Території, на яких нині розташована Бердичівщина, біля 1430 року дарчою грамотою на села і слободи князь Свидригайло надав Каленику. Тишкевичі стали першими власниками і колоністами цих розлогих волостей. Наприкінці XVI століття вони збудували в Бердичеві замок, який мав виконувати роль оборонного форту Речі Посполитої від татарських нападів. Однак ця будівля скоро була здобута та знищена, а її роль на себе поступово перейняв оборонний кляштор (монастир) Босих Кармелітів.
Тишкевичі крім Бердичівщини впродовж століть також володіли численними земельними володіннями на території сучасної України, Литви і Білорусі. До сьогодні збереглися їх міські резиденції, переважно витримані в стилі класицизму, у Варшаві, Кракові та Вільнюсі (Вільно). Заміські палаци були зведені Тишкевичами в Логойську (зруйнований під час 2-ї світової війни), Паланзі, Троках і Біржах (територія сучасної Литви). В Україні у селі Спичинці залишився палац Тишкевичів ХІХ ст., який називають "замок французької Луари".
У Російській імперії графи Тишкевичі відігравали значну роль у громадському та науковому житті. У 40-і роки XIX ст. один з графів Тишкевичів був обраний головою, або предводителем, київського дворянського зібрання. У другій половині XIX ст. Станіслав Тишкевич був уманським маршалком.
Генеалогічне дерево роду Тишкевичів (фрагмент, без вказування бокових родинних ліній),та роду Радзівілів — власників Бердичева у XVII-XIX ст.
Більше інформації про рід Тишкевичів
Відомі Тишкевичі
графський герб Тишкевичів: