SNIGURIVNA писав:...Але це не відповідь на питання про самий початок ;) , бо самий початок, це причина рішення дізнатися більше. І це завджи найцікавіше.
Ось тут коротенька версія про початок...
Мій батько писав книгу. Письменник він був никудишній, але знав що у мене це виходить непогано, то приговарював, що я його книгу маю відредагувати. Я його, як я на той час казала, "писанину" сприймала таким чином, що після смерті мами йому є чим займатися... у планах було написати 3 повісті про різні періоди його життя - випробування атомної бомби у 1961-му, Кубу 1962 року, та Чорнобиль. Він всюди був. Я ж йому завжди казала - "Кому потрібна твоя воєнщина? Пиши про старі часи в селі, ти так багато знаєш цікавого."
Він мене інколи просив про допомогу - казав я буду диктувать а ти записуй - бо у мене це швидко виходить. А у мене завжди були відмовки. То коли він несподівано помер, до роковин спромоглась видать книгу. 2 місяці над нею працювала, дійсно довелось інколі незрозумілі речення переписувати трохи по іншому, добре що він багато розповідав, та не раз, та я знала про що мова. Шматки з однаковою темою були розкидані на різних сторінках, треба було їх збирати до купи.
А загалом він написав тільки одну частину, почав 2-гу та було трохи про село. Та ще у нього було невеличке хобі до якого ми відносилися з посмішкою... він складав вірші... дуже прості, але милі і щирі... про своє життя... Пам'ять у нього була гарна, то він їх пам'ятав у голові, а під кінець життя дещо записав, от вони у кількості 10 штук і увійшли у збірку.
У частині про село він згадав ім'я свого прадіда Пантелимона і стало дуже цікаво чи такий дійсно був, бо більше це ім'я в сім'ї ні хто не знав.
От він і найшовся, а з ним і багато-багато інших яких сьогодні дуже люблю і рада, що вони з'явилися у моєму житті...