Дорогоща, село, Ізяславський р-н, Хмельницька обл. - ЗНИКЛЕ
- КАЗИМИРІВНА
- Повідомлень: 11
- З нами з: 23 лютого 2018, 13:02
- Стать: Жінка
- Подякували: 6 разів
Дорогоща, село, Ізяславський р-н, Хмельницька обл. - ЗНИКЛЕ
Хто цікавиться цим селом,долучайтесь. Дуже цікаво все про це село.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3543 рази
- Подякували: 2136 разів
Re: Село Дорогоща
З вікіпедії
Дорого́ща — колишнє село на території Ізяславського району Хмельницької області, затоплене водами ставка-охолоджувача ХАЕС у 1986 році.
Село розташовувалося в нижній течії річки Гнилий Ріг, за 3 км на схід від міста Острога.
Історія
На території села були досліджені поховальні і сакральні пам'ятки. У могилах були знайдені небіжчики, поховані за обрядом інгумації або кремації. Могили засипались курганами діаметром 15 м та висотою до 1 м. Разом з небіжчиком були поховані різні речі — посуд, зброя, гроші, прикраси[1].
Місцеві болотні руди використовувались ще з часів ранньої залізної доби і до початку XVIII століття для виплавки кричного заліза[2].
До початку 1930-их років село було значним осередком стельмаства та ковальського промислу в регіоні. В селі також було розвинуте гончарство і випалювання деревного вугілля. Основним виробом місцевих ковалів були вози, рідше — брички і фаетони. В тісній співпраці з ковалями були стельмахи, які забезпечували їх дерев'яними деталями до возів. До 1921 року інструмент купували в єврейських лавках міста Острога, а після встановлення радянсько-польського кордону — в державних крамницях.
До колективізації, яка розпочалася в селі у 1930 році, в Дорогощі 54 ковалі мали власні кузні, 27 працювали разом з батьками і лише 5 ковалів наймалися. Горна мурували із вогнетривкої цегли, яку купували в сусідньому селі Сільце, де був цегельний завод. Метал для ковальських робіт купували в Острозі. Після встановлення кордону з Польщею село відійшло до СРСР і метал почали завозити із Славути, Ізяслава, Білогородки, Плужного, Кунева. Після створення в Дорогощі в 1930-их роках промислової артілі, метал надходив централізовано і у великій кількості. Деревне вугілля купували у селі Сільце.
У «Словніку географічному» за 1881 рік згадується, що виготовлені в селі брички ковалі збували на ярмарках міст Чорний Острів, Ярмолинці, Бєльці. Після колективізації село Дорогоща із своїм великим ремісничим потенціалом не пройшло повз увагу чиновників із Проскурова. В селі створюється промислова артіль, куди входять ковалі, стельмахи, гончарі. На вулиці Басів Кут будуються кузня на 6 горен, підсобні приміщення, склади. Виготовлена продукція вивозилася на залізничну станцію Кривин. Проіснувала артіль до початку Другої Світової, в роки війни кузня і підсобні приміщення були розібрані. В 1944 році, після звільнення села від німецьких окупантів Плужнянським райпромкомбінатом відкривається в Дорогощі дільниця, де виготовляли для фронту вози та гончарний посуд. Проіснувала артіль до кінця 1945 року[3].
В 1981 році почалось будівництво Хмельницької атомної електростанції. Для охолодження реакторів потрібно було багато води. Почалось будівництво водосховища, яке мало затопити територію села. Населення, а це близько 600 осіб, було переселене до майбутнього міста Нетішина.
1985 року на території села проведено археологічні розкопки, досліджено курганний могильник доби ранньої бронзи[4]. Нині артефакти експонуються в археологічному музеї Кам'янця-Подільського.
Дорогоща затоплена водами ставка-охолоджувача ХАЕС у 1986 році.
Церква і могилки. Світлина 1980-х років
Дорого́ща — колишнє село на території Ізяславського району Хмельницької області, затоплене водами ставка-охолоджувача ХАЕС у 1986 році.
Село розташовувалося в нижній течії річки Гнилий Ріг, за 3 км на схід від міста Острога.
Історія
На території села були досліджені поховальні і сакральні пам'ятки. У могилах були знайдені небіжчики, поховані за обрядом інгумації або кремації. Могили засипались курганами діаметром 15 м та висотою до 1 м. Разом з небіжчиком були поховані різні речі — посуд, зброя, гроші, прикраси[1].
Місцеві болотні руди використовувались ще з часів ранньої залізної доби і до початку XVIII століття для виплавки кричного заліза[2].
До початку 1930-их років село було значним осередком стельмаства та ковальського промислу в регіоні. В селі також було розвинуте гончарство і випалювання деревного вугілля. Основним виробом місцевих ковалів були вози, рідше — брички і фаетони. В тісній співпраці з ковалями були стельмахи, які забезпечували їх дерев'яними деталями до возів. До 1921 року інструмент купували в єврейських лавках міста Острога, а після встановлення радянсько-польського кордону — в державних крамницях.
