БРАЦЛАВ (Браслав), смт, Немирівський р-н, Вінницька обл, Україна

Відповісти

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3561 раз
Подякували: 2154 рази

БРАЦЛАВ (Браслав), смт, Немирівський р-н, Вінницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

БРАЦЛАВ (Браслав) – с-ще міськ. типу Немирівського р-ну Вінницької обл. Розташов. на р. Пд. Буг, за 15 км від залізничної ст. Кароліна. Нас. 6,4 тис. осіб (1999).
Уперше згаданий під 1362 як Бряславль, збудований князями Коріятовичами для захисту Поділля (хоча городище на цьому місті існувало ще в 10–11 ст.).
Восени 1394 замок у цих князів відібрав вел. кн. литов. Вітовт.
1432 Б. відійшов до Польщі, але скоро був повернутий Литві.
1497 місто було сильно поруйноване татарами, проте замок того ж року відбудували.
1541 у Брацлаві стався конфлікт жителів із старостою кн. С.-Ф.Пронським.
1551 Брацлав був спалений молдов.-татар. загоном у помсту за втручання Польщі в справи Молдови.
1564 місто одержало магдебурзьке право.
Від 1569 – у складі Речі Посполитої, центр Брацлавського воєводства (1598 втратив цей статус на користь Вінниці).
Жителі міста брали активну участь у козац. русі (особливо помітною була участь їх у повстанні Наливайка 1594–1596). На початку національної революції 1648–1676, влітку 1648, загін під кер-вом І.Ганжі, об'єднавшись із козаками М.Кривоноса, визволив Брацлав від польс. військ, перетворивши його на центр Брацлавського полку.
1653 від 15-тис. польс. загону С.Чарнецького місто захищав гарнізон на чолі з І.Богуном. І в наступні роки Брацлав лишався опорним пунктом у боротьбі проти польс. військ.
1650 і 1655 у місті побував Б.Хмельницький.
За Андрусівським договором (перемир'ям) 1667 Б. був переданий Польщі. Брацлавський козац. полк був злитий з Вінницьким полком. 1663– 65 Б. – резиденція гетьмана П.Тетері. Під час Руїни Брацлавщина була спустошена (особливо 1675), Брацлавський полк на поч. 1680-х рр. занепав. Відновлений А.Абазином в серед. 1680-х рр., остаточно ліквідований 1712.
У 2-й пол. 18 ст. місто конфліктувало з місц. старостами, відстоюючи своє магдебурзьке право.
З переходом до Російської імперії після 2-го поділу Польщі 1793 – центр Брацлавської губ. (1793–95), потім Брацлавського намісництва (1795– 97). Після ліквідації намісництва – повітове місто Подільської губернії. Мало значну єврейс. громаду (за даними перепису 1897 – із 7863 жителів 3290 євреїв), вважається батьківщиною хасидизму.
У 19 ст. підупало.
За часів української революції 1917–1921 тут відбулися бої Запорізького корпусу Армії УНР з денікінцями (груд. 1919). 1923–62 – райцентр.
Від 1924 – с-ще міськ. типу.
З 1932 – у складі Він. обл.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 в період гітлерівської окупації від 22 лип. 1941 до 17 берез. 1944 у с-щі було влаштоване єврейс. гетто, існував осередок руху Опору.
Нині Брацлав відомий як с.-г. центр.
Археол. пам'ятки: поселення 3 тис. до н.е., городище 10–11, 14–15 ст.

Зображення
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3561 раз
Подякували: 2154 рази

Re: БРАЦЛАВ (Браслав), смт, Немирівський р-н, Вінницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Брацлав — селище міського типу (з 1924 року), розташоване на річці Південному Бузі, за 18 км від райцентру, за 12 км від залізничної станції Кароліна. Через селище проходить автодорога Вінниця—Тульчин—Бершадь. Населення — 4400 чоловік.

У письмових джерелах Брацлав вперше згадується в литовському літопису під 1362 роком у зв’язку з розгромом татарських військ литовцями на чолі з князем Ольгердом. Передаючи землі Поділля своїм племінникам Коріатовичам, Ольгерд наказав відбудувати старі фортеці й спорудити нові. Серед нових фортець згадується й Брацлав (Браслав). Залишки її збереглися на східній околиці селища до нашого часу.

Невдовзі литовський князь Вітовт з допомогою польського короля Ягайла відібрав у князя Ф. Коріатовича подільські міста, у т. ч. Брацлав. Вітовт призначив до міста свого старосту і наказав усю натуральну данину й грошові податки відправляти в Брацлавський замок, для чого там збудували спеціальні комори, призначили ключників. У 1432 році Брацлав відійшов до Польщі, але скоро його повернули Литві. 1497 року на місто напали татари й сильно зруйнували його. Проте того ж року замок відбудували.

Серед населення міста панівною верхівкою були місцеві феодали, які вірно служили литовським князям. Міщани займалися ремеслом, окремі — землеробством. Найбільшими повинностями обкладалися селяни — замкові (приписані до замку) і тяглі (залежні від феодалів). Своїх спадкових земель у міщан і селян було мало, і вони орендували їх у міського уряду та феодалів, за що сплачували натуральні й грошові податки. За оренду міських (замкових) земель міщани працювали на укріпленні замку, будували й підтримували в порядку міські мости. В середині XVI ст. в Брацлаві існували цехи ремісників—шевців, ковалів, кушнірів.

Посилення феодального гніту викликало збройні виступи брацлавських міщан. Перше велике повстання в місті відбулося 1541 року. Доведені до відчаю здирствами й грабіжницькими поборами брацлавського і вінницького старости С. Пронського та його прислужників, міщани Брацлава стихійно повстали. Вони здобули замок
у Брацлаві, розгромили військову залогу й скарали на смерть захоплених у полон урядовців. Староста врятувався втечею. Проте невдовзі литовський уряд надіслав каральні загони, які жорстоко придушили повстання, прилюдно стративши його ватажків. Щоб запобігти дальшим збройним виступам, литовський уряд увільнив з посади старосту С. Пронського, дещо обмежив сваволю урядовців. У 1564 році місто одержало магдебурзьке право. І хоч воно було обмеженим, все ж міщани отримали право на організацію магістрату, вибори бурмистра, війта та радників. Був створений також міський суд. Запровадження магдебурзького права сприяло розвитку торгівлі. В місті виникли торги місцевого значення.

Поступово феодальна верхівка закріпачує селян, а міщан обтяжує різними зобов’язаннями за користування панськими землями, міськими угіддями та сінокосами. Феодальний гніт особливо посилюється після Люблінської унії 1569 року. Коли Брацлав разом з іншими українськими землями потрапив під владу польських магнатів і шляхти, місто стало центром Брацлавського воєводства, яке складалося з Брацлавського і Вінницького повітів. На Брацлавщину ринула польська шляхта. Вона захоплює землі, накладає на селян і міщан безліч податків: снопове, чопове, сторожове, медове, ройове, ставщина тощо. Соціальний гніт посилюється релігійним — у Брацлав проникають католицькі ксьондзи та єзуїти, які ведуть наступ на православ’я. В 70—80-х роках XVI ст. брацлавські селяни кілька разів повставали. їх виступи жорстоко придушували.

Утиски польських панів посилили боротьбу українського народу за національне й соціальне визволення. Навесні 1594 року брацлавські міщани, обурені знущанням королівського старости магната Ю. Струся, повстали. Разом з військом Северина Наливайка вони вигнали з міста старосту і загони польсько-шляхетських військ. Наливайко знайшов у замку великі запаси зброї, продуктів, фуражу. Після того як Наливайко з повстанцями рушив у Молдавію, шляхта на чолі з старостою захопила місто й почала розправу над міщанами. У жовтні 1594 року Наливайко з козаками знову прибув до Брацлава, де його радо приймало населення. Тоді ж міщани Брацлава на чолі з Романом Титченком (Тищенком) разом з козаками розгромили велике польське ополчення, що рухалося до міста. Наливайко з козаками після розгрому шляхти залишив місто. Брацлав на деякий час звільнився від польського уряду — всіма громадськими справами відали виборні люди. Лише влітку 1595 року польські каральні загони жорстоко придушили брацлавське повстання. Навесні 1596 року Романа Титченка та інших керівників повстання стратили. У тому ж році у зв’язку з повстанням центр Брацлавського воєводства був перенесений у Вінницю.

Але виступи трудящих проти польських загарбників тривали. 1607 року варшавський сейм, розглянувши питання про повстанські дії жителів Брацлава, виніс рішення надати старості «повну владу приборкувати дуже шкідливі бунти міщан міста Брацлава, а бунтарів ловити й карати». Брацлав знову став адміністративним центром. В середині XVII ст. тут налічувалося 6400 жителів. Брацлав був одним з великих міст Правобережжя, ремісничим і торговим центром.

Населення Брацлава брало активну участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. Влітку 1648 року загін повстанців під командуванням Ганжі, об’єднавшись з козаками Кривошапки, звільнив місто від військ польської шляхти. 1649 року Брацлав став центром полку, який охоплював сучасні Вінницьку та більшу частину Хмельницької області. Першим полковником Брацлавського полку був сподвижник Б. Хмельницького Д. Нечай. 1650 року Брацлав відвідав Б. Хмельницький, який разом з генеральним старшиною здійснював інспекційну поїздку по полках. Присутність військ Б. Хмельницького посилила визвольну боротьбу на Поділлі. Данило Нечай поповнює Брацлавський полк,, доводить кількісний склад його до 3 тис. чоловік.

1653 року на Брацлавщині лютувало 15-тисячне військо С. Чарнецького. Брацлав захищав невеликий гарнізон на чолі з Іваном Богуном. Коли шляхетське військо підступило до міста, несподівано із замку вискочив козацький загін. Козаки знищили багато ворогів. У січні 1654 року на Переяславській раді Брацлавський полк і місто представляв полковник П. Лисиця., який разом з іншими присягав на вірність Російській державі.

Брацлав залишався опорним пунктом у спільній боротьбі російського та українського народів проти шляхетської Польщі. В місті не раз відбувалися важливі історичні події, які скріплювали союз двох братніх народів. Наприкінці 1654 року головні сили польської шляхти, зруйнувавши героїчну Бушу, рушили на Брацлав. Тут перебував гарнізон, що складався з 15-тисячного війська козаків на чолі з осавулою Томиленком і загону російських драгунів під командуванням В. Колупаєва. Гарнізон рушив назустріч ворогові і в жорстокій битві розгромив його. В бою загинув осавула Томиленко. 1655 року до Брацлава вступила козацько-російська армія, очолювана Б. Хмельницьким і боярином Бутурліним. Турецький мандрівник Евлія Челебі, побувавши 1657 року в Брацлаві, писав про нього як про велике місто з міцною фортецею, з двома тисячами будинків, критих дранкою та очеретом, тритисячним гарнізоном козаків, озброєних списами.

1663 року ставленик Польщі Тетеря, оголосивши себе гетьманом Правобережної України, разом з родиною і гетьманським скарбом перебрався у Брацлав. Тоді ж кошовий отаман запорізьких козаків Іван Сірко зненацька напав на Брацлав і захопив архів, клейноди, цінності та гроші гетьмана-зрадника. Під час цих подій через Брацлав проїздили російські люди — втікачі з татарського полону, які потім у Москві виразно засвідчили політичні настрої Брацлава: «А в Брясловле, де ныне изменник Тетеря, а с ним казаков мало, только с тысячю человек, и те голодны, с голоду перепухли, а говорят, что они под государскую высокодержавную руку ради». Посилення антифеодальної боротьби народних мас змусило Тетерю 1665 року втекти з Брацлава у Польщу.

Брацлавці не визнавали гетьманом і П. Дорошенка, який уклав союз з Кримським ханством. 1665 року Брацлавський полк разом з іншими полками Правобережжя, невдоволеними протурецькою орієнтацією гетьмана, двічі завдав поразки гетьманським військам під Уманню та Брацлавом. У жовтні Дорошенко знову підійшов до Брацлава. Перші сутички були успішними для брацлавців. Однак переважаючим гетьманським військам вдалося оточити полк у місті. Після двадцятиденної облоги козаки Брацлавського полку, прорвавшись через вороже кільце, відступили на Лівобережжя. За Андрусівським перемир’ям 1667 року Брацлав відійшов до Польщі. 1672 року місто захопили турецькі війська. Це був один з найтяжчих періодів в історії міста, він тривав 27 років.

В умовах турецького, а потім польського панування населення Брацлава вело вперту боротьбу проти завойовників. Цю боротьбу очолювали брацлавський полковник Андрій Абазин, Семен Палій. Вони виступали за возз’єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії. Андрій Абазин намагався за турецького панування укріпити козацький полк. Він листувався з Палієм і цілком поділяв його погляди про необхідність об’єднання й боротьби проти польської шляхти. Абазин, як і інші козацькі полковники, не підкорився рішенню сейму про ліквідацію козацтва і продовжував зміцнювати Брацлав. Вирішальний бій Брацлавського полку з польською шляхтою відбувся під Ладижином. Козаки зазнали поразки від значно переважаючого ворога. Сам Андрій Абазин потрапив у полон і був по-звірячому закатований (посаджений на палю). 1712 року Брацлавський полк ліквідували. За угодою між Росією і Польщею козаків правобережних полків переселили на Лівобережну Україну.

Історія Брацлава й Брацлавщини протягом XVIII ст.— це історія невпинної боротьби трудящих мас проти польської шляхти, за возз’єднання з Лівобережною Україною у складі Росії. Коли через кілька років після битви під Полтавою до Брацлава прибув спадкоємець Мазепи Орлик, населення зустріло його вороже. Орлик намагався утворити в місті якийсь осередок для боротьби проти союзу України з Росією, посилав звідси підбурювальні листи, вирядив послів на Запоріжжя і в Крим. Але вороже ставлення населення, загроза бути виданим російському урядові змусила Орлика покинути Брацлав.

Шляхетська анархія, що проявлялася в міжусобній боротьбі, нападах одного пана на маєток іншого, свавілля магнатів приводили до зубожіння селян і міщан. У Брацлаві часто з’являлися т. зв. викотці — дрібні шляхтичі, які обманом і підступом, а часто й силою «звозили» селян і міщан від одного пана й продавали іншому.

Трудящі чинили опір, піднімалися на боротьбу з гнобителями, вступали до гайдамацьких загонів. Не раз гайдамаки підходили до Брацлава й обкладали замок. В 1750 році повстанські загони громили панські маєтки навколо Брацлава.

В середині XVIII ст. королівський уряд віддавав місто в оренду різним польським панам, які приймали титул брацлавських старост. Вони платили в королівську скарбницю певну суму грошей, з надлишком стягали для себе натуральні й грошові податки й побори.

Під час російсько-турецької війни 1787—1791 рр. Брацлав був однією з баз російської діючої армії. 1787 року тут перебував відомий російський полководець П. О. Рум’янцев-Задунайський. 1791 року під Брацлавом польська шляхта на своєму з’їзді обговорювала постанови сейму про запровадження нової конституції. Керівником однієї з шляхетських партій був майбутній національний герой Польщі Тадеуш Костюшко.

З возз’єднанням Правобережної України з Росією місто стало центром Брацлавського намісництва, а після утворення в 1797 році Подільської губернії — повітовим центром. У першій половині XIX ст. в Брацлаві не було великих підприємств. Значного розвитку досягло кустарне виробництво. 1842 року в місті налічувалося 358 будинків, майже всі дерев’яні. Будівництво нових йшло дуже повільно й безладно. Поступово з’явилися лікувальні заклади. 1832 року відкрито аптеку, згодом — лікарню на 30 ліжок.

Після скасування кріпацтва в Брацлаві дещо пожвавився розвиток промисловості. В 1873 році вже діяли пивоварня, завод свічок. 1887 року збудували млин. У ці ж роки у місті виникли дві цегельні, невелика друкарня, кустарні підприємства обробки шкіри та виробництва дріжджів.

У другій половині XIX — на початку XX ст. в місті жили й працювали видатні громадські діячі, революціонери, винахідники. З 1872 по 1876 рік відомий винахідник літака В. Ф. Можайський був у Брацлаві почесним мировим суддею. Протягом 1879 року у сусідньому хуторі Вовчку (нині село Вовчок) жив видатний революціонер Андрій Желябов. Він часто бував у Брацлаві, де вів революційну пропаганду. До останніх років свого життя (помер 1943 року) тут жив винахідник першої польової кухні А. П. Турчанович. Брацлавський міщанин П. М. Костецький, власник першої у місті фотографії, відкритої 1900 року, за високу майстерність, «артистичне виконання» фотознімків був удостоєний золотої медалі Всесвітньої виставки в Парижі5.

На початку XX ст. у Брацлаві широко розгорнувся революційний рух. У січні 1904 року на вулицях міста знайдено листівки Одеського комітету РСДРП. 28 травня 1904 року були виявлені листівки під назвою: «До всіх громадян Росії», «До всіх російських робітників», «Останній козир самодержавства», в яких засуджувався існуючий лад. Щоб не допустити революційних виступів, у Брацлав надсилалися війська. В роки революції 1905—1907 рр. міська тюрма була переповнена політичними в’язнями.

1910 року в Брацлаві мешкало 11 393 чоловіка, було 1160 будинків, з них 592 криті соломою. На 16 фабриках і 53 ремісничих підприємствах налічувалося 132 робітники. В місті діяли лікарня на 20 ліжок, 5 аптек. Населення обслуговували 3 лікарі, 4 акушерки і 4 фельдшери. З 1869 року працювали два вищі початкові училища — чоловіче й жіноче, де навчалося 88 хлопчиків і 47 дівчаток, з 1907 року — реміснича школа (1917 року її реорганізували в технічне училище). 1914 року в Брацлаві відкрили чоловічу класичну гімназію. Проте навчальні заклади міста не могли прийняти навіть половини бажаючих учитися. Царський уряд відпускав на освіту мізерні кошти. Так, у 1904 році із загальної суми витрат 17 722 крб. на утримання поліції асигновувалось 2357 крб., на народну освіту 642 карбованці.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3561 раз
Подякували: 2154 рази

Re: БРАЦЛАВ (Браслав), смт, Немирівський р-н, Вінницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

Частина ІІ
Перемога Лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії відчутно позначилась на зростанні революційної свідомості трудящих Брацлава. Дізнавшись про повалення царя, робітники, ремісники міста разом з солдатами гарнізону звільнили з тюрми політичних в’язнів, заарештували царських

урядовців. 13 березня 1917 року міський голова телеграфував губернському комісарові: «Шалений натовп біля 200 чоловік на чолі з агітаторами вчора скинув міського старосту, захопив скриню та справи, ввечері зірвав збори делегатів для обрання комітету. Мене і склад управи оголосив усунути від влади». Під керівництвом більшовиків, які приїжджали з Вінниці, відбувалися демонстрації протесту проти створення Тимчасовим урядом комітету громадських організацій, трудящі вимагали припинення імперіалістичної війни. Зважаючи на революційні виступи трудящих Брацлава і навколишніх сіл, 1 липня 1917 року повітовий комісар просив губернського комісара надіслати війська.

Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції вселила в серця трудящих Брацлава надію на близьке звільнення від експлуататорів. Проте в місті, як і на значній території України, владу прибрала до своїх рук Центральна рада. Наприкінці січня 1918 року війська Центральної ради вигнано з Брацлава. В місті встановилася Радянська влада. Новостворений ревком негайно приступив до роботи. Та через кілька місяців місто загарбали австро-німецькі війська. Після вигнання іноземних військ у листопаді 1918 року владу захопили петлюрівці. Режим Директорії відзначався жорстокістю. Петлюрівці грабували населення, влаштовували криваві єврейські погроми, під час яких загинуло близько 300 чоловік.

25 березня 1919 року частини Червоної Армії, ведучи наступ проти петлюрівців, оволоділи Брацлавом. Того ж дня в місті відбулися збори комуністів, на яких був утворений партійний осередок. Очолив його О. М. Шестоперов. Усі комуністи ввійшли до складу щойно створеного ревкому.
Трудящі визволеного міста приступили до здійснення соціалістичних перетворень. Вже влітку 1919 року у Брацлаві працювали клуб, бібліотека, читальня. Комуністи організовували читання лекцій для населення, проводили мітинги, розповсюджували літературу. Весною 1920 року місто захопили білополяки. Та недовго вони хазяйнували в ньому. 14 червня 1920 року Брацлав остаточно визволила Червона Армія. Ревком, утворений після визволення міста від білополяків, виділив громадянам землю під забудову, здійснив націоналізацію будинків та іншого майна, дбав про благоустрій міста, роботу електростанції, забезпечення населення продовольством, приділяв увагу роботі лікарень, шкіл тощо. 1 жовтня 1920 року на базі технічного училища відкрили профтехшколу, до якої вступило 144 учні.

Проте відбудова народного господарства міста ускладнювалася тим, що на околицях Брацлава нишпорили банди, які в 1920—1921 рр. нападали на місто. 1 березня 1921 року в місті відбулися збори комуністів, де було вирішено відновити партійний осередок. Очолив його В. Анфіногенов. Осередок складався з 4 членів та одного кандидата в члени партії. У травні на об’єднаних зборах комуністів осередку і партійного бюро 47-го полку був створений районний партійний комітет, який поширив свою діяльність на Брацлавську, Монастирську та Печерську волості. Комуністи брали активну участь у мобілізації населення на боротьбу з бандами, з підпільною сіоністською організацією. Одночасно партійний осередок міста Брацлава посилав своїх членів на село для проведення різних кампаній.

У березні 1923 року з введенням нового адміністративно-територіального поділу був утворений Брацлавський район Тульчинського округу з центром у Брацлаві. З 1924 року Брацлав — селище міського типу.

Поступово налагоджувалося життя населення, відновлювалася діяльність підприємств, установ, створювалися артілі, товариства, культурні і навчальні заклади. На початку 20-х років працювали вальцьовий млин, електростанція, пивоварний завод. У 1928 році збудували невелику гідроелектростанцію. 15 тис. декалітрів пива на рік став давати пивоварний завод після реконструкції, проведеної на початку 30-х років. В цей час були створені промкомбінат, дві промартілі, фабрика безалкогольних напоїв. Діяла хлібопекарня, де працювало 40 робітників. На зміну приватним підприємствам, що закривалися, створювалися виробничі кооперативи. У 1928—1929 рр. в селищі організували артіль кравців, садово-городницько-пасічне товариство «Бджола», артілі переробки фруктів і овочів, скотарсько-молочарську.

16 червня 1932 року із станції Рахни до Брацлава прийшла колона з 20 тракторів, яка склала ядро Брацлавської МТС. Кількість сільськогосподарських машин з кожним роком збільшувалася, на початку 1941 року Брацлавська МТС мала вже 104 трактори, 20 зернових комбайнів, 40 складних молотарок, 27 автомашин. 70 проц. основних робіт в колгоспах району виконувала техніка МТС. 87 із 200 трактористів були стахановцями.

Велика робота проводилася місцевими органами влади в галузі освіти й культури. В 20-х роках у Брацлаві функціонували гуртки лікнепу, школа для малописьменних, яка працювала за програмою початкових шкіл. Школу відвідувало від 20 до 50 чоловік. У 1927 році в селищі вже було 3 школи-семирічки, в яких навчалося 550 учнів. 1939 року школи відвідувало 940 учнів. 227 чоловік вчилося на механічному і будівельному відділеннях профтехшколи. 1940 року з Гайсина до Брацлава перевели сільськогосподарський бухгалтерський технікум.

Помітно пожвавилося політичне життя селища. Працювала політшкола. У 1925/26 навчальному році в ній підвищувало свій ідейний рівень 45 чоловік. Зростали лави комуністів. Утворилися нові партійні організації. У травні 1931 року Брацлавський партосередок поділився на три: при райвиконкомі, при райвійськкоматі і райвідділі міліції, при кооперації. Цього року вийшов перший номер районної газети «Шлях Ілліча». У жовтні 1932 року організовано партосередок при Брацлавській МТС. На початку 1941 року в селищі нараховувалося 15 первинних парторганізацій, які об’єднували понад 100 комуністів.

Напад військ гітлерівської Німеччини на Радянську країну зірвав плани брацлавців щодо дальшого розвитку свого селища. З першого дня Великої Вітчизняної війни населення селища і району проявило високу свідомість. З потроєною енергією кожен працював на своєму робочому місці. Організовано проходила мобілізація. 22 липня 1941 року наші війська були змушені залишити місто. Увірвавшись у Брацлав, фашистські загарбники встановили режим жорстокого терору. Вони створили гетто для єврейського населення. Частину жителів вивезли у Чуківський табір. Там було страчено 647 чоловік.

Трудящі селища героїчно билися з окупантами на фронтах Великої Вітчизняної війни і в тилу ворога. В 1943 році на території Брацлавського району діяли партизанські загони «За батьківщину» та ім. Кірова. Вони знищували живу силу й техніку ворога, розповсюджували листівки. Активного підпільника, мужнього патріота, робітника Брацлавського пивзаводу С. Микитюка фашисти розстріляли. Офіцер Червоної Армії І. С. Кобзін, який потрапив у вороже оточення, створив у місті підпільну групу. Група розповсюджувала в Брацлаві і в селах району листівки, які видавала Вінницька підпільна друкарня «Україна», підбирала і відправляла в партизанські загони поповнення, зброю, порушувала телефонний і телеграфний зв’язок. Щоб залякати населення, загарбники привозили у Брацлав трупи вбитих ними партизанів і ставили їх біля стін тюрми. Так вони зробили взимку 1944 року з тілом юного партизана Володі Мазура.

Під час окупації німецько-фашистські загарбники зруйнували лікарню, школу, будинок райвиконкому, МТС, багато жител.

17 березня 1944 р. війська 1-го і 2-го Українських фронтів визволили селище від німецько-фашистських загарбників. Багато жителів його, зокрема партизани і підпільники, влилися до лав Червоної Армії. В цілому понад 1000 жителів селища перебували в лавах Червоної Армії, близько 800 чоловік нагороджено урядовими нагородами. Під керівництвом партійних організацій трудящі Брацлава провели велику роботу, щоб відбудувати господарство селища. У квітні 1944 року в трьох первинних парторганізаціях Брацлава налічувалося 16 членів і один кандидат в члени партії. Комуністи подали значну допомогу селу. За їх участю в 1944 році було відновлено 38 колгоспів, успішно проведено весняну сівбу і збирання врожаю. У листопаді почала виходити районна газета «Шлях Ілліча». 1947 року в Брацлаві було вже 20 парторганізацій, які об’єднували 140 членів і 46 кандидатів у члени партії.

Найважливішим підприємством Брацлава була МТС. В ній залишилося 38 тракторів, 40 тракторних плугів, 20 сівалок, 6 комбайнів. Майже вся техніка виявилась непридатною. В короткий строк механізатори відремонтували машини й агрегати, успішно провели весняну сівбу, збирання врожаю та озиму сівбу. В першому післявоєнному році МТС підготувала 42 трактористи і 20 машиністів. Незабаром після визволення почав давати продукцію пивоварний завод, було створено промкомбінат на 9 цехів, харчокомбінат. Почали працювати лікарня, школи.

1949 року в межах Брацлава на Південному Бузі заклали гідроелектростанцію потужністю 350 квт. 2 червня 1951 року відбувся урочистий пуск її. Гідроелектростанція забезпечувала струмом селище, МТС і 15 колгоспів району, в наступні роки до неї було підключено 23 населені пункти району (4 тис. колгоспних хат), всі будинки Брацлава, всі підприємства району, 22 школи, 22 клуби.

В червні 1957 року відзначила своє 25-річчя Брацлавська МТС. В цей час вона мала 241 трактор, 75 зернових комбайнів. Наступного року МТС було реорганізовано в РТС. Згодом на базі РТС створили Брацлавське відділення Немирівської «Сільгосптехніки», де трудиться нині 260 чоловік. У 1968—1970 рр. тут збудовано майстерню, склад мінеральних добрив, кисневу станцію, яка забезпечує киснем більшість відділень «Сільгосптехніки» Вінницької області. Колектив відділення достроково, у жовтні 1970 року, виконав план восьмої п’ятирічки. В 1960 році у селищі почала працювати велика інкубаторна станція.

Великі зміни відбулися на пивзаводі. Після реконструкції, здійсненої в 1967—1968 рр., він став сучасним підприємством.

Нині він називається Брацлавським пивцехом Немирівського спиртокомбінату. Значно зріс обсяг робіт промкомбінату. Його швейні цехи нагадують невеликі фабрики шиття верхнього одягу.

У Брацлаві розміщується велика будівельна організація — «Міжколгоспбуд», створено майстерні, склади. Брацлавський «Міжколгоспбуд» споруджує в колгоспах тваринницькі ферми, склади, зводить клуби, магазини та інші об’єкти. Зросла потужність Брацлавського хлібозаводу, на якому працює 50 чоловік. Він забезпечує хлібобулочними виробами не лише селище, а й сусідні села. Успішно працюють автопідприємство, де трудиться 76 чоловік, млин.

Селище змінило свій зовнішній вигляд. За післявоєнні роки багато зроблено в галузі комунального будівництва. В 1957 році збудовано насосну станцію, водонапірну башту, прокладено 1700 м водопровідних труб. На 1970 рік мережа водогону становила 10,5 км, водопостачанням було забезпечено 60 проц. жителів селища. Більшість квартир мешканців газифіковано. Споруджено 568 житлових будинків, у т. ч. 17 2—3-поверхових, великий універмаг, книжковий магазин, спеціалізований магазин тканин, чайну, кафе, столові та інші торговельні підприємства. Вулиці селища заасфальтовані й озеленені. Зросла мережа лікувальних установ. У Брацлаві діє лікарня на 125 ліжок, поліклініка, в яких трудиться 19 лікарів і 67 чоловік з середньою медичною освітою.

У Брацлаві нині працюють дві середні школи, де навчається 1700 учнів, дитячий будинок. У березні 1968 року в ньому проходила республіканська нарада працівників дитячих будинків України.

За післявоєнні роки понад 5 тис. спеціалістів підготував Брацлавський сільськогосподарський технікум. Технікум відомий в республіці і доброю постановкою спортивно-масової роботи. Йому першому на Україні присвоєно звання спортивного клубу, а спортивний колектив цього закладу нагороджено грамотою Ради Союзу спортивних товариств і організацій УРСР. Спортивного гарту учні набувають на стадіоні, водній станції селища.

2500 дорослих брацлавців і 1500 школярів є постійними читачами двох міських бібліотек, загальний книжковий фонд яких становить 55 тис. томів. Кожна сім’я передплачує газети та журнали. В місті є кінотеатр, будинок культури, краєзнавчий музей.

Кількісно зросли партійна і комсомольська організації міста. Нині у селищі є 396 комуністів і 1334 комсомольці. Серед 59 депутатів селищної Ради — 30 комуністів і 6 комсомольців.

З ліквідацією у 1962 році Брацлавського району селище увійшло до складу Тульчинського, а з 1964 року — Немирівського району.

Жителі селища горді з того, що в степах Оренбурзької області в роки освоєння цілини одному з радгоспів дали назву «Брацлавський». На борту теплохода, який було спущено на воду в січні 1966 року, викарбовано «Брацлав». Перший рейс його був до героїчного В’єтнаму.

Багата й славна історія селища над Бугом. У сиву давнину це один з економічних, культурних і адміністративних центрів Правобережної України, в період будівництва комунізму — одне з квітучих селищ міського типу Радянської України.

І. В. БУГАЄВИЧ, В. Я. ВОЛОВИК, Я. Ф. СМИРНОВ
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Kasia
Модератор
Повідомлень: 186
З нами з: 06 грудня 2017, 21:38
Стать: Жінка
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 132 рази
Подякували: 153 рази

Re: БРАЦЛАВ (Браслав), смт, Немирівський р-н, Вінницька обл, Україна

Повідомлення Kasia »

Євреї Брацлава у Другу світову війну
З книги "Шанувати пам'ять непросто..". Робочі гетто, табори, місця знищення євреїв на території Вінницької область у 1941-1944рр.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Бердичівський повіт: Барановський, Марковський, Яблонський, Павінський, Розборський, Кузьмінський, Величко, Покотилюк, Сливка, Білик
Брацлавський повіт: Дудник, Цурман, Маняк, Лановий
Аватар користувача
Ярина
Повідомлень: 211
З нами з: 09 листопада 2016, 15:40
Дякував (ла): 21 раз
Подякували: 93 рази

Re: БРАЦЛАВ (Браслав), смт, Немирівський р-н, Вінницька обл, Україна

Повідомлення Ярина »

phpBB [video]
Відповісти

Повернутись до “Літера Б”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 16 гостей