БАТУРИН, село (місто), Ніжинський район (Бахмацький р-н), Чернігівська обл, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
БАТУРИН, село (місто), Ніжинський район (Бахмацький р-н), Чернігівська обл, Україна
БАТУРИН – місто Бахмацького р-ну Чернігівської обл.
Розташов. на р. Сейм (прит. Десни, бас. Дніпра), за 19 км від залізничної ст. Бахмач.
Час заснування Батурина невідомий; в істор. джерелах вперше згадується 1625, коли польс. король Сигізмунд III Ваза після приєднання Чернігово-Сіверської землі до Речі Посполитої збудував тут фортецю.
В серед. 17 ст. нас. Батурина брало активну участь у національній революції 1648–1676. Вже наприкінці трав. 1648 місто звільнено від поляків.
Впродовж 2-ї пол. 17 – поч. 18 ст. Батурин був резиденцією гетьманів Лівобережної України, сотенним міс-ком спочатку Стародубського полку, а від 1654 – Ніжинського полку.
Батурин був у цей час значним містом, мешканці якого користувалися магдебурзьким правом. Понад 25 % жителів міста належали до купецтва. Три рази на рік у Батурині відбувалися великі ярмарки, значного розвитку набули ремесла та млинарство.
У верес. 1654 Батурин "зі всіма угіддями і селами", згідно з грамотою рос. царя Олексія Михайловича, був пожалуваний І. Золотаренку. 1663 у Батурині гетьман І.Брюховецький уклав з представниками царського уряду Батуринські статті 1663.
Місцем гетьман. резиденції Батурин став у роки правління Д.Многогрішного, відповідно до Глухівських статей 1669.
Права адм. центру Лівобереж. України Батурин зберігав і в роки правління І.Самойловича та І.Мазепи.
2 листоп. 1708, після переходу І.Мазепи на бік швед. короля Карла XII, Батурин був захоплений рос. військами під командуванням кн. О. Меншикова. Місто було вщент зруйновано, а жителів знищено. За наказом Петра I гетьман. резиденцію перенесено до м. Глухів.
У лип. 1709 цар дозволив знову заселити , але "за зраду" зобов'язав мешканців сплачувати до скарбниці спец. податок.
1725 рос. імп. Катерина I подарувала Батурин О.Меншикову, але після 1727 місто знову переведено в ранг держ.
Вдруге адм. центром Гетьманщини Батурин стає 1750 – в часи гетьманування К.Розумовського.
У 2-й пол. 18 ст. місто переживало часи госп. піднесення, інтенсивної забудови. У Батурині велася підготовка до відкриття першого в Україні світського вищого навч. закладу.
Після 1861 Батурин поволі втрачає значення госп. та культ. центру Лівобереж. України.
До жовт. 1917 – заштатне м-ко Конотопського пов. Чернігівської губ.
1923 одержав статус села і центру р-ну Конотопської округи.
Від 1932 – Черніг. обл.
З 1960 – с-ще міськ. типу.
Райцентр 1923–31 та 1935–60.
В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 був окупований гітлерівськими військами від 9 верес. 1941 до 5 верес. 1943.
Нині в Батурині архіт. пам'ятки – парк і будинок В.Кочубея, палац К.Розумовського (споруджений 1799– 1803 за проектом архіт. Ч.Камерона в стилі класицизму).
У Батурині розміщений відділ Чернігівського історичного музею.
Розташов. на р. Сейм (прит. Десни, бас. Дніпра), за 19 км від залізничної ст. Бахмач.
Час заснування Батурина невідомий; в істор. джерелах вперше згадується 1625, коли польс. король Сигізмунд III Ваза після приєднання Чернігово-Сіверської землі до Речі Посполитої збудував тут фортецю.
В серед. 17 ст. нас. Батурина брало активну участь у національній революції 1648–1676. Вже наприкінці трав. 1648 місто звільнено від поляків.
Впродовж 2-ї пол. 17 – поч. 18 ст. Батурин був резиденцією гетьманів Лівобережної України, сотенним міс-ком спочатку Стародубського полку, а від 1654 – Ніжинського полку.
Батурин був у цей час значним містом, мешканці якого користувалися магдебурзьким правом. Понад 25 % жителів міста належали до купецтва. Три рази на рік у Батурині відбувалися великі ярмарки, значного розвитку набули ремесла та млинарство.
У верес. 1654 Батурин "зі всіма угіддями і селами", згідно з грамотою рос. царя Олексія Михайловича, був пожалуваний І. Золотаренку. 1663 у Батурині гетьман І.Брюховецький уклав з представниками царського уряду Батуринські статті 1663.
Місцем гетьман. резиденції Батурин став у роки правління Д.Многогрішного, відповідно до Глухівських статей 1669.
Права адм. центру Лівобереж. України Батурин зберігав і в роки правління І.Самойловича та І.Мазепи.
2 листоп. 1708, після переходу І.Мазепи на бік швед. короля Карла XII, Батурин був захоплений рос. військами під командуванням кн. О. Меншикова. Місто було вщент зруйновано, а жителів знищено. За наказом Петра I гетьман. резиденцію перенесено до м. Глухів.
У лип. 1709 цар дозволив знову заселити , але "за зраду" зобов'язав мешканців сплачувати до скарбниці спец. податок.
1725 рос. імп. Катерина I подарувала Батурин О.Меншикову, але після 1727 місто знову переведено в ранг держ.
Вдруге адм. центром Гетьманщини Батурин стає 1750 – в часи гетьманування К.Розумовського.
У 2-й пол. 18 ст. місто переживало часи госп. піднесення, інтенсивної забудови. У Батурині велася підготовка до відкриття першого в Україні світського вищого навч. закладу.
Після 1861 Батурин поволі втрачає значення госп. та культ. центру Лівобереж. України.
До жовт. 1917 – заштатне м-ко Конотопського пов. Чернігівської губ.
1923 одержав статус села і центру р-ну Конотопської округи.
Від 1932 – Черніг. обл.
З 1960 – с-ще міськ. типу.
Райцентр 1923–31 та 1935–60.
В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 був окупований гітлерівськими військами від 9 верес. 1941 до 5 верес. 1943.
Нині в Батурині архіт. пам'ятки – парк і будинок В.Кочубея, палац К.Розумовського (споруджений 1799– 1803 за проектом архіт. Ч.Камерона в стилі класицизму).
У Батурині розміщений відділ Чернігівського історичного музею.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАТУРИН, місто, Бахмацький р-н, Чернігівська обл, Україна
Бату́рин — місто Бахмацького району Чернігівської області на річці Сейм (басейн Дніпра), за 23 км на пн. сх. від залізничної станції Бахмач-Пасажирський. Статус міста надано 2008 року.
Через Батурин проходять автошляхи E101М02, Р61
Населення — 2483 мешканців (2012).
Історія
У середньовіччя місто розвивалося навколо городища на високому і невеликому за площею (1,3 га) мисоподібному останці, відокремленому від плато ярами, валом і рукотворним ровом, де виявлено матеріали раннього залізного віку (юхнівська культура), ранньослов'янських київської і колочинської культур, сіверянські (роменська культура) і давньоруські старожитності ХІІ — середини ХІІІ ст.
В ХІІІ ст. населений пункт постраждав від монголо-татарської навали.
У 1625 р. на «городищі Батурин» поляки осадили місто (збудували Батуринську фортецю, навколо якої з'явилися неукріплені передмістя).
Місто швидко зростало і перетворювалося на ремісничо-торговий центр, у господарстві якого велику роль відігравала торгівля. 1643 р. Батурин отримав привілей на звільнення місцевих купців від мита на 20 років.
Під час Національної революції 1648—1676 (на початку літа 1648) Батурин перейшов під контроль Війська Запорозького. Він став центром сотні. 1654 Батурин «зі всіма угіддями і селами», згідно грамоти моск. царя Олексія Михайловича, пожалуваний наказному гетьману І. Золотаренку. Велика пожежа, що спалахнула влітку 1655, завдала значної шкоди місту.
У 1663 в Батурині між представниками царського уряду та гетьманом І. Брюховецьким підписано Батуринські статті.
У 1669—1708 місто було офіційною резиденцією гетьманів Дем'яна Ігнатовича, Івана Самойловича та Івана Мазепи. Набуття специфічних столичних функцій вплинуло на вигляд Батурина та змінило життєвий устрій міста. Опоряджається місце проживання і перебування гетьмана, поновлюються оборонні укріплення. З'являється низка нових споруд, де розмістилися вищі органи влади і державного управління, гетьманська гвардія. Кілька разів на рік у Батурині збиралися старшинські ради. У часи фунціонування у Батурині гетьманської резиденції значно збільшилася площа міської забудови. У межах укріплень та на передмісті збудовано кілька храмів (собор Живоначальної Трійці, церкви Покрови Пресвятої Богородиці, Воскресіння Христового, Св. Миколи, Введення Пресвятої Богородиці), жоден з яких не зберігся. Місто було значним торговим центром, розвивалося ремесло та млинарство. На початку 18 ст. чисельність населення Батурина сягнула 10 тис.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАТУРИН, місто, Бахмацький р-н, Чернігівська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Батурин — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Сеймі, за 25 км від районного центру, на автошляху Москва—Київ. Населення — 3811 чоловік.
Територія сучасного Батурина була заселена здавна. Поблизу селища виявлено поселення доби неоліту, бронзи, скіфського періоду та давньоруське городище. Перша згадка про Батурин в історичних джерелах належить до 1625 року, коли після захоплення Чернігово-Сіверщини шляхетська Польща побудувала тут фортецю.
Населення Батурина брало активну участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. На початку війни батуринці напали на фортецю і розправилися з польською шляхтою. Місто стало центром сотні і увійшло спочатку до Стародубського, а з 1654 року — Ніжинського полку. Після Переяславської ради 1654 року Батурин у складі України возз’єднався з Росією. В 1663 році тут між представниками російського уряду та гетьмана Брюховецького було укладено т. зв. Батуринські статті, що підтверджували Березневі статті 1654 року.
На початку другої половини XVII ст. Батурин являв собою значне місто. Воно користувалося магдебурзьким правом і управлялося магістратом на чолі з війтом. За переписом 1654 року, в місті налічувалося 274 міщан і 486 козаків. Перші підлягали владі війта, другі — сотника. Поступово населення Батурина зростало, і він став значним торговим центром. Як свідчать переписні книги 1666 року, в місті проживало вже 365 міщан, у т. ч. 36 ремісників і 90 купців. Чотири рази на рік відбувалися великі ярмарки. Розвивалися млинарський промисел і бджільництво. Значна частина населення займалася землеробством. Тут налічувалося 75 «пашенних», які мали 31 коня, 128 волів і 23 плуги. Близько половини міщан і селян були бідними і називалися «бобилями».
Батурин — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Сеймі, за 25 км від районного центру, на автошляху Москва—Київ. Населення — 3811 чоловік.
Територія сучасного Батурина була заселена здавна. Поблизу селища виявлено поселення доби неоліту, бронзи, скіфського періоду та давньоруське городище. Перша згадка про Батурин в історичних джерелах належить до 1625 року, коли після захоплення Чернігово-Сіверщини шляхетська Польща побудувала тут фортецю.
Населення Батурина брало активну участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. На початку війни батуринці напали на фортецю і розправилися з польською шляхтою. Місто стало центром сотні і увійшло спочатку до Стародубського, а з 1654 року — Ніжинського полку. Після Переяславської ради 1654 року Батурин у складі України возз’єднався з Росією. В 1663 році тут між представниками російського уряду та гетьмана Брюховецького було укладено т. зв. Батуринські статті, що підтверджували Березневі статті 1654 року.
На початку другої половини XVII ст. Батурин являв собою значне місто. Воно користувалося магдебурзьким правом і управлялося магістратом на чолі з війтом. За переписом 1654 року, в місті налічувалося 274 міщан і 486 козаків. Перші підлягали владі війта, другі — сотника. Поступово населення Батурина зростало, і він став значним торговим центром. Як свідчать переписні книги 1666 року, в місті проживало вже 365 міщан, у т. ч. 36 ремісників і 90 купців. Чотири рази на рік відбувалися великі ярмарки. Розвивалися млинарський промисел і бджільництво. Значна частина населення займалася землеробством. Тут налічувалося 75 «пашенних», які мали 31 коня, 128 волів і 23 плуги. Близько половини міщан і селян були бідними і називалися «бобилями».
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАТУРИН, місто, Бахмацький р-н, Чернігівська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина ІІ
Багато уваги приділялося розвитку охорони здоров’я, освіти й культури. У 1921 році в Батурині відкрили лікарню на 25 ліжок. Працювала семирічна школа. В ній у 1923 році навчалося 300 учнів. Розгорнулася робота щодо ліквідації неписьменності серед дорослих. Активно діяв лікнеп. У 1923 році відкрили сельбуд, наступного року — театр і бібліотеку.
Виконуючи рішення XV з’їзду ВКП(б), партійна організація Батурина очолила рух трудящих селян за організацію колгоспів. На початку 1928 року в селі виник ТСОЗ ім. 10-річчя Жовтня, а наступного року на базі його створено сільськогосподарську артіль ім. Сталіна, яка через два роки вже об’єднувала 363 господарства. За колгоспом закріпили 1212 га сільськогосподарських угідь. Протягом 1930— 1932 рр. були організовані сільськогосподарські артілі ім. Будьонного, «Червоний маяк» та ім. Шевченка. Завдяки великій роботі, яку провели партійна і комсомольська організації, село йшло попереду у справі колективізації в Б а туринському районі. Перебудова сільського господарства на колективних засадах відбувалася в умовах жорстокої класової боротьби. Значну роль у здійсненні колективізації та дальшому зміцненні колгоспів відіграла Батуринська МТС, створена у 1932 році, та її політвідділ.
Частина ІІ
Багато уваги приділялося розвитку охорони здоров’я, освіти й культури. У 1921 році в Батурині відкрили лікарню на 25 ліжок. Працювала семирічна школа. В ній у 1923 році навчалося 300 учнів. Розгорнулася робота щодо ліквідації неписьменності серед дорослих. Активно діяв лікнеп. У 1923 році відкрили сельбуд, наступного року — театр і бібліотеку.
Виконуючи рішення XV з’їзду ВКП(б), партійна організація Батурина очолила рух трудящих селян за організацію колгоспів. На початку 1928 року в селі виник ТСОЗ ім. 10-річчя Жовтня, а наступного року на базі його створено сільськогосподарську артіль ім. Сталіна, яка через два роки вже об’єднувала 363 господарства. За колгоспом закріпили 1212 га сільськогосподарських угідь. Протягом 1930— 1932 рр. були організовані сільськогосподарські артілі ім. Будьонного, «Червоний маяк» та ім. Шевченка. Завдяки великій роботі, яку провели партійна і комсомольська організації, село йшло попереду у справі колективізації в Б а туринському районі. Перебудова сільського господарства на колективних засадах відбувалася в умовах жорстокої класової боротьби. Значну роль у здійсненні колективізації та дальшому зміцненні колгоспів відіграла Батуринська МТС, створена у 1932 році, та її політвідділ.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Bing [Bot] і 27 гостей