Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Францисканці

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3188
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1834 раз.
Подякували: 656 раз.
Стать: Жінка

Францисканці

Повідомлення АннА » 28 жовтня 2018, 21:54

ФРАНЦИСКАНЦІ — назва членів катол. ордену (чину). Орден був заснований святим Римо-катол. церкви Франциском Ассізьким (Джованні Бернардоне; 1181—1226) і мав назву "Орден братів менших" (лат. "Ordo Fratrum Minorum"). Виникнення ордену пов’язане з церк. кризою, поширенням в Європі єретичних рухів та невдоволенням широких мас різким збагаченням Римо-катол. церкви. Франциск розпочав проповідь у м. Ассізі (Центр. Італія) 1206—08, наголошуючи на необхідності слідувати Ісусу Христу в усьому, бути убогим, послушним та цнотливим у братерській спільноті подібно апостолам. Підкреслювалася також необхідність збереження чистоти Євангелія та проповіді Святого Письма тощо. 1207 Франциск заснував братство міноритів, а 1209 Папа Римський Інокентій III усно благословив складений св. Франциском статут (правило) ордену. Остаточно орден був затверджений папою Гонорієм III 1223. Разом з орденом домініканців Ф. утворили новий тип чернечих спільнот — вони постулювали ідеал жебрущих ченців, які вели мандрівний спосіб життя. Становлення ордену тривало в 13 ст. за часів перших двох генералів ордену Іоанна Паренті та Іллі з Кортони, а також святих Бонавентури і Антонія Падуанського. Він мав централізовану систему, яка з часом зазнала певних деформацій, стала громіздкою, але існували й міцні демократ. начала. Орден став мобільним та дієвим, протягом короткого часу поширився в Європі, насамперед в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині. Ф. швидко відійшли від ідеалів жебрацтва і цілковитої відсутності власності; прагнення повернутися до первісних ідеалів спричинили неодноразові розколи ордену. 1517 виникли адміністративно автономні спільноти: обсерванти, які суворо притримувалися ладу життя, накресленого Правилом Франциска Ассізького, та конвентуали, що неприхильно ставилися до жебрацького способу життя. 1528 з обсервантів виділилися послідовники Матфея Басчіо, які завдяки спец. головному убору отримали назву "капуцини". Виникли також різні відгалуження: амадеїти, кларетини, реформати, реколекти, дискальціати (алькантаристи) та ін. 1897 Папа Римський Лев ХIII об’єднав реколектів, алькантаристів, реформатів і обсервантів у один орден Менших братів. Орден упродовж усієї історії свого існування був одним із найчисельніших в середовищі Римо-катол. церкви. Наприкінці 18 ст. він налічував 150 тис. осіб. Однак уже в 19 ст. їхня кількість суттєво зменшилася: 45 тис. у 1862, 25 тис. у 1884.

Паралельно діяли жін. відгалуження ордену — сестри клариски (від імені засновниці — сестри св. Франциска св. Клари), а також спільнота світських братів і сестер — "терціаріїв".

Ф. дали Римо-катол. церкві майже 500 святих, часто обіймали високі церк. посади, були легатами, нунціями, також єпископами, кардиналами та ін. Велику увагу вони традиційно приділяли богослов’ю, проповідництву, науці та освіті взагалі, доброчинності, з їхнього середовища вийшло багато вчених у галузі точних і гуманітарних наук, які викладали в провідних європ. ун-тах (Антоній Падуанський, Роджер Бекон, Раймунд Луллій, Вільям Оккам та ін.). У 13—15 ст. Ф. створили ун-ти в Парижі, Тулузі (обидва міста у Франції), Оксфорді, Кембриджі (обидва міста в Англії), Падуї, Болоньї, Флоренції, Римі, Мілані (усі міста в Італії), Саламанці (Іспанія), Кельні (Німеччина) та ін. 1565 орден дістав дозвіл володіти костьолами й монастирями (конвентами), мати власність, займатися пастирськими обов’язками, утримувати школи й колегіуми. У 16 ст. францисканські місії поширилися по всій Америці (Мексика, Перу, Еквадор, Чилі) та Азії (особливо відомою була місія в Японії).

Перші дані про появу Ф. на Русі відносяться до 13 ст. Відомо, зокрема, що орден брав участь у дипломатичних контактах кн. Данила Галицького з Римом. Пізніші францисканські легенди датують 13 ст. заснування монастирів у Києві та Львові. Однак, згідно з документами, перші францисканські монастирі були засновані в 14 ст. (у Перемишлі, Львові, Кам’янці (нині м. Кам’янець-Подільський) та ін.). Із 1378 на укр. землях Королівства Польського та Великого князівства Литовського діяло місійне Т-во братів-пілігримів, створене з домініканців та Ф., які поширили свою діяльність у т. ч. на Крим (Кафа (нині м. Феодосія), Солдайя; нині м. Судак). Після розколу ордену на конвентуалів і обсервантів в укр. землях Королівства Польського і ВКЛ кількісно переважали саме осідки обсервантів, яких називали тут бернардинцями (від імені св. Бернарда із Сієни, на честь якого було затитуловано перший обсервантський монастир у Кракові). 1471 київ. воєвода М.Гаштовт організував поміж бернардинців групу місіонерів, що розпочала діяльність у Києві, однак їхній монастир тут був заснований аж 1623.

Кількість францисканських (а особливо — бернардинських) фундацій активно зростала в 1-й пол. 17 ст. З часом сформувалися окремі структури для рус. земель. В ордені братів-конвентуалів 1625 була створена самостійна Русько-Литов. провінція ордену св. Антонія Падуанського, 1686 вона була поділена на Руську та Литовську, а 1819, уже з наказу царської адміністрації, знову об’єднана. 1628 було створено Рус. провінцію бернардинського ордену. У 18 ст. різко зросла кількість капуцинських монастирів. Після поразки польського повстання 1830—1831 і особливо польського повстання 1863—1864 усі відгалуження францисканського ордену майже припинили своє існування на території підрос. України; їхні структури залишилися у підавстрійс. укр. землях (Галичина, Закарпатська Україна, Буковина). У міжвоєнний період на західноукр. землях під владою Польщі відбувалася певна активізація ордену, але з початком Другої світової війни та падінням Польщі Ф. були змушені цілковито припинити свою діяльність на території, яка увійшла до СРСР. На сучасному етапі орден Ф. налічує понад 17 тис. ченців, має 2651 монастир у 104 країнах.

В Україні перші повоєнні роки принесли хвилю переслідувань Римо-катол. церкви, у т. ч. й ордену Ф. У результаті орден у сталінські часи був фактично ліквідований; залишився лише один францисканець — о. Мартиніян-Войцех Дажицький (1918 —2009), який після заслання діяв на Вінниччині. Орден відродився в незалежній Україні, гол. чином завдяки зусиллям о. М.-В.Дажицького. 2004 була заснована наймолодша францисканська провінція — Святого Архангела Михаїла (центр — у Житомирі). Сьогодні до неї входить понад 80 ченців, вона має 17 чернечих домів. Особливо поширений вплив Ф. у Галичині, на Волині, Поділлі (найбільші монастирі діють у Житомирі, Гусятині, Збаражі, Раві-Руській, Ковелі, Судовій Вишні), але є також осередки в Києві, Феодосії, Шостці (місто Сум. обл.) та ін. Із 1995 діє Францисканська школа євангелізації. Із 2001 орден проводить реколекції в Криму.

Офіц. веб-сайт Провінції Святого Архангела Михаїла Ордену братів менших (францисканців): http://www.ofm.org.ua.
Мицик Ю.А., Сінкевич Н.О.
Із повагою, Ганна

Повернутись до Римо-католицька церква

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Baidu [Spider], Bing [Bot], D_i_V_a, Dikiy_Dik, Falcon, Google Adsense [Bot], ukrgenealogy, Мария Халюк