ГЕНЕАЛОГІЯ України, Генеалогия, Genealogy

Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

ГЕНЕАЛОГІЯ України, Генеалогия, Genealogy

Повідомлення АннА »

Тема - Українська генеалогія, та генеалогія загалом.
Владислава Москалець.jpg
Апологія родинної історії
Опубліковано 16.11.2015

"Досвідчи їхнє минуле – зміни своє життя. Пройди, там де ходили вони. Побач те, що бачили вони. Стань на коліна на їхніх могилах і змінись назавжди”
Зі сторінки генеалогічних турів


Вперше, коли я відчула, що моє сумнівне ремесло історика комусь справді корисне і цікаве, був день, коли до мене звернулися нащадки галицьких євреїв за допомогою в пошуку інформації про свою родину. Родинна історія є мабуть єдиним видом історії, право на існування якого не потрібно доводити чи пояснювати – його давно вже довели люди, які готові добровільно вкладати в дослідження свого минулого час і гроші. Генеалогія перестала бути прерогативою заможних родин, які шукають шляхетського походження, втім, будучи однією з допоміжних історичних дисциплін досі залишається своєрідною попелюшкою і її комерційна успішність не на користь репутації в академічному світі.
Дослідити свою родину давно вже можна не лише намалювавши генеалогічне дерево – технічний прогрес і фантазія пропонують все нові і нові шляхи дослідження свого минулого. Більшість фірм, що займуються для вас пошуком родини запропонують створити книжку-альбом з деревом, фотографіями та місцем для родинних історій. Особливо мотивовані можуть замовити письменникові написання книжки на основі історії своєї родини чи навіть зняти документальний фільм. Туристичні фірми на кшталт Ancestry Tours – допомагають створити екскурсію по місцях пов'язаних з родинною історією клієнта, навіть якщо це зовсім далекі і забуті містечка. Завдяки інтернету з'являються ресурси, що допомагають шукати своїх предків без потреби йти до архіву такі зокрема як проект церкви мормонів з мікрофільмування та оцифровування архівних матеріалів, численні єврейські бази даних (наприклад оця чи оця). Останнім часом набуває популярності генетична генеалогія, яка дозволяє точно підтвердити родинні зв'язки з тією чи іншою людиною, що буває актуальним якщо в осіб однакове прізвище. Родинна історія має активну соціалізуючу роль – адже в пошуку родини можна знайти досі живих родичів. Окрім того це досить популярне хобі, що об'єднує зацікавлених на форумах і тематичних фейсбук-сторінках. Великі конференції для аматорів, попри доволі коштовний конференційний внесок збирають сотні людей (як щорічна конференція).
Пошуки родини дозволяють відчути, що історія є чимось більшим за запис у метричній книзі. Вона ховається в листах, фото чи інших матеріальних пам'ятках, в написах на надмогильних плитах, в художніх творах і спогадах. Часом може зберегтися план будинку, записи про майно, яким володіла родина, карта містечка. Навіть пошта, з якої надходили листи до родини в Америці або дорога, якою верталися з міста чи стежка до джерела стають важливими елементами особистої історії. Розповіді сусідів чи знайомих дають змогу зрозуміти, як бачили родину ті, хто її оточував.
Причини, які спонукають людей до пошуку власної родини варіюються від зовсім практичних до цілком нераціональних. Часом це спосіб отримати додаткову інформацію для необхідних документів – права репатріації до Ізраїлю, польського чи румунського походження для карти поляка чи румунського паспорта, отримання можливості матеріального відшкодування. Інколи людям важливо знайти своїх родичів. Втім, значна частина не зможе чітко відповісти навіщо їм це потрібно, обмежуючись лаконічним „мені цікаво”. Часто вони мотивують своє зацікавлення майбутнім написанням книжки чи підготовкою проекту. Правда в тому, що пошук родинних історій часом нагадує детектив, і, піддавшись азартові, важко потім втриматися від спокуси шукати нові і нові імена, професії та факти.
Проблема родинної історії часто в тому, що вона дуже зосереджена на собі. Мало кому цікаво розглядати чужі генеалогічні дерева чи читати аматорські романи про не свої родини. Вона дорога і близька причетним, коло яких завше обмежене. Часом родинній історії вдається вирватися за рамки аматорства і стати чимось важливим, як наприклад у книжці німецької письменниці Каті Петровської „Мабуть Естер” де пошук родини стає основою сюжету. Мистецтво є не єдиним наслідком, генеалогічні пошуки як явище стають темами для досліджень соціологів чи істориків, а матеріали, підібрані в базах даних, стають в пригоді і для більш академічних цілей.
Родинною історією рідко цікавляться молоді люди. Якщо так, то це історики чи хтось, хто має більш професійний інтерес. Вік клієнтів геналогічних фірм – це ті, кому трохи за п'ятдесят – вік, в якому з'являється час для нових хобі, а майнове становище дозволяє виділяти на це додаткові кошти. Однак однією з більш важливих причин є спроба переосмислити своє місце у житті і знайти свою ідентичність через минуле. Слова, що повторюються на сторінках ресурсів родинної історії це „зв'язок між поколіннями”, „об'єднання” свідчать про те, що людей спонукає до пошуків не так амбітні бажання знайти славетних предків і навіть не небезпека забуття, як страх залишитися самотнім. Наскільки наше родинне минуле визначає нас, особливо, якщо ми нічого про нього не знаємо? Віра і важливість відчуття зв'язку з попередніми поколіннями дозволяє більш впевнено почувати себе у теперішньому. Основна функція родинної історії радше психотерапевтична, адже знайдені записи в метричних книгах і потерті плани дають відчуття впевненості і коріння на цій землі, розуміння, що ти не сам і твоя присутність тут не випадкова.
http://uamoderna.com/blogy/rank-moskale ... oi-istorii
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Про генеалогічний пошук

Повідомлення АннА »

Тема - Українська генеалогія, та генеалогія загалом.

Ганна Власюк, 16 вересня 2015

Як віднайти коріння
Де українцям шукати інформацію про забутих предків

Віднайти шляхетське коріння, дізнатися про долю репресованих родичів або ж проста цікавість до родинної історії – мотивація зануритися в архіви для пересічного українця може бути дуже різною, вважає юрист Інституту медіаправа Ігор Розкладай. Саме з цікавості майже вісім років тому він почав досліджувати історію своєї родини та за цей період створив розгалужене генеалогічне дерево.
Директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Ігор Кулик додає, що сьогодні інформацію про родичів, які були репресовані, значно легше отримати після прийняття закону про доступ до публічної інформації кілька років тому, а також закону про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років.
Дослідники зауважують, що при пошуку інформації допомогти можуть як офіційні установи, так і неофіційні джерела з інтернету, а результати пошуків можуть привести до дуже несподіваних висновків.

Місця пошуку документів можуть бути різними
Методика пошуку, за словами Ігоря Розкладая, достатньо проста, але слід орієнтуватися за певними типами документів:
1. Свідоцтво про народження або метрика. В Україні цими документами опікуються органи актів цивільного стану, які є в управлінні Міністерства юстиції. Вони зберігають документи за останні 75 років. Однак, як зауважує Розкладай, тут можуть бути сюрпризи. Як приклад він наводить Жовківський РАЦС, який передав архіви із району до центрального архіву у Львові лише минулого року, хоч мав це зробити 7-8 років тому. Також трапляється така проблема, як перевантаженість архівів, коли документів просто нема куди приймати.
2. Якщо ви хочете з'ясувати інформацію про родичів і потрібні дані давніші, ніж 75 років, для отримання інформації вам потрібно буде доводити рідство. А тут, за словами Розкладая, можуть виникнути проблеми. Адже, якщо йдеться про Східну чи Центральну Україну, то документи часто знищувались. Тому тут варто шукати вторинні джерела – документи з місць, де предок вчився, судові записи тощо. Основне ж джерело – система державних архівів, що є в кожному обласному центрі.
Наскільки різними можуть бути місця пошуку документів, Розкладай показує на прикладі міста Рава-Руська Жовківського району на Львівщині. Документи з цього міста можуть зберігатися як у районному центрі Жовква, так і в архівах Львова, польського міста Перемишль та Варшаві.
3. Пошук документів до 1917-го року теж передбачає певні регіональні особливості. Універсальне правило – наявність метричної книги. Вона зазвичай складається із трьох розділів – записів про народжених, тих, що одружилися, та тих, що померли. Іноді окремо записували тих, що, до прикладу, перейшли від римо-католицької конфесії до православної. Багато інформації також можуть дати свідоцтва про шлюб.
Шукати родинне коріння, на думку Ігоря Розкладая, найкраще самостійно. Адже, як показує його власний досвід, іноді виписки з архівів можуть давати неправильно і це краще перевіряти. В польських архівах, зазначає історик, фотографування є безкоштовним, що вигідно відрізняє їх від українських. Розпочинати пошук у польських архівах варто із порталу szukajwarchiwach.pl . Це зведений портал польських архівів, який, щонайменше, має опис усіх книг і дає уявлення, де вони розташовані. Архів вміщує десятки мільйонів цифрових копій документів онлайн: їх можна відкрити, подивитися та завантажити.
За іншою адресою – http://www.agad.gov.pl/inwentarze/testy.html – є низка відсканованих метричних книг, що стосуються таких українських територій як Поділля, Волинь та Львівщина.
За наявності родичів, які мігрували до США, можна скористатися сайтом http://www.libertyellisfoundation.org . Він містить відскановані документи, у яких містяться детальні записи про людей, що прибували до США кораблями у третьому класі.
Ігор Розкладай зауважує, що в іноземних джерелах слід пробувати різні варіанти написання українських прізвищ, адже в них часто робили помилки.
Щодо періоду Другої світової війни, то Ігор Розкладай радить шукати інформацію у російській базі ОБД «Меморіал» – http://www.obd-memorial.ru , або ж через електронну адресу звертатися безпосередньо до Інституту національної пам'яті Польщі (Instytut Pamięci Narodowej).

Інтернет-пошук в Україні
Тут Розкладай вказує на існування декількох, за його словами, не цілком законних, проте все ж корисних ресурсів.
Перший – це inn.rozshuk.com.ua . Актуальність цієї бази – початок 2000-х років, вона є гібридом декількох інших баз та може виявитись помічною для мешканців невеликих сіл та містечок.
Другий – http://www.nomer.org – телефонний довідник, який теж може дати певну інформацію.

Вторинні джерела
Це, за словами Розкладая, окрема категорія джерел, до котрої доходять люди, що вже змогли більшою чи меншою мірою збудувати своє генеалогічне дерево і хочуть отримати більше інформації. До них, зокрема, належать:
сповідальні розписи – у Російській імперії сповіді були обов'язком і люди щороку мали на них ходити. Вони містили перелік осіб, які приходили на сповідь, відтак дозволяли побачити склад сім'ї.
ревізькі казки – це документи, що складалися для оподаткування. Хоч вони і досить розкидані, але в них часто можна знайти інформацію, що стосується родини;
брачний обиск – це аналоги записів про шлюб, які, проте, є більш інформативними.
http://dir.icm.edu.pl/Slownik_geograficzny – польський ресурс, що дозволяє знайти інформацію про населені пункти.

Пошук у ХХ столітті
За словами історика Ігоря Кулика, в Україні та за кордоном є низка офіційних баз даних, що допомагають знайти інформацію щодо родичів в межах ХХ століття.
http://www.reabit.org.ua – ця база даних містить інформацію про репресованих українців. Хоч вона і неповна, проте дозволяє знайти дані про приблизно 130 тис. осіб. База містить книги з алфавітними показниками по містах, що значно полегшує пошук.
http://www.memory.gov.ua – база даних Інституту національної пам'яті про людей, які були винищені чи померли під час Голодомору 1932-33 рр.

Російські бази даних
Якщо в Україні держава ще якось намагається займатися впорядкуванням інформації про репресованих, то в Росії, за словами Ігоря Кулика, це – переважно ініціатива громадських об'єднань. Таких, як, до прикладу, «Меморіал».
http://lists.memo.ru/ – база даних містить інформацію про репресованих громадян тодішньої СРСР. Останній із випусків цієї бази нараховує близько 4 млн імен;
http://stalin.memo.ru/- база даних містить інформацію про репресованих в часи Великого Терору 1936-38 рр.
Ці бази даних сформовані на основі інформації із архівних установ.

Архіви
За словами Ігоря Кулика, інформацію про родичів, зокрема, репресованих, можна шукати скрізь, адже ситуація буває дуже розрізненою. Однак все ж варто пробувати звертатися у декілька основних українських архівів:
архів Служби безпеки України;
архів Міністерства внутрішніх справ України;
обласні архіви за місцем проживання, народженння, арешту особи;
Ще одне джерело інформації – головний інформаційно-аналітичний центр Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації.
Для того, аби отримати інформацію у цих архівах, згідно із законом України «Про звернення громадян», у зверненні мають міститися:
назва та адреса установи, куди адресоване звернення;
прізвище адресата;
домашня адреса, місце проживання;
суть порушеного питання.
Для того, аби якомога більше спростити отримання інформації, у зверненні мають бути зазначені:
ім'я, прізвище, по-батькові запитуваної особи;
дата та якомога точніше місце народження;
будь-яка відома про шукану особу інформація (підійдуть навіть родинні перекази);
власні контактні дані.
Подати звернення до архівів можна трьома найпоширенішими способами – звичайною поштою, електронною адресою або ж безпосередньо в архіві.
Певну інформацію також можна отримати в електронному архіві за адресою http://avr.org.ua/– там є низка документів, що стосуються українського визвольного руху.
Ігор Кулик також радить всім охочим безкоштовно завантажити в інтернеті «Право на правду: практичний порадник із доступу до архівів». До кінця 2015 року, за його словами, має вийти друге видання цього посібника з новими правками та новим законом «Про доступ до архівів».
Актуальні оновлення з цього приводу також можна знайти у групі у Facebook із назвою «Доступ до архівів».
http://zaxid.net/news/showNews.do?yak_v ... Id=1365775
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Про генеалогічний пошук

Повідомлення АннА »

Тема - Українська генеалогія, та генеалогія загалом.

06 листопада 2014
Начальник відділу археографії та використання документів Державного архіву Кіровоградської області Тетяна Гончарова

Інструкція з генеалогічної розвідки
Нині створення генеалогічного дерева стало не тільки модою, а й необхідністю кожної родини. Із чого розпочати, якщо відчуваєте сили зайнятися цим самотужки? Про це розповість начальник відділу археографії та використання документів Державного архіву Кіровоградської області Тетяна Гончарова.
Джерелами генеалогічної інформації є метричні книги, ревізькі казки, сповідальні відомості. Вивчення допоміжних джерел (рекрутські відомості, послужні списки, місцеві переписи, слідчі та судові справи органів НКВС, документи репресованих, фільтраційні справи репатріантів та ін.) також допоможуть отримати позитивні результати у генеалогічному дослідженні.

Метричні книги (вони зазвичай складалися з трьох частин: народження, шлюб та смерть) ‒ це основне документальне джерело при вивченні історії роду. Їх почали вести у церквах не раніше 1722 року. У даних архівних джерелах можна знайти дату народження і хрещення, прізвища, місце проживання та віросповідання батьків та хрещених, законність чи незаконність народження; прізвища, вік, місце проживання, національність, віросповідання наречених, дату вінчання, прізвища свідків; прізвище, місце проживання, вік померлого, дату й причину смерті, місце поховання.
Серед документів, що зберігаються нині в обласному архіві, є метричні книги церков різних конфесій за період з 1759 року до 20-х років ХХ століття, а також книги реєстрації актів цивільного стану по Кіровоградській області з 1919 по 1938 роки, за якими можна підтвердити факт народження, одруження, смерті.

Ревізькі казки. Відповідно до нової системи оподаткування («подушної», її одиниця – людська «душа») прийнято й нову форму обліку населення ‒ т. зв. ревізії («подушний перепис»). Ревізії встановлювали прізвище, ім’я, по батькові, вік, належність до суспільного стану, місце народження та постійного проживання; наявність дітей та час і місце їхнього народження; родичів та «робітних людей»; обсяги податей, сплачених казні; матеріальний стан; в окремих ревізіях ‒ національність, фізичні вади.

Сповідальна відомість ‒ поіменний реєстр парафіян церкви, які сповідувалися у священика. Фіксувалися імена та прізвища парафіянина та членів його родини, а також вік та суспільний стан.

Також, інформацію біографічного характеру можна знайти у таких документах: формулярні (послужні) списки, де зібрано інформацію про чиновника, держслужбовця, вчителя, лікаря, офіцера; клірові відомості актуальні для укладання родоводів представників духовенства (у документах духовних консисторій є інформація про призначення на службу священиків, а також про розгляд судових справ на священнослужителів).
Інформацію для родоводу можна знайти і у документах судів, адміністративних, господарських закладів, органів міського та сільського самоврядування.
Важливу генеалогічну інформацію містять фонди сільських управлінь, які висвітлюють діяльність сільських общин. Генеалогічний матеріал відклався у таких документах: книги ухвал сільських сходів; опікунські книги обліку сирітського майна та грошових виплат сиротам; посімейні списки селян; подвірні переписи селян; списки учнів сільської школи.
Вагомий масив генеалогічної інформації, що міститься у фондах волосних правлінь, висвітлює їх повноваження і функції. У компетенції волосних правлінь були питання виборів волосних посадових осіб, усі господарські справи волості, справи опіки, перевірка і облік справ з військової повинності, затвердження вироків сільських сходів, виконання паспортних правил і судових вироків тощо.
Біографічні дані містять і списки загиблих у роки Другої світової війни, відомі під назвою «Книга пам’яті».

Як зробити генеалогічний запит до архіву?
Звертаючись до архіву для розгляду генеалогічного запиту, заявник повинен надати:
назву населеного пункту та регіону, де проживали предки;
прізвище (для жінки – дівоче прізвище);
дату народження, шлюбу, смерті;
віросповідання;
суспільний (майновий) стан.
Швидкість та результативність пошуку інформації залежить від повноти й точності вказаних вихідних даних.
Робота із пошуку відомостей по запиту коливається від 10 до 30 днів, а при потребі подальшого виявлення документів терміни збільшуються.

Яка вартість виконання запиту?
Вартість залежить від складності та часу, який витрачається на пошуки необхідної інформації. Вартість генеалогічного дослідження складається з оплати за перегляд справ (їх кількість та поліграфічні особливості тексту документів), виготовлення копій документів, надання довідки, витягів з документів тощо.
На позитивне виконання запиту впливає мінімальний об’єм наданих заявником даних, який необхідний для пошуку інформації. Окрім того, запит не виконується, якщо не надійшла оплата за нього.
Якщо людина хоче самостійно провести дослідження свого генеалогічного дерева, для цього необхідна заява та документи, що засвідчують особу. На замовлення дослідника видаються документи в читальний зал Держархіву, де з ними і працюють. Робота з документами в читальному залі безкоштовна. Оплачувати треба тільки надання копій та оформлення довідок.
Усі запити, що надходять до архівної установи (поштою, на особистому прийомі), підлягають обов’язковому розгляду, за винятком анонімних. Дозволяється надсилати запити і електронною поштою.
У разі отримання запиту електронною поштою із зазначенням зворотної електронної адреси автора, запит роздруковують і розглядають в установленому порядку.
Працівники Державного обласного архіву виконують генеалогічні запити, видаючи архівну довідку, архівний витяг або копії архівних документів. Звичайно, пошук не завжди буває результативним, тому й до цього треба бути готовим.
На завершення бажаю усім дослідникам свого родоводу отримувати лише позитивний результат для подальшого генеалогічного пошуку. Свій родовід повинен знати кожний.
http://novagazeta.kr.ua/index.php/podii ... i-rozvidky
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ГЕНЕАЛОГІЯ України, Генеалогия, Genealogy

Повідомлення АннА »

Українська генеалогія - це генеалогія якою ми займаємося на нашому Українському Генеалогічному Форумі ;)
Українська генеалогія - це генеалогія моєї, твоєї, його, її, нашої родини :P .
Генеалогія - це захоплююче дослідження власного родоводу яке супроводжує багатьох людей на протязі багатьох років :D .
Генеалогія - це задоволення від віднаходження історії родини про яку вже ні хто не пам'ятає :) .
Генеалогія - це дивовижний світ минулого не тільки своєї родини але й своєї держави :D
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ГЕНЕАЛОГІЯ України, Генеалогия, Genealogy

Повідомлення D_i_V_a »

З тлумачного словника

Генеалогія - це історія роду, родовід. Також це галузь науки, що вивчає родовід.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ГЕНЕАЛОГІЯ України, Генеалогия, Genealogy

Повідомлення АннА »

ГЕНЕАЛОГІЯ ІСТОРИЧНА (грец. генеблпгЯб – родовід) – спеціальна історична дисципліна, що вивчає походження родів та окремих осіб, родинні зв'язки, історію сімей різного соціального походження.
Відомості, які надає Г.і., допомагають вивчати політ. історію, майнові, соціальні та правові стосунки, місце та роль певних родів та осіб у подіях окремих епох та країн. Дані Г.і. сприяють дослідженню демографічних процесів та соціально-психологічних аспектів людських взаємин. Джерела, що використовує Г.і., надзвичайно різноманітні. Це – практично всі пам'ятки, пов'язані з людською діяльністю. Традиційно їх поділяють на письмові, речові та усні. Але за змістом генеалогічного матеріалу можна виділити 2 групи джерел: власне генеалогічні, тобто родовідні розписи й книги, генеалогічні древа й таблиці, та джерела для складання родоводу, до яких належать всі ін. джерела, що зосереджують інформацію про людину, її життя та оточення.
Витоки генеалогії сягають стародавніх часів. Етногенетичні перекази характерні ще для первісної людини. Становлення станового (див. Стани) сусп-ва сприяло розвитку генеалогії практичної, покликаної обґрунтувати права окремих прошарків сусп-ва на владу та привілеї. Бібл. легенди, давньогрец. та рим. міфи, праці антич. авторів, перекази Давнього Сх. – повні генеалогічними відомостями. Але справжнього розквіту практична генеалогія набула у середні віки, коли сусп. та політ. стосунки були тісно пов'язані з походженням, спадковими правами та шляхетністю роду. В цей період розробляються форми фіксації генеалогією матеріалу, створюються родовідні книжки ("Книга відвідувань герольдів" (1-ша пол. 16 ст.) – у Великій Британії, "Государів родословець" (1555), "Оксамитова книга" (1682 – у Росії), виникають держ. інституції (Суд про герби Франції (1615) – у Франції; Палата родовідних справ (1682), геральдмейстерська контора (1722), герольдія (1763 – у Росії та ін.), покликані юридично затвердити родоводи шляхетних верств. Теор. інтерес до генеалогії та її перетворення в наук. дисципліну в Зх. Європі починається приблизно у 17–18 ст. Цей процес пов'язаний з діяльністю таких учених, як А.Дюшен (Duchesne), П.Ансельм (Anselme), родина Озье (Hozier) та ін. – у Франції, В.Дагдейл (Dugdale) – у Великій Британії, Н.Ріттерсгаузен (Rittershausen), Ф.-Я.Шпенер (Spener), Я.-В.Імхоф (Imhof), Й.-Х.Ґаттерер (Gatterer), Й.-А.Вілль (Will) та ін. – у Німеччині. Наприкінці 18 ст. в європ. країнах починається викладання Г.і., з'являються підручники та посібники, видаються довідкові видання з генеалогії аристократичних родів (напр., "Готський альманах": нім. мовою – "Gothaisches genealogisches Hofkalender" – та франц. мовою – "Almanach de Gotha").
У серед. 19 ст. почали з'являтися праці, присвячені й ін. соціальним прошаркам сусп-ва. Поступ у розвитку сусп. наук забезпечив використання суто наук. методів у генеалогічних дослідженнях. У 19–20 ст. в більшості європ. країн були засновані генеалогічні часописи та т-ва, що сприяють подальшому розвиткові Г.і. Значний внесок у розвиток генеалогії кін. 19 – 1-ї пол. 20 ст. зробили німецький дослідник О.Лоренц (Lorenz) та австрійський – О.Форст-Баттагліа (Forst-Battaglia).
У Росії становлення наук. генеалогії датується 2-ю пол. 18 ст. – 1-ю пол. 19 ст. та репрезентується працями В.Татищева, Г.-Ф.Міллера, кн. М.Щербатова, М.Новікова, М.Спиридова, П.Хавського, М.Гастєва. Розквіт рос. генеалогії припадає на 2-гу пол. 19 – поч. 20 ст. та пов'язаний з іменами О.Лобанова-Ростовського, кн. П.Долгорукова, В.Руммеля, В.Голубцова, Л.Савьолова, П.Строєва та ін. Виникають генеалогічні т-ва (Рос. генеалогічне т-во в Санкт-Петербурзі, 1898; Історико-родовідне т-во в Москві, 1905), починається викладання генеалогії як наук. дисципліни (Моск. археол. ін-т, 1906). Укр. генеалогічна традиція сягає часів Київської Русі. За литов. та польс. доби практичній генеалогії приділялася значна увага при дворах укр. князівських родів (Острозькі, Вишневецькі та ін.). Велися також генеалогічні дослідження і шляхетських родів (твори Й.Єрлича).
За часів рос. царату відбувався процес перетворення козац.-старшинської еліти на дворянство Російської імперії. Рос. герольдія переглядала генеалогічні матеріали укр. козац.-старшинських і шляхетських родів з метою затвердження в рос. дворянстві та внесення до губернських родовідних книг. Це викликало пожвавлення генеалогічних пошуків в Україні (генеалогічні записки Я.Марковича, Д.Мазаракі та ін.). Але осн. проблемою цього етапу розвитку укр. генеалогії стало з'ясування походження козацької старшини та її старовинних шляхетських прав (Г.Полетика, В.Полетика, А.Чепа та ін.).
Становлення наук. укр. Г.і. припадає на серед. – 2-гу пол. 19 ст. Першою роботою такого ґатунку треба визнати "Историческую и статистическую записку о дворянском сословии и дворянских имуществах Черниговской губернии" (1841) історика О.М.Марковича. Генеалогічними дослідженнями в Україні займалися М.Максимович, М.Астряб, М.Василенко, В.Горленко, Я.Жданович, І.Каманін, В.Лукомський, О.Маркович, Г.Милорадович, П.Новицький, О.Стороженкo, М.Стороженко, , М.Тройницький та ін. Найбільший внесок у розвиток української Г.і. зробили О.Лазаревський та В.Модзалевський.
2-га пол. 20 ст. – новий етап у розвитку наук. Г.і. Вона перетворюється на спец. істор. дисципліну, залишаючи за собою функції утилітарної галузі знань. Пожвавленню генеалогічних досліджень сприяють нац. та міжнар. об-ня вчених. Од 1952 раз на два роки збираються Міжнар. конгреси генеалогів та геральдистів для обговорення питань та аналізу стану й напрямків розвитку зазначених дисциплін. З цією метою утворено Міжнар. конфедерацію генеалогів та геральдистів (1971) та Міжнар. академію генеалогії (1998). Від 1951 у Німеччині видається "Генеалогічний довідник дворянства" ("Genealogisches Handbuch des Adels"). Практично всі нац. генеалогічні утворення мають часописи, газети, друкують бюлетені та збірники праць.
На жаль, в Україні за часів СРСР розвиток Г.і. був насильницьки припинений. Г.і. використовувалась як суто допоміжна дисципліна при вивченні переважно соціальної, екон. та політ. історії Київ. Русі, Великого князівства Московського та Рос. д-ви. Ці дослідження репрезентовані іменами О.Зиміна, В.Буганова, В.Яніна, В.Кобріна, В.Пашуто, П.Толочка, М.Котляра, М.Бичкової та ін. У той же час в еміграції були засновані генеалогічні видання ("Рід та знамено" (1948), "Бюлетень УГГТ" (1963–71) та ін.) та генеалогічні установи (Ін-т родознавства (Німеччина), Українське генеалогічне і геральдичне товариство) (УГГТ; США)), активно працювали вчені – М.Оглоблин, В.Сенютович-Бережний, Р.Климкевич та ін. Генеалогію Рюриковичів, Гедиміновичів та укр. шляхетських родів активно досліджували члени Геральдичного товариства у Львові (1906–39).
За роки існування незалежної України генеалогічні дослідження значно пожвавилися: створено генеалогічні т-ва (Секція генеалогії Українського геральдичного товариства (1994), Укр. генеалогічне т-во (1995) та генеалогічні т-ва в Запоріжжі, Білій Церкві, Донецьку, Горлівці та ін. містах України), відбуваються генеалогічні конф. (читання пам'яті В.Модзалевського; 1995, 1996, 1997), з'являються генеалогічні вид. ("Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства", 1999, 2001; "Записки Українського генеалогічного товариства", 2000 та ін.), викладаються спецкурси у вищих навч. закладах. Активно працюють у царині укр. Г.і. Я.Дашкевич, Н.Яковенко, В.Собчук, Л.Войтович, В.Кривошея, Є.Чернецький, З.Служинська, В.Томазов.
Томазов В.В.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ГЕНЕАЛОГІЯ України, Генеалогия, Genealogy

Повідомлення АннА »

ГЕНЕАЛОГІЯ ПРАКТИЧНА генеалогія утилітарна – 1) власне родовід, систематичне зібрання відомостей про походження роду, його історію та споріднення з ін. родами;
2) сукупність наук. методів, з допомогою яких складається родовід. У стародавні часи Г.п. являла собою, як правило, перерахування прямих предків за чол. лінією.
З поступом сусп-ва, формуванням його складної ієрархічної соціальної структури, Г.п. вимушена була розвиватися, щоб задовольняти зростаючі сусп. вимоги, зокрема щодо впорядкування відносин, які регулюються спадковим правом. Розквіт Г.п. припадає на добу середньовіччя (детально див.: Генеалогія історична): з'являються перші форми графічної фіксації родовідного матеріалу – родовідні дерева, формується класичний вид родоводу, що, як правило, складається з родової легенди про походження роду, яка нерідко містить фантастичні факти, та власне генеалогії. Саме в цей час іспанцем Ж.Соса була запропонована система графічного відображення родоводу, яка в удосконаленому нім. дослідником С.Кекуле фон Страдоніцем вигляді використовується в науці й донині.
Теор. розвиток Г.п. сприяв удосконаленню форм фіксації родовідної інформації, розробці методики генеалогічного пошуку. Залежно від завдання генеалогічного дослідження родоводи поділяються на висхідні (таблиці предків) та низхідні (таблиці нащадків).
За змістом генеалогічної інформації висхідні та низхідні родоводи поділяються на чол. та змішані. Висхідні чол. родоводи мають 2 варіанти. Перший – коли в генеалогічній таблиці містяться лише прямі пращури з чол. лінії, другий – коли вказуються не тільки прямі чол. пращури даної особи, а й брати та сестри кожного з них. Висхідний змішаний родовід складається з метою висвітлити всіх пращурів даної особи як з батьківського боку, так і по материнській лінії. Низхідний чол. родовід також має 2 різновиди. Перший – коли в генеалогічній таблиці містяться всі нащадки будь-якої особи, але тільки чол. статі. Ін. вид – коли зазначені всі нащадки як чол., так і жін. статі. В цьому випадку для жінок вказуються їх чоловіки, а нащадки – ні.
Цей другий варіант низхідного чол. родоводу є найбільш популярним у генеалогічних дослідженнях, що не мають спеціальної мети. У низхідному змішаному родоводі зазначаються всі нащадки родозасновника як чол. статі, так і жін. Таким чином, в кожному наступному поколінні ми маємо нові прізвища. Всі вищезазначені випадки розглянуті на прикладі вертикальних таблиць. Але для демонстрації низхідного змішаного та висхідного змішаного родоводів нерідко застосовують горизонтальні таблиці, що зручніше в деяких випадках.
Так, у горизонтальних таблицях можна зазначати джерела, з яких черпається необхідна інформація. Низхідний чол. родовід у середні віки малювався у вигляді родовідного дерева. В цьому випадку ім'я родозасновника розташовувалося на кореневищі дерева чи на початку стовбура, а потім кожне наступне ім'я вказувалося в картуші (колі), який містився на стовбурі чи гілках. Всі чоловіки, які мали нащадків, зазначалися в колах жовтого кольору, що знаходилися на стовбурі дерева та гілках, чоловіки, які не залишали нащадків, вписувалися в червоні картуші, що звисали з гілок як плоди. Імена заміжніх жінок містилися в лілових колах, дівчат – у синіх. Уже в 19 ст. родовідне дерево як форма фіксації генеалогічного матеріалу зустрічається дуже рідко. Сьогодні його використовують тільки з декоративною метою.
У вигляді родовідного дерева можна представити й висхідний змішаний родовід, розташувавши внизу особу, що шукає пращурів, а вище – на стовбурі та гілках у колах – батьків, бабусь та дідусів. Такий вид родовідного дерева найбільш давній і використовувався для доведення своїх станових прав у минулі часи. Для зображення висхідного змішаного родоводу застосовують ще колоподібні таблиці, які дуже наочні, але, подібно до вертикальних таблиць, потребують великої площі для розміщення. У спец. дослідженнях, що мають за мету показати родинні зв'язки кількох родів, використовуються таблиці споріднення. Популярною формою фіксації генеалогічного матеріалу є родовідні розписи, що містять поколінний перелік усіх представників одного роду від родозасновника та осн. біографічні відомості про них. Генеалогічне дослідження вимагає копіткого збору матеріалів та їх ретельної обробки. Кінцевим результатом такого пошуку є створення родовідних розписів та генеалогічних таблиць, що дає змогу компактно та виразно представити весь накопичений матеріал. Тому вченими була відпрацьована чітка система поетапної обробки генеалогічного матеріалу. Першим етапом даної роботи є створення генеалогічного досьє на кожного представника роду, який вивчається. Воно складається із різних за типом, видом, походженням та місцем зберігання документів, що розміщуються за визначеними розділами. Наступним етапом обробки генеалогічних матеріалів є складання на базі генеалогічного досьє генеалогічних карток на кожного представника роду. Картка резюмує дані досьє, полегшує їх використання під час створення таблиць. До того ж, картки зручні для внесення генеалогічних відомостей до комп'ютерної бази. І лише останнім етапом в обробці генеалогічних відомостей є створення родовідних розписів та генеалогічних таблиць.
Томазов В.В.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ГЕНЕАЛОГІЯ України, Генеалогия, Genealogy

Повідомлення D_i_V_a »

За словником Даля

Генеалог - родослов, занимающийся родословием.

Генеалогия - наука родословная, родословие; поколенная роспись лишь одного рода, родословная.

Генеалогический - родословный.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
Агафій
Повідомлень: 12
З нами з: 13 липня 2016, 17:57
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 35 разів
Подякували: 21 раз

Re: ГЕНЕАЛОГІЯ України, Генеалогия, Genealogy

Повідомлення Агафій »

Історія роду, або Чиї ми нащадки
Кожен рід уже залишив і надалі залишатиме по собі значний інформаційний відбиток, який можна образно представити у вигляді айсберга історичних даних. Його верхівкою є факти, доволі точно зафіксовані у пам’яті живих членів роду. Іще більше відомостей містять історичні документи, що охоплюють період від Середньовіччя до сучасності. Їх зберігають переважно в державних архівах. Поширеним і водночас хибним є уявлення про втрату архівних документів, у яких зафіксовано історію родів, через війни, революції тощо. Імовірно, воно виникло унаслідок екстраполяції обмежених знань особистості на навколишній світ або як форма самозахисту, поширена за радянських часів. Громадянам СРСР ліпше було «не мати» походження, оскільки репресивні органи могли використати їхній родовід для фабрикування обвинувальних вироків. Окрім того, часто прізвища та імена змінювали, щоб розпочати нове життя. Соціальним зразком цих процесів стало керівництво країни, представники якого замінили родові прізвища на такі відомі партійні прізвиська, як Троцький, Ленін, Сталін тощо. З огляду на те, що в державних архівах України зберігають мільярди документів, пошук відомостей з історії певного роду потребує ретельного і тривалого генеалогічного дослідження. Також варто взяти до уваги наявність відповідних документів у закордонних архівах. Під час генеалогічного дослідження слід враховувати, що кожна людина є нащадком багатьох родів.
Особа, яка народилася в 1950–1960-ті рр. — у межах періоду, найліпше представленого в архівах, може бути нащадком 32 родів. Лише за 10 поколінь (із кінця XVII століття — початку XVIII століття та до її батьків включно) така людина має 1024 прямих предків. Тож генеалогічне дослідження може тривати протягом усього життя дослідника. Саме тому слід визначати реальну мету та проводити таке дослідження методично, зважаючи на те, що хтось має продовжувати його в майбутньому.
Організація пошукового процесу
Генеалогічне дослідження — захоплива справа, розпочинаючи яку дослідник здебільшого навіть не уявляє, з якими несподіванками та історичними відкриттями він може зіткнутися. Водночас уже за кілька років активної пошукової роботи зібрана інформація може перевищити можливості однієї людини орієнтування в ній. Щоб запобігти цьому, генеалогічне дослідження доцільно розподілити на такі умовні етапи збору інформації:
- спілкування з родичами
- пошук в інтернет-просторі
- робота в бібліотеках
- дослідження в архівах.
Кожен із цих етапів передбачає певний інструментарій, який дослідник опановує, а потім застосовує протягом усього дослідження. Наприклад, опитування родичів зазвичай пронизує весь пошуковий період. Окрім того, на кожному етапі роботи з інформацією дослідникові слід розв’язувати такі завдання:
- збирання
- систематизування
- репрезентування.
Розглянемо детальніше кожен з етапів генеалогічного дослідження, ураховуючи поставлені завдання.
Старт генеалогічного дослідження: започатковуємо архів
Дорослі завжди вдячні тим, хто дає їм можливість «повернутися» у минуле, відчути себе молодими або навіть зовсім маленькими: пригадати «героїчне» дитинство, «бойову» юність тощо. Представники старшого покоління замріяно, з іронією, а інколи — сварливо, однак залюбки пригадують свої родини, попередні місця проживання, помешкання.
Саме тому початковий етап генеалогічного дослідження виконує об’єднувальну функцію для кількох поколінь роду. Зазвичай люди недооцінюють важливість знань про своє генеалогічне дерево, вважаючи, що пам’ять про два-три покоління є доволі поверховою, а тому — не варта уваги. Це пов’язано з тим, що знання родоводу лише до прадіда вважають нормою у східноєвропейському культурному просторі. Через це небагато родин збері­гають історичні документи кінця ХІХ століття — початку ХХ століття, що дають змогу заглибитися у походження їхніх сімей. Водночас ретельність фіксування історичних даних навіть про 2-3 покоління прямих предків та родичів безпосередньо впливає на подальше дослідження родоводу, а саме його темп.
Створюємо картку особи
Опитування родичів слід записувати на диктофон, щоб потім зберегти цей запис в електронному вигляді, зафіксувавши в його назві дату розмови. Проводити опитування варто, слідуючи за логікою опитуваного, однак принагідно ставити йому запитання, відповіді на які дадуть змогу з’ясувати такі відомості про пращура:
- ім’я і прізвище
- імена і прізвища батьків
- дата і місце народження
- здобута освіта і фах місця роботи, посади,
- нагороди участь у важливих історичних подіях, бойових діях, громадська й адміністративна діяльність, членство в політичних організаціях і рухах тощо
- писемна спадщина — видані публікації, спогади, щоденники, листування, невидані рукописи захоплення
- кількість шлюбів, особи дружин/чоловіків, їхні біографічні дані
- імена і прізвища дітей, дати і місця народжень, послідовність
- причина, дата і місце смерті та поховання.
Звісно, іноді під час однієї розмови складно з’ясувати всю цю інформацію, тому здебільшого її потрібно уточнювати, щоб на основі цих даних укласти індивідуальні картки для кожного родича. Окрім того, варто тактовно попросити в них копії свідоцтв про народження, шлюб, смерть та інших документів, а також скопіювати фотографії з сімейного архіву.
Вони разом із родинними спогадами не лише «оживляють» картину минулого, а й дають змогу досліднику на першому етапі дослідження накопичити інформаційну базу. Адже, рухаючись у глиб століть, відшукати зображення пращурів і їхні життєві спогади буде все складніше.
Ключ до пошуків на наступних етапах дослідження — це фіксування даних про місце проживання, соціальний статус і віросповідання пращурів. Зазвичай спогади, документи, фотографії може надати як близька, так і далека рідня дослідника, однак пошук і опитування її представників часто триває роками. Після систематизації даних у вигляді карток осіб, слід одразу подбати про систематичне зберігання інформації. Для цього досліднику варто започаткувати архів, у якому він зберігатиме:
- особові папки — із карткою особи, копіями її документів і фотографій
- диктофонні записи розмов — на кількох продубльованих електронних носіях
- нотатки, особисте листування, спогади тощо.
Такий паперово-електронний архів можна зберігати в коробці чи шафі. Для зручності використання слід створити його електронний аналог, яким дослідник може користуватися під час пошуків, упорядкування й аналізування даних. Дві версії архіву гарантують збереження інформації у разі непередбачуваних ситуацій на кшталт механічного чи вірусного пошкодження електронної версії архіву, знищення паперових копій документів через пожежу тощо.
Укладаємо генеалогічну таблицю
Генеалогічні таблиці є важливим репрезентативним елементом, який слід використовувати вже на першому етапі дослідження родоводу. Адже вони стають приводом для наступних зустрічей із родичами та дають змогу загострити увагу останніх на даних, яких бракує.
На першому етапі дослідження укладають генеалогічні таблиці, у яких уміщують такі основні дані пращурів: імена і прізвища; дати і місця народження, шлюбу, смерті, поховання; інформація про дружин/чоловіків; зв’язок із предками і нащадками. Для цього застосовують умовні позначки, наприклад: * — народження, × — шлюб, † — смерть.
Зазвичай до перших укладених таблиць вносять дані про кількох родичів.
Виокремлюють такі типи генеалогічних таблиць, що містять дані про:
- нащадків однієї особи
- предків однієї особи.
Генеалогічна таблиця, що містить дані про нащадків, може мати повний (дані про всіх нащадків — синів і доньок) або короткий варіанти (відомості лише про нащадків — синів, онуків тощо — носіїв прізвища).
Продовжуємо дослідження родоводу Коли перший етап генеалогічного дослідження проведено — дослідник створив архів і систематизував дані, він може продовжити пошукову роботу, використовуючи такі ресурси:
- інтернет-простору
- бібліотек
- архівів.
Розглянемо їх детальніше.
Ресурси інтернет-­простору
Дані, отримані під час спілкування з родичами, можна доповнювати і розширювати завдяки можливостям мережі інтернет. Адже знач­на її частина — це бази даних, бібліотеки й архіви. Завдяки стрімкому інформаційному розвиткові пошукова діяльність в інтернет-просторі стає постійним джерелом отримання нових генеалогічних даних.
У мережі інтернет створюють дедалі більше спеціальних тематичних баз. Загиблим і нагородженим воякам Робітничо-селянської червоної армії часів Другої світової війни присвячено портали http://www.obd-memorial.ru та http://www.podvignaroda.mil.ru. На них розміщені відскановані копії документів з російських архівів, особові картки в’язнів нацистських концтаборів, томи «Книги пам’яті», видані в різних країнах, а також інша відповідна література. Окрім того, існують мережеві бази даних, де зібрана інформація про жертв репресій — розстріляних та засуджених до покарання в радянських концтаборах (http://www.reabit.org.ua). Церковні та генеалогічні інтернет-спільноти також створюють відповідні ресурси, як-от: http://www.familysearch.org, http://www.geneteka.genealodzy.pl, зокрема на http://www.familysearch.org/search/collection/1503045 представлено базу даних про акти хрещення, вінчання і поховання православних мешканців Київської губернії середини ХІХ століття.
Окрім того, у пошуковій діяльності стануть у пригоді популярні зараз соціальні мережі, в яких реєструються мільйони людей різних поколінь із різних країн.
Тож соціальні мережі дають змогу відшукати далеких родичів, провести їхнє опитування тощо.
Також досліднику варто вступати в інтернет-спільноти, об’єднані генеалогічними пошуками.
В українському сегменті мережі це, наприклад, Український генеалогічний форум
Окрім того, дані, отримані з інтернету, дадуть змогу розпочати вивчення значення і походження родових прізвищ.
Окремим напрямом досліджень в інтернеті є краєзнавчі публікації та дані про населені пункти, із якими пов’язана історія роду. Такі публікації іноді викладають в мережі повністю, а іноді лише згадують про них. Останнє дає можливість розпочати пошуки паперових версій краєзнавчих досліджень, щоб відтворити соціально-історичне тло певної місцевості.
Дослідник, використовуючи інтернет-ресурси, має усвідомлювати, що знайдені ним дані через певний час і з різних причин можуть зникнути. Тому таку пошукову діяльність слід поєднувати із систематизацією даних. Ідеться про доповнення особистих карток і створення нових, копіювання та зберігання на власних електронних носіях документів, статей, книжок, а також створення їхніх резервних копій для паперово-електронного архіву та сортування даних за тематичними папками.
Під час генеалогічного дослідження варто обов’язково пам’ятати про авторські права на зібрані дані.
Тобто під час використання цієї інформації — цитування, переказування тощо — слід вказувати автора і назву публікації, фотографії, малюнку тощо, а також посилання на інтернет-ресурс, на якому розміщені ці дані. Спілкування з родичами та однодумцями за допомогою інтернет-сервісів потребує належного рівня презентації генеалогічного дослідження. Для цього розроблені спеціальні генеалогічні конструктори — віртуальні таблиці-бази родоводу, що дають змогу розмістити в мережі дані з генеалогічних таблиць, доповнити їх фотографіями та іншими даними, а основне — постійно оновлювати викладену інформацію. Наприклад, міжнародним конструктором-базою є http://www.myheritage.com, а українським — uk.rodovid.org/wk/ Багатомовне_генеалогічне_дерево.
Деякі генеалогічні конструктори мають функцію створення локальної соціальної мережі для родичів, що не лише сприяє спілкуванню, але й автоматично шукає в міжнародних базах невідомих дослідникові родичів. Для цього треба зробити два варіанти своєї сторінки, заповнивши один кириличними літерами, а інший — латинськими. У такому разі можна знайти родичів у інших країнах — нащадків емігрантів, які мають спільне з дослідником походження і зацікавлені в обміні даними, поновленні родинних контактів тощо.
Одним із напрямів генеалогічних досліджень, що стрімко розвивається завдяки мережі інтернет, є генетичний аналіз. Він дає змогу знайти спільних пращурів у різних історичних періодах: у Середньовіччі, за доби античності тощо. Окрім того, дослідник може об’єднати свій родовід із іншими родами, усвідомити себе генетичною частиною народу. Основне в генетичних дослідження те, що їхні результати цілком об’єктивні. Адже їх неможливо підробити на відміну від історичних документів.
Найбільш поширеними і доступними є генетичні дослідження в американських лабораторіях. Ціна такого аналізу залежить від виду тесту і його деталізації, а мінімальна вартість — 50 доларів США. Діє значна кількість інтернет-спільнот, які об’єднують людей, зацікавлених у генетичній генеалогії, зокрема, у соціальній мережі Facebook за адресою http://www.facebook.com/groups/UkrainianDNA/?fref=ts функціонує «Ukrainian DNA Genealogy» — «Український ДНК-родовід».
Наразі завдяки генетичним дослідженням людина може дізнатися про своїх далеких пращурів, які жили за часів скіфів чи Римської імперії. У перспективі генетичні дослідження дадуть змогу фіксувати спорідненість по чоловічій лінії на рівні XV–XVII століть, а відповідно і пов’язати ці дані з дослідженнями традиційної генеалогії, яка спирається на спогади й архівні документи. Однак уже нині можна отримати генетичні дослідження, які фіксують спорідненість особи у межах 4-5 поколінь. Оскільки результати генетичних досліджень пропонують у вигляді карт, схем і таблиць, їх можна використати для презентації свого генеалогічного дослідження.
Ресурси бібліотек
Нині в мережі інтернет існують електронні бібліотеки. Однак значна кількість важливих для генеалогічних досліджень книг, брошур і періодичних видань не мають електронного відповідника. Для ознайомлення з такими публікаціями варто звертатися до місцевих бібліотек. Найбільші фонди наукової літератури та періодичних видань в Україні зберігаються в наукових бібліотеках та обласних універсальних наукових бібліотеках. До перших належать, наприклад, у Києві — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна історична бібліотека; у Львові — Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника тощо. Систематизація матеріалів, знайдених у бібліотеках, подібна до описаної вище. Із пошуковою діяльністю в бібліотеках пов’язана також відповідна репрезентація. Адже певна частина суспільства, особливо люди старшого покоління, звикли користуватися саме бібліотеками, а не інтернетом. Тому досліднику, спираючись на його доробок і досвід презентації результатів генеалогічного дослідження перед родичами та в інтернет-спільнотах, варто запропонувати бібліотеці розмістити підготовлену ним виставку або стендову інформацію про історію певного населеного пункту та пов’язаного з ним роду. Це може бути як один, так і кілька ватманів із текстами, таблицями, зображеннями тощо. Також на цю тему можна написати статті та запропонувати опублікувати їх місцевим періодичним виданням. У будь-якому разі досліднику слід залишити свої координати, щоб особи, зацікавлені його дослідженням, могли звернутися до нього, познайомитися і поділитися своїми спогадами, матеріалами чи навіть долучитися до пошукової роботи.
Ресурси архівів
Пошукова діяльність в архівах — вершина генеалогічного дослідження, адже вимагає тривалої підготовки, накопичення відповідних знань і досвіду. Читальні зали архівів є місцем досліджень насамперед для науковців, тому вимоги до роботи в них значно суворіші, ніж у читальних залах бібліотек. Порушення правил роботи в архіві може призвести до заборони продовжувати генеалогічне дослідження не лише в цій установі, а й в усіх архівах України.
У нашій державі існує така структура державних архівів:
- центральні державні архіви
- державні архіви областей,
- Автономної Республіки Крим та міст Київ і Севастополь
- архівні відділи районних адміністрацій та виконкомів міст обласного підпорядкування.
Окрім того, існують галузеві архіви й архіви установ і підприємств. У центральних державних архівах зберігають документи відповідно до їх профілю. Фонди державних архівів обмежені періодом з кінця XVIII століття і до сучасності, а в архівних відділах зберігають документи лише повоєнного часу.
Саме архіви містять найважливіші генеалогічні джерела, зокрема:
- метричні книги
- сповідні розписи
- ревізькі сказки.
Метричні книги вели при православних церквах, католицьких костелах, лютеранських кірхах, синагогах тощо. Кожен запис у них завіряли. Зазвичай до метричних книг записували акти хрещення, вінчання та поховання парафіян. Ведення метричних книг представниками різних віросповідань мало відмінності.
У метричних книгах православних церков зазвичай зазначено по батькові кожного парафіянина, тобто стандартний запис про хрещення дає інформацію про три покоління: ім’я новонародженого, імена та по батькові його батьків. У метричних книгах католицьких храмів записів по батькові батьків новонародженого немає. Однак у них вказували дівоче прізвище матері.
Записи у метричних книгах костелів, храмів і синагог на території України почали робити російською мовою лише з середини ХІХ століття. Більш ранні записи у католицьких храмах зроблені латиною чи польською мовою; у лютеранських храмах — німецькою, а в юдейських синагогах — на ідиші. Тож під час генеалогічного дослідження, зокрема роботи з архівними матеріалами, у пригоді стане знання іноземних мов.
Сповідні розписи — введені на території Російської імперії в ХVI столітті, ці документи містять повний список парафіян із відмітками про причини їхньої відсутності на сповіді, а також інформацію про повний склад сім’ї із зазначенням віку кожного її члена та родинними зв’язками. Сповідні розписи складали щороку й укладали за соціальним статусом парафіян. Ці документи стали четвертою частиною метричних книг. На території України сповідні розписи збереглися переважно з кінця ХVІІI століття до початку ХХ століття. Ревізькі казки — перепис населення з фіскальною метою, уперше проведений Петром І. Дані в цих документах представлені за соціальними групами населеного пункту та володіння. Наприклад, на лівобережній Україні ревізькі сказки велися з 1782 року. У цілому такі переписи проводили у 1782, 1795, 1811, 1834, 1850 та 1858 роках. Наприклад, архів Вінницької області зберігає ревізькі сказки за 1795 рік. Із 1811 року в цих документах почали зазначати переміщення населення, що стає у пригоді під час генеалогічних пошуків. Дослідження архівних документів потребує певного досвіду, адже вони зазнали впливу часу, написані різними почерками, а іноді — навіть пером. Тому насамперед досліднику варто обмежитися замовленням лише 1-2 справ.
Для їх прочитання потрібні години, а може навіть дні чи тижні. Однак такі зусилля не даремні: згодом швидкість і якість читання архівних документів зростає. Тож пошукова діяльність в архівах дає змогу заповнювати «білі плями», які утворилися на перших етапах генеалогічного дослідження.
Отже, дослідникові свого роду не варто обмежуватися заповненням порожніх рядків в особових картках і генеалогічних таблицях. Слід укласти поколінний розпис, у якому систематизувати всі дані про рід. Поколінний розпис складається з біографічних даних про всіх відомих членів цього роду, а кожне твердження у ньому супроводжують посилання на записані спогади, літературні джерела чи архівні документи.
Додавши до поколінного розпису вступне слово та доповнивши його ілюстраціями — фотографіями членів роду, їхніх помешкань, місць проживання тощо, дослідник може створити брошуру чи книгу, подати цей матеріал до друку. Така публікація збереже його доробок і пам’ять про пращурів, а т акож стане містком порозуміння між поколіннями.
Джерело: Взято тут
Борітеся — поборете. Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая!
Аватар користувача
андрій клімов
Повідомлень: 1
З нами з: 20 листопада 2017, 19:02
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 1 раз

Re: Про генеалогічний пошук

Повідомлення андрій клімов »

АннА писав:Тема - Українська генеалогія, та генеалогія загалом.

06 листопада 2014
Начальник відділу археографії та використання документів Державного архіву Кіровоградської області Тетяна Гончарова

Інструкція з генеалогічної розвідки
Нині створення генеалогічного дерева стало не тільки модою, а й необхідністю кожної родини. Із чого розпочати, якщо відчуваєте сили зайнятися цим самотужки? Про це розповість начальник відділу археографії та використання документів Державного архіву Кіровоградської області Тетяна Гончарова.
Джерелами генеалогічної інформації є метричні книги, ревізькі казки, сповідальні відомості. Вивчення допоміжних джерел (рекрутські відомості, послужні списки, місцеві переписи, слідчі та судові справи органів НКВС, документи репресованих, фільтраційні справи репатріантів та ін.) також допоможуть отримати позитивні результати у генеалогічному дослідженні.

Метричні книги (вони зазвичай складалися з трьох частин: народження, шлюб та смерть) ‒ це основне документальне джерело при вивченні історії роду. Їх почали вести у церквах не раніше 1722 року. У даних архівних джерелах можна знайти дату народження і хрещення, прізвища, місце проживання та віросповідання батьків та хрещених, законність чи незаконність народження; прізвища, вік, місце проживання, національність, віросповідання наречених, дату вінчання, прізвища свідків; прізвище, місце проживання, вік померлого, дату й причину смерті, місце поховання.
Серед документів, що зберігаються нині в обласному архіві, є метричні книги церков різних конфесій за період з 1759 року до 20-х років ХХ століття, а також книги реєстрації актів цивільного стану по Кіровоградській області з 1919 по 1938 роки, за якими можна підтвердити факт народження, одруження, смерті.

Ревізькі казки. Відповідно до нової системи оподаткування («подушної», її одиниця – людська «душа») прийнято й нову форму обліку населення ‒ т. зв. ревізії («подушний перепис»). Ревізії встановлювали прізвище, ім’я, по батькові, вік, належність до суспільного стану, місце народження та постійного проживання; наявність дітей та час і місце їхнього народження; родичів та «робітних людей»; обсяги податей, сплачених казні; матеріальний стан; в окремих ревізіях ‒ національність, фізичні вади.

Сповідальна відомість ‒ поіменний реєстр парафіян церкви, які сповідувалися у священика. Фіксувалися імена та прізвища парафіянина та членів його родини, а також вік та суспільний стан.

Також, інформацію біографічного характеру можна знайти у таких документах: формулярні (послужні) списки, де зібрано інформацію про чиновника, держслужбовця, вчителя, лікаря, офіцера; клірові відомості актуальні для укладання родоводів представників духовенства (у документах духовних консисторій є інформація про призначення на службу священиків, а також про розгляд судових справ на священнослужителів).
Інформацію для родоводу можна знайти і у документах судів, адміністративних, господарських закладів, органів міського та сільського самоврядування.
Важливу генеалогічну інформацію містять фонди сільських управлінь, які висвітлюють діяльність сільських общин. Генеалогічний матеріал відклався у таких документах: книги ухвал сільських сходів; опікунські книги обліку сирітського майна та грошових виплат сиротам; посімейні списки селян; подвірні переписи селян; списки учнів сільської школи.
Вагомий масив генеалогічної інформації, що міститься у фондах волосних правлінь, висвітлює їх повноваження і функції. У компетенції волосних правлінь були питання виборів волосних посадових осіб, усі господарські справи волості, справи опіки, перевірка і облік справ з військової повинності, затвердження вироків сільських сходів, виконання паспортних правил і судових вироків тощо.
Біографічні дані містять і списки загиблих у роки Другої світової війни, відомі під назвою «Книга пам’яті».

Як зробити генеалогічний запит до архіву?
Звертаючись до архіву для розгляду генеалогічного запиту, заявник повинен надати:
назву населеного пункту та регіону, де проживали предки;
прізвище (для жінки – дівоче прізвище);
дату народження, шлюбу, смерті;
віросповідання;
суспільний (майновий) стан.
Швидкість та результативність пошуку інформації залежить від повноти й точності вказаних вихідних даних.
Робота із пошуку відомостей по запиту коливається від 10 до 30 днів, а при потребі подальшого виявлення документів терміни збільшуються.

Яка вартість виконання запиту?
Вартість залежить від складності та часу, який витрачається на пошуки необхідної інформації. Вартість генеалогічного дослідження складається з оплати за перегляд справ (їх кількість та поліграфічні особливості тексту документів), виготовлення копій документів, надання довідки, витягів з документів тощо.
На позитивне виконання запиту впливає мінімальний об’єм наданих заявником даних, який необхідний для пошуку інформації. Окрім того, запит не виконується, якщо не надійшла оплата за нього.
Якщо людина хоче самостійно провести дослідження свого генеалогічного дерева, для цього необхідна заява та документи, що засвідчують особу. На замовлення дослідника видаються документи в читальний зал Держархіву, де з ними і працюють. Робота з документами в читальному залі безкоштовна. Оплачувати треба тільки надання копій та оформлення довідок.
Усі запити, що надходять до архівної установи (поштою, на особистому прийомі), підлягають обов’язковому розгляду, за винятком анонімних. Дозволяється надсилати запити і електронною поштою.
У разі отримання запиту електронною поштою із зазначенням зворотної електронної адреси автора, запит роздруковують і розглядають в установленому порядку.
Працівники Державного обласного архіву виконують генеалогічні запити, видаючи архівну довідку, архівний витяг або копії архівних документів. Звичайно, пошук не завжди буває результативним, тому й до цього треба бути готовим.
На завершення бажаю усім дослідникам свого родоводу отримувати лише позитивний результат для подальшого генеалогічного пошуку. Свій родовід повинен знати кожний.
http://novagazeta.kr.ua/index.php/podii ... i-rozvidky
вибачте. але не знайшов чіткої відповіді, скільки коштує запит на пошук людини по прізвищу.
Відповісти

Повернутись до “"Г-Ґ" з абетки”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість