ЗАСТАВНА – місто Чернівецької області, райцентр. Розташов. за 38 км на пн. зх. від Чернівців. Залізнична станція. Нас. 8,7 тис. осіб (2004).
Перша письмова згадка належить до 1589.
Заставна перебувала під владою Османської імперії в складі Молдавського князівства.
З 1774 – у складі Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина).
Повітове місто від 1905.
У листоп. 1918 Заставна була окупована Румунією. В лют. 1919 в Заставні був запроваджений стан облоги, який румун. влада не знімала протягом 10 років.
Від 1940 – возз'єднана з ін. укр. землями в складі УРСР.
Райцентр 1940–62 та від 1965.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 З. перебувала під румун. окупацією від лип. 1941 до берез. 1944.
У Заставні народився укр. художник М.І.Івасюк.
ЗАСТАВНА, місто, Чернівецька област, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЗАСТАВНА, місто, Чернівецька област, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Заставна, Заставнівський район, Чернівецька область
Заставна — місто районного підпорядкування (з 1940 року), центр району, J розташоване за 38 км на північний захід від Чернівців, з якими має залізничне та автобусне сполучення. Населення — 6400 чоловік.
В околицях міста є кілька груп давніх курганів. У 1965 році в одному з курганів розкопано скорчене поховання доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). В урочищах Базар і Вацький горб виявлені залишки ранньослов’янських поселень черняхівської культури II—VI століть. У центрі міста в урочищах Яма і Вербівський Потік знайдені залишки 3 давньоруських селищ XII—XIII століть.
Назва, напевне, походить від слова «застава». В Галицько-Волинському літописі згадується шлях від Василева — великого торгового центру на Дністрі — до Чернівців. У місці, зручному для переправи через річку Совицю, верхів’я якої було заболочене, стояла «застава», «загорода на дорозі», де брали з проїжджих купців мито. Тут і оселилися перші жителі Заставни. Село розташовувалося в ті часи вздовж правого берега Совиці. У навколишніх болотах жителі добували болотну руду, з якої виплавляли залізо. Це підтверджується. знахідками залишків залізоплавильного ремесла — шлаків.
У документальних джерелах Заставна згадується набагато пізніше — 1589 року. У тогочасній грамоті зазначалось, що одне з володінь стольника Врінчана межує із Заставною. В наступному село часто переходило від одного феодала до іншого. У 1637 році половина Заставни була продана Юрашковичу за 500 срібних талерів. Друга половина належала Матіяшу. У 1782 році Заставна стала власністю Туркула. У селі тоді було 196 дворів, 1035 жителів. У 1831 році Вартарасевич купив Заставну у спадкоємців Туркула за 100 тис. гульденів.
Тяжким було становище трудівників. У 1836 році з 331 двора 31 не мав землі, з 300 дворів, що володіли, землею, 130 не мали робочої худоби; по 2 голови її мали 143 селянина, по 4—6 — тільки 27 заможних господарів.
З початку XIX століття повинності селян визначала угода, яку вони укладали з поміщиком. Згідно з угодою 1837 року, кожний селянин зобов’язаний був щороку давати поміщикові певну кількість курей, яєць тощо. Крім того, село виставляло по 3—4 нічних сторожів для охорони поміщицьких ферм і двору. Щорічно — з квітня по листопад — селянин відробляв зі своїм тяглом та інвентарем 70 днів панщини, причому 24 з них — ненормовані. У такі дні робота тривала від зорі до зорі. Норми відробітків були настільки великими, що за день виконати їх було неможливо. Тому доводилося витрачати ще й додатковий час. Крім польових робіт, селяни виконували ще інші роботи — ремонтували греблю, поміщицький млин, ферми тощо. В цілому відробітки становили 93 дні панщини. Крім того, за мізерну плату — в’язку соломи для опалювання свого житла — селянин гнув спину в маєтку поміщика 30 днів на рік.
Заставна, Заставнівський район, Чернівецька область
Заставна — місто районного підпорядкування (з 1940 року), центр району, J розташоване за 38 км на північний захід від Чернівців, з якими має залізничне та автобусне сполучення. Населення — 6400 чоловік.
В околицях міста є кілька груп давніх курганів. У 1965 році в одному з курганів розкопано скорчене поховання доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). В урочищах Базар і Вацький горб виявлені залишки ранньослов’янських поселень черняхівської культури II—VI століть. У центрі міста в урочищах Яма і Вербівський Потік знайдені залишки 3 давньоруських селищ XII—XIII століть.
Назва, напевне, походить від слова «застава». В Галицько-Волинському літописі згадується шлях від Василева — великого торгового центру на Дністрі — до Чернівців. У місці, зручному для переправи через річку Совицю, верхів’я якої було заболочене, стояла «застава», «загорода на дорозі», де брали з проїжджих купців мито. Тут і оселилися перші жителі Заставни. Село розташовувалося в ті часи вздовж правого берега Совиці. У навколишніх болотах жителі добували болотну руду, з якої виплавляли залізо. Це підтверджується. знахідками залишків залізоплавильного ремесла — шлаків.
У документальних джерелах Заставна згадується набагато пізніше — 1589 року. У тогочасній грамоті зазначалось, що одне з володінь стольника Врінчана межує із Заставною. В наступному село часто переходило від одного феодала до іншого. У 1637 році половина Заставни була продана Юрашковичу за 500 срібних талерів. Друга половина належала Матіяшу. У 1782 році Заставна стала власністю Туркула. У селі тоді було 196 дворів, 1035 жителів. У 1831 році Вартарасевич купив Заставну у спадкоємців Туркула за 100 тис. гульденів.
Тяжким було становище трудівників. У 1836 році з 331 двора 31 не мав землі, з 300 дворів, що володіли, землею, 130 не мали робочої худоби; по 2 голови її мали 143 селянина, по 4—6 — тільки 27 заможних господарів.
З початку XIX століття повинності селян визначала угода, яку вони укладали з поміщиком. Згідно з угодою 1837 року, кожний селянин зобов’язаний був щороку давати поміщикові певну кількість курей, яєць тощо. Крім того, село виставляло по 3—4 нічних сторожів для охорони поміщицьких ферм і двору. Щорічно — з квітня по листопад — селянин відробляв зі своїм тяглом та інвентарем 70 днів панщини, причому 24 з них — ненормовані. У такі дні робота тривала від зорі до зорі. Норми відробітків були настільки великими, що за день виконати їх було неможливо. Тому доводилося витрачати ще й додатковий час. Крім польових робіт, селяни виконували ще інші роботи — ремонтували греблю, поміщицький млин, ферми тощо. В цілому відробітки становили 93 дні панщини. Крім того, за мізерну плату — в’язку соломи для опалювання свого житла — селянин гнув спину в маєтку поміщика 30 днів на рік.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЗАСТАВНА, місто, Чернівецька област, Україна
Частина ІІ
У 1926 році в селі створено підпільний волосний комітет комуністичної партії. Неухильно зростав вплив комуністів на маси. Важливу роль у цьому відіграли місцеві організації партії «Визволення». В середині 30-х років у Заставні діяли чотири партійні осередки. Активними членами їх були В. Гуменюк, Г. Мартинюк, І. Дроник, М. Штефюк, М. Зубик, М. Юрчук та інші.
У Заставні часто бував секретар ЦК партії «Визволення» І. Д. Стасюк. Він проводив тут велику організаційну і пропагандистську роботу, зокрема, виступав з доповідями. За його особистою вказівкою під час виборів 1930 року до місцевих органів управління комуністи виступали разом з робітничо-селянським блоком на єдиній платформі. Хоч примарем Заставни і обрали зрештою ставленика окупантів, діяльність комуністів не була даремною. Вибори показали зростання їхнього впливу. Поліція, налякана успіхами на виборах робітничо-селянського блоку у березні 1930 року, влаштувала обшуки у 35 жителів Заставни, запідозрених у комуністичній діяльності.
У січні 1932 року місцеві жандарми повідомляли своє начальство про діяльність робітничо-селянського блоку і називали його керівників — Г. І. Мартинюка та І. В. Лісовського. В поліцейському списку наведено 36 прізвищ жителів Заставни, які перебувають у комуністичній партії.
З ініціативи комуністів у Заставні було створено культурно-освітню організацію Народний дім. 19 червня 1932 року вона вшанувала пам’ять Т. Г. Шевченка. Промовці розповіли про життя і діяльність Кобзаря; хор виконав пісні з його творів.
Поліція Чернівецького повіту вважала, що в Заставні у 30-х роках було 164 комуністи. Це свідчило про значний вплив комуністів на маси в суворі роки окупації.
У 1934—1937 рр. з нагоди 1 Травня, в антивоєнний день 1 серпня, у Міжнародний день молоді, роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції в Заставні під керівництвом комуністів відбувалися демонстрації, мітинги, збори під лозунгами: «Геть фашистський терор!», «Геть криваву румунську монархію!», «Хай живуть Радянська Україна і Радянський Союз!».
Вікова мрія трудящих Заставни збулася 28 червня 1940 року. Червона Армія визволила їх від ярма румунських бояр. Щоб перешкодити ворогам зруйнувати або вивезти цінне обладнання, група озброєних жителів на чолі з В. Г. Коваликом напередодні взяла під свою охорону залізничний вокзал. Жителі зустріли радянських танкістів хлібом-сіллю. З вигуком: «Хай живе Радянський Союз!» В. Г. Ковалик на знак того, щоб на буковинську землю не ступала знову нога румунського жандарма, поклав на залізничну рейку румунські гроші з зображенням короля і розбив їх молотком.
У 1926 році в селі створено підпільний волосний комітет комуністичної партії. Неухильно зростав вплив комуністів на маси. Важливу роль у цьому відіграли місцеві організації партії «Визволення». В середині 30-х років у Заставні діяли чотири партійні осередки. Активними членами їх були В. Гуменюк, Г. Мартинюк, І. Дроник, М. Штефюк, М. Зубик, М. Юрчук та інші.
У Заставні часто бував секретар ЦК партії «Визволення» І. Д. Стасюк. Він проводив тут велику організаційну і пропагандистську роботу, зокрема, виступав з доповідями. За його особистою вказівкою під час виборів 1930 року до місцевих органів управління комуністи виступали разом з робітничо-селянським блоком на єдиній платформі. Хоч примарем Заставни і обрали зрештою ставленика окупантів, діяльність комуністів не була даремною. Вибори показали зростання їхнього впливу. Поліція, налякана успіхами на виборах робітничо-селянського блоку у березні 1930 року, влаштувала обшуки у 35 жителів Заставни, запідозрених у комуністичній діяльності.
У січні 1932 року місцеві жандарми повідомляли своє начальство про діяльність робітничо-селянського блоку і називали його керівників — Г. І. Мартинюка та І. В. Лісовського. В поліцейському списку наведено 36 прізвищ жителів Заставни, які перебувають у комуністичній партії.
З ініціативи комуністів у Заставні було створено культурно-освітню організацію Народний дім. 19 червня 1932 року вона вшанувала пам’ять Т. Г. Шевченка. Промовці розповіли про життя і діяльність Кобзаря; хор виконав пісні з його творів.
Поліція Чернівецького повіту вважала, що в Заставні у 30-х роках було 164 комуністи. Це свідчило про значний вплив комуністів на маси в суворі роки окупації.
У 1934—1937 рр. з нагоди 1 Травня, в антивоєнний день 1 серпня, у Міжнародний день молоді, роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції в Заставні під керівництвом комуністів відбувалися демонстрації, мітинги, збори під лозунгами: «Геть фашистський терор!», «Геть криваву румунську монархію!», «Хай живуть Радянська Україна і Радянський Союз!».
Вікова мрія трудящих Заставни збулася 28 червня 1940 року. Червона Армія визволила їх від ярма румунських бояр. Щоб перешкодити ворогам зруйнувати або вивезти цінне обладнання, група озброєних жителів на чолі з В. Г. Коваликом напередодні взяла під свою охорону залізничний вокзал. Жителі зустріли радянських танкістів хлібом-сіллю. З вигуком: «Хай живе Радянський Союз!» В. Г. Ковалик на знак того, щоб на буковинську землю не ступала знову нога румунського жандарма, поклав на залізничну рейку румунські гроші з зображенням короля і розбив їх молотком.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЗАСТАВНА, місто, Чернівецька област, Україна
Частина ІІІ
Щоб гідно зустріти п’ятдесятиріччя Великого Жовтня, артіль успішно закінчила 1967 господарський рік. Було одержано по 360 цнт з га цукрових буряків; на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 662 цнт молока, по 127 цнт м’яса. Колгосп ім. Кірова — багаторазовий учасник ВДНГ; понад 200 колгоспників нагороджені золотими, срібними та бронзовими медалями ВДНГ. Серед них С. Л. Агатій, В. В. Гарае, П. Д. Буйновський та інші. За успіхи в розвитку всіх галузей господарства у 1967 році колгосп удостоєно диплома ВДНГ першого ступеня.
