БЕРДИЧІВ, місто, Житомирська область, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
БЕРДИЧІВ, місто, Житомирська область, Україна
БЕРДИЧІВ – місто обл. підпорядкування Житомир. обл., райцентр. Розташов. на р. Гнилоп'ять (прит. Тетерева, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Нас. 88 тис. осіб (2001).
Тер., на якій розташов. місто, заселена з 2 тис. до н. е. Тут виявлено поселення бронзового віку та залишки двох поселень черняхівської культури. Є відомості про те, що 1320 ця місцевість була подарована вел. кн. литов. Гедиміном родині Тишковичів. Виникнення хутора, який пізніше дістав назву Б., відноситься до серед. 15 ст. 1483 його зруйнували крим. татари. 1546 в акті розмежування земель між Великим Князівством Литовським і Короною Польською Б. згадується як власність Тишковичів.
Після Люблінської унії 1569 Б. відійшов до Польщі. З часу побудови тут Я.Тишковичем замку, млина, монастиря (1627) Б. стає містечком. 1630 власник подарував монастир катол. орденові Босих кармелітів (див. Кармеліти). Під час національної революції 1648–1676 загони повстанців на чолі з М.Кривоносом визволили м-ко, зруйнувавши при цьому замок і монастир. Б. увійшов до Київського полку. Протягом усієї війни тут стояв козац. гарнізон. За Андрусівським договором (перемир'ям) 1667 Б. у складі Брацлавського воєводства відійшов до Речі Посполитої. Нас. брало участь у козац. повс танні під проводом С.Палія (1702–04), який біля Б. 1703 розгромив польс. військо.
У тривалій боротьбі за замок між нащадками Я.Тишковича та орденом кармелітів перемога виявилася на боці останніх. 1739– 54 кармеліти побудували кафедральний костьол, відкрили шк., друкарню. Від серед. 18 ст. м-ко у власності князів Радзивіллів. Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Б. увійшов до складу Волинської губернії як м-ко Житомир. повіту. На 1798 його нас. складало 4820 осіб. 1844 Б. включено до Махнівського пов. Київської губернії, 1845 набуває статусу міста, а 1846 стає центром повіту.
Од серед. 19 ст. Б. – важливий торг.-пром. і культ. центр Правобережної України. Тут відбувалися щорічні ярмарки. На кін. 19 ст. у місті налічувалося 25 пром. підпр-в. 1877 у Б. виникло чавуноливарне підпр-во, яке виготовляло апаратуру для цукрової пром-сті, 1897 воно перетворене на машинобудівний з-д "Про- грес". 1900–06 засновано пісочний і рафінадний цукрові з-ди.
За кількістю жителів у серед. 19 ст. Б. посідав четверте місце в Україні (після Одеси, Києва та Харкова). На 1863 тут проживало 51 625 осіб, з них 46 149 євреїв (93 %). У 19 ст. Б. – один з гол. центрів хасидизму.
Під час Першої світової війни у Б. був дислокований штаб Південно-Західного фронту, який у верес. (серп.) 1917 став одним з осередків заколоту ген. від інфантерії Л. Корнілова. Від 1923 – окружний центр, від 1932 входив до складу Він., а з верес. 1937 – Житомир. областей. Райцентр 1923–30 та з 1939. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941– 1945 від 8 лип. 1941 по 5 січ. 1944 місто окуповане гітлерівцями. Визволене військами 1-го Укр. фронту.
Уродженцями Б. є поет М.Абрамович (1859–1940), оперна спі- вачка М.Будкевич (1869–1943), письменники В.Гроссман (1905– 64), В.Нестайко (н. 1930).
Істор. та археол. пам'ятки: поселення 2–5 ст., комплекс споруд кармелітського монастиря (15–18 ст.), костьол св. Варвари (серед. 19 ст.), в якому 1850 вінчався О. де Бальзак.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БЕРДИЧІВ, місто, Житомирська область, Україна
Берди́чів (пол. Berdyczów, їдиш בערדיטשעוו) — місто в Україні, має статус обласного підпорядкування, центр Бердичівського району Житомирської області.
Загальні дані
Бердичів лежить на березі річки Гнилоп'яті, притоки Тетерева, за 44 км на південь від Житомира.
Місто є значним залізничним вузлом, де сходяться магістралі Бердичів — Житомир та Козятин — Шепетівка. Від Бердичева відходять автомобільні шляхи на Житомир, Вінницю, Любар, Хмільник, Білу Церкву.
Територія міста становить 3533 га, яка умовно розбита на 7 мікрорайонів. На 266-ти вулицях і провулках станом на 1 січня 2018 р. проживало 76,2 тисяч осіб.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БЕРДИЧІВ, місто, Житомирська область, Україна
Історія Бердичева
Заснування
Територія, на якій розміщене місто, заселена ще в II тисячолітті до н. е. Тут виявлено поселення доби бронзи та залишки двох поселень черняхівської культури Деякі дослідники історії Бердичева вважають, що назва міста походить від слов'янського слова «бердо» — урвище, або ж від власного імені Бердич. У 1430 році великий князь литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та Звенигородському наміснику Калинику. Його підданий Бердич і заснував тут хутір, який згодом почав називатися Бердичевом. В 1483 року кримські татари зруйнували населений пункт. 1546 року в акті розмежування земель між Литвою і Польщею Бердичів згадується як власність магнатів Тишкевичів.
Заснування
Територія, на якій розміщене місто, заселена ще в II тисячолітті до н. е. Тут виявлено поселення доби бронзи та залишки двох поселень черняхівської культури Деякі дослідники історії Бердичева вважають, що назва міста походить від слов'янського слова «бердо» — урвище, або ж від власного імені Бердич. У 1430 році великий князь литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та Звенигородському наміснику Калинику. Його підданий Бердич і заснував тут хутір, який згодом почав називатися Бердичевом. В 1483 року кримські татари зруйнували населений пункт. 1546 року в акті розмежування земель між Литвою і Польщею Бердичів згадується як власність магнатів Тишкевичів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БЕРДИЧІВ, місто, Житомирська область, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Бердичів — місто обласного підпорядкування, центр району, розташоване на березі річки Гнилоп’яті, притоки Тетерева, за 44 км на південь від Житомира. Значний залізничний вузол, де перетинаються магістралі Ленінград—Одеса та Козятин—Шепетівка. Від Бердичева відходять автомобільні шляхи на Любар, Хмільник, Білу Церкву. Населення — 77 тис. чоловік.
Територія, на якій розміщене місто, заселена ще в II тисячолітті до н. е. Тут виявлено поселення доби бронзи та залишки двох поселень черняхівської культури.
Деякі дослідники історії Бердичева вважають, що назва міста походить від слов’янського слова «бердо» — урвище або ж від власного імені Бердич. У 1430 році великий князь литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та Звенигородському наміснику Калинику. Його підданий Бердич і заснував тут хутір, який згодом почав називатися Бердичевом. 1483 року кримські татари зруйнували населений пункт1. 1546 року в акті розмежування земель між Литвою і Польщею Бердичів згадується як власність магнатів Тишкевичів.
Після Люблінської унії (1569 рік) Бердичів відійшов до Польщі. Місцеве населення зазнавало багато лиха від постоїв жовнірів. Наприкінці XVI ст. Я. Тишкевич почав споруджувати замок, збудував млин, 1627 року — монастир. З цього часу Бердичів став містечком. У 1630 році власник його подарував замок католицькому ордену босих кармелітів, який поселився тут і перетворив монастир на один з центрів покатоличення українського населення Правобережної України, утримував для свого захисту військовий гарнізон з кількома гарматами.
Коли на Україні почалася визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, загони повстанців на чолі з Максимом Кривоносом у червні—липні 1648 року завдали польсько-шляхетському війську ряд нищівних ударів і визволили містечко від пригноблювачів, зруйнувавши при цьому замок і монастир. Населений пункт увійшов до Київського полку. Протягом усієї війни в Бердичеві стояв козацький гарнізон. Після возз’єднання України з Росією шляхетська Польща не відмовилася від своїх планів загарбання Правобережжя і не припинила агресивних дій, що в лютому 1654 року призвело до війни між Росією і Польщею, яка тривала з перервами до 60-х років XVII століття. У 1663 році шляхта, ченці-кармеліти знову повернулися до Бердичева. Населення вороже зустріло їх. Побоюючись виступу міщан, кармеліти на певний час залишили містечко. За Андрусівським перемир’ям 1667 року Бердичів відійшов до Польщі в складі Брацлавського воєводства. Відновлення нещадної експлуатації викликало глибоке незадоволення трудящих, які почали групуватися навколо відомих козацьких ватажків, зокрема фастівського полковника С. Палія.
Бердичів — місто обласного підпорядкування, центр району, розташоване на березі річки Гнилоп’яті, притоки Тетерева, за 44 км на південь від Житомира. Значний залізничний вузол, де перетинаються магістралі Ленінград—Одеса та Козятин—Шепетівка. Від Бердичева відходять автомобільні шляхи на Любар, Хмільник, Білу Церкву. Населення — 77 тис. чоловік.
Територія, на якій розміщене місто, заселена ще в II тисячолітті до н. е. Тут виявлено поселення доби бронзи та залишки двох поселень черняхівської культури.
Деякі дослідники історії Бердичева вважають, що назва міста походить від слов’янського слова «бердо» — урвище або ж від власного імені Бердич. У 1430 році великий князь литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та Звенигородському наміснику Калинику. Його підданий Бердич і заснував тут хутір, який згодом почав називатися Бердичевом. 1483 року кримські татари зруйнували населений пункт1. 1546 року в акті розмежування земель між Литвою і Польщею Бердичів згадується як власність магнатів Тишкевичів.
Після Люблінської унії (1569 рік) Бердичів відійшов до Польщі. Місцеве населення зазнавало багато лиха від постоїв жовнірів. Наприкінці XVI ст. Я. Тишкевич почав споруджувати замок, збудував млин, 1627 року — монастир. З цього часу Бердичів став містечком. У 1630 році власник його подарував замок католицькому ордену босих кармелітів, який поселився тут і перетворив монастир на один з центрів покатоличення українського населення Правобережної України, утримував для свого захисту військовий гарнізон з кількома гарматами.
Коли на Україні почалася визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, загони повстанців на чолі з Максимом Кривоносом у червні—липні 1648 року завдали польсько-шляхетському війську ряд нищівних ударів і визволили містечко від пригноблювачів, зруйнувавши при цьому замок і монастир. Населений пункт увійшов до Київського полку. Протягом усієї війни в Бердичеві стояв козацький гарнізон. Після возз’єднання України з Росією шляхетська Польща не відмовилася від своїх планів загарбання Правобережжя і не припинила агресивних дій, що в лютому 1654 року призвело до війни між Росією і Польщею, яка тривала з перервами до 60-х років XVII століття. У 1663 році шляхта, ченці-кармеліти знову повернулися до Бердичева. Населення вороже зустріло їх. Побоюючись виступу міщан, кармеліти на певний час залишили містечко. За Андрусівським перемир’ям 1667 року Бердичів відійшов до Польщі в складі Брацлавського воєводства. Відновлення нещадної експлуатації викликало глибоке незадоволення трудящих, які почали групуватися навколо відомих козацьких ватажків, зокрема фастівського полковника С. Палія.
- Pan_Oleg
- Повідомлень: 72
- З нами з: 18 липня 2017, 07:50
- Стать: Чоловік
- Звідки: Фастів
- Дякував (ла): 109 разів
- Подякували: 51 раз
Re: БЕРДИЧІВ, місто, Житомирська область, Україна
На сайті http://berdychiv.in.ua/ знайшов чудову, на мою думку, розлогу статтю про історію Бердичева від заснування до сьогодення : http://berdychiv.in.ua/category/istoriy ... erdycheva/.
Крім того, на сайті є ще багато цікавих речей про Бердичів
Крім того, на сайті є ще багато цікавих речей про Бердичів
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: БЕРДИЧІВ, місто, Житомирська область, Україна
Бердичів – місто-легенда для єврейського народу. Такої кількості євреїв у співвідношенні із неєвреями шістдесят тисяч проти десяти, не було в жодному місті Світу, за межами Ізраїлю. Євреї тут жили, як у своїй країні. Недаремно Бердичів називали Волинським Єрусалимом. А потім євреї зникли із міста. Одні загинули від рук гітлерівців, інші мігрували… Зараз у місті менше тисячі євреїв, але він для них все рівно залишається легендарним містом. Гарно ілюструє цю легендарність історія, розказана нам місцевим рабином.
00:00:00 Роман Маленков. "Україна інкогніта"
00:00:52 Бердичів
00:02:06 Ян Тишкевич
00:03:15 Ікона Матері Божої Бердичівської
00:04:28 Музей Джозефа Конрада в Бердичеві
00:05:52 Вінчання Оноре де Бальзака у Бердичеві
00:00:00 Роман Маленков. "Україна інкогніта"
00:00:52 Бердичів
00:02:06 Ян Тишкевич
00:03:15 Ікона Матері Божої Бердичівської
00:04:28 Музей Джозефа Конрада в Бердичеві
00:05:52 Вінчання Оноре де Бальзака у Бердичеві
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: БЕРДИЧІВ, місто, Житомирська область, Україна
Як знищувались науковці-історики в Бердичеві совєцькими окупантами та їх місцевими колаборантами. Тема репресій традиційно оминається в Бердичеві. Російські загарбники на окупованих територіях України поводилися як у себе вдома. А тому догосподарювались до того, що на початку XX століття будівлям колишнього монастиря Босих кармелітів загрожувало знищення. Репресії проти науки у Бердичеві | Невідома історія Бердичева
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Google [Bot] і 23 гостей