Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Яблоновський

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
1
100%
 
Всього голосів : 1

Аватар користувача
 
Повідомлень: 240
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Подякував (-ла): 49 раз.
Подякували: 54 раз.

Яблоновський

Повідомлення Вернер » 26 травня 2018, 22:30

ЯБЛОНОВСЬКІ — два польські шляхетські роди, які проживали на укр. землях та відігравали значну роль в історії Речі Посполитої.
Більш відомий з них походить з Яблонова у Мазовецькій землі (нині с. Яблоново Вармінсько-Мазурського воєводства, Польща). Засновником його є коронний ротмістр Павло Яблоновський (поч. 16 ст.). Цей рід був приписаний до герба "Прус III". Онук Павла — королів. ротмістр Матвій (р. н. невід — п. 1619) — оселився в Галичині, звідки його нащадки перебралися на Волинь та Брацлавщину. Син Матвія — великий мечник коронний Ян-Станіслав (р. н. невід. — п. 1647) — був 1637—40 маршалком вального сейму, а онук — Станіслав-Ян (див. С.-Я.Яблоновський; 1634—1702), відомий польс. полководець, гетьман великий коронний. Серед синів гетьмана найбільш відомий Ян-Станіслав (1669—1731), впливовий політ. діяч, великий хорунжий коронний (із 1687), воєвода волинський (із 1695) та руський (із 1697), великий канцлер коронний (1706—09), письменник, автор збірки байок і політ. трактатів, належав до найближчого кола польс. короля Яна III Собєського, якому доводився родичем по дружині — Жанні-Марі де Бетюн, згодом підтримував свого племінника — короля Станіслава-Богуслава Лещинського та перебував в опозиції до його суперника Августа II Фридерика Веттіна, за що був ув’язнений 1713—16 у замку Кьонігштайн (Саксонія). 19 квітня 1744 три сини Яна-Станіслава — Станіслав-Вінцентій (1692—1754), староста білоцерківський (із 1722), меджижецький (із 1731), воєвода равський (із 1735), відомий польс. поет; Ян-Каетан (1699—1764), староста чигиринський (із 1722), воєвода брацлавський (із 1754), та Дімітріуш-Іполит (1706—88), а також племінник — Юзеф-Олександр (1712—77), дипломат, великий стольник литовський (із 1744) та воєвода новогрудський (1755—72), — отримали за грамотою імператора Карла VII Альбрехта Віттельсбаха титул князя Священної Римської імперії. Юзеф-Олександр уславився також як історик, бібліограф, геральдист, генеалог, письменник, перекладач і меценат. 1768 він заснував у Лейпцизі (Саксонія), де мешкав останні роки життя, Наук. т-во Яблоновських (Societas Jablonoviana), якому пожертвував значний капітал для премій за кращі наук. праці. Від Станіслава-Вінцентія та Дімітріуша-Іполита походять дві осн. гілки роду — старша (російська) та молодша (австрійська). До старшої гілки належать син Станіслава-Вінцентія — Антоній-Барнаба (1732—99), староста меджижецький (із 1764) та чигиринський (із 1780), маршалок Коронного трибуналу (1760), познанський воєвода (із 1760), краківський каштелян (із 1782), активний діяч Барської конфедерації та її посол до Відня (1772); онуки — Станіслав-Павло (1762—1822), генерал-майор коронних військ (1783), шеф пішої королів. гвардії ВКЛ, посол Речі Посполитої в Берліні (Пруссія; 1790—95), сенатор-каштелян Варшавського князівства (1808—15), сенатор-воєвода Царства Польського (1815—22), почесний член Варшавського т-ва друзів науки (1811—22), та Максиміліан-Петро-Казимеж (Максиміліан Антонович; 1785—1846), сенатор-каштелян (1820—25) та сенатор-воєвода (1825—31) Царства Польського, таємний радник (1831) і сенатор Рос. імперії (1831—46), обер-гофмейстер імператорського двору (1832), голова Герольдії Царства Польського (1835—46); правнуки — Антоній (Антоній Станіславович; 1793—1855), камергер та віце-референтарій Царства Польського, член польс. таємних т-в, 1821 — член Центр. к-ту Патріотичного т-ва (див. Патріотичне товариство), його делегат у Київській та Подільсько-Волинських провінціях, підтримував зв’язок з декабристськими орг-ціями (див. Декабристів рух), 1826 заарештований, після щиросердного каяття засуджений до заслання в Саратов (нині місто в РФ), та Станіслав (Станіслав Станіславович; 1799—1878), поручик польс. війська, учасник польського повстання 1830—1831, після поразки якого емігрував до Європи. Рішенням Держ. ради Рос. імперії від 29 березня 1844 представники старшої гілки роду підтверджені у князівській гідності Рос. імперії. Ця гілка згасла, очевидно, наприкінці 19 ст.

З молодшої гілки найбільш відомі онук Дімітріуша-Іполита — Людвік (1784—1868), австрійс. дипломат та держ. діяч, таємний радник, та правнуки: Кароль (1807—85), камергер австрійс. двору, таємний радник (1863), довічний член палати панів, Фелікс (1808—57), генерал-фельдмаршал-лейтенант австрійс. армії, Маврикій (1809—68), камергер, полковник австрійс. армії. 14 листопада 1820 представники молодшої гілки роду були підтверджені у князівській гідності Австрійс. імперії. Ця гілка проіснувала до кінця 20 ст., коли згасла через відсутність представників чол. статі.

Поряд із князівським відгалуженням роду в Галичині проживали і представники нетитулованої гілки. До неї належать: Владислав (1841—94), лікар, етнограф, учасник польського повстання 1863—1864, після поразки якого емігрував до Османської імперії, де служив у війську; його рідний брат — польс. історик, етнограф, мандрівник Олександр-Валеріан (див. О.-В.Яблоновський; 1829—1913); та племінник — Владислав (1865—1956), польс. літ. критик, новеліст, політ. діяч.

Ін. рід походить з Яблонова в Нурській землі та сягає початку 15 ст. Рід користувався гербом "Гржимала". Представники цього роду також були пов’язані з укр. землями. Засновником графської гілки роду був Рох-Міхал (1712—80), вішліцький каштелян, корсунський староста, маршалок Коронного трибуналу, власник маєтків у Галичині, прибічник звільнення селян та член Барської конфедерації. Титул графа Королівства Ґаліції та Лодомерії був наданий йому 2 січня 1779 імп. Марією-Терезією Габсбург. З нетитулованої гілки цього ж роду походив Людвік (1810—87), поет, учасник польс. повстання 1830—31, член організації карбонаріїв у Галичині, автор цікавих спогадів про Галичину серед. 19 ст.
Томазов В.В.
Час плине

Повернутись до Я

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: АннА, Bing [Bot], D_i_V_a, Falcon, Google [Bot], Google Adsense [Bot], Google Feedfetcher, sergm, SNIGURIVNA, ukrgenealogy