Феденко, Феденьків, Федоренко

Відповісти

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
1
100%
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 1

Аватар користувача
Vitaly Savitar
Повідомлень: 988
З нами з: 16 лютого 2016, 23:42
Дякував (ла): 17 разів
Подякували: 217 разів
Контактна інформація:

Феденко, Феденьків, Федоренко

Повідомлення Vitaly Savitar »

Походить від особового імені Федір, що з грецької мови перекладається як божий дар (від слів Феос - бог та дорон - дарунок).
Український хостинг для веб-сайтів на потужних VPS/VDS серверах в Європі --> https://kr-labs.com.ua/service/web-hosting/
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3179
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 107 разів
Подякували: 665 разів

Re: Феденко, Феденьків, Федоренко

Повідомлення Вернер »

ФЕДЕНКО Панас (Опанас) Васильович (13.12.1893—10.09.1981) — політ. діяч, історик, публіцист. Професор. Народився на хуторі біля с. Веселі Терни (нині у складі м. Кривий Ріг). Закінчив історико-філол. ф-т Петерб. (Петрогр.) ун-ту (1917). Учасник Петерб. (Петрогр.) укр. студентської громади; із 1915 — член Української соціал-демократичної робітничої партії, із 1919 входив до ЦК УСДРП. Студентом розпочав газетярську діяльність, співпрацював з місячником "Украинская жизнь", редагував двотижневик "Наше життя". Активний учасник революц. подій лютого 1917 в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург). У червні 1917 повернувся в Україну. У серпні 1917 сел. з’їздом Верхньодніпровського повіту обраний до Української Центральної Ради. Активно працював в УЦР до гетьманського перевороту 1918. У січні 1919 обраний делегатом 6-го з’їзду УСДРП (10—12 січня 1919) та Трудового конгресу України. Був редактором резолюцій конгресу, покладених в основу "Закону про владу" (затверджений 28 січня 1919), і Універсалу Трудового конгресу України. Співредактор "Робітничої газети" (1919). Член уряду УНР, заст. міністра інформації в уряді І.П.Мазепи. Як політ. референт брав участь у Першому Зимовому поході Армії УНР 1919—1920. Із грудня 1920 — в еміграції, жив у Румунії, Львові, Берліні (Німеччина). 1923—45 мешкав у Празі (нині столиця Чехії). Співпрацював у Соціалістичному Інтернаціоналі, був членом Виконавчого к-ту Соцінтерну від УСДРП. 5 січня 1929 у Празі на зборах представників укр. еміграції був обраний секретарем управи щойно створеного К-ту допомоги голодним України, що мав збирати гроші та харчі й надсилати їх до уражених голодом районів Півдня України.
20 жовтня 1930 як член Центрального виконавчого к-ту укр. емігрантських орг-цій у Чехо-Словац. Республіці підписав звернення до громадськості й урядів світ. держав ("Апель до культурного світу") із закликом засудити терористичні дії польс. влади на західноукр. землях і захистити місц. укр. населення (докладніше див. Пацифікація). У листопаді 1930 в органі Соціаліст. Інтернаціоналу "International Information", що видавався в Цюриху (Швейцарія), заходами Ф. (тоді члена Виконкому Соцінтерну) були надруковані матеріали Укр. протестаційного к-ту з приводу польс. "пацифікації" Зх. України. У лютому 1931 антиукр. дії польс. уряду рішуче засудив у виступі на засіданні Виконкому Соцінтерну. Як учасник міжнар. соціаліст. конференції в Парижі (Франція) в серпні 1933 оприлюднив факти Голодомору 1932—1933 років в УСРР, влаштованого рос. більшовицьким режимом в Україні.
Першою спільною акцією укр. закордонних соціалістів стала оприлюднена в січні 1934 спільна заява про становище в Україні. Крім Н.Григоріїва, М.Скидана, І.Мазепи й Ф., звернення підписали І.Макух та М.Стахів — від імені Української соціалістично-радикальної партії, Л.Ганкевич та І.Квасниця — від імені Української соціал-демократичної партії. У документі викривалися злочини сталінського режиму в Україні, де, наголошувалося в заяві, моск. диктатура спричинила голодну смерть мільйонів людей, скасовує укр. школи, вид-ва, руйнує наук. й просвітні установи, переслідує і нищить укр. культ. працівників, "послідовно відновлює стару, дореволюційну політику русифікації".
У листопаді 1934 Ф. та І.Мазепа від імені закордонних укр. соціал-демократів листовно звернулися до Виконкому Соцінтерну, наголосивши, що "кожна співпраця Соціялістичного інтернаціоналу з Комінтерном, як знаряддям російської державної політики, без передумови — відновлення демократії та свободи поневолених народів СССР, — означала б капітуляцію... перед московською комуністичною диктатурою". Аналогічна думка проводилася й у "Меморандумі УСДРП про небезпеку війни з 24 лютого 1936 р." Засуджуючи сталінську диктатуру, укр. соціал-демократи водночас акцентували увагу й на загрозі укр. народу від ін. "ближчих і дальших імперіялістичних сусідів", насамперед нацистської Німеччини, висунувши гасло боротьби "за вільне демократичне самовизначення проти всіх чужих сил, що тепер панують або хотять запанувати над українським народом".
У листопаді 1936 серед ін. еміграційних політиків підписав протестаційну "Декларацію українських політичних партій в справі проекту нової конституції СССР".
Працював доцентом, професором історії України в Українському високому педагогічному інституті (із 1926) та Українському вільному університеті в Празі (із 1934). Захистив докторат на філос. ф-ті УВУ (1934). Один з авторів "Української загальної енциклопедії". 1945—51 жив у різних містах Німеччини, 1951—59 — у Лондоні (Велика Британія), із 1959 — у Мюнхені (ФРН). Співпрацював з Інститутом з вивчення СРСР у Мюнхені, був редактором і співробітником низки укр. періодичних видань у діаспорі, зокрема друкувався в "Українському історику". Автор численних статей, нарисів, наук. досліджень, публіцистичних і худож. творів. Своїми наук. працями долучився до розвитку укр. політології. Серед праць: "З дипломатичної діяльності Данила Грека" (1929), "Політичні плани Я.Коменського та Україна" (1932), "Історія соціальної та політичної боротьби в Україні" (1935), "Українське національне відродження в ХХ ст." (1936), "Nationalitatenfrage in der Sovietunion" (1937), "Ukraine: Her Struggle for Freedom" (1951), "Соціалізм давній і новочасний" (1968) та ін. Автор істор. повістей з козац. доби: "Гомоніла Україна..: Епопея з доби Б.Хмельницького" (1942), "Гетьманів кум" (1943), "Несмертельна слава" (1953, під псевд. В.Тирса), "Amor Patrae" (1962).
Помер у м. Мюнхен.
Час плине
Аватар користувача
Umay
Повідомлень: 687
З нами з: 05 листопада 2020, 12:41
Стать: Жінка
Дякував (ла): 8 разів
Подякували: 124 рази

Re: Феденко, Феденьків, Федоренко

Повідомлення Umay »

Запис про шлюб №26. Київська губернія, Канівський повіт, селище Медвин.
5 липня 1881 рік.
Звенигородского уезда селеня Почапинец крестьянин собственник Гавриил Василиев Федоренко, православного вероисповедания, вторым браком, 58 р.
Невеста жителька селения Медвина крестьянка собственница Марина Михайлова Ковальская, православного вероисповедания, вторым браком, 43 р.

Зображення
с. Теси, Новокостянтинівка Хмельницької області (Климчук) .
Крандинці, Шупики Богуславського району (Канівський повіт) Київська губернія (Корнієнко, Рак, (Раченко), Бибік, Василенко, Кононенко, Момотенко, Бондаренко)
с. Юхни (Старінченко (Старинець), Яременко).
Відповісти

Повернутись до “Ф”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 16 гостей