Терміни для ГРОШЕЙ

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Терміни для ГРОШЕЙ

Повідомлення АннА »

СЕВСЬКІ ЧЕХИ — "чехами" в 17—18 ст. на укр. землях називали польс. монети — півтораки, вартість яких складала 1 1/2 гроша. Наприкінці 17 ст. здійснено спробу вилучити з обігу в Україні, яка перебувала у складі Моск. д-ви, іноз. монету шляхом випуску регіональної рос. монети, зовн. оформлення котрої було б подібне до польської. Підготовка до цього велася ще за часів царя Олексія Михайловича (1645—76). Царський уряд наприкінці 1675 дав дозвіл карбувати цю монету в м. Путивль. Однак із невідомих причин монети не були випущені. Лише 1686—87 вдалося випустити чехи на монетному дворі в м. Севськ (нині місто Брянської обл., РФ). Осн. кількість монет відкарбована в 1687 з датою 1686 рік. Перша пробна серія С.ч. випущена 19 вересня 1686 (521 екземпляр). Друга (12 500 екземплярів) — 28 жовтня 1686. С.ч. запроваджені в обіг 29 жовтня 1686. На аверсі вміщувалися зображення рос. гербового двоголового орла, увінчаного трьома коронами, легенда, що складалася з початкових лат. літер імен та титулів царів Івана і Петра Олексійовичів. На реверсі вміщено дату та місце емісії — Севськ (звідти і назва монети). Якість С.ч. була значно гіршою, ніж однотипних польс. чи західноєвроп. монет. На ринку їх прийняли за курсом 40 % від номінальної вартості, тобто по 0,6 гроша. С.ч. вилучені з обігу царським указом від 16 вересня 1687.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Терміни для ГРОШЕЙ

Повідомлення АннА »

СОЛІД (лат. solidus nummus — міцна, масивна монета) — золота монета, яку замість ауреуса запровадив в обіг рим. імп. Константин I Великий (306—37), спочатку в західній (бл. 309), а з 324 — у сх. частині Рим. імперії.
Солід = 1/2 рим. фунта = 1/6 унції = 4 скрупулам = 4,55 г.
Завдяки значним масштабам емісії і дотриманню метрологічних параметрів монетного карбування солід став осн. монетною та лічильно-грошовою одиницею Рим. д-ви, а згодом — Візантії. У зв’язку з високою пробою монетного металу, яка залишалася незмінною до 1453, карбування солідів мало значний вплив на випуск золотих монет у багатьох країнах Європи (спочатку — варварських королівствах, згодом — у ранньофеод. д-вах епохи Великого переселення народів — 4—5 ст.).
Крім солідів, карбувалися також монети у 1/2 соліда (семіс) та 1/3 С. (трієнс або треміс).
Як грошово-лічильна одиниця солід дорівнював 24 срібним сіліквам.
Відомі поодинокі знахідки солідів на території України.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Терміни для ГРОШЕЙ

Повідомлення АннА »

СОРОКІВЕЦЬ — народна назва австрійстрійських монет номінальною вартістю 20 крейцерів, що перебували на грошовому ринку західноукр. земель у 2-й пол. 18 — 1-й пол. 19 ст.
1 австрійс. крейцер = 2 польс. грошам.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Терміни для ГРОШЕЙ

Повідомлення АннА »

СРІБЛЯНИК — давньорус. монета кінця 10 — поч. 11 ст. Нумізмати назвали її терміном "Повісті временних літ" (згадується під 1115). Перші срібляники, так само, як златники, були карбовані київ. кн. Володимиром Святославичем у зв’язку із запровадженням християнства на Русі бл. 990 і одруженням його з візант. принцесою Анною. Рус. майстри виготовляли срібляники за зразком візант. міліарісія, водночас срібляники оригінальні за технікою: їх карбували, на відміну від міліарісія, на литих кружках. Срібляники випускалися від імені київ. князів Володимира Святославича, його синів Ярослава Мудрого і Святополка Окаянного. Найчастіше трапляються срібляники Володимира Святославича. Згідно із класифікацією І.Толстого—І.Спаського срібляники поділяються на 4 типи. Срібляники 1-го типу були емітовані бл. 990. На їхньому лицьовому боці — зображення Володимира Святославича в царських інсигніях, над його лівим плечем — особисто-родовий князівський знак (тризуб); на зворотному — зображення Христа Пантократора. Легенда "Владимир, а се его сребро" незабаром змінилась іншою: "Владимир на столе". Тип і легенда срібляників змінилися через 20 років: зображенням родового знаку Володимира Святославича на все поле монети. Легенда срібляників 2—4-го типів: "Владимир на столе, а се его сребро".

