Дігтярі, Срібнянський район, Чернігівська область
Дегтяри, Сребнянский район, Черниговская область
Дегтяри, Иванковская волость, Прилукский уезд
Преображенская церковь
Некоторые фамилии жителей с. Дегтяри (1821, 1856):
Бабенко
Балуненко
Белащенко
Белюга
Борисенко
Быхало
Василенко
Власенко
Галабутский
Галаган
Гапон
Гребеницкий
Гришко
Дзебенко
Дорошенко
Дуженко
Карпусь
Кириченко
Коваленко
Котенко
Крутянко
Кубаса
Кузменко, Кузьменко
Курочка
Левченко
Луценко
Мартиненко
Науменко
Негода
Овчаренко
Пархоменко
Прихода
Радченко
Редка
Ройко
Рубанов
Свистилник
Сезенко
Сердюк
Солодовник
Сотниченко
Стукота
Сынявский
Сысун
Тимковский
Усенко
Чернижевский
Чмель
Чубенко
Швидкий
Шиян
Юрченко
Якуменко
Дігтярі, смт, Срібнянський район, Чернігівська область
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Дігтярі, Срібнянський район, Чернігівська область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки
Дігтярі — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на східному березі річки Удаю, при впадінні в неї річки Лисогору, за 20 км від районного центру. Населення — 2300 чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Гнатівка й Іванківці. Поблизу селища в долинах річок та їх заплавах є промислові поклади торфу.
Місцевість навколо Дігтярів заселена здавна. На території Іванківців виявлено давньоруське поселення.
Вперше село Дігтярі згадується в історичних документах 1666 року. Жили тут вільні селяни, приписані до Варвинської сотні Прилуцького полку. Займалися вони виробництвом дьогтю в урочищах Сотницькому й Десятках. Поселенців навколишні жителі звали дьогтярями. Звідси й пішла назва поселення.
У 1714 році прилуцьким полковником став Г. Галаган, який, вдаючись до всіляких хитрощів, почав скуповувати навколо поселення землі й створювати тут ніби окрему слободу, поступово закріпачуючи жителів Дігтярів. Так, 1723 року два козаки Манджуренко та Гриценко дали підписку, що вони не можуть далі відбувати козацької служби, тому продають Галагану землю й самі погоджуються бути посполитими.
Під час ревізії 1729 року в Дігтярях було 5 дворів, що належали Варвинській ратуші, слобода Галагана мала вже 48 дворів, а в акті ревізії за 1753 рік значиться лише галаганівське село Дігтярі, про слободу ж. згадки нема. На 1777 рік у селі налічувалося кріпаків 231 чоловік.
Дігтярі — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на східному березі річки Удаю, при впадінні в неї річки Лисогору, за 20 км від районного центру. Населення — 2300 чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Гнатівка й Іванківці. Поблизу селища в долинах річок та їх заплавах є промислові поклади торфу.
Місцевість навколо Дігтярів заселена здавна. На території Іванківців виявлено давньоруське поселення.
Вперше село Дігтярі згадується в історичних документах 1666 року. Жили тут вільні селяни, приписані до Варвинської сотні Прилуцького полку. Займалися вони виробництвом дьогтю в урочищах Сотницькому й Десятках. Поселенців навколишні жителі звали дьогтярями. Звідси й пішла назва поселення.
У 1714 році прилуцьким полковником став Г. Галаган, який, вдаючись до всіляких хитрощів, почав скуповувати навколо поселення землі й створювати тут ніби окрему слободу, поступово закріпачуючи жителів Дігтярів. Так, 1723 року два козаки Манджуренко та Гриценко дали підписку, що вони не можуть далі відбувати козацької служби, тому продають Галагану землю й самі погоджуються бути посполитими.
Під час ревізії 1729 року в Дігтярях було 5 дворів, що належали Варвинській ратуші, слобода Галагана мала вже 48 дворів, а в акті ревізії за 1753 рік значиться лише галаганівське село Дігтярі, про слободу ж. згадки нема. На 1777 рік у селі налічувалося кріпаків 231 чоловік.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Дігтярі, Срібнянський район, Чернігівська область
Частина ІІ
Із зростанням прибутків артілі вагомішим ставав трудодень, поліпшувався добробут хліборобів села. Так, у 1937 році дігтярівські колгоспи продали державі 1890 цнт хліба, розрахувалися натуроплатою за роботи, виконані МТС, забезпечили себе посівним матеріалом, фуражем і видали на трудодень по 6 кг хліба, 2 кг картоплі, 2 крб. грішми.
Міцніла виробнича база промислової артілі ім. 8 Березня. В 1936 році на підприємстві розгорнувся стахановський рух. Провадились стахановські п’ятиденки й декади, під час яких ткалі в 2—3 рази перевиконували норми. 1940 року артіль дала продукції на 2,5 млн. крб. У праці виросли справжні майстри народної творчості. Це, зокрема, Г. Чміль, У. Коваленко, О. Коваленко, К. Ященко та ін. Вироби артілі експонувалися на виставках у Полтаві, Києві, Москві.
Напередодні Великої Вітчизняної війни в селі було здійснене загальне початкове навчання. 1929 року початкову школу перетворено на семирічну, яку закінчувало близько 90 проц. дітей шкільного віку. 1936 року відкрито районну колгоспну школу, яка готувала для артілей бригадирів, рільників, обліковців. У селі працювали клуб, дільнична лікарня.
Підступний напад фашистської Німеччини перервав мирну працю трудящих. 300 дігтярівців влилися до лав Червоної Армії, щоб зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Коли фронт наблизився, громадську худобу було відправлено на Схід. 17 вересня 1941 року фашистські загарбники окупували село. Почалися арешти й розстріли. Гітлерівці та їх лакузи розстріляли 10 жителів села, в т. ч. бригадира комуніста X. Н. Вихала, голову колгоспу М. К. Малиша, зоотехніка Г. 3. Лисенка та інших; 57 чоловік вивезли до Срібного й разом з активістами району спалили живими; 28 юнаків і дівчат відправили до Німеччини на каторгу.
Із зростанням прибутків артілі вагомішим ставав трудодень, поліпшувався добробут хліборобів села. Так, у 1937 році дігтярівські колгоспи продали державі 1890 цнт хліба, розрахувалися натуроплатою за роботи, виконані МТС, забезпечили себе посівним матеріалом, фуражем і видали на трудодень по 6 кг хліба, 2 кг картоплі, 2 крб. грішми.
Міцніла виробнича база промислової артілі ім. 8 Березня. В 1936 році на підприємстві розгорнувся стахановський рух. Провадились стахановські п’ятиденки й декади, під час яких ткалі в 2—3 рази перевиконували норми. 1940 року артіль дала продукції на 2,5 млн. крб. У праці виросли справжні майстри народної творчості. Це, зокрема, Г. Чміль, У. Коваленко, О. Коваленко, К. Ященко та ін. Вироби артілі експонувалися на виставках у Полтаві, Києві, Москві.
Напередодні Великої Вітчизняної війни в селі було здійснене загальне початкове навчання. 1929 року початкову школу перетворено на семирічну, яку закінчувало близько 90 проц. дітей шкільного віку. 1936 року відкрито районну колгоспну школу, яка готувала для артілей бригадирів, рільників, обліковців. У селі працювали клуб, дільнична лікарня.
Підступний напад фашистської Німеччини перервав мирну працю трудящих. 300 дігтярівців влилися до лав Червоної Армії, щоб зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Коли фронт наблизився, громадську худобу було відправлено на Схід. 17 вересня 1941 року фашистські загарбники окупували село. Почалися арешти й розстріли. Гітлерівці та їх лакузи розстріляли 10 жителів села, в т. ч. бригадира комуніста X. Н. Вихала, голову колгоспу М. К. Малиша, зоотехніка Г. 3. Лисенка та інших; 57 чоловік вивезли до Срібного й разом з активістами району спалили живими; 28 юнаків і дівчат відправили до Німеччини на каторгу.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Дігтярі, смт, Срібнянський район, Чернігівська область
ДІГТЯРІ – с-ще міського типу Срібнянського р-ну Черніг. обл. Розташов. на р. Удай (прит. Сули, бас. Дніпра), за 20 км від райцентру і за 40 км від залізничної ст. Прилуки. Нас. 1,5 тис. осіб (1999).
Вперше село Дігтярі згадується 1666 у складі Варвинської сотні Прилуцького полку.
Від 1716 стало власністю поміщиків Ґалаґанів.
Для П.Ґалаґана 1825–32 тут був збудований палац з парком.
1845 у Дігтярях перебував Т.Шевченко.
1876 П.Ґалаґан передав садибу Полтав. губернському земству, в ній розмістилося земське ремісниче уч-ще.
1897 земство відкрило шк.-майстерню, яка готувала майстрів плахтових виробів.
На кін. 19 ст. населення становило 1766 осіб.
1926 в селі створено худож.-тех. шк. ткацтва, на базі якої з 1961 працює Дігтярівська ф-ка худож. виробів.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 Д. були окуповані гітлерівцями від 17 верес. 1941 до 17 верес. 1943.
Од 1960 має статус с-ща міськ. типу.
Історичні пам'ятки: панська садиба (1825–32), будинок, де зупинявся Т.Шевченко (1845), дігтярівський парк.
Вперше село Дігтярі згадується 1666 у складі Варвинської сотні Прилуцького полку.
Від 1716 стало власністю поміщиків Ґалаґанів.
Для П.Ґалаґана 1825–32 тут був збудований палац з парком.
1845 у Дігтярях перебував Т.Шевченко.
1876 П.Ґалаґан передав садибу Полтав. губернському земству, в ній розмістилося земське ремісниче уч-ще.
1897 земство відкрило шк.-майстерню, яка готувала майстрів плахтових виробів.
На кін. 19 ст. населення становило 1766 осіб.
1926 в селі створено худож.-тех. шк. ткацтва, на базі якої з 1961 працює Дігтярівська ф-ка худож. виробів.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 Д. були окуповані гітлерівцями від 17 верес. 1941 до 17 верес. 1943.
Од 1960 має статус с-ща міськ. типу.
Історичні пам'ятки: панська садиба (1825–32), будинок, де зупинявся Т.Шевченко (1845), дігтярівський парк.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей