Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Дунай (Істр), Donau, Danube, Dunaj, Duna, Dunav, Дунав, Dunărea

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 2379
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1523 раз.
Подякували: 564 раз.
Стать: Жінка

Дунай (Істр), Donau, Danube, Dunaj, Duna, Dunav, Дунав, Dunărea

Повідомлення АннА » 11 вересня 2017, 13:42

ДУНАЙ – друга за довжиною після Волги ріка Європи, велика судноплавна магістраль у межах Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Сербії, Болгарії, Румунії та України. По нижньому Д. (Кілійське гирло) до впадіння в нього р. Прут проходить держ. кордон України (на пд. Одес. обл.). Довжина Д. 2960 км, пл. бас. – 817 тис. км². Починається на сх. схилах Шварцвальду (гірський масив у Німеччині) і впадає в Чорне море. При впадінні поділяється на гирла: Кілійське (в межах України), Сулінське і Георгіївське. Довжина судноплавних шляхів у бас. Д. – понад 5 тис. км, з них 2,5 тис. км власне по Д. Має понад 300 прит., 34 з яких судноплавні. Найбільші: Інн, Драва, Сава, Морава (праві) і Тиса, Олт, Сірет, Прут (ліві). В Україні до бас. Д. належать 233 річки, кожна довжиною понад 10 км.

Д. здавна був пограничною рікою. В 5 ст. по ньому проходив кордон між Рим. імперією (див. Рим Стародавній) і територіями племен, залежних від Аттіли (434–453); в 6 ст. – між Візантією й Аварським каганатом (див. Авари); в 10–11 ст. – між Київською Руссю і Візантією.

Стародавні греки називали річку Істром, Істрисом, римляни – Данавіусом, Данаприсом, Данубісісом, слов'яни – Доунавъ, румуни – Динарса, українці – Тихим Дунаєм, Голубим Дунаєм, росіяни – Дунай Івановичем, болгари та серби – Дунав, угорці і словаки – Дуна, Дунава, чехи – Дунай, німці – Дунау. Сучасна назва – від аланської "дон, дана, дуна" – вода, річка. Геродот у 5 ст. до н.е. вважав Істр найвеличнішою з відомих річок. Є описи Д. у працях таких стародавніх авторів, як Полібій (201–120 рр. до н.е.), Юлій Цезар (100–44 рр. до н.е.), Страбон (1 ст. до н.е.–1 ст. н.е.) та ін. Таціт (кін. 1–поч. 2 ст.) сповіщає, що Д. впадає в Понт Евксінський 6-ма гирлами (7-ме замулене).

Уже на поч. нової ери Д. був водним шляхом міжнар. значення. Пам'ятки матеріальної к-ри підтверджують контакти давньорус. нас. з Подунав'ям і використання останнього як транспортного шляху для виходу на тодішні центри цивілізації. "Повість временних літ" сповіщає про зв'язок Київ. Русі з Подунав'ям. "Повість временних літ" свідчить, що 968 кн. Святослав Ігорович захопив землі у Дунайської Болгарії, де здобув 80 міст і отаборився у Переяславці на Д. 969–970 давньорус. військо заволоділо болг. містами Преславом, Доростолом (нині м. Сілістра, обидва міста в Болгарії) і Адріанополем (нині м. Едірне, Туреччина). Святослав зрозумів стратегічні й екон. вигоди пониззя Д. і планував зробити його центром своєї д-ви.

Після знищення Запорозької Січі 1775 почала відбуватися міграція укр. нас. в Пд. Бессарабію, дельту Д., Добруджу. Пониззя Д. стало місцем осн. сходу запороз. козаків. У с-щі Верхній Дунавець 1775 була заснована Задунайська Січ під протекторатом султанської Туреччини. Виникло кілька укр. поселень – Вилкове, Ліски, Іванча, Горчів та ін.

Міжнар.-правовий режим використання Д. нині регулюється спец. міжнар. договорами між придунайськими д-вами (див., зокрема, Бєлградська конференція 1948); функціонує також Дунайська комісія.
Із повагою, Ганна

Повернутись до РІКИ

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість