ДУНАЇВЦІ (Дунайгород), місто, Хмельницька область, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ДУНАЇВЦІ (Дунайгород), місто, Хмельницька область, Україна
ДУНАЇВЦІ (до поч. 18 ст. — Дунайгород) — місто Хмельн. обл., райцентр. Розташов. на р. Тернава (прит. Дністра), за 22 км від залізничної ст. Дунаївці. Нас. 18,9 тис. осіб (1998). Уперше згадується в документах 1403 як місто на тер. Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої. Назва походить від торг. шляху, що вів через місто до країн бас. р. Дунай. 1592 Д. надано магдебурзьке право. 1672—99 перебувало під владою Османської імперії, потім — Польщі. Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшло до Російської імперії. Від 1797 — у складі Подільської губернії. З 1923 — райцентр Проскурівської округи, з 1932 — у Він., з 1937 — у Кам’янець-Подільській (з 1954 — Хмельн. обл.) областях. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації, що тривала від 11 лип. 1941 до 31 берез. 1944, у місті було страчено 12 тис. осіб, з міста і р-ну вивезено до Німеччини 1,5 тис. жителів.
У Д. народились історик Ф.Шевченко та композитор В.Заремба.
- viapolka
- Повідомлень: 285
- З нами з: 28 грудня 2016, 22:30
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 113 разів
- Подякували: 190 разів
Re: Дуна́ївці, місто, Хмельницька область, Україна
Dunajów greckokatolickie urodzenia 1859 więcej
Dunajów mojżeszowe małżeństwa 1924-1934 więcej
Dunajów mojżeszowe urodzenia 1924-1934 więcej
Dunajów mojżeszowe zgony 1924-1934 więcej
Dunajów rzymskokatolickie małżeństwa 1784-1820, 1872, 1874, 1878,
1880-1900 więcej
Dunajów rzymskokatolickie małżeństwa 1901-1910, 1917, 1921-1937 więcej
Dunajów rzymskokatolickie urodzenia 1766-1779, 1784-1821, 1872,
1874, 1878, 1880-1900 więcej
Dunajów rzymskokatolickie urodzenia 1901-1937 więcej
Dunajów rzymskokatolickie urodzenia 1901-1937 więcej
Dunajów rzymskokatolickie zgony 1766-1784, 1872, 1874, 1878,
1880-1900 więcej
http://baza.archiwa.gov.pl/sezam/pradzi ... d=63&f=450
Dunajów mojżeszowe małżeństwa 1924-1934 więcej
Dunajów mojżeszowe urodzenia 1924-1934 więcej
Dunajów mojżeszowe zgony 1924-1934 więcej
Dunajów rzymskokatolickie małżeństwa 1784-1820, 1872, 1874, 1878,
1880-1900 więcej
Dunajów rzymskokatolickie małżeństwa 1901-1910, 1917, 1921-1937 więcej
Dunajów rzymskokatolickie urodzenia 1766-1779, 1784-1821, 1872,
1874, 1878, 1880-1900 więcej
Dunajów rzymskokatolickie urodzenia 1901-1937 więcej
Dunajów rzymskokatolickie urodzenia 1901-1937 więcej
Dunajów rzymskokatolickie zgony 1766-1784, 1872, 1874, 1878,
1880-1900 więcej
http://baza.archiwa.gov.pl/sezam/pradzi ... d=63&f=450
Осецкий, Орловский, Юзефович, Бега, Каеткин, Олексов, Князев, Патратий, Фредлов, Туревская
- viapolka
- Повідомлень: 285
- З нами з: 28 грудня 2016, 22:30
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 113 разів
- Подякували: 190 разів
Re: Дуна́ївці, місто, Хмельницька область, Україна
Государственный архив Житомирской области (ГАЖО)
Фонд 178 Луцко-Житомирская римо-католическая духовная консистория
Фонд 178 Опись 3 Дело 143
Метрическая книга костела м. Дунаевцы Ушицкого уезда (рождение, брак, смерть за 1869г.)
Фонд 178 Луцко-Житомирская римо-католическая духовная консистория
Фонд 178 Опись 3 Дело 143
Метрическая книга костела м. Дунаевцы Ушицкого уезда (рождение, брак, смерть за 1869г.)
Осецкий, Орловский, Юзефович, Бега, Каеткин, Олексов, Князев, Патратий, Фредлов, Туревская
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ДУНАЇВЦІ, місто, Хмельницька область, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Дунаївці — місто районного підпорядкування, розташоване на річці Тернаві, лівій притоці Дністра, за 68 км від обласного центру і 22 км від залізничної станції Дунаївці. Населення — 13 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковане село Мушкутинці.
Дунаївці — центр району, площа якого 1,2 тис. кв. км, населення 97,3 тис. чоловік (у т. ч. сільського 80 тис., міського 17,3 тис.). В районі 85 населених пунктів, підпорядкованих міській, селищній і 32 сільським Радам; 38 колгоспів, 80,7 тис. га сільськогосподарських угідь, 74,4 тис. га орної землі; 15 підприємств, 5 будівельних організацій; 10 лікарень, поліклініка, 63 фельдшерсько-акушерські пункти, 14 пологових будинків; 83 школи, 72 будинки культури й клуби, 72 бібліотеки.
Територія сучасного міста була заселена ще в III тисячолітті до н. е., про що свідчать виявлені в його околицях залишки поселення трипільської культури.
Вперше Дунаївці згадуються в історичних документах за 1403 рік. Вже тоді це було досить велике поселення, що налічувало 72 дими. В давніх актах воно називалося Дунайгород, а з початку XVIII ст.— Дунаївці. Ця назва, мабуть, походить від торговельного шляху, що проходив через місто і вів до країн Дунайського басейну — Волощини, Молдавії, Угорщини.
У 30-х роках XV ст., коли західне Поділля загарбала Польща, в Дунаївцях було засновано домініканський монастир, що став осередком соціального, національного і релігійного гноблення українського населення. В 1460 році Дунаївці входили до числа поселень, з яких кам’янецький епіскоп збирав десятину на потреби католицької церкви. Пізніше Дунаївці стають власністю польських магнатів Гербуртів, Потоцьких та ін. Наприкінці XVI ст. Гербурти спорудили тут замок-фортецю.
1592 року Дунаївцям надано статус міста за магдебурзьким правом. Було запроваджено самоврядування, щороку проводилися два ярмарки і щотижня — торги. У 1605 році привілеї міста були розширені: дозволено створювати цехи, влаштовувати чотири ярмарки на рік. 1629 року в Дунаївцях вже працювали цехи чоботарів, кушнірів, ткачів, мулярів та ін. Місто мало 630 димів. Населення, особливо українське, зазнавало великих утисків від феодала. Жителів православного віросповідання фактично не допускали до участі у міському самоврядуванні, обмежували їх права займатися ремеслами і торгівлею, примушували переходити в унію і католицизм. Соціальне і національне гноблення викликали рішучий протест корінного населення. Воно брало активну участь у визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Королівські війська разом з татарами не раз піддавали місто руйнуванню. В 1661 році у Дунаївцях налічувалось всього 20 димів. Протягом 15 років, що передували турецькому загарбанню Поділля, населення зібрало лише шість урожаїв, бо посіви були знищені набігами татар.
Дунаївці — місто районного підпорядкування, розташоване на річці Тернаві, лівій притоці Дністра, за 68 км від обласного центру і 22 км від залізничної станції Дунаївці. Населення — 13 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковане село Мушкутинці.
Дунаївці — центр району, площа якого 1,2 тис. кв. км, населення 97,3 тис. чоловік (у т. ч. сільського 80 тис., міського 17,3 тис.). В районі 85 населених пунктів, підпорядкованих міській, селищній і 32 сільським Радам; 38 колгоспів, 80,7 тис. га сільськогосподарських угідь, 74,4 тис. га орної землі; 15 підприємств, 5 будівельних організацій; 10 лікарень, поліклініка, 63 фельдшерсько-акушерські пункти, 14 пологових будинків; 83 школи, 72 будинки культури й клуби, 72 бібліотеки.
Територія сучасного міста була заселена ще в III тисячолітті до н. е., про що свідчать виявлені в його околицях залишки поселення трипільської культури.
Вперше Дунаївці згадуються в історичних документах за 1403 рік. Вже тоді це було досить велике поселення, що налічувало 72 дими. В давніх актах воно називалося Дунайгород, а з початку XVIII ст.— Дунаївці. Ця назва, мабуть, походить від торговельного шляху, що проходив через місто і вів до країн Дунайського басейну — Волощини, Молдавії, Угорщини.
У 30-х роках XV ст., коли західне Поділля загарбала Польща, в Дунаївцях було засновано домініканський монастир, що став осередком соціального, національного і релігійного гноблення українського населення. В 1460 році Дунаївці входили до числа поселень, з яких кам’янецький епіскоп збирав десятину на потреби католицької церкви. Пізніше Дунаївці стають власністю польських магнатів Гербуртів, Потоцьких та ін. Наприкінці XVI ст. Гербурти спорудили тут замок-фортецю.
1592 року Дунаївцям надано статус міста за магдебурзьким правом. Було запроваджено самоврядування, щороку проводилися два ярмарки і щотижня — торги. У 1605 році привілеї міста були розширені: дозволено створювати цехи, влаштовувати чотири ярмарки на рік. 1629 року в Дунаївцях вже працювали цехи чоботарів, кушнірів, ткачів, мулярів та ін. Місто мало 630 димів. Населення, особливо українське, зазнавало великих утисків від феодала. Жителів православного віросповідання фактично не допускали до участі у міському самоврядуванні, обмежували їх права займатися ремеслами і торгівлею, примушували переходити в унію і католицизм. Соціальне і національне гноблення викликали рішучий протест корінного населення. Воно брало активну участь у визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Королівські війська разом з татарами не раз піддавали місто руйнуванню. В 1661 році у Дунаївцях налічувалось всього 20 димів. Протягом 15 років, що передували турецькому загарбанню Поділля, населення зібрало лише шість урожаїв, бо посіви були знищені набігами татар.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ДУНАЇВЦІ, місто, Хмельницька область, Україна
Продовження
Після утворення в березні 1923 року Дунаєвецького району районна партійна організація, що налічувала 22 члени і 9 кандидатів у члени партії, райком КП(б)У, райвиконком очолили боротьбу трудящих за успішну відбудову й дальший розвиток сільського господарства та промисловості. 1923 року Дунаєвецький кущ суконних фабрик було реорганізовано в текстильний трест «Дунсукно», підпорядкований Подільському губнаргоспу. Це сприяло відродженню найважливішої галузі економіки міста, зменшенню безробіття. На кінець відбудовного періоду в Дунаївцях налічувалося 8,6 тис. жителів, з них 620 працювало на суконних фабриках, у кооперативному товаристві «Текстиль», а також на чавуноливарному заводі.
Найбільшим і найпередовішим підприємством міста була суконна фабрика № 1, яка з честю носила ім’я В. І. Леніна. Її продукція славилася високою якістю. 16 вересня 1923 року загальні робітничі збори, що відбулися у приміщенні новозбудованого фабричного клубу, ухвалили подарувати В. І. Леніну і Н. К. Крупській відрізи сукна на костюм і плаття.
У траурні січневі дні 1924 року партійні осередки міста і робітники дунаєвецьких фабрик надіслали в Москву металевий вінок. На двох стрічках — чорній і червоній — було написано: «Ілліч не вмер, він живе у серцях пролетарів усього світу», «Спи спокійно, Іллічу, розпочату тобою справу доведемо до кінця!»
Завдання дальшого збільшення промислового виробництва вимагало докорінної реконструкції старих підприємств і будівництва нових. 1925 року Кам’янецький окружний виконавчий комітет прийняв рішення про будівництво в Дунаївцях електростанції та маслозаводу. В 1929 році трест «Дунсукно» було ліквідовано, а текстильні підприємства об’єднано в одну велику фабрику, підпорядковану тресту «Укрсукно». Протягом першої п’ятирічки на фабриці було замінено ручні ткацькі верстати на 40 механічних, що сприяло збільшенню випуску продукції, поліпшенню її якості. У роки другої п’ятирічки на підприємствах міста з’явились стахановці. Ткалі суконної фабрики А. Г. Островецька, Н. П. Дармороз почали працювати на З— 4 верстатах. Заспівувачем стахановського руху на механічному заводі «Змичка» (колишній чавуноливарний), що виготовляв сільськогосподарський реманент, став коваль Й. І. Литовський.
Великі соціалістичні перетворення відбувалися і в сільському господарстві. Наприкінці 1929 року дрібні сільськогосподарські товариства в передмісті Дунаєвець Могилівці утворили артіль «Жовтень». Наступного року тут вже було два колективні господарства, які пізніше об’єдналися в колгосп ім. XVI партз’їзду. В самому місті 1930 року організовано дві сільськогосподарські артілі. У жовтні того ж року в місті створено одну з перших на Поділлі Дунаєвецьку МТС.
Після утворення в березні 1923 року Дунаєвецького району районна партійна організація, що налічувала 22 члени і 9 кандидатів у члени партії, райком КП(б)У, райвиконком очолили боротьбу трудящих за успішну відбудову й дальший розвиток сільського господарства та промисловості. 1923 року Дунаєвецький кущ суконних фабрик було реорганізовано в текстильний трест «Дунсукно», підпорядкований Подільському губнаргоспу. Це сприяло відродженню найважливішої галузі економіки міста, зменшенню безробіття. На кінець відбудовного періоду в Дунаївцях налічувалося 8,6 тис. жителів, з них 620 працювало на суконних фабриках, у кооперативному товаристві «Текстиль», а також на чавуноливарному заводі.
Найбільшим і найпередовішим підприємством міста була суконна фабрика № 1, яка з честю носила ім’я В. І. Леніна. Її продукція славилася високою якістю. 16 вересня 1923 року загальні робітничі збори, що відбулися у приміщенні новозбудованого фабричного клубу, ухвалили подарувати В. І. Леніну і Н. К. Крупській відрізи сукна на костюм і плаття.
У траурні січневі дні 1924 року партійні осередки міста і робітники дунаєвецьких фабрик надіслали в Москву металевий вінок. На двох стрічках — чорній і червоній — було написано: «Ілліч не вмер, він живе у серцях пролетарів усього світу», «Спи спокійно, Іллічу, розпочату тобою справу доведемо до кінця!»
Завдання дальшого збільшення промислового виробництва вимагало докорінної реконструкції старих підприємств і будівництва нових. 1925 року Кам’янецький окружний виконавчий комітет прийняв рішення про будівництво в Дунаївцях електростанції та маслозаводу. В 1929 році трест «Дунсукно» було ліквідовано, а текстильні підприємства об’єднано в одну велику фабрику, підпорядковану тресту «Укрсукно». Протягом першої п’ятирічки на фабриці було замінено ручні ткацькі верстати на 40 механічних, що сприяло збільшенню випуску продукції, поліпшенню її якості. У роки другої п’ятирічки на підприємствах міста з’явились стахановці. Ткалі суконної фабрики А. Г. Островецька, Н. П. Дармороз почали працювати на З— 4 верстатах. Заспівувачем стахановського руху на механічному заводі «Змичка» (колишній чавуноливарний), що виготовляв сільськогосподарський реманент, став коваль Й. І. Литовський.
Великі соціалістичні перетворення відбувалися і в сільському господарстві. Наприкінці 1929 року дрібні сільськогосподарські товариства в передмісті Дунаєвець Могилівці утворили артіль «Жовтень». Наступного року тут вже було два колективні господарства, які пізніше об’єдналися в колгосп ім. XVI партз’їзду. В самому місті 1930 року організовано дві сільськогосподарські артілі. У жовтні того ж року в місті створено одну з перших на Поділлі Дунаєвецьку МТС.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 24 гостей