Єрмаков

Відповісти

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6279 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Єрмаков

Повідомлення D_i_V_a »

РГВА - 37837-4-193
Секретно, экз.№
Приказ народного комиссара обороны Союза ССР
По личному составу Армии
№01069/п
«5» июля 1938 г.
г. Москва

В соответствии с «Положением о прохождении службы командным и начальствующим составом РККА», утвержденным положением ЦИК и СНК Союза ССР от 22 сентября 1935 года, присвоить очередное военное звание.

9 Военная школа летчиков и летчиков-наблюдателей

5. Преподавателю тактики школы Капитану Ермакову Сергею Ивановичу – МАЙОР
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3179
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 107 разів
Подякували: 665 разів

Re: Єрмаков

Повідомлення Вернер »

І. В. Савченко, 1997 рік
РЕАБІЛІТУВАТИ ПОСМЕРТНО.... (Д.В.ЄРМАКОВ)
Тяжкі передчуття мучили Данила Єрмакова напередодні засідання Військової Колегії Верховного Суду СРСР. Здавалося, ще вчора, на мітингах, “політбоях”, зборах партійного осередку він гнівно таврував “ворогів народу”, підшукував для них найдошкульніші і найбрутальніші слова.
А сьогодні... краще б не було цього “сьогодні”, з його безсонними ночами, безперервними і виснажливими допитами, постійною і невгамовною тривогою за близьких.
Отже, завтра суд. Як повести себе? Визнати ті абсурдні звинувачення, незграбно сфабриковані слідством? А може спробувати все ж таки поборотися? Чи зрозуміють, повірять?
Йому розповідали, що судове засідання триває не більше 15-20 хвилин. Як встигнути за цей мізерний проміжок часу розповісти про своє життя, пережите-пере- думане за 3 місяці перебування в тюремній камері, довести свою повну непричетність до інкримінованих злочинів.
Данило Вікторович Єрмаков народився в 1898 році в м.Воронежі1. Романтика революційної боротьби в її чисто зовнішніх і далеко не характерних барвах повністю поглинула дев’ятнадцятирічного юнака, рано відірвала від рідних місць. Життєві шляхи Д.Єрмакова проходили через червоноармійські загони, партизанські формування, наповнювались гіркотою часто незрозумілих і непотрібних людських втрат, загибеллю найближчих і найщиріших друзів.
На тлі жорстоких військових баталій, різномастних партій і організацій, молодій людині нелегко було зорієнтуватись у вирі всіляких політичних ідеалів і інтересів. Однак, в березні 1920 року Д.Єрмаков робить свій власний вибір і вступає до лав Комуністичної партії. Не будемо дорікати йому в нещирості чи в якихось кар’єрис- тичних міркуваннях. І все ж, призвичаївшись в роки громадянської війни розмахувати шаблею, він таким же чином в роки повоєнні' розмахував партійним квитком, відчуваючи власну силу і перевагу над іншими. Останнє у Д.Єрмакова виявилось настільки сильно, що в 1923 році партійна організація Політуправління Українського військового округу умовно виключило його зі складу КП(б)У 2.
Незважаючи на те, що наступного року партійне стягнення з Д.Єрмакова було знято, суворий і одностайний осуд товаришів по роботі став для нього хорошим уроком на майбутнє.
В 1926 році Д.Є.Єрмакова як одного з набільш здібних і підготовлених партійних працівників, було відправлено на навчання в Український інститут марксизму-ленінізму. Заснований у 1922 році в м.Харкові, згаданий учбовий заклад ставив за мету підготовку професорсько-викладацького складу для вищих учбових закладів, необхідних кадрів для науково-дослідницьких установ.
Український інститут марксизму-ленінізму попри зайву заідеологізованість своїх учбових програм, надмірну перевантаженість політично кон’юктурними предметами, давав своїм випускникам цілком пристойні знання з цілого ряду загальноосвітніх дисциплін, створював умови для їх спеціалізації. Зокрема, Д.Єрмаков обрав своєю спеціальністю історію Західної Європи, в зв’язку з чим активно студіював всю наявну літературу, від’їздив з цією метою спеціалізовані в бібліотеки Києва, Ленінграда і Москви.
