Тютюнник
-
Онлайнcronoster
- Повідомлень: 537
- З нами з: 26 листопада 2016, 23:28
- Стать: Чоловік
- Звідки: Галицький Гуцуленд
- Дякував (ла): 117 разів
- Подякували: 997 разів
Тютюнник
Спочатку, як ведеться, був тютюн
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Коли згасне людська пам'ять й замовкнуть літописи, говоритиме каміння.
- Вернер
- Повідомлень: 3179
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 107 разів
- Подякували: 665 разів
Re: Тютюнник
Зальцбург, українаський тижневик "Промінь" №16, п'ятниця 22 квітня 1949 року
ЦЕ БУЛО В СОВЄТСЬКОМУ РАЮ...
В. СТАРИЙ
Він зрадив генерала Тютюнника
Слухаючи черговий радіо-заклик уряду Совєтської України за підписами Гречухи й Коротченка звернутий до всіх українців, що перебувають поза межами батьківщини, щоб поверталися додому, де на них чекають праця і всякі почесті, я пригадав один епізод.
Влітку 1928 р. мене познайомили в Харкові з інструктором сільсько-господарської кооперації Заярним. Кооператорів знав я багато, знали й кооператори мене, отже, нічого особливого, на перший погляд, нове знайомство мені не давало. Заярний працював у «Сільському Господарі», на вулиці 1-го травня (колись Московська) ч. 18. Був чоловічок років тридцяти, трохи нижчесереднього зросту, білявий, з застиглими, безбарвними очима, рідкими рудими бровами, мав пухлі, дівочі губи, був вайлуватий, неповороткий, завжди ніби глибоко задуманий. Припадав на одну ногу. Чи то в нього природня була вада, чи набута в бурхливому підсовстському житті — я не знав.
Зацікавило мене в Заярному те, що він був тоді не тільки «радіо-малахольний», як і більшість харківського населення і я між ним (радіо саме входило в моду), а й, як мені відрекомендували його, сам радіомайстер. Він робив радіо-апарати. Моє захоплення новим знайомством кінчилося тим, що Заярний за кілька місяців змайстрував для мене дуже незграбну на вигляд, чорну, квадратову коробку на одну радіолампу і вициганив за це з мене досить значну ціну. І я мав утіху, через причеплені до коробки навушники, інколи, крім звичайного шкварчання, почути ще й деякі музичні номери з харківської студії Всеукраїнського радіо-комітету, що містився всього за кілька кварталів від мого житла.
У процесі виготовлення Заярним радіоприймача, я мав негоду ближче до нього придивитися. Насамперед, від першої нашої зустрічі, він почав відразу звертатися до мене на «ти». Була така звичка у підсоветських людей. Але дуже скоро я став підсвідомо відчувати, що хлопець має щось на душі невисловлене, всіляко намагається звести розмову на національні українські справи, висловлюється туманними натяками, набивається — просто набивається людина! — на інтимну дружбу. Я собі пояснював це так. Заярний знав, що я причетний до літератури, і мені здавалося, що всі ті його намагання походять від звичайного бажання поділитися з людиною, яка «пише», чимось пережитим, або й цілою історією свого життя. І я старанно уникав таких розмов. Але часом спадало на думку й інше; чи не пасткою гепеупівською тхне від тебе, громадянине Заярний? Бо, як і всякий підсовєтський громадянин, я мусів бути дуже обережним. Подвійно я був обережний із Заярним ще й тому, що він же комуніст. Цю мою настороженість до нього, мабуть, він відчував, бо за всякої чергової невдачі втягти мене у відверту розмову, виразно сумнів, замовкав, нашвидку прощався, але все похвалявся:
— Ну, ось уже скоро «апарат» буде готовий — занесу, прилаштую, тоді поговоримо...
Адресу мою він знав. Але я, чимдалі більше розчаровуючися в його здібностях радіо-конструтстора, сподівався, що той час настане не скоро, і на тому заспокоювався.
Та якось одного осіннього вечора Заярний з’явився з готовим радіо-приймачем у моїй кімнаті на п’ятому поверсі харківської кам’яниці. І я примушений був стати єдиним слухачем його «сповіді», якщо можна так назвати його схвильовану розповідь про дні українського Відродження та про ролю в ньому його, сьогоднішнього кооперативного інструктора, Звярного.
Мені дуже хотілось обмежити нашу розмову обсягом досить туманних для мене нонять про катоди й аноди та про власність довгих і коротких радіо-хвиль, але Заярний, швидко вичерпавши цю тему, несподівано, ніби між іншим, сказав:
... Бачив сьогодні на Сумській Тютюнника.
ЦЕ БУЛО В СОВЄТСЬКОМУ РАЮ...
В. СТАРИЙ
Він зрадив генерала Тютюнника
Слухаючи черговий радіо-заклик уряду Совєтської України за підписами Гречухи й Коротченка звернутий до всіх українців, що перебувають поза межами батьківщини, щоб поверталися додому, де на них чекають праця і всякі почесті, я пригадав один епізод.
Влітку 1928 р. мене познайомили в Харкові з інструктором сільсько-господарської кооперації Заярним. Кооператорів знав я багато, знали й кооператори мене, отже, нічого особливого, на перший погляд, нове знайомство мені не давало. Заярний працював у «Сільському Господарі», на вулиці 1-го травня (колись Московська) ч. 18. Був чоловічок років тридцяти, трохи нижчесереднього зросту, білявий, з застиглими, безбарвними очима, рідкими рудими бровами, мав пухлі, дівочі губи, був вайлуватий, неповороткий, завжди ніби глибоко задуманий. Припадав на одну ногу. Чи то в нього природня була вада, чи набута в бурхливому підсовстському житті — я не знав.
Зацікавило мене в Заярному те, що він був тоді не тільки «радіо-малахольний», як і більшість харківського населення і я між ним (радіо саме входило в моду), а й, як мені відрекомендували його, сам радіомайстер. Він робив радіо-апарати. Моє захоплення новим знайомством кінчилося тим, що Заярний за кілька місяців змайстрував для мене дуже незграбну на вигляд, чорну, квадратову коробку на одну радіолампу і вициганив за це з мене досить значну ціну. І я мав утіху, через причеплені до коробки навушники, інколи, крім звичайного шкварчання, почути ще й деякі музичні номери з харківської студії Всеукраїнського радіо-комітету, що містився всього за кілька кварталів від мого житла.
У процесі виготовлення Заярним радіоприймача, я мав негоду ближче до нього придивитися. Насамперед, від першої нашої зустрічі, він почав відразу звертатися до мене на «ти». Була така звичка у підсоветських людей. Але дуже скоро я став підсвідомо відчувати, що хлопець має щось на душі невисловлене, всіляко намагається звести розмову на національні українські справи, висловлюється туманними натяками, набивається — просто набивається людина! — на інтимну дружбу. Я собі пояснював це так. Заярний знав, що я причетний до літератури, і мені здавалося, що всі ті його намагання походять від звичайного бажання поділитися з людиною, яка «пише», чимось пережитим, або й цілою історією свого життя. І я старанно уникав таких розмов. Але часом спадало на думку й інше; чи не пасткою гепеупівською тхне від тебе, громадянине Заярний? Бо, як і всякий підсовєтський громадянин, я мусів бути дуже обережним. Подвійно я був обережний із Заярним ще й тому, що він же комуніст. Цю мою настороженість до нього, мабуть, він відчував, бо за всякої чергової невдачі втягти мене у відверту розмову, виразно сумнів, замовкав, нашвидку прощався, але все похвалявся:
— Ну, ось уже скоро «апарат» буде готовий — занесу, прилаштую, тоді поговоримо...
Адресу мою він знав. Але я, чимдалі більше розчаровуючися в його здібностях радіо-конструтстора, сподівався, що той час настане не скоро, і на тому заспокоювався.
Та якось одного осіннього вечора Заярний з’явився з готовим радіо-приймачем у моїй кімнаті на п’ятому поверсі харківської кам’яниці. І я примушений був стати єдиним слухачем його «сповіді», якщо можна так назвати його схвильовану розповідь про дні українського Відродження та про ролю в ньому його, сьогоднішнього кооперативного інструктора, Звярного.
Мені дуже хотілось обмежити нашу розмову обсягом досить туманних для мене нонять про катоди й аноди та про власність довгих і коротких радіо-хвиль, але Заярний, швидко вичерпавши цю тему, несподівано, ніби між іншим, сказав:
... Бачив сьогодні на Сумській Тютюнника.
Час плине
- Вернер
- Повідомлень: 3179
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 107 разів
- Подякували: 665 разів
Re: Тютюнник
Харків, часопис "Вісти ВУЦВК" №242 від 27.10.1923, стор.1
Каноса отамана Тютюнника.
Розвиток революції на Україні ішов своєрідним шляхом. Визиск і насильства класів—командувачів над трудящим людом України виливався тут у форму ще і національного поневолення. І коли на півночі вибухнула революція, що одразу набрала форми класової боротьби, боротьби робітників і селян проти поміщиків і буржуазії, то на Україні вона ускладнилася національним моментом. Буржуазним і дрібнобуржуазним угрупованням удалося, на значно довший час, захопити вплив на селянські маси, ведучи іх під національно революційними гаслами. Це прекрасно використав у своіх цілях міжнародній капітал для боротьби із соціяльною революцією. У руках українських буржуазних і дрібнобуржуазних політиків, що стали слухняними маріонетками міжнароднього капіталу, українська національна революція діалектично перевернулася в націоналістичну контрреволюцію з того моменту, як іі гасла були протиставлені гаслам соціяльноі революціі.
Історія украінськоі радянської влади — це історія очунювання українського селянства від націоналізму, усвідомлення ним спільности своіх інтересів із інтересами робітництва незалежно від його національности, усвідомлення протилежности їх інтересам своєі рідноі і міжнародньоі пансько-буржуазноі зграї. У наслідкові цього історичного процесу маємо становище, при котрому єдиною українською національною і, разом з тим, класового, робітниче-селянською, державністю, є радянська влада, в той час, як недобитки украінськоі буржуазної державности, викинуті з Украіни на еміграцію, розкладаються, гниють і смердять на смітниках буржуазної Європи, одержуючи від міжнароднього капіталу утримання і обіцянки використати їх сили для обдурювання і придушування українського трудового народу в той момент, коли для цього створилась-би відповідна обстановка.
Але цієї обстановки, умов, при котрих міжнародній капітал міг-би використати сили своіх наймитів для боротьби з радянською владою, нема. Спроби авантюр і повстань проти радянської влади, організовані, при найближчій участи штабів світовоі реакції, на Україні провалилися. Це поставило, перед українською жовто-блакитною еміграцією, питання про перегляд своіх позицій. Всі ті, для кого національно-визвольна боротьба була не лише гаслом, що прикривало класові, буржуазнопанські апетіти, почали, по одинці і групами, еволюціонувати в бік визнання радянської влади з того моменту, як для них ставало ясним, що політика радянської влади в національному питанні, направлена на розвиток сил, раніше гноблених, недержавних націй.
Останні роки дали нам низку ілюстрацій зміни настрою в лавах жовто-блакитноі еміграції. Яле чи не самою яскравою ілюстрацією буде визнання радянської влади і прохання дозвілу на поворот на Україну групи активної еміграціі на чолі із отаманом Тютюнником. Цей останній був одною з тих фигур, на котру, з надією, ввертала очі вся розбита жовтоблакить. Про його антирадянську активну діяльність складалися цілі легенди. У військових і партизанських колах українських націоналістів користувався він популярністю, що затьмарювала популярність «самого» Симона Петлюри. І от цей Тютюнник, що протягом кількох років активно провадив боротьбу проти рядянськоі влади, що був одним із найзапекліших іі ворогів, зараз, із цілою групою своїх прихильників, йдуть до «Каноси», віддають себе в роспорядження радянської влади УСРР, визнаючи іі єдиною, дійсною, законною українською владою і пориваючи з своїм минулим, вільних чи не вільних, наймитів французького, польського, румунського капіталу.
Як бачимо із заяв, прийшли вони до такого рішення шляхом досвіду, а не теоретичних міркувань. На власні очі, після спроб працювати серед українського селянства під гаслами жовтоблакитноі контр-революціі, побачили ці затяті вороги радянської влади, що вона твердо стоіть на ногах, спираючись на підтримку мас найширшого робітниче-селянського суспільства і що боротьба проти нєі є актом зради по відношенню до Украіни. Це примусило Тютюнника і групу його однодумців прийти до радянської влади з словами каяття, як доказ своєі щирости, представивши в іі руки багатющий матеріял про лицемірну політику тих, з наших сусідів, що підписами на умовах запевняли своє «добросусідське» відношення. Є це ще одним доказом, ще одною ілюстрацією того, що в боротьбі двох сил —реакції і революції, остання міцнішає і іде до перемоги, тоді, як капітал губить своіх прихильників і наймитів, розкладаючись і ідучи до загибелі.
Каноса отамана Тютюнника.
Розвиток революції на Україні ішов своєрідним шляхом. Визиск і насильства класів—командувачів над трудящим людом України виливався тут у форму ще і національного поневолення. І коли на півночі вибухнула революція, що одразу набрала форми класової боротьби, боротьби робітників і селян проти поміщиків і буржуазії, то на Україні вона ускладнилася національним моментом. Буржуазним і дрібнобуржуазним угрупованням удалося, на значно довший час, захопити вплив на селянські маси, ведучи іх під національно революційними гаслами. Це прекрасно використав у своіх цілях міжнародній капітал для боротьби із соціяльною революцією. У руках українських буржуазних і дрібнобуржуазних політиків, що стали слухняними маріонетками міжнароднього капіталу, українська національна революція діалектично перевернулася в націоналістичну контрреволюцію з того моменту, як іі гасла були протиставлені гаслам соціяльноі революціі.
Історія украінськоі радянської влади — це історія очунювання українського селянства від націоналізму, усвідомлення ним спільности своіх інтересів із інтересами робітництва незалежно від його національности, усвідомлення протилежности їх інтересам своєі рідноі і міжнародньоі пансько-буржуазноі зграї. У наслідкові цього історичного процесу маємо становище, при котрому єдиною українською національною і, разом з тим, класового, робітниче-селянською, державністю, є радянська влада, в той час, як недобитки украінськоі буржуазної державности, викинуті з Украіни на еміграцію, розкладаються, гниють і смердять на смітниках буржуазної Європи, одержуючи від міжнароднього капіталу утримання і обіцянки використати їх сили для обдурювання і придушування українського трудового народу в той момент, коли для цього створилась-би відповідна обстановка.
Але цієї обстановки, умов, при котрих міжнародній капітал міг-би використати сили своіх наймитів для боротьби з радянською владою, нема. Спроби авантюр і повстань проти радянської влади, організовані, при найближчій участи штабів світовоі реакції, на Україні провалилися. Це поставило, перед українською жовто-блакитною еміграцією, питання про перегляд своіх позицій. Всі ті, для кого національно-визвольна боротьба була не лише гаслом, що прикривало класові, буржуазнопанські апетіти, почали, по одинці і групами, еволюціонувати в бік визнання радянської влади з того моменту, як для них ставало ясним, що політика радянської влади в національному питанні, направлена на розвиток сил, раніше гноблених, недержавних націй.
Останні роки дали нам низку ілюстрацій зміни настрою в лавах жовто-блакитноі еміграції. Яле чи не самою яскравою ілюстрацією буде визнання радянської влади і прохання дозвілу на поворот на Україну групи активної еміграціі на чолі із отаманом Тютюнником. Цей останній був одною з тих фигур, на котру, з надією, ввертала очі вся розбита жовтоблакить. Про його антирадянську активну діяльність складалися цілі легенди. У військових і партизанських колах українських націоналістів користувався він популярністю, що затьмарювала популярність «самого» Симона Петлюри. І от цей Тютюнник, що протягом кількох років активно провадив боротьбу проти рядянськоі влади, що був одним із найзапекліших іі ворогів, зараз, із цілою групою своїх прихильників, йдуть до «Каноси», віддають себе в роспорядження радянської влади УСРР, визнаючи іі єдиною, дійсною, законною українською владою і пориваючи з своїм минулим, вільних чи не вільних, наймитів французького, польського, румунського капіталу.
