Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Ханенко

Аватар користувача
 
Повідомлень: 62
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Подякував (-ла): 17 раз.
Подякували: 11 раз.

Ханенко

Повідомлення Вернер » 27 липня 2017, 12:16

ХАНЕНКИ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, заснований, згідно з родинною легендою, запорожцем Стефаном Ханенком (кін. 16 — поч. 17 ст.).
Один з його синів — Михайло Степанович (Стефанович; див. М.Ханенко; поч. 1620-х рр. — п. 1680), гетьман Правобережної України, а інший — Лаврентій Стефанович (р. н. невід. — п. після 1674) — служив у Війську Запорозькому, 1661 отримав шляхетство Речі Посполитої, 1674 перейшов "під Російську державу".
Від синів Лаврентія — Данила Лаврентійовича (р. н. невід. — п. 1697), наказного лубенського полковника (1695), учасника російсько-турецької війни 1686—1700, який загинув при облозі Казікермена (нині м. Берислав), та Федора Лаврентійовича (р. н. невід. — п. бл. 1744), козелецького сотника (1705), київ. полкового осавула (1709—22) та обозного (1722—37) — беруть початок дві гілки роду. Молодша швидко здрібніла та занепала. До неї належали: Михайло Осипович (1782—1839), письменник, учений, педагог, канд. фізико-мат. наук (1809), магістр вільних наук (1811), професор давніх мов і рос. словесності Демидовського уч-ща (із 1834 — ліцею) в Ярославлі (нині місто в РФ; 1812—39), автор праць з історії, літератури, мовознавства; Олександр Гнатович (бл. 1770 — р. с. невід.), автор поезій, надрукованих в альманасі "Приятное и полезное препровождение времени" (із 1799 — "Иппокрена").
До старшої ж гілки належав Микола Данилович (1693—1760), відомий політ. і держ. діяч, мемуарист, стародубський полковий суддя (1727—38) та обозний (1738), генеральний бунчужний (1738—40) і генеральний хорунжий (1741—60), член Генерального військового суду (із 1740), учасник російсько-турецької війни 1735—1739, учасник депутації до Санкт-Петербурга з приводу відновлення гетьманства (1723), за що разом з П.Полуботком був ув’язнений; його листування із сином Василем ("Черниговские губернские ведомости", 1852; частково) та щоденники (опубліковані О.Бодянським — в "Чтениях в Обществе истории и древностей российских при Московском университете", 1858 г., кн. 1; О.Лазаревським — в "Киевской старине", 1884, додаток, № 3—6, 8—11, 1885, № 3—7, 9—12, 1886, № 1, 4, 5, 7—12; А.Титовим — в "Киевской старине", 1896, т. 54, № 8—9) є цінним джерелом до історії України.
Онук Миколи Даниловича — Олександр Іванович (бл. 1776 — 1830), дипломат, секретар російського посольства в Лондоні (Велика Британія; 1800 — імовірно, 1801), статський радник, член українського автономістського гуртка (1780—90), правнуки — Олександр Іванович (1816—95), громад. і культ. діяч, історик, бібліофіл, суразький повітовий предводитель дворянства (1846—49), керуючий держ. маєтностями Чернігівської губернії (1849—58), член Черніг. губернського к-ту для поліпшення становища селян (із 1858) та діяч селянської реформи 1861, дійсний статський радник, автор праць "Исторический очерк межевых учреждений в Малороссии" (Чернігів, 1870), "Историческое описание некоторых местностей Черниговской губернии" (Чернігів, 1887) та ін.; Михайло Іванович (1818—52), новгород-сіверський повітовий предводитель дворянства (1845), почесний попечитель Новгород-Сіверської г-зії, автор праць з екон. розвитку Чернігівщини, знавець укр. старовини, приятель О.Бодянського, якому надавав матеріали з родинного архіву, праправнук — Богдан Іванович (див. Б. і В. Ханенки; 1849—1917), колекціонер укр. старовини і творів мистецтва, археолог, меценат.
Рід внесений до 2-ї, 3-ї та 6-ї частин Родовідної книги Черніг. губернії.
Гуржій О.І., Томазов В.В.

Повернутись до Х

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей