З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки
ДЕРЖАНІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Остра, за 28 км від районного центру і 33 км від залізничної станції Носівка.
Дворів — 418. Населення —- 1278 чоловік.
Сільраді підпорядковані населені пункти Адамівка, Ведмедівка, Розівка.
На території села міститься колгосп ім. Т. Г. Шевченка, за яким закріплено 2570 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1865 га орної землі. У господарстві вирощують зернові й технічні культури. Розвинуте тваринництво м’ясо-молочного напряму. За трудові успіхи орденами й медалями нагороджено 68 чоловік.
В селі є середня школа, в якій налічується 350 учнів і 23 вчителі, будинок культури на 325 місць, бібліотека, лікарня на 25 ліжок.
Держанівка виникла в XVI столітті.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. У 1923 році створено комсомольський осередок, 1939 року — партійний.
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали з ворогом 370 жителів села, з них — 165 — загинуло. 102 чоловіка за бойові подвиги нагороджено орденами й медалями. 1955 року встановлено пам’ятник воїнам, які полягли в боях за визволення села, 1972 року — обеліск односельцям, які віддали своє життя за Радянську Вітчизну.
Держанівка, село, Носівський р-н, Чернігівська обл, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Держанівка, село, Носівський р-н, Чернігівська обл, Україна
Держані́вка — село Носівського району Чернігівської області.
Історична довідка
Поселення тут виникло подавно ще в часи Київської Русі на території Чернігівського князівства.
У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Держануха. Саме село, а не деревня, тому вже був свій храм. У селі було 27 дворів: 20 селянських, 4 грунтових і 3 бобильські, в яких жили 28 дорослих чоловіків та 1 вдова (усіх перелічено поіменно). У них було 39 волів і 5 коней.[2] Іван Мазепа, на прохання Іллі Жиленка, подарував йому, враховуючи його військові заслуги, село Держанівку Козелецької сотні (Батурин, 1689 р., грудня 29). За іншими даними, Ілля Жила за військову службу отримав жалувану грамоту на село Держанувка 1718 року, а до цього село було військовим і нікому не належало. 1726 року Жилі належали 63 двори, 1731 — 62.[3]
До 1917 року входило у склад Носівського повіту. Населення села — українці. Серед інших сіл вирізняється яскраво вираженим «староруським» діалектом. У вимові присутні своєрідні дифтонги «оу» «ыи», «і», замість сучасних голосних «о», «і», наявні діалектні слова старослов'янського походження. Такі слова, як «тітка», «дядько», «пішли», — вимовляються як «тьуотка», «дьаудько», «поуйшли». Слова з буквами «ф» вимовляються як Хведя, Хведора, хвара тощо. Ім'я «Вітя» вимовляють, як «Виитя», Андрій — як «Андрей», Володимир — як «Ладимер». Сама назва села («д» вимовляється неясно, чути як «т», так і «п») корінними мешканцями села вимовлялися, як «Дершануовка» (з наголосом на «у»). Також типово: «Носуовка», «Киеєв», «С_моулянка», «Ніежин», «Адамуовка», «сиело Муоровське» тощо. Нараз відчувається вплив освіти, мовних засобів — радіо та телебачення — і діалектичні відмінності у вимові починають зникати.
Історична довідка
Поселення тут виникло подавно ще в часи Київської Русі на території Чернігівського князівства.
У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Держануха. Саме село, а не деревня, тому вже був свій храм. У селі було 27 дворів: 20 селянських, 4 грунтових і 3 бобильські, в яких жили 28 дорослих чоловіків та 1 вдова (усіх перелічено поіменно). У них було 39 волів і 5 коней.[2] Іван Мазепа, на прохання Іллі Жиленка, подарував йому, враховуючи його військові заслуги, село Держанівку Козелецької сотні (Батурин, 1689 р., грудня 29). За іншими даними, Ілля Жила за військову службу отримав жалувану грамоту на село Держанувка 1718 року, а до цього село було військовим і нікому не належало. 1726 року Жилі належали 63 двори, 1731 — 62.[3]
До 1917 року входило у склад Носівського повіту. Населення села — українці. Серед інших сіл вирізняється яскраво вираженим «староруським» діалектом. У вимові присутні своєрідні дифтонги «оу» «ыи», «і», замість сучасних голосних «о», «і», наявні діалектні слова старослов'янського походження. Такі слова, як «тітка», «дядько», «пішли», — вимовляються як «тьуотка», «дьаудько», «поуйшли». Слова з буквами «ф» вимовляються як Хведя, Хведора, хвара тощо. Ім'я «Вітя» вимовляють, як «Виитя», Андрій — як «Андрей», Володимир — як «Ладимер». Сама назва села («д» вимовляється неясно, чути як «т», так і «п») корінними мешканцями села вимовлялися, як «Дершануовка» (з наголосом на «у»). Також типово: «Носуовка», «Киеєв», «С_моулянка», «Ніежин», «Адамуовка», «сиело Муоровське» тощо. Нараз відчувається вплив освіти, мовних засобів — радіо та телебачення — і діалектичні відмінності у вимові починають зникати.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 22 гостей