Мартос

Відповісти

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3179
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 107 разів
Подякували: 665 разів

Мартос

Повідомлення Вернер »

МАРТОСИ – козацько-старшинський, згодом – дворянський рід, що, згідно з родинними переказами, іде від польс. шляхтича Василя Мартоса, лохвицького козака (2-га пол. 17 ст.). Із кількох гілок роду найвідоміші лубенська та прилуцька.

Лубенська гілка походить від лохвицького сотника (1693–98) і лубенського полкового судді (1698–1706) Мартина Васильовича Мартосенка (р. н. невід. – п. бл. 1708) та його брата Павла Васильовича Мартосенка (р. н. невід. – п. 1745), лохвицького сотника (1699–1708, 1710–12) й лубенського полкового обозного (1712–37).

До цієї гілки належав відставний штаб-ротмістр Петро Іванович (1809 – р. с. невід.), знайомий Т.Шевченка, коштом якого був виданий "Кобзар" (1840), і автор мало вірогідних й ворожих до поета спогадів.російсько-японської війни 1904–1905Імовірно, представниками лубенської гілки були Олександр Григорович (1861 – р. с. невід.) – інспектор класів Суворовського кадетського корпусу (1908), генерал-лейтенант (1913), Микола Миколайович (1858–1933) – військовик, учасник a href="?termin=Rosijsko_iaponska_1904Першої світової війни, командувач 15-го армійського корпусу 2-ї армії ген. О.Самсонова (1911–14), генерал від інфантерії (1913), учасник Білого руху, начальник Держ. варти при Головнокомандуючому Збройними силами Півдня Росії (1919).

1889 за указом імп. Олександра ІІІ надвірному радникові Олександру Кіндратовичу Мартосу (1838–1894) дозволено приєднати до прізвища назву його майорату "Куликовопольський" та зватися "Мартосом Куликовопольським". 1896 маєток успадкувала внучата племінниця Олександра Кіндратовича – Зінаїда Миколаївна Живкович (1884 – р. с. невід.) – указом імп. Миколи ІІ від 1897 їй дозволено іменуватися Живкович-Мартос-Куликовопольською.

Прилуцька гілка роду йде від ічнянського сотенного отамана (1756) Петра Мартоса. Сином останньому приходився Іван Петрович (див. І.Мартос; 1754–1835), видатний скульптор-класицист, вихованець петерб. та рим. Академій мистецтв. Син скульптора – Олексій Іванович (див. О.Мартос; 1790–1842) – відомий укр. історик, автор 5-томної "Истории Малороссии".

До цього ж роду належить Іван Романович (1760–1831), кабінет-секретар графа К.Розумовського, статський радник, дир. департаменту мін-ва юстиції, приятель В.Капніста, масон (див. Масонство) та автор "Исследования банного строения, о котором повествует летописец Нестор" (1809). Його дуже цікаве листування було опубліковане О.Лазаревським в "Киевской старине" (1896, 1898) та окремо – "Частная переписка И.Р. Мартоса" (1898).

До цього роду також належав відомий громад. і політ. діяч Борис Миколайович (див. Б.Мартос; 1879–1977), міністр фінансів і голова Ради народних міністрів Української Народної Республіки (1919).

Рід М. внесений до 2-ї частини дворянської родовідної книги Харків. губернії та 6-ї частини дворянської Родовідної книги Полтав. губернії.

Зображення
Час плине
Аватар користувача
ukrgenealogy
Адміністратор
Повідомлень: 1566
З нами з: 12 лютого 2016, 23:05
Звідки: Україна
Дякував (ла): 235 разів
Подякували: 249 разів
Контактна інформація:

Re: Мартос

Повідомлення ukrgenealogy »

Мартоси - герба Осорія
Технічна підтримка з питань реєстрації, зміни імені користувача або інших питань, стосовно вашого облікового запису, здійснюється через ukrgenealogy@ukr.net
Відповісти

Повернутись до “М”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 32 гостей