Ці успіхи досягнуто внаслідок самовідданої праці колгоспників, керованих партійною організацією. На початку 1968 року вона об’єднувала до 70 чоловік. Було створено партком, очолити який комуністи довірили кращому механізаторові П. П. Князю. На тваринницькій фермі, у механізаторів, рільничих та інших бригадах було створено партійні групи. В центрі уваги комуністів — виконання соціалістичних зобов’язань, обмін передовим досвідом, розстановка кадрів, поліпшення ідеологічної роботи тощо. В обговоренні цих питань брали участь і безпартійні.
Партійна організація постійно вдосконалює масово-політичну роботу. У колгоспі систематично читають лекції на наукові та політичні теми чернівецькі лектори.
Часті гості тут і кияни. Партійна організація виховує і своїх пропагандистів з кращих трудівників колгоспу. Серед них — Герой Соціалістичної Праці О. П. Зубик, ланкова М. І. Шелегон, бригадир механізаторів П. П. Князь та інші.
Поряд з партійною організацією зростала й комсомольська, що налічувала в 1968 році 50 юнаків та дівчат. За традицією, що склалася у колгоспі, молодь організувала молодіжно-комсомольську ланку в складі 16 комсомольців. Навіть у неврожайний 1967 рік ланка зібрала з гектара по 53 цнт кукурудзи, по 300 цнт цукрових буряків, по 140 цнт картоплі. Роботу члени ланки поєднують з навчанням.
Розвивається у Заставні і місцева промисловість. У 1958 році тут побудовано маслозавод, що виробляє тваринні жири, сир, бринзу тощо. У 1967 році завод реалізував готової продукції на 3054 тис. крб. У 1962 році стали діяти хлібоприймальний пункт та кукурудзокалібрувальний завод, з 1964 року працюють фабрика побутових товарів, побутовий комбінат. Крім того, у місті діє друкарня, млин, електростанція. На промислових підприємствах працює 467 чоловік.
Щоб гідно зустріти п’ятдесятиріччя Великого Жовтня, артіль успішно закінчила 1967 господарський рік. Було одержано по 360 цнт з га цукрових буряків; на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 662 цнт молока, по 127 цнт м’яса. Колгосп ім. Кірова — багаторазовий учасник ВДНГ; понад 200 колгоспників нагороджені золотими, срібними та бронзовими медалями ВДНГ. Серед них С. Л. Агатій, В. В. Гарае, П. Д. Буйновський та інші. За успіхи в розвитку всіх галузей господарства у 1967 році колгосп удостоєно диплома ВДНГ першого ступеня.
Ці успіхи досягнуто внаслідок самовідданої праці колгоспників, керованих партійною організацією. На початку 1968 року вона об’єднувала до 70 чоловік. Було створено партком, очолити який комуністи довірили кращому механізаторові П. П. Князю. На тваринницькій фермі, у механізаторів, рільничих та інших бригадах було створено партійні групи. В центрі уваги комуністів — виконання соціалістичних зобов’язань, обмін передовим досвідом, розстановка кадрів, поліпшення ідеологічної роботи тощо. В обговоренні цих питань брали участь і безпартійні.
Партійна організація постійно вдосконалює масово-політичну роботу. У колгоспі систематично читають лекції на наукові та політичні теми чернівецькі лектори.
Часті гості тут і кияни. Партійна організація виховує і своїх пропагандистів з кращих трудівників колгоспу. Серед них — Герой Соціалістичної Праці О. П. Зубик, ланкова М. І. Шелегон, бригадир механізаторів П. П. Князь та інші.
Поряд з партійною організацією зростала й комсомольська, що налічувала в 1968 році 50 юнаків та дівчат. За традицією, що склалася у колгоспі, молодь організувала молодіжно-комсомольську ланку в складі 16 комсомольців. Навіть у неврожайний 1967 рік ланка зібрала з гектара по 53 цнт кукурудзи, по 300 цнт цукрових буряків, по 140 цнт картоплі. Роботу члени ланки поєднують з навчанням.
Розвивається у Заставні і місцева промисловість. У 1958 році тут побудовано маслозавод, що виробляє тваринні жири, сир, бринзу тощо. У 1967 році завод реалізував готової продукції на 3054 тис. крб. У 1962 році стали діяти хлібоприймальний пункт та кукурудзокалібрувальний завод, з 1964 року працюють фабрика побутових товарів, побутовий комбінат. Крім того, у місті діє друкарня, млин, електростанція. На промислових підприємствах працює 467 чоловік.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей