Могила

Відповісти

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
Falcon
Модератор
Повідомлень: 316
З нами з: 03 січня 2017, 20:37
Стать: Чоловік
Звідки: Буковина
Дякував (ла): 417 разів
Подякували: 519 разів

Могила

Повідомлення Falcon »

Зображення

Петро Могиила (Petru Movilă) народився у 1596 році у м. Сучава (Південна Буковина) - український політичний, церковний і освітній діяч. Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1633—1647), екзарх Константинопольського патріарха. Архімандрит Києво-Печерського монастиря.

Походив із стародавнього молдавського роду Могил. Він був третім сином Симеона Могили, молдавського князя і семигородської княжни Марґарет. Рід Могил мав родинні зв’язки з такими польськими або спольщеними магнатськими родинами, як Потоцькі, Вишневенькі, Корецькі. Вони виникли через заміжжя «Могилянок», доньок молдавського князя Єремії, та одруження синів названих родин. Брат батька Петра Могили — Юрій у 1589 р. був поставлений на митрополита Молдавського і Сучавського. Симеон Могила — батько майбутнього Київського митрополита — у 1596 р. одержав від Польської держави право польського шляхетства. Будучи польськими шляхтичами і підтримуючи тісні політичні зв’язки з Польщею, Могили мали великі маєтності на Поділлі та Київщині. Вони не тільки залишилися православними, а в особах Єремії і Симеона проявили себе великими прихильниками Української православної церкви. Могили були благодійниками Львівського ставропігійного братства. На пожертви Єремії і Симеона Могил у Львові побудовано церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці (1591). Рід Могил по жіночій лінії теж прославився своїми пожертвами для Української Православної Церкви. Донька князя Єремії Анна, незважаючи на шлюб із польським аристократом, залишилася православною, а в 1630 р. навіть стала членом Львівського ставропігійного братства.

1607 року внаслідок боротьби за владу батько хлопця загинув. Після смерті Симеона Могили та після захоплення в 1612 році Кантемиром Мурзою молдовсько-волоських володінь, княжна Марґарет разом з сином мусили покинути Молдову, переїхати на українські землі Речі Посполитої, де їх прийняли родичі — Стефан Потоцький, князі Самуїл Корецький та Михайло Вишневецький.
Початкову освіту Петро Могила здобув у Львівській братській школі, організованій 1586 року для захисту та збереження православної віри. Подальшу освіту Петро Могила здобував у європейських університетах: спочатку в Замойській академії, згодом вчився у різних навчальних закладах Голландії, Парижу. Петро Могила вільно володів грецькою, латиною, польською, досить швидко опанував богословську науку, добре знав засади католицького богослов'я. Після повернення до Речі Посполитої був одним з претендентів на молдовський трон. Його протектором був Станіслав Жолкевський. Пізніше пішов на військову службу, брав участь у Цецорській битві 1620 року та Хотинській битві 1621 року (у підрозділі Яна Кароля Ходкевича).

Протягом 1622-27 років Петро Могила перебував на послуху в одному із скитів Києво-Печерської Лаври, розташованого на території сучасного села Михайлівка-Рубежівка під Києвом. У 1625 році він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.
Після смерті 21 березня 1627 року архімандрита Печерської лаври Захарія Копистенського у грудні 1627 р. був посвячений на його посаду. Перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латиною, польською мовою, створювалася за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колегій, всього навчалося понад 100 учнів. 1632 р. Цю школу було об'єднано з Київською братською школою і дістала вона назву Києво-Могилянська колегія. Незабаром стала вищим навчальним закладом України — Києво-Могилянською академією. Щорічно у стінах академії навчалося 2 тисячі студентів, і вона стала науковим та духовним центром слов'янського світу.
8 листопада 1632 року Владислава обрали королем; зваживши на ситуацію, задовольнивши прохання православного духовенства, видавши диплом, яким гарантував православним більші права і вигоди, ніж ті, що були зазначені в «Статтях для заспокоєння руського народу». Цим документом надавали повну свободу переходу як з православ'я в унію, так і з унії у православ'я. Київський митрополит мав, як і раніше, висвячуватися від Константинопольського патріарха. Православним митрополитам повернули Луцьку єпархію, запровадили нову у Мстиславі, забороняли чинити всілякі образи православним людям. 12 березня 1633 року Владислав затвердив митрополитом Петра Могилу. Королівською грамотою Могилі віддали Києво-Софіївську церкву, зберегли за ним і Києво-Печерська архімандрію, доручили нагляд над Пустинно-Микільським монастирем. Невдовзі було отримане благословіння патріарха константинопольського (патріарх надавав новому митрополиту звання «екзарха святого константинопольського трону»).
Петро Могила своїм коштом відновив стару Церкву Спаса на Берестові, для розпису якої запросив художників з Криту, архітектора Октавіано Манчіні. Вони відновили також Трьохсвятительську і Михайлівську церкви Видубицького монастиря.
Важливою ділянкою активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Релігійні суперечки і контроверсії XVII століття вимагали чіткого і сучасного викладу основ православної віри. З цією метою у 1640 році Петро Могила скликав у Києві собор (8—18 вересня), на який запросив духовних і світських осіб, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання «Требника» (1646 р.). До церковної історії він увійшов як «Требник Петра Могили» і довгий час служив православному духовенству всієї України, а згодом і Російської імперії.

Помер Петро Могила 1 (11 січня) 1647 року, коли йому виповнилося лише п'ятдесят. На посаді митрополита він прослужив всього чотирнадцять років. 3(19) березня 1647 року тіло покійного, згідно з його волею, було перенесено й покладено у Великій церкві Києво-Печерської лаври. У 1996 році Петро Могила був першим, кого канонізували у святі Українські Православні Церкви усіх конфесій. Взагалі Петро Могила був канонізований усіма 15-ма автокефальними Церквами Вселенської Церкви (лише Російська Православна Церква канонізувала його як місцевошанованого святого, тобто святого, якого шанують лише на певній території). Петро Могила похований зліва біля головного ходу в Успенський соборі Києво-Печерської лаври. За кілька днів до смерті Петро Могила склав духовний заповіт, оголошуючи Києво-Братську колегію першою спадкоємицею свого майна. Їй він заповів 81 тисячу злотих, усе своє нерухоме майно, коштовності та бібліотеку. На той час Петро Могила мав одну з найбільших бібліотек. У ній були твори Сенеки, Горація, Цезаря, Цицерона, Макіавеллі, трактати Авіценни тощо. Поряд з богословською літературою сусідували польські хроніки, руські літописи, документальні збірники, хронографи. До його бібліотеки також ввійшли книги, які свого часу заповів Могилі Іов Борецький. Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор та укладач книг «Євангеліє учительноє» (1616), «Анфологіон» (1636), «Евхологіон» (1646) тощо.
з повагою, Євген.
предки з повітів: Буковина (Сторожинець, Кіцмань)
Галичина (Ходорів)
Волинь (Клевань)
Поділля (Кам'янець-Подільський, Оринин)
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: Могила

Повідомлення Вернер »

Дзвін (Кривий Ріг) №30 від 12.12.1941, сторінка 4
Загублені документи: пашпорт, військовий квиток та профсоюзний квиток на ім'я Могили Ф. І. вважати за недійсні.
Час плине
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Могила

Повідомлення kbg_dnepr »

Прізвище у сучасній Україні

МОГИЛА
(трансл. Mohyla, рос. Могила)
Налічує 2.273 носіїв - Київ (140), Дніпро (72), Кривий Ріг (54)

XVII–XX: прізвище МОГИЛА є серед
Київського міщанства
Репресованих

XX: прізвище МОГИЛА в інших базах:
Перша Світова Війна
Воїни УНР
Голодомор
Друга Світова Війна
Бабин Яр
Остарбайтери

Згадки прізвища МОГИЛА у козацьких реєстрах:
1756 рік – 3 особи

Карта поширення
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Могила

Повідомлення kbg_dnepr »

У книзі

Присяга Війська Запорозького Низового 1762 року / Упорядник та передмова Іван Синяк. – Чернігів : Видавець Лозовий В.М., 2015. – 240 с.
ISBN 978-617-7223-79-4

Могила Іван, козак Шкурин. к. 58
Могила Яким, козак Шкурин. к. 58

http://archeos.org.ua/wp-content/upload ... B01762.pdf
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Могила

Повідомлення D_i_V_a »

Петро Могила: освітня і богословська спадщина
12 лютого, 11:00
Релігієзнавчі студії
Автор: Петро Кралюк

Зображення

Важливу роль у релігійному й культурному житті України 30-40-их рр. XVII ст. відіграв київський митрополит Петро Могила (1596-1647).

Батьком його був валашський, а потім молдавський господар Симеон Могила. Після його смерті, що сталася в результаті зловмисного отруєння, родина переселилася на терени Західної України, де підтримувала зв’язки з місцевою аристократією, зокрема князями Вишневецькими. Наприклад, рідна сестра Петра Могили, Раїна, вийшла заміж за Михайла Вишневецького. Дитиною від цього шлюбу став добре відомий Ярема Вишневецький, який, до речі, підтримував Петра Могилу.

Могили також мали добрі стосунки з Львівським братством. Напевно, в школі цієї інституції молодий Петро Могила здобував освіту. Далі навчався за кордоном: за одними даними – у паризькій Сорбоні, за іншими – в єзуїтській колегії Ле Флеш, де ніби слухав лекції Франца Верона – учителя Рене Декарта. Можливо, він також студіював у Замойській академії, до якої, ставши церковним єрархом, часто посилав своїх вихованців. Після закінчення вищих студій Петро Могила намагається зробити військову кар’єру, деякий час служив офіцером у польському війську. Брав участь у битвах з турками під Цецорою (1620) та Хотином (1621). У 1625 р. залишив світське життя, прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі. Через два роки його обрали архимандритом цього монастиря. А після смерті Йова Борецького Петро Могила став митрополитом Київським, забезпечивши собі підтримку з боку української аристократії та владних кіл. Правда, йому довелося вести тривалу й жорстку боротьбу з Ісайєю Копинським, якого підтримувало козацтво.

Петро Могила зазнав значного впливу «латинських» традицій, був пов’язаний з елітарними верствами Речі Посполитої. Ці два чинники відіграли не останню роль у тому, що він виявив проунійні та прозахідні настрої, роблячи певні кроки в цьому плані. Саме у 1627-1628 рр. Петро Могила разом з Йовом Борецьким та Мелетієм Смотрицьким таємно готували нову унію, з’єднання православних з уніатами. Але ці унійні плани були зірвані козаками. Однак Петро Могила стає реформатором Православної Церкви в Україні та Білорусі, зробивши ставку на розвиток освіти. Українське суспільство уже дозріло до цієї реформи. Потрібно було лише енергійних людей на відповідних єрархічних становищах, які б провели її.
Освіта

Свою реформаторську діяльність П. Могила почав із організації школи при Києво-Печерській лаврі в 1631 р. Восени цього року школа розпочала роботу. Петро Могила сподівався, що вона стане дієвою інституцією і допоможе йому посилити позиції в Київській митрополії. Противники Петра Могили в особі «козацького» митрополита Ісайї Копинського та близьких до нього священнослужителів почали ширити чутки, ніби школа Петра Могили загрожує православ’ю і в ній навчаються уніати та люди неправославних поглядів. Подібні чутки сприймалися з довір’ям. Адже школа за своєю формою була латино-польською.

Проти Петра Могили піднялося Київське братство, яке спиралося на підтримку козаків. Могло дійти до кривавого конфлікту. Префект лаврської школи Сильвестр Косов навіть писав, що був час, коли професори, висповідавшись, чекали, що ними почнуть напихати шлунки дніпровських осетрів. Правда, конфлікт закінчився мирно. На початку 1632 р. Петро Могила пішов на компроміс із братством, об’єднав свою школу із школою братською. Цьому об’єднанню сприяв такий культурний діяч, як Тарасій Земка. Він став першим ректором після об’єднання цих шкіл, котрі, власне, започаткували Києво-Могилянську академію.

Це були навчальні заклади дещо різних типів. Хоча братські школи, в т. ч. й Київська, зазнали певних західних впливів, зокрема єзуїтської педагогіки, вони, в міру можливостей, зберігати православно-слов’янські традиції. Так, у листі до московського царя Михайла Федоровича від 17 січня 1626 р. київські братчики писали, що в їхній школі навчають слов’яно-руській та грецькій мовах і що вони не пили із чужих джерел «отрути західної схизми». Можливо, тут є перебільшення щодо антизахідної цнотливості братчиків, але такі заяви та їх адресат самі по собі є показовими.

Лаврська школа організовувалася як школа західного типу. Про це свідчить «Євхаристиріон…» Софонія Почаського – поетична пам’ятка, яка вийшла зі стін цього навчального закладу. Твір просякнутий античною символікою, характерною для західноєвропейських ренесансних та барочних творів. У «Євхаристиріоні…» прославляються «сім вільних мистецтв», вивчення яких практикувалося на Заході, а також теологія.

Читати далі на сайті РІЗУ
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Могила

Повідомлення D_i_V_a »

Є.Чернецький " Правобережна шляхта за російського панування"
Список православних шляхетних родів
Васильківського повіту (1812-1815рр)
стор.91
МОГИЛКИ (од. МОГИЛКА), шляхта, парафія Свято-Різдво-Богородичної церкви, с. Озерна.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Відповісти

Повернутись до “М”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 7 гостей