БАХМАЧ, місто, Чернігівська обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
БАХМАЧ, місто, Чернігівська обл, Україна
БАХМАЧ – місто Чернігівська обл., райцентр.
Розташов. на р. Борзенка (прит. р. Борзна, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Нас. 21,2 тис. осіб (2001).
Уперше згадується 1147 як Бохмач.
Сучасне місто виникло в 60–70-х рр. 19 ст. у зв'язку з спорудженням Курсько-Київської та Лібаво-Роменської залізниць за 2 км від с. Бахмач, яке існувало на місці давнього Бохмача.
Від 1923 – райцентр Чернігівської округи, від 1932 Чернігівської обл.
1938 одержав статус міста.
В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 10 верес. 1941 до 9 верес. 1943 був окупований гітлерівськими військами.
Серед археол. пам'яток: кургани 2–1 тис. до н. е., давньорус. поселення 11–13 ст.
Розташов. на р. Борзенка (прит. р. Борзна, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Нас. 21,2 тис. осіб (2001).
Уперше згадується 1147 як Бохмач.
Сучасне місто виникло в 60–70-х рр. 19 ст. у зв'язку з спорудженням Курсько-Київської та Лібаво-Роменської залізниць за 2 км від с. Бахмач, яке існувало на місці давнього Бохмача.
Від 1923 – райцентр Чернігівської округи, від 1932 Чернігівської обл.
1938 одержав статус міста.
В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 10 верес. 1941 до 9 верес. 1943 був окупований гітлерівськими військами.
Серед археол. пам'яток: кургани 2–1 тис. до н. е., давньорус. поселення 11–13 ст.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАХМАЧ, місто, Чернігівська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Бахмач — місто районного підпорядкування, центр району, розташоване за 145 км від обласного центру. Великий залізничний вузол. Населення — 16 300 чоловік.
Бахмач виник у 60—70-х роках XIX ст. Під час спорудження у 1867 році Курсько-Київської залізниці і у 1873 році—Лібаво-Роменської за 2 км від давнього містечка Бахмача (нині с. Бахмач) було побудовано дві залізничні станції, навколо яких згодом виросли два селища залізничників. Ці селища й поклали початок сучасному місту Бахмачу. Основними видами вантажів, які вивозилися з Бахмача, були зерно, а також тютюн, худоба і цукрові буряки. Серед вантажів, що прибували сюди, перше місце займала сіль. У 1877 році з Бахмача було відправлено по Лібаво-Роменській залізниці 3585 тис. пудів вантажів і по Курсько-Київській — 949 тис. пудів, а надійшло відповідно 1535 тис. та 236 тис. пудів вантажів. У наступні роки вантажооборот обох залізничних станцій знизився. Падіння цін на хліб на світовому ринку привело до зменшення його експорту та зростання переробки на місцях. У 1894 році в Бахмачі побудували великий паровий млин. Борошно йшло переважно до Москви і Прибалтики. Через два роки тут став до ладу спиртовий завод. Наприкінці XIX — на початку XX ст. вантажооборот Бахмацького залізничного вузла знову зріс. Значно збільшилися перевезення транзитних вантажів: лісу, кам’яного вугілля та інших.
З розвитком залізничного вузла і промислових підприємств у Бахмачі зросла кількість робітників. їх становище було дуже тяжким. Робочий день тривав 10—11 годин. Систематично застосовувалися понадурочні роботи і штрафи. І хоч протягом 1900—1905 рр. ціни на продукти збільшилися на 20 проц., заробітна плата не підвищилася.
У червні 1903 року 100 робітників служби колії Бахмацького залізничного вузла застрайкували, вимагаючи підвищення поденної плати з 50 до 60 коп. та поліпшення умов праці. Адміністрація найняла 80 робітників у Гомельському повіті. Але білоруси виявили солідарність з бахмацькими робітниками і відмовилися працювати. Однак цей виступ був стихійним. Частина робітників, не дочекавшись задоволення своїх вимог, стала до роботи, а 40 чоловік звільнили. Активну роль у піднесенні політичної свідомості та згуртованості бахмацьких залізничників відіграла Конотопська соціал-демократична організація іскрївського напряму, що виникла в 1902 році. Бахмацькі залізничники підтримували також зв’язки з залізничниками Гомеля та Києва. Залізничники в свою чергу справляли вплив на селян містечка Бахмача та ряду навколишніх сіл. Під час російсько-японської війни передові бахмацькі залізничники проводили агітацію проти самодержавства серед робітників підприємств і солдатів військових ешелонів, що зупинялися на станції.
Бахмач — місто районного підпорядкування, центр району, розташоване за 145 км від обласного центру. Великий залізничний вузол. Населення — 16 300 чоловік.
Бахмач виник у 60—70-х роках XIX ст. Під час спорудження у 1867 році Курсько-Київської залізниці і у 1873 році—Лібаво-Роменської за 2 км від давнього містечка Бахмача (нині с. Бахмач) було побудовано дві залізничні станції, навколо яких згодом виросли два селища залізничників. Ці селища й поклали початок сучасному місту Бахмачу. Основними видами вантажів, які вивозилися з Бахмача, були зерно, а також тютюн, худоба і цукрові буряки. Серед вантажів, що прибували сюди, перше місце займала сіль. У 1877 році з Бахмача було відправлено по Лібаво-Роменській залізниці 3585 тис. пудів вантажів і по Курсько-Київській — 949 тис. пудів, а надійшло відповідно 1535 тис. та 236 тис. пудів вантажів. У наступні роки вантажооборот обох залізничних станцій знизився. Падіння цін на хліб на світовому ринку привело до зменшення його експорту та зростання переробки на місцях. У 1894 році в Бахмачі побудували великий паровий млин. Борошно йшло переважно до Москви і Прибалтики. Через два роки тут став до ладу спиртовий завод. Наприкінці XIX — на початку XX ст. вантажооборот Бахмацького залізничного вузла знову зріс. Значно збільшилися перевезення транзитних вантажів: лісу, кам’яного вугілля та інших.
З розвитком залізничного вузла і промислових підприємств у Бахмачі зросла кількість робітників. їх становище було дуже тяжким. Робочий день тривав 10—11 годин. Систематично застосовувалися понадурочні роботи і штрафи. І хоч протягом 1900—1905 рр. ціни на продукти збільшилися на 20 проц., заробітна плата не підвищилася.
У червні 1903 року 100 робітників служби колії Бахмацького залізничного вузла застрайкували, вимагаючи підвищення поденної плати з 50 до 60 коп. та поліпшення умов праці. Адміністрація найняла 80 робітників у Гомельському повіті. Але білоруси виявили солідарність з бахмацькими робітниками і відмовилися працювати. Однак цей виступ був стихійним. Частина робітників, не дочекавшись задоволення своїх вимог, стала до роботи, а 40 чоловік звільнили. Активну роль у піднесенні політичної свідомості та згуртованості бахмацьких залізничників відіграла Конотопська соціал-демократична організація іскрївського напряму, що виникла в 1902 році. Бахмацькі залізничники підтримували також зв’язки з залізничниками Гомеля та Києва. Залізничники в свою чергу справляли вплив на селян містечка Бахмача та ряду навколишніх сіл. Під час російсько-японської війни передові бахмацькі залізничники проводили агітацію проти самодержавства серед робітників підприємств і солдатів військових ешелонів, що зупинялися на станції.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАХМАЧ, місто, Чернігівська обл, Україна
Частина ІІ
Розгорнулося радянське будівництво. В Бахмачі почали діяти волосний ревком та ревком залізничного вузла. У березні 1920 року відновили залізничний партійний осередок, який очолив Піотрович. У жовтні об’єдналися в комсомольський осередок і комсомольці-залізничники на чолі з О. Г. Івановим. У 1920 році залізничний вузол разом з селищем залізничників виділили в самостійну адміністративну одиницю —-селище міського типу та обрали тут селищну Раду. Комуністи й органи Радянської влади спрямували зусилля трудящих на відбудову залізничного вузла, зруйнованого денікінцями. Наслідуючи почин комуністів депо станції Москва-Сорту-вальна, бахмацькі залізничники в грудні 1919 року організували комуністичний суботник.
Спільними зусиллями залізничників та робітників підприємств Бахмача й селян навколишніх сіл було завершено відбудову вузла. Вже в березні 1920 року він працював безперебійно. Коли війська буржуазно-поміщицької Польщі в квітні 1920 року вторглися на Радянську землю, а з півдня посунула армія Врангеля, бахмацькі залізничники забезпечили чітку роботу транспорту і внесли свій вклад у розгром ворога. Незабаром стали до ладу паровий млин і махоркова фабрика. Наступного року почав діяти птахокомбінат. На території селища містилася філія агропункту, створеного у 1920 році на землях колишніх цукрозаводчиків. Комуністи й комсомольці організували збір продовольства для Червоної Армії, виїздили у навколишні села і розподіляли поміщицьку землю між безземельними і малоземельними селянами, боролися з куркульським бандитизмом.
Було створено частину особливого призначення, до якої увійшли майже всі комсомольці. Трудящі Бахмача відрахували частину свого заробітку для допомоги голодуючим Поволжя. У 1922 році вони одностайно підтримали рішення про об’єднання радянських республік і створення Союзу РСР. Глибокий сум викликала у жителів Бахмача звістка про смерть В. І. Леніна. Бахмацькі комуністи на своїх зборах поклялися виконати заповіти вождя, який віддав своє життя справі визволення трудящих. З 21 січня по 1 травня 160 залізничників подали заяви про вступ до партії. З 1923 року Бахмач став центром району.
Розгорнулося радянське будівництво. В Бахмачі почали діяти волосний ревком та ревком залізничного вузла. У березні 1920 року відновили залізничний партійний осередок, який очолив Піотрович. У жовтні об’єдналися в комсомольський осередок і комсомольці-залізничники на чолі з О. Г. Івановим. У 1920 році залізничний вузол разом з селищем залізничників виділили в самостійну адміністративну одиницю —-селище міського типу та обрали тут селищну Раду. Комуністи й органи Радянської влади спрямували зусилля трудящих на відбудову залізничного вузла, зруйнованого денікінцями. Наслідуючи почин комуністів депо станції Москва-Сорту-вальна, бахмацькі залізничники в грудні 1919 року організували комуністичний суботник.
Спільними зусиллями залізничників та робітників підприємств Бахмача й селян навколишніх сіл було завершено відбудову вузла. Вже в березні 1920 року він працював безперебійно. Коли війська буржуазно-поміщицької Польщі в квітні 1920 року вторглися на Радянську землю, а з півдня посунула армія Врангеля, бахмацькі залізничники забезпечили чітку роботу транспорту і внесли свій вклад у розгром ворога. Незабаром стали до ладу паровий млин і махоркова фабрика. Наступного року почав діяти птахокомбінат. На території селища містилася філія агропункту, створеного у 1920 році на землях колишніх цукрозаводчиків. Комуністи й комсомольці організували збір продовольства для Червоної Армії, виїздили у навколишні села і розподіляли поміщицьку землю між безземельними і малоземельними селянами, боролися з куркульським бандитизмом.
Було створено частину особливого призначення, до якої увійшли майже всі комсомольці. Трудящі Бахмача відрахували частину свого заробітку для допомоги голодуючим Поволжя. У 1922 році вони одностайно підтримали рішення про об’єднання радянських республік і створення Союзу РСР. Глибокий сум викликала у жителів Бахмача звістка про смерть В. І. Леніна. Бахмацькі комуністи на своїх зборах поклялися виконати заповіти вождя, який віддав своє життя справі визволення трудящих. З 21 січня по 1 травня 160 залізничників подали заяви про вступ до партії. З 1923 року Бахмач став центром району.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАХМАЧ, місто, Чернігівська обл, Україна
Частина ІІІ
9 вересня 1943 року Бахмач став радянським. Цього ж дня Москва салютувала військам, що визволили його, 12 артилерійськими залпами з 124 гармат. Шести частинам і з’єднанням було присвоєно найменування «Бахмацьких», а 70-у гвардійську Глухівську дивізію нагороджено орденом Червоного Прапора. Жителі міста радо зустріли своїх визволителів. Близько 600 воїнів Червоної Армії — українців, росіян, узбеків, грузин та синів інших народів Радянського Союзу — полягли в боях за визволення міста. Свято шанують пам’ять про них бахмачани. Ніколи не в’януть квіти на могилах загиблих. На фронтах Великої Вітчизняної війни боролися понад 2 тис. жителів Бахмача, з них 1650 нагороджені орденами й медалями. Уродженцю міста підполковнику І. Д. Коломійченку за мужність і відвагу, виявлені під час форсування Вісли, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 1100 чоловік віддали життя за свободу й незалежність Батьківщини.
Після визволення у Бахмачі відновили роботу райком партії, райвиконком і міська Рада. Уже в жовтні тут працювало 5 первинних партійних організацій, які спрямували зусилля трудящих на відбудову господарства й міста. Гітлерівці перетворили Бахмач на суцільні руїни і згарища. Було зруйновано залізничний вузол, вокзал, насінницький завод, суконну фабрику, електростанцію, середню школу, понад половину житлових будинків, вивезено обладнання паровозного і вагонного депо, пограбовано бурякорадгосп, колгоспи, птахокомбінат, МТС. Щоб забезпечити безперебійне постачання фронту, необхідно було відновити роботу залізничного вузла. Ще поруч гриміли бої, а все працездатне населення вже вийшло на його відбудову. За кілька днів вузол став до ладу. З Уралу надійшли рейки, станційне обладнання, паровози. Незабаром почали діяти паровозне і вагонне депо. Російська Федерація надіслала також 34 трактори, 3 комбайни та інші сільськогосподарські машини для Бахмацької МТС, техніку, насіння й худобу — для бурякорадгоспу. У 1944 році почав працювати птахокомбінат. Держава виділила населенню для відбудови жител будівельні матеріали й кошти. Було проведено місячник допомоги сім’ям фронтовиків та інвалідам війни. Трудящі міста зібрали понад 500 тис. крб. на будівництво танкової колони.
Завдяки великій організаторській роботі комуністів і самовідданій праці трудящих господарство Бахмача успішно відбудовувалося. Трудівники міста активно включилися у соціалістичне змагання за дострокове виконання плану четвертої п’ятирічки. Серед залізничників розгорнувся рух за відправку великовагових поїздів, швидкісну їх обробку та формування. Комсомольці вагонного депо О. Є. Копа, Є. Й. Артеменко, О. І. Хромич та інші у 1947 році звернулися до молодих залізничників Чернігівщини із закликом: виконати п’ятирічку за три з половиною роки, наполегливо підвищувати технічні знання. Чимало бахмацьких залізничників систематично виконували планові завдання на 120—130 і 200 проц. та достроково завершили п’ятирічку. Запровадження погодинного графіка роботи агрегатів в МТС підвищило ефективність використання сільськогосподарської техніки і забезпечило скорочення строків виконання польових робіт. Ряд передових механізаторів, працюючи за новим методом, добився значних успіхів і був відзначений урядовими нагородами. Зросли лави членів партії. У 1950 році в 17 первинних партійних організаціях налічувалося 196 комуністів.
9 вересня 1943 року Бахмач став радянським. Цього ж дня Москва салютувала військам, що визволили його, 12 артилерійськими залпами з 124 гармат. Шести частинам і з’єднанням було присвоєно найменування «Бахмацьких», а 70-у гвардійську Глухівську дивізію нагороджено орденом Червоного Прапора. Жителі міста радо зустріли своїх визволителів. Близько 600 воїнів Червоної Армії — українців, росіян, узбеків, грузин та синів інших народів Радянського Союзу — полягли в боях за визволення міста. Свято шанують пам’ять про них бахмачани. Ніколи не в’януть квіти на могилах загиблих. На фронтах Великої Вітчизняної війни боролися понад 2 тис. жителів Бахмача, з них 1650 нагороджені орденами й медалями. Уродженцю міста підполковнику І. Д. Коломійченку за мужність і відвагу, виявлені під час форсування Вісли, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 1100 чоловік віддали життя за свободу й незалежність Батьківщини.
Після визволення у Бахмачі відновили роботу райком партії, райвиконком і міська Рада. Уже в жовтні тут працювало 5 первинних партійних організацій, які спрямували зусилля трудящих на відбудову господарства й міста. Гітлерівці перетворили Бахмач на суцільні руїни і згарища. Було зруйновано залізничний вузол, вокзал, насінницький завод, суконну фабрику, електростанцію, середню школу, понад половину житлових будинків, вивезено обладнання паровозного і вагонного депо, пограбовано бурякорадгосп, колгоспи, птахокомбінат, МТС. Щоб забезпечити безперебійне постачання фронту, необхідно було відновити роботу залізничного вузла. Ще поруч гриміли бої, а все працездатне населення вже вийшло на його відбудову. За кілька днів вузол став до ладу. З Уралу надійшли рейки, станційне обладнання, паровози. Незабаром почали діяти паровозне і вагонне депо. Російська Федерація надіслала також 34 трактори, 3 комбайни та інші сільськогосподарські машини для Бахмацької МТС, техніку, насіння й худобу — для бурякорадгоспу. У 1944 році почав працювати птахокомбінат. Держава виділила населенню для відбудови жител будівельні матеріали й кошти. Було проведено місячник допомоги сім’ям фронтовиків та інвалідам війни. Трудящі міста зібрали понад 500 тис. крб. на будівництво танкової колони.
Завдяки великій організаторській роботі комуністів і самовідданій праці трудящих господарство Бахмача успішно відбудовувалося. Трудівники міста активно включилися у соціалістичне змагання за дострокове виконання плану четвертої п’ятирічки. Серед залізничників розгорнувся рух за відправку великовагових поїздів, швидкісну їх обробку та формування. Комсомольці вагонного депо О. Є. Копа, Є. Й. Артеменко, О. І. Хромич та інші у 1947 році звернулися до молодих залізничників Чернігівщини із закликом: виконати п’ятирічку за три з половиною роки, наполегливо підвищувати технічні знання. Чимало бахмацьких залізничників систематично виконували планові завдання на 120—130 і 200 проц. та достроково завершили п’ятирічку. Запровадження погодинного графіка роботи агрегатів в МТС підвищило ефективність використання сільськогосподарської техніки і забезпечило скорочення строків виконання польових робіт. Ряд передових механізаторів, працюючи за новим методом, добився значних успіхів і був відзначений урядовими нагородами. Зросли лави членів партії. У 1950 році в 17 первинних партійних організаціях налічувалося 196 комуністів.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 19 гостей