село Маневицького р-ну Волин. обл.).

Серед онуків родозасновника — Юрій Іванович (р. н. невід. — п. 1502), володимирський намісник (1502), та Федір Іванович (р. н. невід. — п. бл. 1507), намісник брацлавський і вінницький (1492—98), литов. посол у Волощині. Від їхнього двоюрідного брата Федора Михайловича (р. н. невід. — п. після 1488) походить відгалуження — князі Вишковські (Вишковські-Четвертинські), а від Михайла Михайловича — князі Сокольські. Гілка князів Вишковських припинила своє існування вже у другому поколінні через успадкування її представниками після померлих родичів м-ка Четвертня, а рід князів Сокольських вигас у 1-й пол. 17 ст.

Онуком Федора Михайловича Вишковського був Яцько Андрійович (р. н. невід. — п. після 1580), перший князь на Новій Четвертні, яка виникла на місці укріпленого м-ка Боровичі (нині село Маневицького р-ну Волин. обл.). Син Яцька — Стефан Яцькович (імовірно, 1574 — 1665), брацлавський підкоморій (1629—65), член Луцького братства, благодійник Київського колегіуму (див. Києво-Могилянська академія), засновник новочетвертинської гілки, а племінник — Григорій Остафійович (р. н. невід. — п. 1651), луцький підкоморій (1638—51), засновник старочетвертинської гілки. Нащадки обох гілок у 17 ст. почали називатися Святополк-Четвертинськими, що повинно було підкреслити їхнє походження від турово-пінських Рюриковичів.

Один із синів Григорія Остафійовича — Захаріуш Григорович (р. н. невід. — п. 1649), луцький підсудок (1646), — мав сина Григорія Захаровича (у чернецтві — Гедеон; див. Г.Четвертинський), митрополита Київського, та онуків — Юрія Андрійовича (р. н. невід. — п. до 1722), моск. стольника, зятя гетьмана І.Самойловича, противника гетьмана І.Мазепи, та Януша Андрійовича (р. н. невід. — п. 1728), рос. полковника, а інший — Вацлав Григорович (р. н. невід — п. 1694), житомир. хорунжий (1666), — синів Сергія Вацлавовича (р. н. невід. — п. 1728), ігумена Старо-Четвертинського монастиря (1702—04), єпископа Оршанського, Мстиславського і Могильовського (1704—28), та Гавриїла Вацлавовича, брацлавського підсудка, який перейшов у католицизм. Серед численних онуків Гавриїла був Антоній-Станіслав (1748—94), відомий політ. діяч Речі Посполитої, перемишльський каштелян (1780—90), учасник багатьох вальних сеймів, противник реформ та борець за шляхетсько-магнатські вольності, радник Торговицької конфедерації, власник багатого подільського маєтку Антополь (нині с. Антопіль Томашпільського р-ну Він. обл.), страчений під час повстання Т.Косцюшка як держ. зрадник. Його родина виїхала до Рос. імперії під покровительство імп. Катерини II. Одна з доньок Антонія-Станіслава — Марія (1779—1854), дружина обер-єгермейстера Д.Наришкіна, фрейліна імператорського двору, фаворитка імп. Олександра I, інша — Жанетта (1777—1854), фрейліна імператорського двору, дружина графа Северина Вишковського, фаворитка вел. кн. Костянтина Павловича (див. Романови), старший із синів — Борис (1781—1865), полковник (1803), командир 1-го кінного козачого полку нар. ополчення (1812—13), учасник антинаполеонівських кампаній та Війни 1812, дійсний статський радник (1835), обер-шталмейстер імператорського двору (1856), православний, хрещеник імп. Катерини II, другий — Костянтин (1792—1871), гродненський губернський предводитель дворянства (1825—34), камергер імператорського двору, а молодший — Густав (1794—1851), дипломат, камергер імператорського двору (1821), таємний радник (1846) і сенатор (1846). Онук Бориса Антоновича — Сергій Володимирович (1853 — р. с. невід.), камер-юнкер (1882), царицинський повітовий предводитель дворянства (1881—84), був одружений з Катериною Костянтинівною, уродженою Шупинською (1857—1942), власницею знаменитого Талашкіно (нині село Смоленської обл., РФ), яке вона разом зі своєю подругою кн. М.Тенишевою перетворила на центр розвинутого сільського госп-ва, нар. промислів та худож. життя. Нащадки Антонія-Станіслава 1843, незважаючи на відсутність необхідних документів, рішенням рос. імп. Миколи I були визнані в князівській гідності, а представники цієї гілки внесені до 5-ї частини Родовідних книг Волин., Гродненської і Моск. губерній.

1858 та 1886 князівський титул було визнано й за представниками ін. гілок, що проживали на території Рос. імперії. До 12-ї частини "Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи" внесено герб Ч. як правосл. обряду, так і католицького.

З новочетвертинської гілки походять Микола Стефанович (р. н. невід. — п. 1659), мінський каштелян (1649—59), прибічник митрополита Київського Д.Балабана, свояк гетьмана І.Виговського. Його нащадки прийняли католицизм. Серед них — Януш-Томаш Феліціанович-Стефанович (1743—1813), черніг. каштелян (1785—92), музикант і поет; Антоній-Ян-Непомук Феліціанович-Стефанович (р. н. невід. — п. 1830), генерал-ад’ютант польс. короля Станіслава-Августа Понятовського (1774), хорунжий вінницький (1782) та брацлавський (1783), каштелян брацлавський (1790—96), неодноразовий посол (депутат) вального сейму Речі Посполитої; Северін- Франциск-Калікст Володимирович-Людвигович-Станіславович-Калікстович-Адамович (1873—1946), депутат 1-ї Державної думи Рос. імперії (див. Державна дума Російської імперії), один із фундаторів польського т-ва "Spόjnia" ("Єднання"), депутат сейму 2-ї Речіпосполитої (1919—35), в’язень Освенціма та Бухенвальда. Ця гілка роду продовжується й сьогодні.
Мицик Ю.А., Томазов В.В.
дата публікації: 2013 р.
Час плине

Поперед.

Повернутись до Князівські роди

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], D_i_V_a, Falcon, Google [Bot], Google Adsense [Bot], ГіП, salavar234, Ярина