Набагато рідше Володимирових трапляються срібляники Ярослава Мудрого і Святополка Окаянного. На срібляниках Ярослава Мудрого — зображення св. Георгія (небесний покровитель князя), на зворотному боці — тризуб. Легенда: "Ярославле сребро". Срібляники Святополка носять його ім’я (часом християнське — "Петр"; "Петрос"). Легенда: "Святополк на столе, а се его сребро". На зворотному боці особисто-родовий знак Святополка двозуб. Усі срібляники (за винятком малих срібляників Ярослава Мудрого) важать у межах 2,4—3,4 г, зроблені в більшості з низькопробного срібла. Сьогодні їх відомо лише бл. 340, що свідчить радше про пропагандистське, а не економічне призначення срібляників.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Терміни для ГРОШЕЙ

Повідомлення АннА »

СФАНЦ (молдовське звуконаслідування до німецького zwanzig — двадцять) — типове молдов. позначення цванцигера (20 австрійс. срібних крейцерів 18—19 ст.), вживане поряд з ін. розмовним позначенням "сороківець". Ці популярні в Галичині та на Буковині срібні монети, що карбувалися 1753—1848 за конвенційною стопою (6,68 г 583-ї метричної проби), 1852—56 — за зміненою стопою (4,33 г 900-ї проби), 1857—67 — за стопою австрійс. валюти (4,13 г 900-ї проби), а 1868—72/78 — за зменшеною вагою (2,67 г 500-ї проби), активно вивозилися через Буковину на територію Молдови. Спекуляція цими "дзвінкими монетами" (moneta sonante) була постійним джерелом прибутку буковинських та галицьких купців.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Терміни для ГРОШЕЙ

Повідомлення АннА »

ТИМФ, тинф (польс. Tynf, tymf, tymph, moneta tymphowska, urt złotowy, złotowy, ort tymphowy; лат. moneta tymphiana; укр. вурт позлотковий) — польська білонна монета номінальною вартістю 30 грошів (1 злотий польський).
Назва походить від прізвища автора проекту її карбування — орендаря монетних дворів Речі Посполитої Андрія Тимфа.
Емісія тимфів відбувалася в містах Львів, Бидгощ (нині центр Куявсько-Поморського воєводства, Польща), Краків 1663—66. Карбування тимфів, що були неповноцінними монетами вартістю лише 12—15 грошів, було викликане кризовими явищами у фінансовому госп-ві Речі Посполитої, розладом екон. життя. Згідно з ординацією із гривни чистого срібла (201,865 г) карбували 60 тимфів. Маса монети — 6,729 г (3,364 г чистого срібла). Тимфи перебували на грошовому ринку укр. земель до серед. 18 ст. Під час Північної війни 1700—1721 в Росії було відкарбовано незначну кількість тимфів з портретом рос. царя Петра I.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Терміни для ГРОШЕЙ

Повідомлення АннА »

УГ (румунське "уг[арскии] галбин" — "угорський жовтий, золотий") — назва золотих дукатів, переважно угор. походження, у Молдові та на Буковині в 1640—1730-х рр. У 1640—1711 роках 1 У. = 200 банів (акче), а в 1739 р. 1 У. = 360 акче. У 1717 р. 1 У. = 20 потроників, або 3,06 лея = 200 банів. Назву "уг" витіснили ін. позначення: "галбин" і "дукат".
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Терміни для ГРОШЕЙ

Повідомлення АннА »

ФЛОРИН (лат. florenus, дослівно "квітка") — високопробна золота монета спочатку Флоренції (Італія), а згодом — ін. європ. держав.
1252 в м. Флоренція розпочали випускати золоту монету (італійською fiorino d’oro — "золотий флорин") масою 3,537 г (майже з чистого золота).
За зразком флорентійських флоринів розпочали емісію власних монет цього типу Венеція, Генуя та ін. держави.
Із 1325 емісія Ф. розпочалася в Угорщині та Чехії. Угорські флорини були поширені на території Польщі (floreni ungaricales, floreni de ungaria), а також на укр. та білорус. землях у 15—17 ст.
У серед. 15 ст. "флорином" почали називати в Польщі суму срібних монет, вартість яких відповідала золотому Ф. Із того часу золотий Ф., або дукат, одержав назву "червоного золотого" (florenus rubeus), а суму в 30 грошів, що була еквівалентом червоного злотого, почали називати просто "флорин" або "злотий польський" (див. Злотий). Так виникла нова грошово-лічильна одиниця (злотий польський = 30 грошам), із допомогою якої велася грошова лічба впродовж кількох століть у Польщі та на укр. і білорус. землях, незважаючи на те, що згодом співвідношення вартості між золотою і срібною монетами змінилося. В окремих регіонах Королівства Польського, у т. ч. і на західноукр. землях, Ф. виступав як лічильна одиниця поруч зі злотим. Назва "флорин" поширювалася також на срібні авcтрійс. гульдени, карбовані 1857—92, які перебували в обігу на західноукр. землях.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Терміни для ГРОШЕЙ

Повідомлення АннА »

ГЕЛЕР – 1) назва мідних денаріїв, що карбувалися на львів. монетному дворі в 2-й пол. 14 ст.;
2) розмінна монета Австро-Угорщини, що дорівнювала 1/100 крони. 1892–1918 на зх.-укр. землях в обігу перебували монети номіналом 1, 2, 10, 20 Г.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3179
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 107 разів
Подякували: 665 разів

Re: Терміни для ГРОШЕЙ

Повідомлення Вернер »

Український історичний збірник, Вип. 12, 2009
Хромова Ірина
(Київ)
ДО ПИТАННЯ ПРО ВПЛИВ ДЖУЧИДСЬКОЇ МОНЕТНОЇ ТРАДИЦІЇ НА ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОЇ МОНЕТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПОДНІПРОВ’Ї СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIV ст.
Грошовий обіг на території українського Подніпров’я – явище складне, а тому потребує детального розгляду всіх локальних особливостей. Важливою проблемою, яка досі не знайшла гідної уваги серед дослідників, є участь в середньовічному місцевому монетному обігові східних монет, зокрема – джучидських. Існування Кримського улусу, а згодом перетворення його на ханство не могло не впливати на динаміку розвитку грошового ринку всієї материкової України, як це робили монетні системи інших суміжних держав. Тому, в даній розвідці увага приділятиметься особливостям курсування джучидських монет на території Подніпров’я, що має на меті демонстрацію впливу східної монетної традиції на розвиток місцевої монетної справи.
Джерельну базу дослідження становлять знахідки джучидських монет та їхніх місцевих наслідувань на території сучасних Чернігівської і частково Сумської областей. Тут варто трохи відступити від суто нумізматичного дослідження і звернутися до більш широкого кола джерел, що необхідно для уявлення особливостей становища цієї частини Дніпровського Лівобережжя. Історія регіону в період татарського панування досить яскраво відбита в археологічних знахідках. Дослідники вважають появу місцевих золотоординських пам’яток віддзеркаленням закріплення степових просторів Середнього Подніпров’я за Західним улусом держави Джучидів (як наслідок – перенесення ставки беклярибека Мамая в район Запоріжжя) та татарські претензії на контроль за дніпровськими переправами1. Пам’ятки межиріччя Сейму та Ворскли свідчать про панування в цій місцевості джучидської аристократії2. Це не дивно, зважаючи на залежність території Посейм’я від татар, що підтверджується як письмовими (татарські ярлики3), так і археологічними джерелами, які дають підставу для тверджень дослідників про безпосередню залежність територій колишніх уділів Чернігово-Сіверщини – Путивльського й Курського – від Улусу Джучи4. З іншого боку, свідчення джерел дають змогу говорити і про колонізаційну політику з боку Литовської держави. Хронологічно її початок відносять приблизно до другої половини ХIV ст. і характеризують як процес надання земельних наділів вихідцям з Криму, Орди та Північного Кавказу. У археологічних пам’ятках саме цієї доби позначений досить вагомий вплив східного етнічного елементу, який поступово розбавляє слов’янський. Це явище ще яскравіше виявляється у археологічних пам’ятках початку XV ст.5.
Справедливими є висновки дослідників, зроблені на підставі аналізу археологічних джерел, про включення території регіону (яка, по суті, уявляється істориками певною контактною зоною між татарами та місцевим населенням) в процес формування державної адміністративно-територіальної структури Улусу Джучи. На думку вчених, цей процес опанування золотоординським населенням передстепу посилився зі становленням Литовської держави і розмежуванням ординських та литовських володінь, кордон між
якими майже співпадав із географічною межею Степу і Лісостепу. Особливістю цього процесу називається заснування невеликих поселень міського типу, покликаних стати опорними центрами для джучидського адміністрування у північному прикордонні6.
Проте не слід забувати про ще один з рушіїв освоєння слов’янських територій татарським населенням – це розвиток торгівлі7.
При вивченні археологічних пам’яток зазначеного часу в історіографії підкреслюється лише їх змішаний слов’яно-східний характер, однак навряд чи може йти мова про асиміляційні процеси. Саме така специфічна риса колонізації наштовхнула дослідників на думку про заснування окремих міст чи містечок для новоприбулого населення. Це не могло не вплинути на розвиток економічного життя місцевого населення. Грошовий ринок став активно поповнюватись східними монетами, знахідки яких досить поширені на території Дніпровського Лівобережжя. І якщо частота знахідок джучидських монет на території Посейм’я та Півдня достатньо аргументується політико-адміністративним становищем цих земель (безпосередньо знаходились у складі Західного крила Улусу Джучи), то ще більший інтерес викликають знахідки, виявлені північніше степових кордонів колишньої Русі та Орди. Детальний аналіз цих нумізматичних пам’яток можливо і не дає достатньо підстав для припущення, що контактна слов’янсько-татарська зона може бути переміщена ще далі на північ (через активне поширення литовських впливів в досліджуваний проміжок часу), проте вплив джучидського адміністрування позначився не тільки на політичному життя слов’янського населення регіону, що знайшло відбиток у письмових та археологічних джерелах. Потужного східного впливу зазнала економіка. Місцева монетна справа, котра відновлювалася після довгого застою, позначеного сучасними дослідниками як «безмонетний період», за типологічну основу при карбуванні власних монет взяла східний зразок. Особливо це стосується земель українського лівобережного Полісся, яке за сучасним адміністративним поділом охоплює територію Чернігівської та північні райони Сумської областей України8. Цим і обмежуються географічні рамки даної статті.
У період другої половини XIV – початок XV ст. досліджувані території входили до складу Сіверського князівства, де з 70-х рр. ХIV ст. було започатковано випуск власної монети. Питання монетної справи на території Сіверщини, хоча вже неодноразово піднімалося дослідниками, висвітлене недостатньо через скупість джерельної бази та складнощі в процесі її аналізу, а тому вимагає ґрунтовного дослідження. Проте вивчення даного питання виглядає неповним без врахування передумов творення власної монетної системи на українських землях. Серед них варто виділити фактор впливу монетної системи Улусу Джучи. Адже активна участь джучидських монет у місцевому грошовому обігові не тільки насичувала грошовий ринок якісним металом, а й стала передумовою творення власного монетного виробництва, іноді – навіть сировиною.
Питання щодо особливостей поширення джучидських монет на грошового ринку на лівобережних українських землях побіжно торкаються у своїх дослідженнях Г. О. Федоров-Давидов9, Г. А. Козубовський10, К. К. Хромов11, О. Б. Супруненко12 та ін. Особливу цінність становлять публікації топографічних даних та описи монетних знахідок. Найбільш яскрава характеристика східного впливу на розвиток грошового ринку території Наддніпрянщини міститься у працях відомого російського дослідника джучидської нумізматики – Г. О. Федорова-Давидова. Натомість, інформація про нові знахідки джучидських монет, що містяться в працях українських дослідників, чудово доповнюють попередні дослідження. Навіть фрагментарні відомості дозволяють скоригувати сталу, але вже дещо застарілу інформацію, адже українська середньовічна нумізматика продовжує переживати постійне оновлення джерельної бази за рахунок нових
знахідок монет. Проте, необхідно відзначити, що саме праця «Денежное дело Золотой Орды» Г. О. Федорова-Давидова є найбільш повноцінним і глибоким дослідженням з історії джучидської нумізматики. Тож, зважаючи на особливості теми даної статті, покликаної виявити ступінь впливу східної монетної традиції на грошове господарство українських земель і, зокрема території лівобережного Подніпров’я, саме його наукові надбання взяті за основу для проведеного дослідження.
З точки зору аналізу стану грошового ринку на окресленій території, цікавим є висновок Г. О. Федорова-Давидова про ступінь інтенсивності грошового обігу на землях Подніпров’я. Російський дослідник вважає його «надто слабким», грунтуючись на характерній особливості складу скарбів з даної території – певній монотонності. Вони складаються з монет, що репрезентують якусь одну монетну традицію – або західноєвропейську, або джучидську. Таким чином, на думку Г. О. Федорова-Давидова, слабкість грошового обігу просто не допускала можливості перемішувати різні види монет, котрі надходили на ринки, тим більше – виробляти їх стійку пропорцію13.
Є й інші пояснення специфічних особливостей грошового обігу земель, що перебували під юрисдикцією джучидсько адміністрації. Йдеться, головним чином про період 1380–1400-х рр., адже саме до цього часу відносять скарби, виявлені на території Чернігівської області. Особливістю даного проміжку часу є зростання політичної нестабільності джучидского державного об’єднання. В цьому плані правління хана Токтамиша (1379–1395) – останній період політичної єдності Улусу Джучи. В контексті нумізматичних пошуків, нас цікавитиме, насамперед, економічно-фінансовий бік внутрішньої політики Токтамиша, а саме – грошова реформа 1380 р. (782 р. х.), котра передбачала уніфікацію вагових норм карбування різних державних монетних центрів у значенні для срібної монети – 1,4–1,42 14г. Захід такого роду відбувався не вперше – у 1310–1311 рр. аналогічна реформа також була покликана централізувати та уніфікувати монетне виробництво, однак реформа тодішнього хана Токти (1291–1313) виявилася розтягнутою в часі. Місцеві монетно-вагові системи існували у Кримському улусі (монетний двір Крим) до 1320 р., у Булгарському улусі (монетний двір Булгар) до 1331/32 рр., а монетний двір Азак карбував монету за власною монетно-ваговою системою до реформи хана Токтамиша (1380 р.) Як і на початку ХІV ст., проте порівняно жорсткіше, реформою 1380 р. заборонялося вживання в обігу монет старого зразку. Таким чином відбулася спроба різкої та одночасної зміни монетної маси, що дослідники трактують як зміну періоду в розвитку грошового обігу Улусу Джучи15. Аналіз скарбів свідчить про переважання монет пореформеного карбування у грошовому обігові 80–90-х рр. ХІV ст16., однак вони не витіснили старі монети повністю. Це виявилось неможливим через непропорційність заміщення вагових норм, адже різка заміна старого дєнга (1,59 г) новим (1,42 г) вимагала значних за обсягом емісій. Низький курс, встановлений державою породжував накопичення старих номіналів. Однак, корисним фактором для успішного проведення реформи послугувало нестабільне політичне становище держави – її, як вважають дослідники, «фактичне розорення», під час смути17. Ці процеси спровокували значне скорочення грошового обігу, проте не зупинили активного розвитку купецтва, котрий спирався, головним чином на транзитну торгівлю. Саме купцям, на думку Г. О. Федорова-Давидова, переважно належать скарби, датовані часом правління Токтамиша, котрі містять переважну більшість монет карбування цього хана18. Це пояснює і особливості топографічного розташування знахідок скарбів з джучидськими монетами 80–90-х рр. ХІV ст. – поблизу річок, тобто торгівельних магістралей того часу. Це буде видно і в короткій топографії знахідок монет на території Чернігівської і Сумської областей, що наводитимуться у статті. Дослідниками зроблений висновок, що області, підпорядковані татарській адміністрації, розвиток грошового обігу яких обумовлювався переважно внутрішньою торгівлею, випадали зі сфери грошового обігу державного значення, а отже, в даний час простежувалося переважання транзитної торгівлі над місцевим, внутрішнім грошовим обігом19. З огляду на загальну топографію знахідок скарбів з джучидськими монетами на території, що належала Улусу Джучи, варто зазначити порівняно незначну кількість відомих насьогодні знахідок на території Чернігівської та Сумської областей. Робити передчасні висновки про регресивний характер зовнішніх політичних та економічних зносин регіону поки що зарано, адже знахідки джучидських монет з території Сумщини стали відомими порівняно нещодавно. Те саме можна сказати про нещодавно відкриті знахідки наслідувань джучидським монетам з території сучасної Сумщини та Чернігівщини. Проблему, наразі, становить недостатнє дослідження скарбового матеріалу, труднощі атрибуції власне джучидських монет та їхніх наслідувань в загальному масиві нумізматичних знахідок. Дана тема потребує кропіткого, детального, а головне – окремого вивчення.
Повертаючись до особливостей грошового господарства Улусу Джучи, слід звернути увагу на ще одну грошову реформу, здійснену на початку ХV ст. темником Єдигеєм, котра явила собою частину централізаторської політики після невдалих спроб Токтамиша. Чергова уніфікуюча реформа (біля 1400 р.20) не відрізнялася від попередніх. Новим ваговим еталоном було визнано 1,13 г. Однак ці заходи виявилися ще менш результативними, адже третя грошова реформа не призвела навіть до тимчасової уніфікації монетного виробництва. Про це свідчать і матеріали скарбів першої чверті ХV ст., де процес подрібнення грошового обігу відображений ще яскравіше, ніж у скарбах попередніх періодів21.
Скарби із джучидськими монетами, датовані 80-ті рр. ХІV – до поч. XV ст. (1400 р.) знайдені у: с. Сосниця Чернігівської обл. (р. Убедь), 1911 р22. Матеріал представлений 600 срібними монетами23; м. Козелець Чернігівської обл. (р. Остер), 1923 р24. Атрибутовано 7 екземплярів. З них 6 визначені як джучидські25; с. Смяч Чернігівської обл. (берег р. Снов), 1959 р26. Матеріал скарбу представлений більш ніж 500 срібними монетами. Серед джучидських атрибутовано 4 екземпляри27; Сумська обл. 1916–1917 рр. З 500 екз. джучидських монет, котрі становлять матеріал скарбу, атрибутовано, за словами Г. О. Федорова-Давидова, 3 монети – правлінь ханів Узбека, Абдаллаха та «Мухаммада-Булака»28. Скарб срібних джучидських монет, датованих XV ст. знайдений у с. Нвота Чернігівської обл., 1887 р29. Матеріал представлений 517 екземплярами. Серед матеріалу скарбу 139 екземплярів становлять стерті монети. Крім джучидського карбування, присутні празькі гроші30.
Підсумовуючи наведені короткі топографічні дані, можна зробити наступні висновки: найстарші монети з обсягу поданого атрибутованого скарбового матеріалу відносяться приблизно до 1320–1321 рр. – періода правління в Улусі Джучи хана Узбека (1313–1342), наймолодші – до 1415–1416 рр. – періода правління хана Чекре (1414–1416); чисельна перевага належить монетам карбування ханів: Шадібека (1399–1406) – 106 екз, Токтамиша (1379–1395) – 95 екз, Пулада (1391) – 88 екз. та Тимура (1411–1412) – 25 екз. Проте, за частотою знахідок переважають монети Токтамиша та Тимура. Найпоширенішими виявилися екземпляри карбування монетних дворів: Крим (17 екз.), Орда (8 екз.), Азак (7 екз.) та Сарай ал-Джедід (6 екз.). Географічно знахідки монет локалізуються, як було зазначено вище, в безпосередній близькості від течії річок Десна, Остер (Чернігівська обл.), зокрема – на берегах річок Убедь, Остер, Снов, Десна, – тобто сконцентровані в районі магістрального торгівельного шляху. Дислокація таких скарбів на землях, підпорядкованих Великого князівства Литовського та кількісного переважання серед монетного матеріалу скарбів останньої чверті XIV ст. карбування Токтамиша, не суперечать раніше наведеній думці дослідників про характер відкладання такого роду скарбів. Дійсно, можна припускати, що належали вони купцям. Зважаючи на наявність змішаних скарбів, можна дійти висновку, що торгівля велася саме з місцевими купцями – сосницький та козелецький скарби містять монетний матеріал київського карбування (Володимир Ольгердович)31, нвотський – празькі гроші32. Про європейську торгівлю тут говорити навряд чи доводиться, адже празькі гроші, які заполонили грошовий ринок українських земель у XIV–XV ст. – не показник в даному випадку.
З іншого боку, у працях Г. О. Федорова-Давидова наводиться інформація про те, що у грошовому обігові земель під джучидської юрисдикцією на період 80–90-х рр. ХІV ст. – часу осідання досліджуваних скарбів, – монети хана Токтамиша складали 60–100 % всієї монетної маси33. Тому їх кількісне переважання у скарбовому матеріалі може пояснюватися їх значною розповсюдженістю порівняно з іншими номіналами.
Яскраво презентує вплив східної монетної традиції на місцеву монетну справу українських земель той факт, що крім знахідок монет власне джучидського карбування, зустрічаються приклади їх місцевих наслідувань.
Тут варто зауважити про особливості виробництва даного типу монетного матеріалу. Наслідування джучидським монетам з середини XIV ст. – досить поширена практика для руських удільних князівств. Дослідникам історії розвитку монетної справи на території українського Подніпров’я довелося зіткнутися з наслідуваннями, походження яких пов’язують з Київським і Сіверським князівствами. Зважаючи на особливості метричних та іконографічних характеристик, а також характер емісій, даний вид монет логічно розподіляється на кілька видів – наслідування регулярного та нерегулярного карбування. Не вдаючись у подробиці, зазначимо лише, що до регулярного типу відносяться випуски монет-наслідувань на території Улусу Джучи та на території прикордонних з Улусом Джучі князівств, що мають штемпельні ланцюжки, поєднані в характерні групи та типи, та концентруються навколо того чи іншого адміністративного центру, тобто так зване «офіційне карбування». Особливості регламентації таких емісій поки що малодосліджені. В свою чергу, нерегулярне карбування наслідувань, попри відсутність навіть приблизно визначених центрів, має значний ареал поширення, який включає, зокрема і територію українського лівобережного Полісся. Кількісно наслідування, незалежно від видової приналежності, представлені менше, ніж екземпляри оригінального джучидського карбування, проте остаточні висновки робити ще зарано, адже періодично з’являються нові знахідки монет.
Монети, віднесені сьогодні до сіверського карбування (період карбування встановлений приблизно: 1371–1376/+2–3 рр. також входять до даної категорії монет. Вони наслідують джучидські монети хана Гійас ад-Дін Мухаммада, (монетний двір Орда, 772, 773 та 777 р. х. – приблизно 1370–1371/72, 1375 рр.), проте характерним для цієї групи наслідувань є присутність на деяких типах монет так званого «княжого» знаку34. Тобто даний тип монетної продукції репрезентує офіційні (князівські) регулярні випуски наслідувань джучидським монетам. Оскільки сіверські монети вже знайомі дослідникам, детально на їх аналізі зупинятися не будемо.
Вище вже зазначалося про домінанти джучидського масиву монет серед віднайденого скарбового матеріалу з території Чернігівщини і Сумщини. Тому, логічним є той факт, що поодинокі знахідки монет з території Чернігівської області репрезентують наслідування дєнгам часів правління хана Токтамиша, ймовірно карбування монетного двору Сарай алДжедід, 782 р.х. (1380–1381 рр.)35. Спершу подаємо іконографічний аналіз, найбільш наближеного до можливого, зразка оригінальної монети для виробництва наслідувань. За описом Г. О. Федорова-Давидова:
Аверс: у подвійному округлому картуші: «Султан справедливий / Насір ад-Дін / Токтамиш хан». У середині другого рядка плетінка.
Реверс: картуш з шести дужок: «Карбування Сарая / ал-Джедід / 782». Над словом «Джедід» – неповна плетінка36. (Рис. 1)
Наслідування:
Аверс: через незадовільний стан збереження, імітацію легенди майже не видно.
Реверс: розпізнається рік та залишки від імітацій слів «[Сар]ай» та «[Дже]дід».
Метал – мідь, плакірування сріблом. (Рис. 2)
Відомі екземпляри наслідувань дєнгам Токтамиша невизначеного датування та локалізації монетного центру, а також ймовірного карбування монетного двору Сарай ал-Джедід без дати – з території Чернігівської обл.37. Дєнгі карбування Токтамиша, монетний двір Сарай ал-Джедід, 782 р.х. наслідують ще й 6 екземплярів срібних монет, карбованих за допомогою одного штемпеля, знайдені на території Сумської обл38.
Можливим зразком прототипу може бути один з типів дєнга Токтамиша, описаного Г. О. Федоровим-Давидовим39:
Аверс: у подвійному круглому картуші легенда: «Султан справедливий / Токтамиш (монгольською) / хан нехай триватиме його правління»
Реверс: у картуші з 6 дуг і з дужками у місцях з’єднання: «Карбування Сараю / ал-Джедід / 782». Посередині другого рядка – повна плетінка. Цифри розташовано в порядку з ліва на право (за куфічною традицією). (Рис. 3).
Наслідування:
Аверс: частково проглядається одинарний круглий, можливо фігурний картуш. Розташування легенди наближено до оригіналу, правильно відтворено спрямування написання слів, проте літери відтворені хаотично і з явними помилками. Візуально проглядається перший і останній рядок оригінальної легенди.
Реверс: частково проглядається картуш за оригінальним зразком. Перші два рядки імітації легенди розташовані напівкругом. Розпізнаються відтворені слова «карбування», «сарай». Правильно розташована плетінка, однак її оточує коло з п’яти крапок. Цифри розміщено у зворотному порядку: «287». Метал – срібло. (Рис. 4).
З території сучасної Чернігівської області відомі знахідки наслідувань монет хана Шадібека40, оригінальне карбування якого чисельно переважають серед розглянутого у статті атрибутованого скарбового матеріалу.
Наступними розглянемо знахідки наслідувань монет карбування хана Гійас ад-Дін Мухаммеда, або «Мухаммед-Булак» хана за Г.О. Федоровим-Давидовим (1423–1427), монетний двір Орда, 772 р.х. (1370/1371 рр.).
Зразок оригіналу41:
Аверс: у картуші з чотирьох дужок з орнаментальними вузлами у місцях з’єднання трьохрядна легенда: «Султан справедливий / Гійас ад-Дін ва ад-Дунія / Мухаммед хан, нехай триватиме його правління»; Реверс: у картуші без дужок: «Карбування / ал-Орди / року / 772». (Рис. 5).
Наслідування – Чернігівська обл.42:
Аверс: схематична імітація трьохрядної легенди; перший і другий рядки імітують другий та третій рядки оригіналу;
Реверс: схематична імітація легенди; проглядаються три рядки з чотирьох оригінальних, літери не співпадають; досить чітко відтворена дата. Метал – мідь, плакірування сріблом. (Рис. 6).
На сьогодні відомі випадки поодиноких знахідок монет-наслідувань з території Сумської області, зокрема – околиці с. Ніцаха Тростянецького р-ну (басейн р. Ворскла) – кілька варіантів наслідувань дєнга Джанібека, карбованого на монетному дворі Гюлістан 753 р.х. (1352–1353 рр.); наслідування пізніших монет – карбувань Абдаллаха43 та Мухаммада (кінець 60-х – 70-ті рр. XIV ст.)44.
Всі відомі автору статті екземпляри наслідувань монетам Джанібека з території Сумської області (21 екз.) знаходяться у приватних колекціях. Вони виконані за дротяною технологією, яка була традиційною для карбування на території Улусу Джучи, метал – срібло, на відміну від наслідувань, знайдених на території Чернігівщини, де у більшості випадків по міді було зроблено плакірування сріблом.
Зазначені екземпляри монет відносяться до трьох варіантів найбільш поширеного серед типів наслідувань монетному типу дєнга Джанібека (1342–1357) – карбування монетного двору Гюлістан, 753 р.х. (1352–1353 рр.). Приклад оригінального карбування таких монет представлений серед матеріалів Борщевського скарбу (Київська обл.)45, серед яких атрибутовано срібний дєнг гюлістанського карбування хана Джанібека, 753 р.х.:
Аверс: двохрядна легенда (з права на ліво):
І ряд – [Су]лтан Справедливий;
ІІ ряд – [Дж]анібек Хан (нижня половина напису зрізана), можливо зображено
плетінку над останнім складом у накресленні імені «Джанібек».
Реверс: трьохрядна легенда в картуші з фігурних дужок:
І ряд – «Гюлістан[а]»;
ІІ ряд – «Року», плетінка між першим та другим складами; літери куфічною абеткою;
ІІІ ряд – цифри «753» – куфічні, тому читаються з ліва на право.
Діаметр монети 16,3 мм, вага 1,59 г. (Рис. 7).
Більш детальний огляд монет карбування монетного двору Гюлістан за часів правління хана Джанібека поданий у Г. А. Федорова-Давидова46. Серед можливих варіантів легенди на аверсі таких монет є напис «Ас-Султан / Джанібек хан»47 (Виділення наше – Авт.).
Іконографічно основною спільною рисою наслідувань монет Джанібека є імітація легенд аверсу та реверсу оригінальної монети-прототипу. Якість виконання імітацій на наведених зразках монет-наслідувань є одним з основних критеріїв їх класифікації. Варіанти різняться між собою за розташуванням слів в імітації легенди48, а основною типологічною характеристикою даного масиву монет є те, що різчик штемпелів не тільки не володів арабською мовою, а, ймовірно, не бачив оригіналу прототипу49, тому легенда, яка очевидно сприймалася як орнамент, була замінена схематичними зображеннями, у яких лише візуально можна впізнати частини оригінальної легенди. Основні метрологічні характеристики наслідувань, знайдених на території Сумщини – діаметр від 12–16 мм, вага: 0,248–1,105 г50. Детально зупинятися на іконографії даного виду наслідувань у даній статті немає сенсу, через їх великий варіативний ряд, однак для зразка наведемо один з аналізованих екземплярів51:
Аверс: у картуші з крапок візуально атрибутується імітація легенди:
І ряд – «Справедливий», замість слова «(ас)султан» - горизонтальна перекладина з
п’ятьма вертикальними зубцями;
ІІ ряд – замість слів «Джанібек хан» тризуб і велике зображення плетінки, внизу – шестикутна зірка.
Реверс:
І ряд – замість «Карбування» – перекладина з чотирма зубцями;
ІІ ряд – імітація слова «Гюлістан», але ряд літер розвернутий навпаки – з ліва на
право;
ІІІ ряд – замість дати – перекладина з сімома зубцями. (Рис. 8).
Аналізуючи поодинокі знахідки наслідувань джучидських монет (основний масив знайдених монет походить з дніпровського Лівобережжя – території Київської (Бориспільський р-н. – в основному – наслідування монет Джанібека) та Сумської (наслідування монет Джанібека, а також Абдаллаха та Мухаммада)) областей, дослідники роблять висновок про можливість існування локального центру карбування наслідувань в землях Київського князівства. Серед можливих емітентів розглядається київський князь Федір, адже ймовірним часом емісії даних монет вважають часи його правління, а саме 1354–1363 рр. Проте відсутність на монетній продукції власницької князівської символіки (герба, тамги тощо) вказує на хиткість такого визначення. Альтернативним є припущення, що емітентами могли бути представники ханської адміністрації, розташованої на частині земель Київського князівства52. Зазначимо, що за наведеною вище класифікацією, розглянуті у статті екземпляри наслідувань відносяться до регулярних випусків.
Втім, незважаючи на невизначеність питання про особливості походження місцевих монет-наслідувань, безумовним залишається вплив східної – джучидської монетної системи. І без врахування особливостей монетного виробництва Улусу Джучи, дослідження місцевого монетного карбування на теренах Подніпров’я у XIV–XV ст. буде поверхневим і неповним, адже саме за допомогою виявлення особливостей виробництва і детального аналізу іконографії монет (що не можливий без знання арабської та уйгурської мов) тільки порівняно нещодавно стало можливим виявлення такого явища в українській середньовічній нумізматиці як наслідування джучидським монетам.
Ілюстрації.
Достовірно встановити конкретну монету-зразок для наслідувань не можливо. Іноді це синтез кількох типів монет одного, або навіть кількох емітентів. Нижче наведені найбільш наближені на думку автора типи оригінального джучидського карбування і, відповідно, зразки місцевих наслідувань.
Annotation
Iryna Khromova Following the question about influence of Juchid’s own coining
tradition on forming of local monetary coinage in Dnipro’s valley in the middle – the second
half of the XIV-th c.
The article contains the analysis of degree by distribution of original Juchid’s coins within
the limits of the probed territory, and also the author’s an attempt to describe of local coinsimitations.
1 Супруненко О.Б., Приймак В.В., Миро ненко К.М. Старожитності золотоординського часу
Дніпровського лісостепового Лівобережжя. – Київ–Полтава, 2004. – С. 38.
2 Там само. – С. 54.
3 Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. – К., 1998. – С. 33.
4 Супруненко О.Б. Вказ. пр. – С. 60.
5 Там само. – С. 38–39.
6 Там само. – С. 76.
7 Хеллер К. Золотая Орда и торговля с Западом. // Источниковедение истории Улуса Джучи
(Золотой Орды). От Калки до Астрахани. 1223–1556. – Казань, 2001. – С. 119–120.
8 Полісся. http://www.polissia.com/
9 Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды. – М., 2003; Его же. Клады джучидских
монет // Нумизматика и Эпиграфика. – М., 1960. – Т. І. – С. 94–192; Его же. Находки
джучидских монет // Нумизматика и Эпиграфика. – М., 1963. – Т. ІV. – С. 165–221.
10 Козубовський Г.А. Сіверські монети XIV ст. – К., 1992.
11 Хромов К.К. Находка крымских йармаков Туда Менгу на территории Черниговской
области. // Монеты Джучидов и сопредельных государств в ХIII–XV вв. / Восточная
нумизматика в Украине. – К., 2007. – Ч. ІІ. – С. 55; Его же. О монетной чеканке на
территории Киевского княжества в 50-е годы ХІV века («Киевские» подражания монетам
Джанибека). // Восточная нумизматика в Украине. – К., 2007. – Ч. ІІ. – С. 59–80.
12 Супруненко О.Б. Вказ. пр.
13 Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды ... – С. 58.
14 Его же. Клады джучидских монет … – С. 111.
15 Там же.
16 Федоров-Давидов Г.О. вважає, що частка монет карбування Токтамиша у грошовому обігові
даного часу складала 60 – 100 %.
17 Федоров-Давыдов Г.А. Клады джучидских монет … – С. 112.
18 Там же. – С. 113.
19 Там же. – С. 115.
20 Там же. – С. 118.
21 Там же.
22 Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды ... – С. 149.
23 Его же. Клады джучидских монет … – С. 165.
24 Его же. Денежное дело Золотой Орды ... – С. 149.
25 Его же. Клады джучидских монет … – С. 165.
26 Его же. Денежное дело Золотой Орды ... – С. 149.
27 Его же. Находки джучидских монет … С. 217.
28 Его же. Клады джучидских монет … – С. 164.
29 Его же. Денежное дело Золотой Орды ... – С. 152.
30 Его же. Клады джучидских монет … – С. 176.
31 Его же. Находки джучидских монет … – С. 114; Его же.. Клады джучидских монет … –
С. 165.
32 Его же. Клады джучидских монет … – С. 176.
33 Там же. – С. 111.
34 Хромова І. Атрибуція монет Чернігово-Сіверського князівства: проблеми та здобутки. //
Сіверянський літопис. – 2008. – № 3. – С. 22–27.
35 http://www.hordecoins.folgat.net/rgalGH_imitations.htm - № 2.
36 Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды ... – С. 193.
37 http://www.hordecoins.folgat.net/rgalGH_imitations.htm - № 3–4.
38 Там же.
39 Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды ... – С. 194.
40 http://www.hordecoins.folgat.net/rgalGH_imitations.htm - № 5.
41 Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды ... – С. 192.
42 http://www.hordecoins.folgat.net/rgalGH_imitations.htm - № 1.
43 Там же.
44 Хромов К.К. О монетной чеканке на территории Киевского княжества в 50-е годы ХІV
века … – С. 60
45 Зразюк З.А., Хромов К.К. Борщевский клад // Монеты Джучидов и сопредельных государств
в ХIII–XV вв. // Восточная нумизматика в Украине. – К., 2007. – Ч. ІІ. – С. 103.
46 Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды ... – С. 182–183.
47 Там же. – С. 183.
48 Там же. – С. 61.
49 Там же. – С. 61.
50 Хромов К.К. О монетной чеканке на территории Киевского княжества в 50-е годы
ХІV века … – С. 67–69, 71–73, 75–77.
51 Там же. – С. 67.
52 Там же. – С. 62.
53 Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды ... – Табл. XVІI, № 232.
54 http://www.hordecoins.folgat.net/rgalGH_imitations.htm - # 2.
55 Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды ... – Табл. XVІI, № 234.
56 http://www.hordecoins.folgat.net/rgalGH_imitations.htm - # 11.
57 Федоров-Давыдов Г.А. Денежное дело Золотой Орды ... – Табл. XVI, № 225.
58 http://www.hordecoins.folgat.net/rgalGH_imitations.htm - # 1.
59 Зразюк З.А., Хромов К.К. Указ. ст. – С. 103, #016;
60 Хромов К.К. О монетной чеканке на территории Киевского княжества в 50-е годы ХІV века … – С. 67, #022.
Час плине
Відповісти

Повернутись до “Терміни історичні”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей