Думайте про це так, що все, що має бути збережене, збережене буду, все, що має бути знайдене, знайдеться, але якісь речі мають піти у небуття, бо так судилося. Старі люди казали, що якби старші не помирали, то де бралося б місце для тих, кого мають народити молодші? І додавали, що Землі було б важко стільки люду носити. З речами так само. Коли я тужила за аналогічною втратою кілька років тому, я ще не знала, що попереду будуть грандіозні знахідки! Звісно, воно й те було б не зайве, але... Так судилося.viktoriyaogievskaya писав:Але я щойно усвідомила який скарб знищила моя мама у мене на очах спаливши сумку листів від вдячних учнів які писали як складається їхне подальше життя, і фотографії які збереглися в не дуже гарному стані а я не перешкоджала цьому варварству...
Ми не контролюємо всього на світі.
І не маємо цього прагнути.
Я от розіслала частину старих документів і фотографій прямим нащадкам, коли зрозуміла, що мої площі не гумові. Звісно, я спершу все відсканувала, а потім поскладала у величезні конверти і віднесла на пошту. Листи полетіли у різні країни. Дорослі люди там раділи, як діти. А я ділила відповідальність за родинний спадок.