ГЛИБОКА (1919–40 – Адинката) – с-ще міськ. типу Чернівецької обл., райцентр.
Розташов. за 30 км на пд. від Чернівців. Залізнична ст. Глибока-Буковинська. Нас. 9,8 тис. осіб (1999).
У письмових документах уперше згадується 1438.
До 1774 було в складі Молдавського князівства, з 1774 – під владою Австрії (з 1867 – Австро-Угорщина).
1869 почалося буд-во залізниці.
1918 Глибоку окупувала Румунія.
Від 1940 – у складі УРСР, райцентр.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 5 лип. 1941 до 18 квіт. 1944 перебувало під румун. окупацією.
С-ще міського типу від 1956.
У с. Димка біля Глибокої жила й працювала О.Кобилянська, тут 1960 відкрито музей. На тер. с-ща виявлено й досліджено рештки поселень трипільської культури.
Пам'ятники: братська могила рад. воїнів (1941, 1944), Т.Шевченку (1964).
Глибока, смт, Чернівецька область
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Глибока, смт, Чернівецька область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Глибока (в 1919—1940 рр.— Адинката) — селище міського типу (з 1956 р.), центр Глибоцького району. Розташована в південно-західній частині області, за 30 км від Чернівців. Через селище проходять залізниця Чернівці — Бухарест та вітки на Сторожинець і Красноїльськ. Залізнична станція — Глибока-Буковинська. Пролягають також і важливі шосейні; шляхи Чернівці — Порубне, Вижниця — Порубне та Глибока — Герца. Населення — 7317 чоловік. Селищній Раді підпорядковане с. Димка.
Назва селища походить від місця розташування — глибокої низовини. Територію його заселено здавна. На високому мисі в урочищі Замчище досліджено рештки глинобитних жител поселення трипільської культури (III тисячоліття до н. е.). В добу раннього заліза (VIII—VII століття до н. е.) на мисі існувало городище з трьома лініями валів та ровів, яке було заселено й в слов’янські часи. В урочищі Словачині виявлено наземні та напівземлянкові житла на слов’янському поселенні культури карпатських курганів (III—VI століття н. е.). За 1 км від нього — курганний могильник цієї ж культури.
За літописними даними, в долині, де тепер розташоване селище, на Чорній Поляні в 1359 році молдавське військо здобуло перемогу над поляками. У письмових документах Глибока згадується 1438 року як запустіла місцевість на Чорній Поляні, того ж року воєвода Ілля наділив придворного, суддю Петра Гудика цією ділянкою землі. Напевне тоді і виникло село.
В літописах згадується про те, що в 1490 році церква Глибокої увійшла в підлеглість Радівецькій єпархії. В 1491 році молдавський господар Стефан III своєю грамотою ствердив передачу с. Глибокої придворному Юдці.
У 1497 році на Чорній Поляні Стефан III розбив військо польського короля Альбрехта.
Існує легенда, що після перемоги над поляками він велів запрягти в плуги 20 тис. полонених, виорати місцевість, де пролилося найбільше крові, та посадити дубовий ліс, який з того часу і називається Червоною Дібровою.
Глибока з своїми землями і угіддями протягом довгого часу була власністю феодалів і монастирів, а населення перебувало в особистій залежності від них.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Глибока, смт, Чернівецька область
Частина ІІ
Під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії значно активізувалась революційна боротьба робітників і селян Глибокої. В 1917 році разом з мешканцями сусідніх сіл Карапчева, Тарашанів, Верхніх Петрівців селяни Глибокої захопили землю поміщиків Скабинецького і Григорчі.
В листопаді 1918 року Глибока була окупована румунськими боярами. Серед солдатів 113-го полку, які повстали проти окупантів, були і мешканці Глибокої: М. Букатар, Д. Ткачук, Г. Визнюк, В. Кирилюк, М. А. Максимюк, М. Н. Максимюк, М. Майщук та інші. Коли одна з колон цього полку вирушила залізничним ешелоном із станції Градіна-Публіке на станцію Адинката, румунське військове командування віддало наказ пустити під укіс поїзд з повсталими солдатами. Але залізничники Адинкати відмовились виконати цей наказ і солідаризувалися з солдатами.
