Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Немирич

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 290
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 58 раз.
Подякували: 93 раз.

Немирич

Повідомлення Вернер » 08 травня 2018, 13:18

НЕМИРИЧІ – шляхетський рід герба Клямки (польс. Klamry), у 16–18 ст. – зем'яни Київського воєводства, від поч. 19 ст. – дворяни Російської імперії.
Засновником роду був дворянин господарський Іван (Івашко) Немирич, що 1514–24 згадується як чорнобильський державець. Його єдиний син Єсип (п. 1598), як і батько, починав кар'єру при великокнязівському дворі; завдяки протекції кн. В.-К.Острозького 1566 здобув уряд київ. земського судді, який обіймав до самої смерті; посол шляхти Київ. воєводства на вальні сейми 1570, 1576, 1582, власник Чернехова, Олевська, Лугин, Ушомира, Норинська та ін. маєтків на пн. Київ. воєводства. Сини Єсипа Матвій (п. бл. 1613) та Андрій (п. бл. 1607) започаткували 2 гілки роду, що за назвами гол. резиденцій іменуються, відповідно, олевською та чернехівською.
Найвідомішими представниками олевської гілки були правнук Матвія Єсиповича Олександр-Ілля (бл. 1668 – 1755) – королів. ротмістр, київ. земський підсудок 1711–20, київ. земський суддя 1720–47, та молодший син Олександра-Іллі Тадеуш – київ. підстолій 1766–85, київ. стольник 1785–86, овруцький підкоморій 1786–94, кавалер ордену св. Станіслава, учасник повстання Т.Косцюшка 1794, після придушення якого був позбавлений родових володінь, у т. ч. Олевська.
Серед представників чернехівської гілки – нащадків Андрія Єсиповича – можна виділити його сина, народженого в шлюбі з Марушою Хребтовичівною, рідною сестрою володимиро-берестейського єпископа і архімандрита Києво-Печерської лаври Мелетія Хребтовича-Богуринського – Стефана (п. 1630). Завдяки політ. активності та вмілому господарюванню в розлогих маєтках йому вдалося зробити блискучу кар'єру, зміцнити майнове становище й закласти засади могутності роду. Стефан Андрійович не раз відряджався шляхтою Київ. воєводства послом на вальні сейми (1607, 1611, 1618 та 1619), а 1609 обраний маршалком місц. сеймику. 1619 і 1620 – королів. ротмістр, 1620 і 1623 – член комісій з урегулювання "козацького питання". З 1619 – київ. підкоморій, а від 1623 – овруцький староста (обидва уряди обіймав пожиттєво). Стефан відомий як послідовник учення Фауста Социна, наймогутніший покровитель антитринітаріїв (аріан, або социніан; див. Социніанство) на Київщині. У шлюбі з Мартою Войнаровською мав 3-х доньок і 3-х синів.
Юрій Стефанович (див. Ю.Немирич; 1612–59) – вихованець аріанської академії в Ракові; під час освіт. подорожі по країнах Європи перебував на студіях у Базелі, Лейдені, Оксфорді, Кембриджі, Парижі та ін. ун-тах. Після повернення до Речі Посполитої, як і батько, обіймав уряди київ. підкоморія 1641–59 та овруцького старости 1653–59; посол київ. шляхти на вальні сейми 1632, 1637, 1638, 1639, 1641, 1648, 1650, 1652 та 1654. Під час інтервенції на територію Речі Посполитої іноз. військ 1655 перейшов на бік швед. короля Карла X Густава, а 1657 прийняв православ'я і обрав своїм протектором Б.Хмельницького, який призначив Юрія київ. полковником. Після смерті гетьмана ввійшов до найближчого оточення його наступника – І.Виговського, був автором Гадяцького договору 1658, за яким мав стати канцлером Великого князівства Руського. Брав участь у Конотопській битві 1659; загинув у серпні 1659 в сутичці з козаками, незадоволеними політикою гетьмана І.Виговського.
Рідними братами Юрія Стефановича були Владислав (п. 1653) – овруцький староста (1642–53) – та Стефан (п. 1684) – київ. чашник (1655–58), київ. хорунжий (1658–59), київ. підкоморій 1659–80. 1659 підтримав курс свого старшого брата Юрія на створення Великого князівства Руського; невдовзі після підписання Гадяцького договору 1658 був оголошений генералом артилерії нового держ. утворення. 1680 першим у родині потрапив до сенату Речі Посполитої, отримавши привілей на київ. каштелянію, від 1681 і до смерті обіймав уряд київ. воєводи. Другим і останнім сенатором у роду став онук Стефана Август (п. бл. 1775) – від 1773 поланецький каштелян, власник 4-х сіл у Сандомирському воєводстві.
1803 рід внесений до 6-ї частини Родовідної книги Київської губернії.
Представники обох гілок роду Немиричів у наші дні живуть поза межами України.
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 290
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 58 раз.
Подякували: 93 раз.

Re: Немирич

Повідомлення Вернер » 31 серпня 2018, 14:34

НЕМИРОВИЧІ-ДАНЧЕНКИ – козацько-старшинський, згодом – дворянський рід, що походить, імовірно, від козака Данила Немирича. Його син – Матвій Данилович (Данченко) (р. н. невід. – п. бл. 1710) – військовий товариш Стародубського полку. Один із синів Матвія – Пилип Матвійович Н.-Д. (р. н. невід. – п. бл. 1737) – топальський сотник (1726–35) і другий стародубський полковий осавул (1735–37), а онуки – Гнат Микитович (бл. 1685 – 1748) – шептаківський сотник (1727) і другий стародубський полковий осавул (1737–48); Григорій Микитович (бл. 1705 – до 1783) – стародубський полковий хорунжий (1738–60); Іван Микитович (р. н. невід. – п. до 1764) – мглинський сотник (1738); Федір Семенович (р. н. невід. – п. до 1735) – стародубський полковий хорунжий (1720–34). Ін. представники роду обіймали посади значкових товаришів, військ. товаришів і бунчукових товаришів Стародубського полку.

З цього роду походять Василь Іванович (1844/45 (1848/49) –1936) – письменник, журналіст і мемуарист; Володимир Іванович (1858–1943) – видатний драматург, критик, педагог, режисер і театральний діяч, один із засновників Моск. худож. театру, нар. арт. СРСР (1936), лауреат Держ. премії СРСР (1942, 1943) – та Георгій Володимирович (1889–1939) – письменник і публіцист рос. еміграції.

До іншої гілки належав Андрій Опанасович (1836 – бл. 1910) – генерал-лейтенант (1899), пом. начальника штабу Київського військового округу (1890–91), нач. 3-ї стрілкової бригади (1891–99), київ. комендант (1899 –1903).

Рід внесено до 2-ї, 3-ї та 6-ї частин Родовідних книг Черніг., Катериносл. і Тульської губерній, а герб – до 11-ї частини "Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи".
Час плине


Повернутись до Н

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: АннА, Bing [Bot], Google [Bot], Google Adsense [Bot], Vic-tor