Після закінчення у 1928 році Українського інституту марксизму-ленінізму, Д.В.Єрмаков протягом кількох місяців очолював пропагандистську групу ЦК КП(б)У в м.Сталіно, а в 1929 р. отримав призначення на посаду завідувача культпропвідділу Жовтневого райкому м.Хар- кова3. За існуючою тоді традицією, Д.В.Єрмаков, як і більшість партійних працівіїиків, довго не затримувався на одному місці. Внаслідок численних кадрових перетасовувань він то редагував обласну харківську газету “Харківський пролетарій”, то очолював культпроп міськкому КП(б)У, обирався секретарем міського комітету партії.
Як один з керівників обласної партійної організації, Д.В.Єрмаков представляв її на XI, XII з’їздах КП(б)У, брав участь у підготовці винесених на згадані партійні форуми політичних і організаційних питань4.
Працюючи в силу своїх посадових обов’язків з науковою творчою інтелегенцією, відвідуючи дослідні інститути, вищі учбові заклади, літературно-мистецькі об’єднання, Д.В.Єрмаков відчував, що в українському суспільстві складається вкрай напружена атмосфера, викликана ідеологічними кампаніями, незаконними політичними репресіями.
Не міг не помічати також того, що згортання політики коренізації, зокрема, українізації, супроводжувалось рішучим наступом на українську інтелігенцію, її відвертою компроментацією в очах народу, нищенням кращих з кращих українських письменників, митців, вчених.
Схвалюючи на словах політику партії, Д.В.Єрмаков водночас шукав розради в своїх сумнівах, в працях Маркса, Енгельса, Леніна, ховаючись від колег, ночами читав вже заборонені на той час роботи Троцького, Каменева, Зінов’єва, Сокольникова, Преображенського. Пізніше ця, вилучена при арешті “крамольна” література, стане основним речовим доказом в кримінальній справі Д.В.Єрма- кова. А поки-що, опановуючи спадщину “провісників світлого майбутнього”, він помічав суттєві розходження між теорією і практикою соціалізму, програмними промовами вождів і повсякденним життям мільйонів своїх співвітчизників.
З кожним днем Д.В.Єрмакову все важче було зустрічатися з людьми, давати їм відповідь наперед завченими словесними штампами на найбільш соціально загострені питання. Тому з якимось внутрішнім полегшенням зустрів постанову ЦК КП(б)У від 22 березня 1935 року про реорганізацію мережі історичних, економічних, літературних факультетів держуніверситетів, яка передбачала його перехід з партійної на викладацьку роботу у Київський державний університет5.
Дещо пізніше, 28 жовтня 1935 року, Д.В.Єрмаков був зарахований старшим науковим співробітнииком Інституту історії Всеукраїнської академії марксистсько- ленінських науково - дослідних інститутів (ВУАМЛІН). Створена в 1931 році ВУАМЛІН, окрім вже згаданого Інституту історії включала до свого складу ще 7 науково- дослідних інститутів: економіки, філософії та природознавства, аграрного, права і радянського будівництва, техніки і технічної політики, літературознавства і мистецтвознавства, національного питання.
Незважаючи на те, що структура ВУАМЛІН передбачала організацію і проведення широкого комплексу досліджень, за характером своєї діяльності вона швидше нагадувала корпус теоретичного забезпечення постулатів вищого політичного керівництва.
З погляду на це, робота в Інституті історії ВУАМЛІН Д.Єрмакову, як і ряду інших співробітників, не приносила відчутного задоволення. Не міг він виявити ініціативу і на посаді відповідального секретаря республіканської редколегії по написанню “Історії громадянської війни”, оскільки кожен крок організаторів цієї великої праці регламентувався московськими ідеологами. Та й саме спрямування роботи над “Історією громадянської війни” вже мало нагадувало думки і пропозиції її ініціатора - письменника О.М.Горького.
Обгрунтовуючи необхідність написання історії громадянської війни, Олексій Максимович ставив за мету створення великого панорамного дослідження, в якому б знайшли відображення всі сторони національної трагедії, яка спіткала одну з найбільших держав світу в першій чверті XX століття. Про це довідуємося з стенограми наради у Горького в Сорренто, яка відбулася в квітні - травні 1931 року за участю письменника Л.М. Леонова, видавничих працівників - А.Б.Халатова та В.М.Проскурякова6.
Наполягаючи на саме такому варіанті роботи, письменник не міг не знати, що зовсім інше бачення існувало у Москві. Вже перше засідання політичної редакції “Історії громадянської війни, що проходило під головуванням К.Ворошилова 12 січня 1931 року, засвідчило, що керівництво ВКП(б) вбачало основний зміст видання у висвітленні блискучих перемог Червоної Армії та тріумфальної ходи радянської влади.
Робота над “Історією громадянської війни” проходии- ла в Україні, незважаючи на численні резолюції, директиви, нагадування, вкрай кволо. J Звичні адміністративно-командні методи не давали тут' свого відчутного результату. Стояла на перешкоді і розпорошенність кваліфікованих наукових сил, відтягнутих на розв’язання другорядних кон’юнктурних завдань.
Серед співробітників ВУАМЛІН точилися розмови, що активізації досліджень, в тому числі в галузі історії України, сприятиме наступна реорганізація, внаслідок якої провідна історична науково - дослідна установа республіки буде передана Академії наук. З нетерпінням чекав реорганізації і Д.Єрмаков. Однак, проходила вона вже без нього. 15 жовтня 1936 року Д.В.Єрмакова було заарештовано. В звинувачувальних висновках у справі науковця,власноручно затвердженних горезвісним опричником А.Вишинським, говорилося: “НКВС викрита і ліквідована контрреволюційна троцькістська організація, яка очолювалась українським територіальним терористичним центром. Вказана організація була частиною об’єднаної тро- цькістсько - зінов’євської терористичної організації, здійснившої в грудні 1934 року злодійське вбивство тов. С.М.Кірова” 7. До цієї міфічної контрреволюційної організації і був зарахований за сценарієм слідчих Д.В.Єрма- ков. В чому полягала його провина? Може в тому, що він формував збройні загони прибічників опозиції? Або ж під покровом ночі здійснював терористичні акти? Розповсюд жував антирадянську літературу? Та ні, його “злочин” був набагато страшніший і небезпечніший. Як “довело” слідство, Д.В.Єрмаков знав (?!)... про підготовку терористичного акту проти Вождя партії”8. Недивлячись на те, що ім’я Вождя в протоколах не згадувалося, йшлося, безперечно, про Сталіна.
Надуманість і безпідставність таких звинувачень настільки очевидна, що вони не потребують навіть свого спростування.
Дещо іншої думки притримувалась Військова Колегія Верховного Суду СРСР під головуванням дивізійного військового юриста І.Нікітченка. Розглянувши справу Д.В.Єрмакова за 20 хвилин, вона засудила його до вищої міри покарання - розстрілу. 8 лютого 1937 року вирок було виконано9.
В другій половині 50-х років, в ході реабілітації жертв політичних репресій, була здійснена грунтовна перевірка кримінальної справи Д.В.Єрмакова. Як виявилось, він не був ні троцькістом, ні терористом, він був і залишився жертвою тієї системи, на утвердження якої поклав своє молоде життя.
ПРИМІТКИ
1 Державний архів СБУ (далі - ДА СБУ).-Справа № 44406- ФП.-Арк. 13.
2 Там само.-Арк. 21.
3 Там само.-Арк. 32.
4 Там само.-Арк. 266-267.
5 Там само.-Арк. 267.
6 Переписка А.М.Горького с И.А.Груздевым.-Москва, Наука.-19.66.-С. 268.
7 Архіцв СБУ .-Справа № 44406.-ФП.-Арк. 246.
8 Там само.-Арк. 248.
9 Там само.-Арк. 251-254.
Час плине
Відповісти

Повернутись до “Є”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 10 гостей