Проводячи політику румунізації і нещадної експлуатації місцевого українського населення, румунські окупанти перейменували по румунському всі села. Глибоку називали Адинкатою. Українська мова була заборонена. Коли мешканці Глибокої звернулися до префекта Сторожинецького повіту про дозвіл провадити викладання в школі українською мовою, румунська жандармерія почала переслідувати і жорстоко карати тих, хто підписав це прохання.
Про тяжке економічне становище пригніченого селянства писала газета «Боротьба». «Багато господарств бідняків-пролетарів,— говорилось в статті,— крім обідраної хати та десятка дітей, нічого не мали тому, що були вкрай розорені податками. І все ж до такої хати вривається шефик з вартівником, зриває останнє дрантя з дітей, з-під хворих видирає ковдру, або ж бере один черевик, а другий залишає. За кожну посвідку той же шефик вимагає по 50 лей».
Примарем Глибокої став учитель Стефан Аврам, який був типовим румунським адміністратором. Він здавав в оренду общинні землі, привласнюючи собі більшу частину плати. Селян примар переслідував, поводився з ними брутально, ображав і навіть бив їх, щоб довести свою зверхність.
Під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії значно активізувалась революційна боротьба робітників і селян Глибокої. В 1917 році разом з мешканцями сусідніх сіл Карапчева, Тарашанів, Верхніх Петрівців селяни Глибокої захопили землю поміщиків Скабинецького і Григорчі.
В листопаді 1918 року Глибока була окупована румунськими боярами. Серед солдатів 113-го полку, які повстали проти окупантів, були і мешканці Глибокої: М. Букатар, Д. Ткачук, Г. Визнюк, В. Кирилюк, М. А. Максимюк, М. Н. Максимюк, М. Майщук та інші. Коли одна з колон цього полку вирушила залізничним ешелоном із станції Градіна-Публіке на станцію Адинката, румунське військове командування віддало наказ пустити під укіс поїзд з повсталими солдатами. Але залізничники Адинкати відмовились виконати цей наказ і солідаризувалися з солдатами.
Проводячи політику румунізації і нещадної експлуатації місцевого українського населення, румунські окупанти перейменували по румунському всі села. Глибоку називали Адинкатою. Українська мова була заборонена. Коли мешканці Глибокої звернулися до префекта Сторожинецького повіту про дозвіл провадити викладання в школі українською мовою, румунська жандармерія почала переслідувати і жорстоко карати тих, хто підписав це прохання.
Про тяжке економічне становище пригніченого селянства писала газета «Боротьба». «Багато господарств бідняків-пролетарів,— говорилось в статті,— крім обідраної хати та десятка дітей, нічого не мали тому, що були вкрай розорені податками. І все ж до такої хати вривається шефик з вартівником, зриває останнє дрантя з дітей, з-під хворих видирає ковдру, або ж бере один черевик, а другий залишає. За кожну посвідку той же шефик вимагає по 50 лей».
Примарем Глибокої став учитель Стефан Аврам, який був типовим румунським адміністратором. Він здавав в оренду общинні землі, привласнюючи собі більшу частину плати. Селян примар переслідував, поводився з ними брутально, ображав і навіть бив їх, щоб довести свою зверхність.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Глибока, смт, Чернівецька область
Частина ІІІ
Вже з перших годин Великої Вітчизняної війни на території Глибоцького району розгорнулися жорстокі бої. Більшість юнаків пішла до лав Червоної Армії. Після запеклих боїв наші війська в ніч на 5 липня 1941 року залишили Глибоку. На схід разом з відступаючими військами евакуювалася частина населення.
Німецько-румунські загарбники, зайнявши Глибоку, встановили в селі жорстокий окупаційний режим. За період окупації 110 мешканців села були знищені фашистами. Серед них радянські активісти Д. Щербань, О. Лютик, А. Лютик, М. Максимюк, І. Крупницький та інші.
Незважаючи на жорстокий терор, населення чинило опір окупантам: ухилялося від податків, ховало хліб, худобу, уникало призову до румунської армії.
Німецько-румунські окупанти грабували людей, вивозили в Німеччину та Румунію зерно, худобу, різне майно, обладнання промислових підприємств. Сотні громадян були вигнані на каторгу. 800 чоловік німці забрали з собою під час відступу.
8 квітня 1944 року радянські війська визволили Глибоку від німецько-румунських загарбників. Населення з величезною радістю зустріло визволителів і відновлення радянського ладу. До лав Червоної Армії вступило 50 добровольців. Поволі відроджувалося зруйноване господарство. Почали працювати спиртовий і бочко-тарний заводи, млин, залізнична станція, райпромкомбінат, харчокомбінат і промислові артілі «Вільна праця» та «Новий шлях».
Було поновлене довоєнне селянське землекористування, запроваджене Радянською владою. Між 1150 господарствами розподілено 3079 га землі. Відновила свою роботу машинно-тракторна станція, яка мала на цей час 3 трактори, 10 сівалок тощо. В 1944 році нею було оброблено 700 га землі.
Вже з перших годин Великої Вітчизняної війни на території Глибоцького району розгорнулися жорстокі бої. Більшість юнаків пішла до лав Червоної Армії. Після запеклих боїв наші війська в ніч на 5 липня 1941 року залишили Глибоку. На схід разом з відступаючими військами евакуювалася частина населення.
Німецько-румунські загарбники, зайнявши Глибоку, встановили в селі жорстокий окупаційний режим. За період окупації 110 мешканців села були знищені фашистами. Серед них радянські активісти Д. Щербань, О. Лютик, А. Лютик, М. Максимюк, І. Крупницький та інші.
Незважаючи на жорстокий терор, населення чинило опір окупантам: ухилялося від податків, ховало хліб, худобу, уникало призову до румунської армії.
Німецько-румунські окупанти грабували людей, вивозили в Німеччину та Румунію зерно, худобу, різне майно, обладнання промислових підприємств. Сотні громадян були вигнані на каторгу. 800 чоловік німці забрали з собою під час відступу.
8 квітня 1944 року радянські війська визволили Глибоку від німецько-румунських загарбників. Населення з величезною радістю зустріло визволителів і відновлення радянського ладу. До лав Червоної Армії вступило 50 добровольців. Поволі відроджувалося зруйноване господарство. Почали працювати спиртовий і бочко-тарний заводи, млин, залізнична станція, райпромкомбінат, харчокомбінат і промислові артілі «Вільна праця» та «Новий шлях».
Було поновлене довоєнне селянське землекористування, запроваджене Радянською владою. Між 1150 господарствами розподілено 3079 га землі. Відновила свою роботу машинно-тракторна станція, яка мала на цей час 3 трактори, 10 сівалок тощо. В 1944 році нею було оброблено 700 га землі.
- Falcon
- Модератор
- Повідомлень: 316
- З нами з: 03 січня 2017, 20:37
- Стать: Чоловік
- Звідки: Буковина
- Дякував (ла): 417 разів
- Подякували: 519 разів
Re: Глибока, смт, Чернівецька область
цінне джерело інформації.АннА писав:За даними подвірних книг, у 1815 році в Глибокій був 131 двір
треба перевірити, в яких фондах вони могли зберігтись, бо не зустрічав..
В цій темі пан Cronoster, напевно саме їх називає "Книгами оповідей"
з повагою, Євген.
предки з повітів: Буковина (Сторожинець, Кіцмань)
Галичина (Ходорів)
Волинь (Клевань)
Поділля (Кам'янець-Подільський, Оринин)
предки з повітів: Буковина (Сторожинець, Кіцмань)
Галичина (Ходорів)
Волинь (Клевань)
Поділля (Кам'янець-Подільський, Оринин)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: АннА і 17 гостей