ГОРОХІВ, місто, Волинська область
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ГОРОХІВ, місто, Волинська область
ГОРОХІВ – місто Волинської обл., райцентр. Розташов. на р. Липа (прит. Стиря, бас. Дніпра), за 50 км на пд. зх. від м. Луцьк та за 9 км від залізничної ст. Горохів. Нас. 10,1 тис. осіб (1998).
Перша письмова згадка про місто знайдена в грамоті вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика, за якою Горохів разом із навколишніми селами був переданий у власність О.Шиловичу (1450). Пізніше його володарями стали князі Сангушки. 1600 місто отримало магдебурзьке право.
Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) місто у межах кордонів Російської імперії, стало повітовим центром. Ним у різний час володіли М.Велегорський, В.Стрийковський, Ф.Тарновський.
1808 у Горохові споруджено катол. костьол і палац у стилі ампір.
1872 у Горохові сталася пожежа, під час якої вигоріли дві третини міста. Внаслідок цього виконання функцій центру волості було покладено на с. Скобелка (нині село Горохівського р-ну), розташов. за кілометр на пн. сх. від Горохова.
Під час Першої світової війни в Горохові відбувалися жорстокі бої. Більша частина населення була евакуйована в ін. рос. губернії.
1920–39 – у межах кордонів Польщі. Мав статус повітового центру. В 1920–30-х рр. у місті працювали 2 млини, цегельний з-д, олійниця, майстерня з ремонту віялок.
1939 увійшло до УРСР. Райцентр – з 1940.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 26 черв. 1941 по 13 лип. 1944 окуповано гітлерівськими військами. Біля Горохова був концентраційний табір.
Перша письмова згадка про місто знайдена в грамоті вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика, за якою Горохів разом із навколишніми селами був переданий у власність О.Шиловичу (1450). Пізніше його володарями стали князі Сангушки. 1600 місто отримало магдебурзьке право.
Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) місто у межах кордонів Російської імперії, стало повітовим центром. Ним у різний час володіли М.Велегорський, В.Стрийковський, Ф.Тарновський.
1808 у Горохові споруджено катол. костьол і палац у стилі ампір.
1872 у Горохові сталася пожежа, під час якої вигоріли дві третини міста. Внаслідок цього виконання функцій центру волості було покладено на с. Скобелка (нині село Горохівського р-ну), розташов. за кілометр на пн. сх. від Горохова.
Під час Першої світової війни в Горохові відбувалися жорстокі бої. Більша частина населення була евакуйована в ін. рос. губернії.
1920–39 – у межах кордонів Польщі. Мав статус повітового центру. В 1920–30-х рр. у місті працювали 2 млини, цегельний з-д, олійниця, майстерня з ремонту віялок.
1939 увійшло до УРСР. Райцентр – з 1940.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 26 черв. 1941 по 13 лип. 1944 окуповано гітлерівськими військами. Біля Горохова був концентраційний табір.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГОРОХІВ, місто, Волинська область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Горохів — місто районного підпорядкування, центр Горохівського району. Розташований на берегах р. Липи (басейн Дніпра), на залізниці і автомагістралі Луцьк — Львів, за 50 км на південний захід від обласного центру і за 9 км на північний захід від найближчої станції Горохів. Населення — 5,5 тис. чоловік.
Горохів — одне з найстародавніших поселень. На його території виявлені залишки городища часів Київської Русі. В 1450 році грамотою польсько-литовського короля Казимира IV Ягеллончика Горохів з навколишніми селами був відданий у власність Олізару Шиловичу за заслуги у Свидригайла, волинського князя в 1440—1452 рр.
Документи початку XVII століття свідчать про те, що Горохів користувався магдебурзьким правом. Зокрема, князь Г. Л. Сангушко у 1600 році дарував населенню міста право особистої свободи і самоврядування, надавши йому у довічну власність присадибні і орні землі при умові виконання жителями незначних повинностей. Цей запис був затверджений королем Сигізмундом III на варшавському сеймі в 1601 році.
Особливістю магдебурзького права, яке надавалося приватновласницьким, подібно до Горохова, і другорядним королівським містам, було те, що воно в дуже незначній мірі гарантувало самостійність міської общини і не звільняло населення від феодальної залежності. Жителі Горохова сплачували власникові міста чинш відповідно до свого соціального стану. Так, ремісники платили по одному польському злотому на рік, а міщани, наділені землею,— по чотири копи литовських грошів (або по 10 польських злотих) від волоки. Не підлягали обкладенню лише три волоки, виділені для утримання церкви (попа і дяка). Натурою платили князеві різники, що різали худобу на ярмарку, і шинкарі.
Були і спеціальні побори. Так, наприклад, за випікання білого хліба потрібно було платити щорічно 32 литовські гроші, разового хліба — по 12 литовських грошів, від винокурения і пивоварения (з кожного приготування) — 35 литовських грошів, за винятком тих випадків, коли це робилось на весілля або свята, за ділянку для забудови — 30 литовських грошів. З кожного будинку виділялось по З душі на збирання врожаю і городніх культур у власника містечка. 20 злотих треба було сплачувати для утримання сторожа в замку.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГОРОХІВ, місто, Волинська область
Частина ІІ
Тут у пореформений період виникають пивоварний і цегельний заводи, паровий млин і склад сільськогосподарських знарядь. Підприємства ці були невеликі, на них працювало по кілька робітників. Так, на паровому млині графині К. О. Лідерс-Вейнмерн, а потім В. М. Бечко, було 8 робітників. Прибутку млин давав 30 тис. крб. на рік, перемелюючи до 36,5 тис. пудів зерна. В той час, як власники підприємств поміщики збагачувались, робітники ледве животіли.
Тривалий час Горохів залишався важливим пунктом ярмаркової торгівлі. На початку XX століття в Горохові було 47 крамниць і проводилося 3—5 одноденних ярмарків на рік. На час перепису 1897 року в містечку налічувалося 4699 жителів, у т. ч. 2571 єврей. Більшість населення займалось ремеслом і торгівлею. Торгували товарами, виготовленими на місці (одяг, взуття тощо), а також привезеними з інших місць. Зокрема, з Луцька та інших міст у Горохів завозилися шкіри, зерно, м’ясо.
Крім відкритої у 1803 році двокласної парафіяльної школи, в 1912 році в Горохові було засноване вище початкове училище. В 1913 році у школі навчалось 104 хлопчики і 81 дівчинка, а в училищі — 35 хлопчиків і 9 дівчаток. Обидва училища утримувались за рахунок земства і міської управи.
Для подання медичної допомоги населенню земство утримувало лікаря-терапевта і зубного лікаря. Узаконеною була і посада бабки-повитухи. Ліки за досить значну плату постачала приватна аптека.
У 1872 році в місті сталася велика пожежа, згоріло 226 будинків із 356. У зв’язку з цим Горохів втратив значення волосного центру, яким він був з часу возз’єднання Західної Волині з Росією. Волосним центром стало сусіднє село Скобелка, розташоване за кілометр на північний схід від Горохова. Все ж у Горохові залишилась значна кількість різних установ: поліцейський стан, якому підлягали 4 волості — Бранська, Підберезька, Свинюська і Скобелецька; поштово-телеграфне відділення цих волостей, земська поштова станція на 14 коней; споживче товариство, мировий суд і міщанська управа.
Під час першої світової імперіалістичної війни околиці Горохова були дуже зруйновані, оскільки через місто проходила лінія російсько-австрійського фронту тут відбувалися запеклі бої. У зв’язку з цим населення міста і навколишніх сіл змушене було евакуюватися вглиб Росії, звідки частина повернулася після закінчення війни, а решта — лише в 1939 році.
Тут у пореформений період виникають пивоварний і цегельний заводи, паровий млин і склад сільськогосподарських знарядь. Підприємства ці були невеликі, на них працювало по кілька робітників. Так, на паровому млині графині К. О. Лідерс-Вейнмерн, а потім В. М. Бечко, було 8 робітників. Прибутку млин давав 30 тис. крб. на рік, перемелюючи до 36,5 тис. пудів зерна. В той час, як власники підприємств поміщики збагачувались, робітники ледве животіли.
Тривалий час Горохів залишався важливим пунктом ярмаркової торгівлі. На початку XX століття в Горохові було 47 крамниць і проводилося 3—5 одноденних ярмарків на рік. На час перепису 1897 року в містечку налічувалося 4699 жителів, у т. ч. 2571 єврей. Більшість населення займалось ремеслом і торгівлею. Торгували товарами, виготовленими на місці (одяг, взуття тощо), а також привезеними з інших місць. Зокрема, з Луцька та інших міст у Горохів завозилися шкіри, зерно, м’ясо.
Крім відкритої у 1803 році двокласної парафіяльної школи, в 1912 році в Горохові було засноване вище початкове училище. В 1913 році у школі навчалось 104 хлопчики і 81 дівчинка, а в училищі — 35 хлопчиків і 9 дівчаток. Обидва училища утримувались за рахунок земства і міської управи.
Для подання медичної допомоги населенню земство утримувало лікаря-терапевта і зубного лікаря. Узаконеною була і посада бабки-повитухи. Ліки за досить значну плату постачала приватна аптека.
У 1872 році в місті сталася велика пожежа, згоріло 226 будинків із 356. У зв’язку з цим Горохів втратив значення волосного центру, яким він був з часу возз’єднання Західної Волині з Росією. Волосним центром стало сусіднє село Скобелка, розташоване за кілометр на північний схід від Горохова. Все ж у Горохові залишилась значна кількість різних установ: поліцейський стан, якому підлягали 4 волості — Бранська, Підберезька, Свинюська і Скобелецька; поштово-телеграфне відділення цих волостей, земська поштова станція на 14 коней; споживче товариство, мировий суд і міщанська управа.
Під час першої світової імперіалістичної війни околиці Горохова були дуже зруйновані, оскільки через місто проходила лінія російсько-австрійського фронту тут відбувалися запеклі бої. У зв’язку з цим населення міста і навколишніх сіл змушене було евакуюватися вглиб Росії, звідки частина повернулася після закінчення війни, а решта — лише в 1939 році.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГОРОХІВ, місто, Волинська область
Частина ІІІ
Великою подією в житті трудящих Горохова було проведення перших дійсно демократичних виборів до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР, що відбулись 24 березня 1940 року, і до місцевих Рад депутатів трудящих 15 грудня 1940 року. Трудящі міста продемонстрували в ході виборів свою морально-політичну єдність і згуртованість навколо Комуністичної партії і Радянського уряду, одностайно проголосувавши за блок комуністів і безпартійних.
Відразу ж після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною в економіці і культурі міста розпочалися соціалістичні перетворення. До середини січня 1940 року стало до ладу заводоуправління цегельних заводів №№ 10, 11. Згідно з постановою райвиконкому від 24 липня 1940 року, було створено райпромкомбінат, якому передано всі націоналізовані підприємства. Виникли промислово-кооперативні виробничі артілі (столярна, ковалів і стельмахів, меблево-обозо-бондарна, деревообробна, шевська, хутряна, швейна, шкіряна та інші), а також райхарчокомбінат, в системі якого найважливішими підприємствами були млини №№ 38, 39, маслозавод, пекарня, ряд цехів по виробництву різних продовольчих продуктів. Під контролем райфінвідділу діяли деякі приватні підприємства, зокрема меблева майстерня, цех по виробництву квасу тощо.
До грудня 1940 — січня 1941 року в Горохові було завершено утворення промислових артілей, налагоджено роботу всіх підприємств. Механічна майстерня по ремонту віялок була перетворена на артіль «Металіст». Оформилися профспілкові організації. Налагоджували роботу торговельна мережа й установи побутового обслуговування населення.
Повалення буржуазно-поміщицького ладу розв’язало творчу енергію трудящих Горохова. Так, робітники двох цегельних заводів, здійснюючи свої зобов’язання на честь дня Конституції у 1940 році, на 70 днів раніше строку виконали річний виробничий план. Г. Козловський, І. Бондар та інші робітники виконували виробничі плани на 150—170 проц. Продуктивно трудились робітники інших підприємств.
Створювалися і нові медичні заклади. Почали працювати лікарня і поліклініка, де трудящі одержували безплатну медичну допомогу. Відкрилася державна аптека.
Великою подією в житті трудящих Горохова було проведення перших дійсно демократичних виборів до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР, що відбулись 24 березня 1940 року, і до місцевих Рад депутатів трудящих 15 грудня 1940 року. Трудящі міста продемонстрували в ході виборів свою морально-політичну єдність і згуртованість навколо Комуністичної партії і Радянського уряду, одностайно проголосувавши за блок комуністів і безпартійних.
Відразу ж після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною в економіці і культурі міста розпочалися соціалістичні перетворення. До середини січня 1940 року стало до ладу заводоуправління цегельних заводів №№ 10, 11. Згідно з постановою райвиконкому від 24 липня 1940 року, було створено райпромкомбінат, якому передано всі націоналізовані підприємства. Виникли промислово-кооперативні виробничі артілі (столярна, ковалів і стельмахів, меблево-обозо-бондарна, деревообробна, шевська, хутряна, швейна, шкіряна та інші), а також райхарчокомбінат, в системі якого найважливішими підприємствами були млини №№ 38, 39, маслозавод, пекарня, ряд цехів по виробництву різних продовольчих продуктів. Під контролем райфінвідділу діяли деякі приватні підприємства, зокрема меблева майстерня, цех по виробництву квасу тощо.
До грудня 1940 — січня 1941 року в Горохові було завершено утворення промислових артілей, налагоджено роботу всіх підприємств. Механічна майстерня по ремонту віялок була перетворена на артіль «Металіст». Оформилися профспілкові організації. Налагоджували роботу торговельна мережа й установи побутового обслуговування населення.
Повалення буржуазно-поміщицького ладу розв’язало творчу енергію трудящих Горохова. Так, робітники двох цегельних заводів, здійснюючи свої зобов’язання на честь дня Конституції у 1940 році, на 70 днів раніше строку виконали річний виробничий план. Г. Козловський, І. Бондар та інші робітники виконували виробничі плани на 150—170 проц. Продуктивно трудились робітники інших підприємств.
Створювалися і нові медичні заклади. Почали працювати лікарня і поліклініка, де трудящі одержували безплатну медичну допомогу. Відкрилася державна аптека.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГОРОХІВ, місто, Волинська область
Частина ІУ
Відбудова господарства в Горохові після закінчення Великої Вітчизняної війни здійснювалася в умовах шаленого опору з боку українсько-німецьких бандерівських банд, що концентрувалися в деяких населених пунктах району. Вони проводили антирадянську пропаганду, тероризували населення, вбивали з-за рогу комуністів і комсомольців. Від рук бандитів загинули заступник голови райвиконкому Г. І. Шингарьов, завідуючі відділами райвиконкому Є. С. Полях та П. М. Леонтьев, голова міськради Л. О. Копчунь, та інші активісти. Але ніякі підступи буржуазно-націоналістичних виродків не могли зупинити переможної ходи соціалізму. При підтримці широких мас трудящих органи Радянської влади разом з активістами покінчили з бандерівським бандитизмом.
Соціалістичне змагання серед колективів промислових підприємств, творча ініціатива робітників, інженерно-технічних працівників і службовців забезпечили успішну відбудову господарства. На кінець п’ятирічки промисловість міста значно перевищила довоєнний рівень виробництва.
В роки завершення будівництва соціалізму і поступового переходу до комунізму промислові підприємства Горохова значно розширились, зміцніла їх матеріально-технічна база, всі вони докорінно реконструювалися. Так, колишня артіль «Металіст» перетворилась на сучасний ливарно-механічний завод, який почав постачати всій області пічне литво і налагодив капітальний ремонт автомашин та різних двигунів. Внаслідок розширення і реконструкції цегельних заводів, що завершилась в 1961 році, вони перетворились на сучасні механізовані підприємства. В 1966 — 1968 рр. побудовано п’ять нових тунелів і одна кільцева піч, в результаті чого потужність заводів доведена до 16 млн. штук цегли на рік.
Райпромкомбінат у листопаді 1960 року було перетворено на комбінат побутового обслуговування. Значно розширився райхарчокомбінат. На всіх підприємствах механізовано трудомісткі процеси.
Відбудова господарства в Горохові після закінчення Великої Вітчизняної війни здійснювалася в умовах шаленого опору з боку українсько-німецьких бандерівських банд, що концентрувалися в деяких населених пунктах району. Вони проводили антирадянську пропаганду, тероризували населення, вбивали з-за рогу комуністів і комсомольців. Від рук бандитів загинули заступник голови райвиконкому Г. І. Шингарьов, завідуючі відділами райвиконкому Є. С. Полях та П. М. Леонтьев, голова міськради Л. О. Копчунь, та інші активісти. Але ніякі підступи буржуазно-націоналістичних виродків не могли зупинити переможної ходи соціалізму. При підтримці широких мас трудящих органи Радянської влади разом з активістами покінчили з бандерівським бандитизмом.
Соціалістичне змагання серед колективів промислових підприємств, творча ініціатива робітників, інженерно-технічних працівників і службовців забезпечили успішну відбудову господарства. На кінець п’ятирічки промисловість міста значно перевищила довоєнний рівень виробництва.
В роки завершення будівництва соціалізму і поступового переходу до комунізму промислові підприємства Горохова значно розширились, зміцніла їх матеріально-технічна база, всі вони докорінно реконструювалися. Так, колишня артіль «Металіст» перетворилась на сучасний ливарно-механічний завод, який почав постачати всій області пічне литво і налагодив капітальний ремонт автомашин та різних двигунів. Внаслідок розширення і реконструкції цегельних заводів, що завершилась в 1961 році, вони перетворились на сучасні механізовані підприємства. В 1966 — 1968 рр. побудовано п’ять нових тунелів і одна кільцева піч, в результаті чого потужність заводів доведена до 16 млн. штук цегли на рік.
Райпромкомбінат у листопаді 1960 року було перетворено на комбінат побутового обслуговування. Значно розширився райхарчокомбінат. На всіх підприємствах механізовано трудомісткі процеси.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: ГОРОХІВ, місто, Волинська область
Середа, 25 квітня 2018
У місті Горохів на Волині бордюр облаштували із мацев – єврейських надгробків. Жителі міста звернулись до єврейської громади і розповіли, що одна з вулиць вимощена єврейськими надгробками.
"Дівчина побачила напис на бордюрі і вирішила його прочитати. Коли зачистила, то зрозуміла, що не може цього зробити, бо він на івриті. Тоді почали з'ясовувати, що це, - каже виконавчий директор релігійної общини прогресивного іудаїзму Сергій Швардовський. - До нас подзвонили жителі Горохова і прислали фото однієї мацеви. Тоді представники нашої громади, спільно з Volunteer Community виїхали на місце, щоб переконатися в цьому. Дійсно, на одній вулиці бордюри - це мацеви з єврейського кладовища. Ми виявили понад 40 штук і думаємо, що це не межа. Ніхто з опитаних нами жителів не зміг сказати, як мацеви виявилися на дорозі".
Ще 1941 року німецькі окупанти почали брати мацеви і застилати ними дорогу. Як саме вони опинилися на цій вулиці в Горохові - невідомо.
"Таке було в багатьох містах. Зараз ми намагаємось добитися від місцевої влади в Ковелі виділити участок на місці, де було єврейське кладовище, і там зробити меморіал. Хочемо повернути мацеви на їхнє історичне місце. Ми їх так само збираємо у Луцьку, Володимирі-Волинському".
Місцева влада пообіцяла посприяти у вирішенні цього питання.
"Ми разом із представниками общини вирішили, що найближчим часом вони надішлють до міської ради офіційне прохання демонтувати і перевезти ці плити на місце, де було єврейське кладовище, - каже міський голова Горохова Віктор Годик. - Ми допоможемо в демонтажі і перевезенні. Також ми запропонували їм розробити свій проект пам'ятника на місці кладовища. Після цього по тих плитах вони зможуть вивчати, хто там був похований".
Автор: Оксана КНЯЖИК
PS "Привіти" з другої світової війни. Виглядає - це було масове явище в наших містах в ті часи.
У місті Горохів на Волині бордюр облаштували із мацев – єврейських надгробків. Жителі міста звернулись до єврейської громади і розповіли, що одна з вулиць вимощена єврейськими надгробками.
"Дівчина побачила напис на бордюрі і вирішила його прочитати. Коли зачистила, то зрозуміла, що не може цього зробити, бо він на івриті. Тоді почали з'ясовувати, що це, - каже виконавчий директор релігійної общини прогресивного іудаїзму Сергій Швардовський. - До нас подзвонили жителі Горохова і прислали фото однієї мацеви. Тоді представники нашої громади, спільно з Volunteer Community виїхали на місце, щоб переконатися в цьому. Дійсно, на одній вулиці бордюри - це мацеви з єврейського кладовища. Ми виявили понад 40 штук і думаємо, що це не межа. Ніхто з опитаних нами жителів не зміг сказати, як мацеви виявилися на дорозі".
Ще 1941 року німецькі окупанти почали брати мацеви і застилати ними дорогу. Як саме вони опинилися на цій вулиці в Горохові - невідомо.
"Таке було в багатьох містах. Зараз ми намагаємось добитися від місцевої влади в Ковелі виділити участок на місці, де було єврейське кладовище, і там зробити меморіал. Хочемо повернути мацеви на їхнє історичне місце. Ми їх так само збираємо у Луцьку, Володимирі-Волинському".
Місцева влада пообіцяла посприяти у вирішенні цього питання.
"Ми разом із представниками общини вирішили, що найближчим часом вони надішлють до міської ради офіційне прохання демонтувати і перевезти ці плити на місце, де було єврейське кладовище, - каже міський голова Горохова Віктор Годик. - Ми допоможемо в демонтажі і перевезенні. Також ми запропонували їм розробити свій проект пам'ятника на місці кладовища. Після цього по тих плитах вони зможуть вивчати, хто там був похований".
Автор: Оксана КНЯЖИК
PS "Привіти" з другої світової війни. Виглядає - це було масове явище в наших містах в ті часи.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГОРОХІВ, місто, Волинська область
ГОРОХІВ, м-ко Володимирського пов., Скобелецької вол., 59 км. від Володимира, на південний схід. М-ко положене над р. Липою.
В кінці 19 ст. було там 600 дом. і 4,663 жит. Було це місто приватне і віддавна належало, як село, до волинських і володимирських князів. Знаємо, що в половині 15 ст. Горохів належав до вел. кн. Льва Свидригайла. За ревізією луцького замку в 1545 р. Г. був власністю кн. Сангушків, які мали обов'язок утримувати 4 городні луцького замку. В 1570 р. кн. Лев Сангушко-Кошерський платив з Горохова від 56 дом. ринкових, 18 уличних домів, 6 перекупів, 12 город, 26 убогих хат. В 1583 р. він же платив від 40 дим., 34 город, 10 город, 5 комірників, 5 людей вільних, 1 попа, 6 пекарів, 1 шевця, 1 кушніра і одного убогого шевця. З горохівського села від 30 ланів, 12 город, 1 попа. В 1650 р. Горохів частинно належав до Льва Сапіги, який платив від 79 дим. В другій половині 17 ст. плачено від 336 дим., а в 1653 р. тільки за 5 димів. В 1650 р. Горохів належав до Кисіля Вільгорського разом зі селами: Скобелкою і Марковичами. Крім того частина Горохова належала до церкви. В 1775 р. м-ко належало, разом з частиною землі, до Михайла Вєльгорського, пізніше по черзі переходило до: Піонтковських, Яловицьких, Стройвонсів, Тарновських, останні володіли Гороховим до кінця 19 ст. Колись в Горохові був великий і багатий палац, в якому знаходилися численні пам'ятки мистецтва і різьби великої історично-мистецької вартости, з яких треба згадати скульптури фігур Геркулеса і Помпеї, прекрасні вази, мозаїчні столи, кристали. Крім того була там велика бібліотека, де переховувалися книжки в різних мовах, збірка прекрасних дереворитів, мідьоритів і багата нумізматична колекція. З рідкісних творів старого мистецтва треба згадати одиноку в Польщі статую Персея роботи Канови, Купидона і Психе. Багато з цих цінних колекцій, образів, фігур і нумізматик знаходяться тепер в збірках Ермітажу в Ленінграді. Палац оточував великий і гарний англійський парк. Усе це вивіз з Горохова до Петербурга граф Стройновський і тільки частина потрапила до Львова і Кракова. Треба також згадати, що Горохів в 17 ст. за часів приналежности його до Миколая Киселя був осередком ариянства на західній Волині, тут перебували реформатори такої міри як А. Вишоватий і тут відбувалися з'їзди і наради місцевої магнатерії і шляхти. За переписом 1911 р. в Горохові було 6,871 жит., міщанська управа, пошта і телеграф, земська поштова станція, агроном, суд, двоклясова школа, фельдшерський пункт, лікар, аптека, паровий млин, кооператива, 66 крамниць, кредитове товариство і фотограф. До Горохова містечка і села належало 992 дес. фільварочної землі, що належала до Свистунова.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
В кінці 19 ст. було там 600 дом. і 4,663 жит. Було це місто приватне і віддавна належало, як село, до волинських і володимирських князів. Знаємо, що в половині 15 ст. Горохів належав до вел. кн. Льва Свидригайла. За ревізією луцького замку в 1545 р. Г. був власністю кн. Сангушків, які мали обов'язок утримувати 4 городні луцького замку. В 1570 р. кн. Лев Сангушко-Кошерський платив з Горохова від 56 дом. ринкових, 18 уличних домів, 6 перекупів, 12 город, 26 убогих хат. В 1583 р. він же платив від 40 дим., 34 город, 10 город, 5 комірників, 5 людей вільних, 1 попа, 6 пекарів, 1 шевця, 1 кушніра і одного убогого шевця. З горохівського села від 30 ланів, 12 город, 1 попа. В 1650 р. Горохів частинно належав до Льва Сапіги, який платив від 79 дим. В другій половині 17 ст. плачено від 336 дим., а в 1653 р. тільки за 5 димів. В 1650 р. Горохів належав до Кисіля Вільгорського разом зі селами: Скобелкою і Марковичами. Крім того частина Горохова належала до церкви. В 1775 р. м-ко належало, разом з частиною землі, до Михайла Вєльгорського, пізніше по черзі переходило до: Піонтковських, Яловицьких, Стройвонсів, Тарновських, останні володіли Гороховим до кінця 19 ст. Колись в Горохові був великий і багатий палац, в якому знаходилися численні пам'ятки мистецтва і різьби великої історично-мистецької вартости, з яких треба згадати скульптури фігур Геркулеса і Помпеї, прекрасні вази, мозаїчні столи, кристали. Крім того була там велика бібліотека, де переховувалися книжки в різних мовах, збірка прекрасних дереворитів, мідьоритів і багата нумізматична колекція. З рідкісних творів старого мистецтва треба згадати одиноку в Польщі статую Персея роботи Канови, Купидона і Психе. Багато з цих цінних колекцій, образів, фігур і нумізматик знаходяться тепер в збірках Ермітажу в Ленінграді. Палац оточував великий і гарний англійський парк. Усе це вивіз з Горохова до Петербурга граф Стройновський і тільки частина потрапила до Львова і Кракова. Треба також згадати, що Горохів в 17 ст. за часів приналежности його до Миколая Киселя був осередком ариянства на західній Волині, тут перебували реформатори такої міри як А. Вишоватий і тут відбувалися з'їзди і наради місцевої магнатерії і шляхти. За переписом 1911 р. в Горохові було 6,871 жит., міщанська управа, пошта і телеграф, земська поштова станція, агроном, суд, двоклясова школа, фельдшерський пункт, лікар, аптека, паровий млин, кооператива, 66 крамниць, кредитове товариство і фотограф. До Горохова містечка і села належало 992 дес. фільварочної землі, що належала до Свистунова.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 13 гостей