Як бачимо із заяв, прийшли вони до такого рішення шляхом досвіду, а не теоретичних міркувань. На власні очі, після спроб працювати серед українського селянства під гаслами жовтоблакитноі контр-революціі, побачили ці затяті вороги радянської влади, що вона твердо стоіть на ногах, спираючись на підтримку мас найширшого робітниче-селянського суспільства і що боротьба проти нєі є актом зради по відношенню до Украіни. Це примусило Тютюнника і групу його однодумців прийти до радянської влади з словами каяття, як доказ своєі щирости, представивши в іі руки багатющий матеріял про лицемірну політику тих, з наших сусідів, що підписами на умовах запевняли своє «добросусідське» відношення. Є це ще одним доказом, ще одною ілюстрацією того, що в боротьбі двох сил —реакції і революції, остання міцнішає і іде до перемоги, тоді, як капітал губить своіх прихильників і наймитів, розкладаючись і ідучи до загибелі.
Час плине
- Вернер
- Повідомлень: 3179
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 107 разів
- Подякували: 665 разів
Re: Тютюнник
Львів, часопис "Діло" №134 від 19.06.1929, сторінка 3
Тютюнник розстріляний?
Варшавські часописи повідомляють, будьто би з Харкова прийшла вістка про розстріляння на приказ більшовицького уряду отамана Тютюнника. Його арештували ще з 8 товаришами і розстріляли під замітом, що веде протибільшовицьку акцію
Тютюнник розстріляний?
Варшавські часописи повідомляють, будьто би з Харкова прийшла вістка про розстріляння на приказ більшовицького уряду отамана Тютюнника. Його арештували ще з 8 товаришами і розстріляли під замітом, що веде протибільшовицьку акцію
Час плине
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6279 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Тютюнник
Зустрівся запис 1785 року, Півні. Люди, як батьки дитини, так і куми, не місцеві. Прізвище хрещеного звучить якось дивно і прийшло мені у голову, що це може бути Тютюнник :
...Воспреемники биша Сидор Тутумик и Катерина сторожиха...
...Воспреемники биша Сидор Тутумик и Катерина сторожиха...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: Тютюнник
Файзулін Ярослав. Невідомі спогади генерал-хорунжого армії УНР Юрія Тютюнника . . . 290
УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЗБІРНИК 2011 (Ви ... view-paper[/url]
УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЗБІРНИК 2011 (Ви ... view-paper[/url]
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
-
ОнлайнMiyRodovid
- Повідомлень: 2055
- З нами з: 05 березня 2023, 19:34
- Стать: Жінка
- Звідки: Харків
- Дякував (ла): 598 разів
- Подякували: 442 рази
- Контактна інформація:
Re: Тютюнник
Тютюнык Арсений Филиппов
Тютюнык Емельян Филиппов
Тютюнык Козьма Филиппов
Тютюнык Павел Никитов
(сл. Деркачи 1908 рік, домовласники)
Тютюнык Емельян Филиппов
Тютюнык Козьма Филиппов
Тютюнык Павел Никитов
(сл. Деркачи 1908 рік, домовласники)
Скорбач, Лобойко, Вакуленко, Свечкарь, Федоренко, Чепеленко, Филатов, Серой, Ломака (Козача Лопань, Цупівка, Татарка, Дементіївка, сл. Борисовка, хутор Красный, Наумовка).
Узких, Фёдоровы, Зыряновы, Долидёнок (Забоевка, Новосибирская обл. д. Пьянкова, Екатеринбургский уезд)
Дайлидёнок, Розвадовские, Роговские, Демьянчик (д.Хотиловцы, Дисненский уезд, Виленская губерния)
Узких, Фёдоровы, Зыряновы, Долидёнок (Забоевка, Новосибирская обл. д. Пьянкова, Екатеринбургский уезд)
Дайлидёнок, Розвадовские, Роговские, Демьянчик (д.Хотиловцы, Дисненский уезд, Виленская губерния)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 17 гостей