До колективізації, яка розпочалася в селі у 1930 році, в Дорогощі 54 ковалі мали власні кузні, 27 працювали разом з батьками і лише 5 ковалів наймалися. Горна мурували із вогнетривкої цегли, яку купували в сусідньому селі Сільце, де був цегельний завод. Метал для ковальських робіт купували в Острозі. Після встановлення кордону з Польщею село відійшло до СРСР і метал почали завозити із Славути, Ізяслава, Білогородки, Плужного, Кунева. Після створення в Дорогощі в 1930-их роках промислової артілі, метал надходив централізовано і у великій кількості. Деревне вугілля купували у селі Сільце.
У «Словніку географічному» за 1881 рік згадується, що виготовлені в селі брички ковалі збували на ярмарках міст Чорний Острів, Ярмолинці, Бєльці. Після колективізації село Дорогоща із своїм великим ремісничим потенціалом не пройшло повз увагу чиновників із Проскурова. В селі створюється промислова артіль, куди входять ковалі, стельмахи, гончарі. На вулиці Басів Кут будуються кузня на 6 горен, підсобні приміщення, склади. Виготовлена продукція вивозилася на залізничну станцію Кривин. Проіснувала артіль до початку Другої Світової, в роки війни кузня і підсобні приміщення були розібрані. В 1944 році, після звільнення села від німецьких окупантів Плужнянським райпромкомбінатом відкривається в Дорогощі дільниця, де виготовляли для фронту вози та гончарний посуд. Проіснувала артіль до кінця 1945 року[3].
В 1981 році почалось будівництво Хмельницької атомної електростанції. Для охолодження реакторів потрібно було багато води. Почалось будівництво водосховища, яке мало затопити територію села. Населення, а це близько 600 осіб, було переселене до майбутнього міста Нетішина.
1985 року на території села проведено археологічні розкопки, досліджено курганний могильник доби ранньої бронзи[4]. Нині артефакти експонуються в археологічному музеї Кам'янця-Подільського.
Дорогоща затоплена водами ставка-охолоджувача ХАЕС у 1986 році.
Церква і могилки. Світлина 1980-х років
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3543 рази
- Подякували: 2136 разів
Re: Село Дорогоща
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
БІЛОТИН — село, центр сільської Ради. Відстань до районного центру і залізничної станції Ізяслав — 22 км. Населення 561 чоловік. Сільській Раді підпорядковані села Дорогоща, Комини, Півнева Гора.
БІЛОТИН — село, центр сільської Ради. Відстань до районного центру і залізничної станції Ізяслав — 22 км. Населення 561 чоловік. Сільській Раді підпорядковані села Дорогоща, Комини, Півнева Гора.
- КАЗИМИРІВНА
- Повідомлень: 11
- З нами з: 23 лютого 2018, 13:02
- Стать: Жінка
- Подякували: 6 разів
Re: Село Дорогоща
Ярина,дуже Вам дякую за таку інформацію.Можливо у Вас є знайомі сторожили цього села, які мають спогади,можливо хтось знає -
кому належали ці будинки. Дивлячись на кожен будинок-замирає сердце бо,знаю тут жила моя бабуся в 30-і роки,саме тут народився мій тато.На жаль, маю дуже мало інформаціі. Буду дуже вдячна,хто приєднаеться до моіх пошуків.З повагою Надія. Розшукую Шимік,Шимек,Ліхтанські
кому належали ці будинки. Дивлячись на кожен будинок-замирає сердце бо,знаю тут жила моя бабуся в 30-і роки,саме тут народився мій тато.На жаль, маю дуже мало інформаціі. Буду дуже вдячна,хто приєднаеться до моіх пошуків.З повагою Надія. Розшукую Шимік,Шимек,Ліхтанські
Re: Село Дорогоща
Добрий день.
Шукаю свідоцтво про народження моєї бабусі, але не можу знайти куда ділися документи с села.
Буду вдячний за будь яку інформацію
Шукаю свідоцтво про народження моєї бабусі, але не можу знайти куда ділися документи с села.
Буду вдячний за будь яку інформацію
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2907 разів
Re: Село Дорогоща
Смотря какой период Вам нужен, если это до 1917-добро пожаловать в Житомирский областной архив, после 17-го, до 1944 -в Хмельницкий , а поле 1945- напишите запрос в свой ЗАГСLinglong писав:Добрий день.
Шукаю свідоцтво про народження моєї бабусі, але не можу знайти куда ділися документи с села.
Буду вдячний за будь яку інформацію
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Re: Село Дорогоща
Год рождения бабушки 1928. Если мне нужно свидетельство о рождении её то скорее всего оно будет в Хмельницком архиве, я правильно понимаю?al_mol писав:Смотря какой период Вам нужен, если это до 1917-добро пожаловать в Житомирский областной архив, после 17-го, до 1944 -в Хмельницкий , а поле 1945- напишите запрос в свой ЗАГСLinglong писав:Добрий день.
Шукаю свідоцтво про народження моєї бабусі, але не можу знайти куда ділися документи с села.
Буду вдячний за будь яку інформацію
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей