Польське повстання 1863-1864
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Польське повстання 1863-1864
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863 –1864
Січневе повстання – національно-визвольне повстання поляків проти Російської імперії, яке охопило землі Королівства Польського, Литви і частково Білорусі та Правобережної України.
Причинами повстання стало прагнення національно свідомої частини польс. сусп-ва здобути держ. незалежність і відновити Річ Посполиту.
Піднесенню польс. нац. руху сприяли успіхи у визволенні та об'єднанні Італії, зростання демократ. сил в європ. країнах, утворення й діяльність таємних радикально-демократичних організацій у Росії.
Польські патріотичні орг-ції, що виникли наприкінці 1850-х рр. у середовищі студентів та офіцерів рос. армії, розпочали підготовку повстання в порозумінні з російькими змовниками.
На кінець 1861 в нац. русі склалися 2 гол. політ. табори, які отримали назву "білих" і "червоних". "Білі" представляли переважно помірковані шляхетські та буржуазні кола й виступали за ведення тактики "пасивної опозиції", яка б дала змогу здобути політичну автономію Королівства Польського і приєднати до нього, згідно з кордонами 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), литовські, білоруські та українські землі.
"Червоні" включали різнорідні соціально-політ. верстви (переважно шляхту, міщанство, інтелігенцію, частково селянство), яких об'єднувало прагнення здобути повну незалежність Польщі збройним шляхом (повстання) і відновити д-ву в кордонах 1772 (тільки частина "червоних" визнавала права литовців, білорусів та українців на самовизначення). Консервативно-аристократичні кола, очолювані маркграфом А. Вельопольським, виступали за досягнення угоди із царизмом за рахунок певних поступок на користь автономії Королівства Польського. У червні 1862 "червоні" утворили Центр. нац. к-т, в якому провідні позиції здобули Я. Домбровський, З. Падлєвський, Б. Шварце, А. Гіллер (розробив план збройного повстання).
У підготовці повстання брали участь члени "Комітету російських офіцерів у Польщі", одним із засновників і керівників якого був українець А. Потебня. Комітет передбачав, що повстання в Польщі дасть поштовх для загальнорос. демократ. революції.
Початок повстання призначили на весну 1863. Центр. нац. к-т утворив таємні к-ти в Королівстві Польському, а також у Литві, Білорусі та Правобереж. Україні, мав своїх представників в європ. країнах.
Намагаючись послабити орг-ції "червоних", уряд за ініціативою А. Вельопольського оголосив позачерговий рекрутський набір за заздалегідь підготовленими списками, до яких потрапило чимало змовників. Це послужило приводом до спалаху повстання.
22 (10) січня 1863 Центр. нац. к-т проголосив початок нац. повстання, а себе іменував Тимчасовим нац. урядом.
На заклик Центр. нац. к-ту загони повстанців напали на деякі царські гарнізони в Королівстві Польському. Від імені Центр. нац. к-ту було поширено "Маніфест до польського народу" і декрети про скасування панщини та проголошення селян власниками своїх наділів із наступною компенсацією поміщикам за втрачені землі.
У лютому 1863 Центр. нац. к-т звернувся до укр. селян із закликом приєднатися до повстання. Однак селяни не підтримали виступ, не схвалюючи включення укр. земель до відродженої Польс. д-ви. У збройних загонах на Київщині і Волині брала участь переважно польс. шляхта. Найбільші із цих загонів під проводом В. Рудницького, Е. Ружицького намагались чинити опір царським військам, але вже наприкінці травня були змушені перейти австрійс. кордон.
У травні 1863 Центр. нац. к-т перетворився на Нац. уряд, створив розгалужену підпільну адм. мережу (поліцію, податкові органи, пошту та ін.), яка тривалий час успішно діяла паралельно із царською адміністрацією.
Від початку повстання проявилися значні розбіжності між "білими" й "червоними": перші розраховували на інтервенцію зх. д-в і протистояли радикальним соціально-політ. планам других. Спроби поставити на чолі повстання диктаторів – спочатку Л. Мєрославського від "червоних", а тоді М. Лянгевича від "білих" – не принесли бажаних наслідків.
Зх. д-ви обмежилися дипломатичними демаршами. 17 жовтня 1863 "червоні", опанувавши Нац. урядом, призначили нового диктатора – генерала Р. Траугутта. Спроби останнього посилити повстання зазнали невдачі. Улітку 1863 рос. імп. Олександр II призначив генерал-губернатором Литви і Білорусі (Пн.-Зх. краю) генерала від інфантерії М. Муравйова, а намісником Королівства Польського – генерала від інфантерії Ф. Берга, які вдалися до жорстоких репресій і терору з метою придушення повстання.
Одночасно на поч. березня 1864 царський уряд оголосив укази про сел. реформу на охоплених заворушеннями територіях, яка проводилася на більш вигідних для селян умовах, ніж в ін. землях імперії. До вересня 1864 повстання було придушене, тільки окремі загони протрималися до поч. 1865.
Рос. уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні поляків були страчені, тисячі вислані в Сибір або віддані в армію, а їхнє майно конфісковане.
Було скасовано залишки автономії Королівства Польського. Січневе повстання, ставши найбільш масовим і демократичним з усіх польс. національно-визвол. повстань 19 ст., сприяло зростанню нац. свідомості дедалі більш широких верств польського сусп-ва і тим самим формуванню модерної польської нації.
Січневе повстання – національно-визвольне повстання поляків проти Російської імперії, яке охопило землі Королівства Польського, Литви і частково Білорусі та Правобережної України.
Причинами повстання стало прагнення національно свідомої частини польс. сусп-ва здобути держ. незалежність і відновити Річ Посполиту.
Піднесенню польс. нац. руху сприяли успіхи у визволенні та об'єднанні Італії, зростання демократ. сил в європ. країнах, утворення й діяльність таємних радикально-демократичних організацій у Росії.
Польські патріотичні орг-ції, що виникли наприкінці 1850-х рр. у середовищі студентів та офіцерів рос. армії, розпочали підготовку повстання в порозумінні з російькими змовниками.
На кінець 1861 в нац. русі склалися 2 гол. політ. табори, які отримали назву "білих" і "червоних". "Білі" представляли переважно помірковані шляхетські та буржуазні кола й виступали за ведення тактики "пасивної опозиції", яка б дала змогу здобути політичну автономію Королівства Польського і приєднати до нього, згідно з кордонами 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), литовські, білоруські та українські землі.
"Червоні" включали різнорідні соціально-політ. верстви (переважно шляхту, міщанство, інтелігенцію, частково селянство), яких об'єднувало прагнення здобути повну незалежність Польщі збройним шляхом (повстання) і відновити д-ву в кордонах 1772 (тільки частина "червоних" визнавала права литовців, білорусів та українців на самовизначення). Консервативно-аристократичні кола, очолювані маркграфом А. Вельопольським, виступали за досягнення угоди із царизмом за рахунок певних поступок на користь автономії Королівства Польського. У червні 1862 "червоні" утворили Центр. нац. к-т, в якому провідні позиції здобули Я. Домбровський, З. Падлєвський, Б. Шварце, А. Гіллер (розробив план збройного повстання).
У підготовці повстання брали участь члени "Комітету російських офіцерів у Польщі", одним із засновників і керівників якого був українець А. Потебня. Комітет передбачав, що повстання в Польщі дасть поштовх для загальнорос. демократ. революції.
Початок повстання призначили на весну 1863. Центр. нац. к-т утворив таємні к-ти в Королівстві Польському, а також у Литві, Білорусі та Правобереж. Україні, мав своїх представників в європ. країнах.
Намагаючись послабити орг-ції "червоних", уряд за ініціативою А. Вельопольського оголосив позачерговий рекрутський набір за заздалегідь підготовленими списками, до яких потрапило чимало змовників. Це послужило приводом до спалаху повстання.
22 (10) січня 1863 Центр. нац. к-т проголосив початок нац. повстання, а себе іменував Тимчасовим нац. урядом.
На заклик Центр. нац. к-ту загони повстанців напали на деякі царські гарнізони в Королівстві Польському. Від імені Центр. нац. к-ту було поширено "Маніфест до польського народу" і декрети про скасування панщини та проголошення селян власниками своїх наділів із наступною компенсацією поміщикам за втрачені землі.
У лютому 1863 Центр. нац. к-т звернувся до укр. селян із закликом приєднатися до повстання. Однак селяни не підтримали виступ, не схвалюючи включення укр. земель до відродженої Польс. д-ви. У збройних загонах на Київщині і Волині брала участь переважно польс. шляхта. Найбільші із цих загонів під проводом В. Рудницького, Е. Ружицького намагались чинити опір царським військам, але вже наприкінці травня були змушені перейти австрійс. кордон.
У травні 1863 Центр. нац. к-т перетворився на Нац. уряд, створив розгалужену підпільну адм. мережу (поліцію, податкові органи, пошту та ін.), яка тривалий час успішно діяла паралельно із царською адміністрацією.
Від початку повстання проявилися значні розбіжності між "білими" й "червоними": перші розраховували на інтервенцію зх. д-в і протистояли радикальним соціально-політ. планам других. Спроби поставити на чолі повстання диктаторів – спочатку Л. Мєрославського від "червоних", а тоді М. Лянгевича від "білих" – не принесли бажаних наслідків.
Зх. д-ви обмежилися дипломатичними демаршами. 17 жовтня 1863 "червоні", опанувавши Нац. урядом, призначили нового диктатора – генерала Р. Траугутта. Спроби останнього посилити повстання зазнали невдачі. Улітку 1863 рос. імп. Олександр II призначив генерал-губернатором Литви і Білорусі (Пн.-Зх. краю) генерала від інфантерії М. Муравйова, а намісником Королівства Польського – генерала від інфантерії Ф. Берга, які вдалися до жорстоких репресій і терору з метою придушення повстання.
Одночасно на поч. березня 1864 царський уряд оголосив укази про сел. реформу на охоплених заворушеннями територіях, яка проводилася на більш вигідних для селян умовах, ніж в ін. землях імперії. До вересня 1864 повстання було придушене, тільки окремі загони протрималися до поч. 1865.
Рос. уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні поляків були страчені, тисячі вислані в Сибір або віддані в армію, а їхнє майно конфісковане.
Було скасовано залишки автономії Королівства Польського. Січневе повстання, ставши найбільш масовим і демократичним з усіх польс. національно-визвол. повстань 19 ст., сприяло зростанню нац. свідомості дедалі більш широких верств польського сусп-ва і тим самим формуванню модерної польської нації.
- DVK_Dmitriy
- Супермодератор
- Повідомлень: 5314
- З нами з: 25 березня 2016, 19:59
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 988 разів
- Подякували: 3908 разів
Re: Польське повстання 1863-1864
Иногда в архивах можно найти Алфавитные списки Польских ссыльных.
Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор, Богомоловы, Шараевские, Бартковские.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Re: Польське повстання 1863-1864
В архивах можно и найти такие документы ;)
тут сведения и преступлении и наказании
тут сведения и преступлении и наказании
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Re: Польське повстання 1863-1864
На форуме мы не раз говорили о проверках которые последовали после восстаний - вот из-за чего они начались...
Секве́стр (от лат. sequestro — ставлю вне, отделяю): Секвестр (юриспруденция): Запрет или ограничение, устанавливаемые органами государственной власти на использование или распоряжение каким-либо имуществом.
Секве́стр (от лат. sequestro — ставлю вне, отделяю): Секвестр (юриспруденция): Запрет или ограничение, устанавливаемые органами государственной власти на использование или распоряжение каким-либо имуществом.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
- viapolka
- Повідомлень: 285
- З нами з: 28 грудня 2016, 22:30
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 113 разів
- Подякували: 190 разів
Re: Польське повстання 1863-1864
Жесть, что тут скажешь...
А по лицам из списка в указе есть личные дела? Как их запрашивать? На основании указа по дате?
А по лицам из списка в указе есть личные дела? Как их запрашивать? На основании указа по дате?
Осецкий, Орловский, Юзефович, Бега, Каеткин, Олексов, Князев, Патратий, Фредлов, Туревская
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Re: Польське повстання 1863-1864
а вот это пока покрыто мраком, пока личных дел не встречал, надо просмотреть фонд Губернского правления, правда если он не сгорел во время пожара в Камянце-Подольскомviapolka писав:Жесть, что тут скажешь...
А по лицам из списка в указе есть личные дела?
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
- DVK_Dmitriy
- Супермодератор
- Повідомлень: 5314
- З нами з: 25 березня 2016, 19:59
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 988 разів
- Подякували: 3908 разів
Re: Польське повстання 1863-1864
Baza sukcesywnie się powiększa. Właśnie przekroczyła 43.000 wpisów.
http://www.genealogia.okiem.pl/powstanies/
http://www.genealogia.okiem.pl/powstanies/
Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор, Богомоловы, Шараевские, Бартковские.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Польське повстання 1863-1864
Цікавий текст свідоцтва про докази дворянського походження роду. Досить швидко була зібрана ціла купа різних документів з різних установ, де йшлося про не прийняття участі в польському повстанні. І на останок (друкованим шрифтом, тобто) закарбовано, що вони з польської шляхти... навіть якщо вони не були етнічними поляками...
СВИДЕТЕЛЬСТВО
По надлежащем собрании сведений и на основании ВЫСОЧАЙШЕГО повеления,
объявленного в указе Правительствующаго Сената, от 23 сентября 1864 года, за
№54,419, о мерах к успешнейшему окончанию дел о правах лиц, доказывающих
дворянское достоинство по происхождению от бывшей польской шляхты, сим удо-
стоверяем, что жители (такой-то) губернии (такого то) уезда (такого то НП)
доказывающие дворянство
(перечень имен)
до ныне не лишены прав состояния силою закона за уголовные или политическия
преступления, а также ненаходятся за оныя под судом.
Декабря, 31 дня
1865 года
Подлинное подписали
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 10 гостей