Антоні́ни, смт, Красилівський р-н, Хмельницька обл
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Антоні́ни, смт, Красилівський р-н, Хмельницька обл
АНТОНІНИ (до 2-ї пол. 18 ст. – с. Голодьки) – с-ще міськ. типу Красилівського р-ну Хмельницької обл. Розташов. на р. Ікопоть (прит. Случі, бас. Дніпра), за 8 км від залізничної ст. Антоніни.
Перша писемна згадка належить до 2-ї пол. 14 ст. 1539 пограбоване і спалене татарами.
Від 1770 – сучасна назва на честь дружини власника села з князівського роду Сангушки.
Райцентр 1923–62.
В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 були окуповані гітлерівцями від 7 липня 1941 по 5 берез. 1944.
На тер. Антонінив є комплекс споруд садиби 2-ї пол. 18 ст. (архіт. Ф.Арво), парк-пам'ятка садово-паркового мист-ва (19 ст.) – один із кращих заповідників в Україні цінних порід дерев (з 1960 – під охороною д-ви).
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Антоні́ни, смт, Красилівський р-н, Хмельницька обл
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Антоніни — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Ікопоті, за 26 км від районного центру і 9 км від залізничної станції Антоніни. Населення 3725 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Закриниччя, Рублянка.
Перші згадки про село, яке до другої половини XVIII ст. називалося Голодьками, зустрічаються в історичних документах другої половини XIV ст. В ті часи село перебувало у власності великих феодалів Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків, Потоцьких та інших. Протягом XIV—XVII ст. ця місцевість дуже терпіла від численних спустошливих набігів кримських татар і турків. Зазнали лиха і Голодьки. Так, 1593 року татари пограбували та спалили село. Близько 1770 року новий орендар Голодьків, родич Сангушків, перейменував село на Антоніни за ім’ям своєї дружини.
Возз’єднання українських земель у складі Російської імперії мало велике прогресивне значення для загальнополітичного, економічного та культурного розвитку
краю, але становище селянства мало що змінилося. З 1797 року Антоніни входили до складу Волинської губернії.
Працею кріпаків у 1812 році князь Сангушко побудував у Антонінах кам’яний, дивовижної краси палац. Основним заняттям населення і головним напрямком феодального господарства в першій половині XIX ст. залишалося землеробство. Певного розвитку набули промисли, особливо ткацтво. З 1823 року в Антонінах діяла кріпосна мануфактура для виробництва сукна, засновано конезавод, а 1845 року неподалік від села почала діяти цукроварня, яка незабаром стала власністю графа Потоцького.
Під час проведення селянської реформи 1861 року поміщиця Антонін виділила для викупу селянам гірші, здебільшого непридатні для господарського використання землі. Тяглі двори одержали по 9 десятин польової землі, піші — по 4,5 десятини. За передані у володіння польову і присадибну землі 147 селянських дворів містечка у відповідності із законом від ЗО липня 1863 року повинні були сплатити казні 41,1 тис. крб. сріблом.
У післяреформений період, з розвитком капіталістичних відносин у сільському господарстві, прискорилося класове розшарування селянства, зросла категорія безземельних і малоземельних селян. 1910 року 273 селянські господарства, в яких проживало 1531 чоловік, мали 843 десятини землі, з них 60 заможних дворів володіли такою ж площею орної землі, як 213 середняцьких і бідняцьких. 63 господарства бідноти володіли наділами менше 1 десятини, 46 — не мали ні робочої, ні продуктивної худоби. Низькою була культура і техніка землеробства. Значна частина селянських господарств орала землю сохами. В містечку налічувалося 11 залізних і 77 дерев’яних з залізними частинами плугів, 29 віялок; сівалок, жаток і молотарок селяни не мали.
Антоніни — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Ікопоті, за 26 км від районного центру і 9 км від залізничної станції Антоніни. Населення 3725 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Закриниччя, Рублянка.
Перші згадки про село, яке до другої половини XVIII ст. називалося Голодьками, зустрічаються в історичних документах другої половини XIV ст. В ті часи село перебувало у власності великих феодалів Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків, Потоцьких та інших. Протягом XIV—XVII ст. ця місцевість дуже терпіла від численних спустошливих набігів кримських татар і турків. Зазнали лиха і Голодьки. Так, 1593 року татари пограбували та спалили село. Близько 1770 року новий орендар Голодьків, родич Сангушків, перейменував село на Антоніни за ім’ям своєї дружини.
Возз’єднання українських земель у складі Російської імперії мало велике прогресивне значення для загальнополітичного, економічного та культурного розвитку
краю, але становище селянства мало що змінилося. З 1797 року Антоніни входили до складу Волинської губернії.
Працею кріпаків у 1812 році князь Сангушко побудував у Антонінах кам’яний, дивовижної краси палац. Основним заняттям населення і головним напрямком феодального господарства в першій половині XIX ст. залишалося землеробство. Певного розвитку набули промисли, особливо ткацтво. З 1823 року в Антонінах діяла кріпосна мануфактура для виробництва сукна, засновано конезавод, а 1845 року неподалік від села почала діяти цукроварня, яка незабаром стала власністю графа Потоцького.
Під час проведення селянської реформи 1861 року поміщиця Антонін виділила для викупу селянам гірші, здебільшого непридатні для господарського використання землі. Тяглі двори одержали по 9 десятин польової землі, піші — по 4,5 десятини. За передані у володіння польову і присадибну землі 147 селянських дворів містечка у відповідності із законом від ЗО липня 1863 року повинні були сплатити казні 41,1 тис. крб. сріблом.
У післяреформений період, з розвитком капіталістичних відносин у сільському господарстві, прискорилося класове розшарування селянства, зросла категорія безземельних і малоземельних селян. 1910 року 273 селянські господарства, в яких проживало 1531 чоловік, мали 843 десятини землі, з них 60 заможних дворів володіли такою ж площею орної землі, як 213 середняцьких і бідняцьких. 63 господарства бідноти володіли наділами менше 1 десятини, 46 — не мали ні робочої, ні продуктивної худоби. Низькою була культура і техніка землеробства. Значна частина селянських господарств орала землю сохами. В містечку налічувалося 11 залізних і 77 дерев’яних з залізними частинами плугів, 29 віялок; сівалок, жаток і молотарок селяни не мали.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Антоні́ни, смт, Красилівський р-н, Хмельницька обл
Частина ІІ
У самостійну господарську одиницю в 1930 році виділилося з племгоспу рибне господарство. Тут виведено цінну породу риби — антонінського дзеркального коропа. Продукція рибгоспу вивозилася до багатьох міст країни та експортувалася за кордон. У передвоєнні роки вилов риби доведено до 1,5 тис. цнт на рік.
Розширювалося виробництво, зростала продуктивність праці на цукрозаводі. Рівня 1913 року досягнуто у 1924 році. Щодоби підприємство переробляло 6,5 тис. цнт цукрових буряків. Валовий випуск продукції в 1939 році становив 78 тис. цнт, наступного — вже 136,5 тисячі. Напередодні війни в Антонінах діяли електростанція,, багатогалузева промислова артіль «Стахановець», яка 1940 року випустила продукції на 77 тис. крб., а також пекарня, завод безалкогольних напоїв.
В Антонінах 1939 року проживало 3229 чоловік. Провадилися заходи щодо благоустрою. Лише в 1939 році з цією метою було асигновано 25 тис. карбованців.
Помітні зміни відбулися у медичному обслуговуванні населення. Напередодні війни тут працювала лікарня на 65 ліжок; За дійові заходи щодо охорони здоров’я трудящих, попередження захворювань головного лікаря К. В. Савчука представлено на затвердження учасником ВСГВ 1941 року. Було два дошкільні дитячі заклади.
Успішно здійснювалися заходи культурної революції. Неписьменність в основному ліквідували до 1934 року. В 30-і роки у селищі на базі семирічної відкрито десятирічну школу, для якої збудовано нове приміщення. 1941 року в школі навчалося понад 700 учнів. Багато з них продовжувало освіту й далі. Дочка наймита М. Л. Дідук, закінчивши інститут, стала інженером-конструктором, 1940 року за створення садово-городнього трактора ХТЗ-5 вона удостоєна звання лауреата Державної премії1. Трудящих обслуговувала бібліотека, в якій 1940 року налічувалося понад 15 тис. книг. Щоденно до селища надходили сотні газет і журналів. З 1936 року почалося демонстрування звукових кінофільмів.
У самостійну господарську одиницю в 1930 році виділилося з племгоспу рибне господарство. Тут виведено цінну породу риби — антонінського дзеркального коропа. Продукція рибгоспу вивозилася до багатьох міст країни та експортувалася за кордон. У передвоєнні роки вилов риби доведено до 1,5 тис. цнт на рік.
Розширювалося виробництво, зростала продуктивність праці на цукрозаводі. Рівня 1913 року досягнуто у 1924 році. Щодоби підприємство переробляло 6,5 тис. цнт цукрових буряків. Валовий випуск продукції в 1939 році становив 78 тис. цнт, наступного — вже 136,5 тисячі. Напередодні війни в Антонінах діяли електростанція,, багатогалузева промислова артіль «Стахановець», яка 1940 року випустила продукції на 77 тис. крб., а також пекарня, завод безалкогольних напоїв.
В Антонінах 1939 року проживало 3229 чоловік. Провадилися заходи щодо благоустрою. Лише в 1939 році з цією метою було асигновано 25 тис. карбованців.
Помітні зміни відбулися у медичному обслуговуванні населення. Напередодні війни тут працювала лікарня на 65 ліжок; За дійові заходи щодо охорони здоров’я трудящих, попередження захворювань головного лікаря К. В. Савчука представлено на затвердження учасником ВСГВ 1941 року. Було два дошкільні дитячі заклади.
Успішно здійснювалися заходи культурної революції. Неписьменність в основному ліквідували до 1934 року. В 30-і роки у селищі на базі семирічної відкрито десятирічну школу, для якої збудовано нове приміщення. 1941 року в школі навчалося понад 700 учнів. Багато з них продовжувало освіту й далі. Дочка наймита М. Л. Дідук, закінчивши інститут, стала інженером-конструктором, 1940 року за створення садово-городнього трактора ХТЗ-5 вона удостоєна звання лауреата Державної премії1. Трудящих обслуговувала бібліотека, в якій 1940 року налічувалося понад 15 тис. книг. Щоденно до селища надходили сотні газет і журналів. З 1936 року почалося демонстрування звукових кінофільмів.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Антоні́ни, смт, Красилівський р-н, Хмельницька обл
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей