Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Костели ХІХ століття - прийміть участь у доповнені карти

Аватар користувача
 
Повідомлень: 2722
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 1646 раз.
Подякували: 597 раз.
Стать: Жінка

Костели ХІХ століття - прийміть участь у доповнені карти

Повідомлення АннА » 14 березня 2017, 16:02

Костели ХІХ ст, що знаходилися на території сучасних Волинської, Рівенської, Київської, Черкаської, Хмельницької та Житомирської областей.
Місцезнаходження костелів бралось з каталогу метричних книг Том 1, Житомир, видавництво "Волинь", 2010.

Католические костелы 19 века, находившиеся на территории современной Волынской, Ровенской, Киевской, Черкасской, Хмельницкой и Житомирской области.
Месторасположение костёлов взято из каталога метрических книг, том 1, Житомир, видавництво "Волинь", 2010.

https://www.google.com/maps/d/viewer?mi ... 000007&z=7
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3804
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 3613 раз.
Подякували: 1625 раз.
Стать: Жінка

Re: Костели ХІХ століття - прийміть участь у доповнені карти

Повідомлення D_i_V_a » 24 січня 2018, 16:43

Зображення
Прокафедральний собор святого Олександра (також костел свято́го Олекса́ндра, Олександрівський костел (лат. Ecclesia Catholica St. Alexandri) — католицький собор в Києві, Україна. Належить до Києво-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні. Розташований на вулиці Костьольній Шевченкіського району столиці. Збудований 1842 року. Один із двох київських римо-католицьких храмів XIX століття. Виконаний в стилі класицизму, хрестовидний (квадратна) в плані, з високою головною банею та двома баштами, портиком при вході. Найстаріша з католицьких святинь Києва, що збереглися. 2001 року відвіданий папою Іваном Павлом ІІ. Храмове свято — 3 травня.
Історія
Храм стоїть на південному краю Михайлової або Володимирської гори, на розі вулиць Костельна та Трьохсвятительська. В часи малоповерхової забудови Хрещатика та Трьохсвятительської вулиці, він панував над центром міста (теперішніми Майданом Незалежності, Європейською площею, початком вулиці Грушевського (колишня Олександрівська) та Хрещатиком). Місце для церкви було обране не випадково: під час урочистої зустрічі Олександра І в 1816 році саме тут, на майданчику давнього бастіону, на честь царя-переможця була влаштована грандіозна ілюмінація у вигляді тріумфальної арки[1].
Заснування
На початку XIX століття у Києві був лише один римо-католицький храм — дерев'яна церква. 1814 року вона згоріла, тому київські католики вирішили спорудити нову. Серед шляхтичів Київської губернії Російської імперії почався збір коштів. Розміри пожертв вираховувалися залежно від кількості кріпаків, що належали шляхтичу — 25 копійок із кожної «ревізської душі».
У березні 1814 року голова губернського дворянства граф Потоцький написав листа імператору Олександру І з проханням дозволити будівництво римо-католицького храму. Дозвіл було отримано лише через рік, а ще через рік київська міська влада виділила землю під будівництво.
Закладення та освячення першого каменю Костелу святого Олександра відбулося у серпні 1817 року. Храм мусив належати Домініканському ордену. Автор первісного проекту достеменно невідомий. Ймовірно це був петербурзький архітектор Вісконті.
Будівництво храму йшло дуже поволі. Однією із причин було складне розташування ділянки. Вона розміщувалася на крутому схилі, який постійно доводилося укріплювати, поряд із дорогою. Жвава дорога до Михайлівського монастиря спричиняла постійне осипання ґрунту зі схилу. Крім того постійно відчувався брак коштів.
Первісно зібрана сума швидко закінчилась і домініканці були змушені знову просити гроші у губернських шляхтичів-католиків. Найбільші землевласники — Браницькі, Енгельгардти, Лопухіни відмовились вносити нові пожертви, тому кошти збирались лише серед дрібної київської шляхти. Цього було недостатньо і будівництво майже зупинилось. Ще гіршою ситуація з будівництвом стала після Польського повстання 1830–1831 років, коли отці-домініканці були вимушені залишити Київ. Недобудована споруда костелу почала руйнуватись. Проте 1835 року костел врятували завдяки поміщику Антонію Савицькому, який пообіцяв виділити необхідну суму на добудову храму — 196 770 карбованців.
Новий проект для Костелу святого Олександра розробив архітектор Станзані, але його було дещо змінено професором Київського університету Францом Меховичем, який завершував будівництво. Відповідно до зміненого проекту портик храму став чотирьохколонним замість шести, а на кутах церкви з'явились невеличкі башти-дзвіниці. Храм мав шість бічних вівтарів та багатий інтер'єр. Будівництво тривало чверть століття і завершилося 1842 року.
Діяльність
Костелу належала ділянка землі (майже половина сучасної вулиці Костельної), яку займала римо-католицька плебанія — житлові будинки священика та послушників. Ще на початку 20 століття прилеглі квартали були місцем компактного проживання польської спільноти. Храм був центром як духовного, так і громадського життя, зокрема, тут відбувалися виступи солідарності польської молоді у дні повстання 1863–1864 років.
1879 році в Олександрійській церкві був охрещений майбутній художник Казимир Малевич[2].
На кінець 19 століття парафія Олександрівського храму становила понад 33 тисячі осіб (загальна кількість мешканців у Києві становила 188 488 осіб). В місті діяли домові Церкви в Київському університеті, Першій чоловічій гімназії, Інституті шляхетних дівчат та адетському корпусі.
Оскільки головний храм не міг вмістити усіх парафіян, з'явився другий київський католицький Костел Святого Миколая. Проте після її зведення, Олександрійський храм втратив домінуючу роль серед римо-католиків Києва й потихеньку почав занепадати.
У 1920 — 1930-х роках церква працювала в умовах радянського антирелігійного тиску. Священики парафії зазнавали постійних гонінь — майже всі вони були згодом репресовані. Останнім священиком Церкви був Сигизмунд Квасневський. 1937 року його заарештували і стратили. Відтоді церква святого Олександра перестала функціонувати як храм. Її внутрішні приміщення були перебудовані. Спочатку комуністична влада перетворила костел на чотирьохповерховий гуртожиток робітників «Київгазбуду» та «Міськторгвідділу», а 1952 року — на планетарій Київського університету. 1987 року планетарій переїхав в нову будівлю й церкву покинули. Будівля поступово руйнувалась. 1991 року її повернули римо-католицькій громаді Києва у аварійному стані.
Протягом 1990 — 1994 років Костел святого Олександра реставрували. Перші богослужіння проводились просто на сходах та в портику храму, ще до повернення його вірянам у 1991 році. 7 жовтня 1995 року Церква була освячена вдруге. Вона має статус прокафедерального собору Києво-Житомирської дієцезії Римо-Католицької церкви в Україні. 25 червня 2001 року церкву відвідав папа Іван Павло ІІ під час свого візиту до Києва.
Пошук предків: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?


Повернутись до Римо-католицька церква

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість