Родичі гарбузові :)

Аватар користувача
SNIGURIVNA
Повідомлень: 1148
З нами з: 02 липня 2017, 11:49
Стать: Жінка
Дякував (ла): 398 разів
Подякували: 626 разів

Re: Родичі гарбузові :)

Повідомлення SNIGURIVNA »

viktoriyaogievskaya писав:Але я щойно усвідомила який скарб знищила моя мама у мене на очах спаливши сумку листів від вдячних учнів які писали як складається їхне подальше життя, і фотографії які збереглися в не дуже гарному стані а я не перешкоджала цьому варварству...
Думайте про це так, що все, що має бути збережене, збережене буду, все, що має бути знайдене, знайдеться, але якісь речі мають піти у небуття, бо так судилося. Старі люди казали, що якби старші не помирали, то де бралося б місце для тих, кого мають народити молодші? І додавали, що Землі було б важко стільки люду носити. З речами так само. Коли я тужила за аналогічною втратою кілька років тому, я ще не знала, що попереду будуть грандіозні знахідки! Звісно, воно й те було б не зайве, але... Так судилося.

Ми не контролюємо всього на світі.

І не маємо цього прагнути.

Я от розіслала частину старих документів і фотографій прямим нащадкам, коли зрозуміла, що мої площі не гумові. Звісно, я спершу все відсканувала, а потім поскладала у величезні конверти і віднесла на пошту. Листи полетіли у різні країни. Дорослі люди там раділи, як діти. А я ділила відповідальність за родинний спадок.
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Аватар користувача
viktoriyaogievskaya
Повідомлень: 100
З нами з: 30 жовтня 2017, 21:35
Стать: Жінка
Дякував (ла): 128 разів
Подякували: 59 разів

Re: Родичі гарбузові :)

Повідомлення viktoriyaogievskaya »

За останні дні я нарешті змогла для себе сформулювати чому ж мені так потрібно родовід особливо по Огієвських -- це спосіб довести собі в першу чергу що я з цілком успішної благополучної родини
Сім'я в якій я росла (тобто мої батьки) не те щоб неблагополучна (не знаю як перекласти) але і не зовсім
Нереалізовані і погано влаштовані у житті люди
І чим більше поколінь тим менше вагомою стає одне покоління

Перепрошую за сумбурнісь

Але саме інформація про значну кількість представників роду (як свого так і колишнього чоловіка) дозволила переоцінити себе,ту спадковість яку має син і рухатися далі в майбутнє
Аватар користувача
SNIGURIVNA
Повідомлень: 1148
З нами з: 02 липня 2017, 11:49
Стать: Жінка
Дякував (ла): 398 разів
Подякували: 626 разів

Re: Родичі гарбузові :)

Повідомлення SNIGURIVNA »

viktoriyaogievskaya писав:І чим більше поколінь тим менше вагомою стає одне покоління
Я зрозуміла, про що Ви. І згодна, що людина нічого не робить, якщо не вирішує цим якісь свої особисті питання. Це стосується і родоводу. І він вирішує.

Чи стає одне покоління менше вагомим на тлі інших десяти? Скоріше, я б сказала, що воно починає трактуватися інакше, досвід, цінності, причинно-наслідкові зв`язки... З`являється розуміння того, що вибір робить людина, але вибір цей ніколи не є абсолютно вільним, бо є родинний, соціальний, історичний контекст. Але вибрати найкраще з можливого у реальних умовах чи покірно таскатися за потоком - це і є найвищій набуток свободи особистості, з якого користаються далеко не всі. І тоді рівняння на кращіх!

І ще переглядається те, що називається "у нас так заведено".
Я останнім часом кожного, хто мені таке казав тут таки питала, чи знає він свою прабабцю і її життя? І пояснювала, що мені важливо зрозуміти, на якому проміжку/клапті заведено саме отак. Бо не факт, що це справді традиція давня і, головне, дієва. Я ж радо пристану до заведеного, якщо це рецепт родинного успіху кількох поколінь. Але навіщо мені чиїсь особисті правила-обмеження, якщо вони тільки обмеження?
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Аватар користувача
SNIGURIVNA
Повідомлень: 1148
З нами з: 02 липня 2017, 11:49
Стать: Жінка
Дякував (ла): 398 разів
Подякували: 626 разів

Re: Родичі гарбузові :)

Повідомлення SNIGURIVNA »

Я знову стикнулася з цим «Я просто хочу знати», за яким криється бажання отримати ім`я винуватця.

А якщо дізнаєтесь, то що?

Цей донос написав такий-то. Цю несправедливість вчинив отой. Міг допомогти, але був байдужим цей. Коли імена буде названо, що робитимете?

В одній старій і мудрій книзі написано, що кожний день має досить свого клопоту. Отже й кожний історичний період має досить свого доброго і того, з чим треба було б боротися. Але боротися можна тільки тут і зараз і тільки з тим, що є у теперішньому часі. Звідки ж таке бажання долати несправедливості минулого, заплющуючи очі на аналогічні, що робляться поруч? У минулому воювати не страшно. Там нас ще немає, і тому легко уявити себе героями, сміливцями, розумниками. І ще ми знаємо, чим все скінчиться, знаємо, де стелити солому. От тільки підстелити її не можемо з нашого зараз. І переграти нічого не можемо. І насправді нічогісінько ми не знаємо, не уявляємо, як біди ведуть до щастя, бо шляхи таки несповідимі. І скільки дітей народжується на тих дорогах, куди б не пішли їх батьки, якби не обставини…
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Аватар користувача
SNIGURIVNA
Повідомлень: 1148
З нами з: 02 липня 2017, 11:49
Стать: Жінка
Дякував (ла): 398 разів
Подякували: 626 разів

Re: Родичі гарбузові :)

Повідомлення SNIGURIVNA »

З Вашого досвіду генеалогією займаються тільки ті, у кого є діти, а ще частіше вже й онуки?

Я ніколи не замислювалася над цим. Можливо, справа в тому, що я почала, коли ще сама була школяркою.

Але хіба бездітність є фактором, через який людині навіть на думку не спаде вивчати історію родини? У мене є бездітна родичка, яка у певний час мені дуже допомагала. Думаю, десь полумки вона бачила в цьому спосіб залишитися у пам`яті роду, за відсутності можливості залишити нащадків, які б її пам`ятали.
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Відповісти

Повернутись до “SNIGURIVNA”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 20 гостей