ЗОЛОТОНОША, місто, Черкаська обл, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ЗОЛОТОНОША, місто, Черкаська обл, Україна
ЗОЛОТОНОША – місто обласного підпорядкування Черкаської області, райцентр. Розташоване на р. Золотоношка (прит. Дніпра). Залізнична ст. Нас. 28,5 тис. осіб (2004).
Перша письмова згадка належить до 1576. Зручне розташування на торг. шляху – Карагодській дорозі – сприяло зростанню З. В документах 1616 вона згадується як місто. Будучи міцною фортецею, З. відігравала помітну роль у захисті пд. кордонів України від татар. набігів.
1625 створено Золотоніську козац. сотню в складі Черкаського полку. 1627 ремісники З. об'єдналися в братство – одне з найбільших на Черкащині. Жителі брали участь у козац. повстаннях проти польс. шляхти під проводом М.Жмайла (1625), Т.Федоровича (див. Федоровича повстання 1630), П.Бута (див. Павлюка повстання 1637), Я.Острянина (1638).
1640 місто стало власністю кн. Я.Вишневецького. В роки національної революції 1648–1676 жителі міста воювали на чолі з О.Зайцем, брали участь у Богуна повстанні 1659, Переяславського полку повстанні 1666. У 18 ст. тер. навколо З. була однією з тилових баз гайдамацьких загонів (див. Гайдамацький рух).
Райцентр від 1923. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 окуповане гітлерівцями від 19 верес. 1941 по 22 верес. 1943. Під час окупації знищено 10,8 тис. осіб, 433 мешканця вивезли до Німеччини.
Поблизу З. пам'ятка архітектури – Спасо-Преображенська церква Красногірського монастиря (1760–70, архіт. І.Григорович-Барський).
У місті жив герой Війни 1812 Д.Неверовський, бували Г.Сковорода, І.Котляревський, 1845 зупинявся Т.Шевченко, в уч-щі при Благовіщенському монастирі здобували освіту М.Максимович, п'ятеро братів Тимківських, у З. починали діяльність письменники М.Терещенко, С.Скляренко, Іван Ле, актриса Н.Ужвій, композитор В.Шуть, народився акад. АН СРСР О.Бах.
Перша письмова згадка належить до 1576. Зручне розташування на торг. шляху – Карагодській дорозі – сприяло зростанню З. В документах 1616 вона згадується як місто. Будучи міцною фортецею, З. відігравала помітну роль у захисті пд. кордонів України від татар. набігів.
1625 створено Золотоніську козац. сотню в складі Черкаського полку. 1627 ремісники З. об'єдналися в братство – одне з найбільших на Черкащині. Жителі брали участь у козац. повстаннях проти польс. шляхти під проводом М.Жмайла (1625), Т.Федоровича (див. Федоровича повстання 1630), П.Бута (див. Павлюка повстання 1637), Я.Острянина (1638).
1640 місто стало власністю кн. Я.Вишневецького. В роки національної революції 1648–1676 жителі міста воювали на чолі з О.Зайцем, брали участь у Богуна повстанні 1659, Переяславського полку повстанні 1666. У 18 ст. тер. навколо З. була однією з тилових баз гайдамацьких загонів (див. Гайдамацький рух).
Райцентр від 1923. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 окуповане гітлерівцями від 19 верес. 1941 по 22 верес. 1943. Під час окупації знищено 10,8 тис. осіб, 433 мешканця вивезли до Німеччини.
Поблизу З. пам'ятка архітектури – Спасо-Преображенська церква Красногірського монастиря (1760–70, архіт. І.Григорович-Барський).
У місті жив герой Війни 1812 Д.Неверовський, бували Г.Сковорода, І.Котляревський, 1845 зупинявся Т.Шевченко, в уч-щі при Благовіщенському монастирі здобували освіту М.Максимович, п'ятеро братів Тимківських, у З. починали діяльність письменники М.Терещенко, С.Скляренко, Іван Ле, актриса Н.Ужвій, композитор В.Шуть, народився акад. АН СРСР О.Бах.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЗОЛОТОНОША, місто, Черкаська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Золотоноша — місто районного підпорядкування, центр одноименного району. Розташована на річці Золотоношці (ліва притока Дніпра), на залізничній лінії Москва—Одеса та на перехресті шосейних асфальтових шляхів Київ — Кременчук і Черкаси—Київ. Відстань до Черкас — 30 км. Населення — 27 700 чоловік.
На території та на околиці Золотоноші знайдено кам’яні знаряддя праці доби бронзи, могильник зарубинецької та поселення черняхівської культур, а також городище періоду Київської Русі.
Перша письмова згадка про місто датується 1576 роком в заповіті князя Б. Корецького. В документах 1616 року Золотоноша згадується як місто, обнесене валом, у якому щотижня відбувалися торги і щороку ярмарки.
На вимогу городян власник Золотоноші у 1627 році звільнив їх від гужової повинності та шарварків (за винятком королівського побору та оборони міста) і надав міщанам право створити ремісниче братство в складі шевського, кравецького та кушнірського цехів. Проіснувало воно 225 років. Хоч магнат і проголосив свою згоду зняти податі з міста, проте ремісники Золотоноші і далі мусили сплачувати по півгроша до «міської скриньки» щорічно, давати свічки на дві церкви і відбувати численні повинності на міський уряд — ратушу.
Золотоноша — місто районного підпорядкування, центр одноименного району. Розташована на річці Золотоношці (ліва притока Дніпра), на залізничній лінії Москва—Одеса та на перехресті шосейних асфальтових шляхів Київ — Кременчук і Черкаси—Київ. Відстань до Черкас — 30 км. Населення — 27 700 чоловік.
На території та на околиці Золотоноші знайдено кам’яні знаряддя праці доби бронзи, могильник зарубинецької та поселення черняхівської культур, а також городище періоду Київської Русі.
Перша письмова згадка про місто датується 1576 роком в заповіті князя Б. Корецького. В документах 1616 року Золотоноша згадується як місто, обнесене валом, у якому щотижня відбувалися торги і щороку ярмарки.
На вимогу городян власник Золотоноші у 1627 році звільнив їх від гужової повинності та шарварків (за винятком королівського побору та оборони міста) і надав міщанам право створити ремісниче братство в складі шевського, кравецького та кушнірського цехів. Проіснувало воно 225 років. Хоч магнат і проголосив свою згоду зняти податі з міста, проте ремісники Золотоноші і далі мусили сплачувати по півгроша до «міської скриньки» щорічно, давати свічки на дві церкви і відбувати численні повинності на міський уряд — ратушу.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЗОЛОТОНОША, місто, Черкаська обл, Україна
Частина ІІ
На знак солідарності з загальноросійським страйком залізничників застрайкували робітники і службовці промислових центрів України. 18 жовтня 1905 року до них приєдналися трудівники Золотоноші. Незабаром страйк переріс у збройний виступ. За короткий час було створено 10 бойових загонів. Селяни Коробівки, озброєні рушницями, револьверами, сокирами і ломами, розгромили сільську управу, знищили портрет царя і разом з селянами сусідніх сіл, що приєдналися до них, та міською революційною молоддю (майже 500 чоловік) рушили на Золотоношу. Повстанці зайняли центр міста, розгромили поліцейське управління, знищили його архів, звільнили заарештованих. Війська придушили виступ. Його керівника — П. Величка — власті кинули до Шліссельбурзької фортеці.
Майже 7 місяців — до весни 1906 року — тривав страйк робітників на паровому млині М. Зархина та Я. Рабиновича.
Придушивши революцію, царат посилив терор. З 1 по 10 серпня 1907 року поліція вчинила в Золотоноші близько 20 обшуків, конфіскувала багато нелегальної літератури, ув’язнила 7 чоловік. У цей же час розгромлено й Золотоніську організацію РСДРП. Як виявилось із слідства, вона мала тісний зв’язок з Петербурзькою організацією РСДРП.
Незважаючи на поразку революції 1905—1907 рр., виступи трудящих продовжувались. 1 березня 1908 року застрайкували 60 учнів Золотоніської сільськогосподарської школи. Адміністрація школи припинила навчання, а учнів розіслала по домівках. Вже в серпні 1910 року Золотоніська організація РСДРП відновила свою діяльність.
Столипінська реформа посилила розшарування селянства. Згідно з земським подвірним переписом 1910 року в місті налічувалося 2034 господарства. З них 915 не мало землі зовсім, 565 мали тільки садибу, 137 від 3 до 9 десятин. 1269 родин господарювали без худоби і тільки 430 — мали коней, а 388 — корів. Якщо в 1885 році бідняцькі господарства складали 60% від загальної кількості, то у 1910 році їх уже стало 90%. Розорені селяни йшли працювати на чавуноливарний завод Майліса та Двоскіна (споруджений 1911 року), на парові млини та на цукрові плантації і гуральні Київської губернії або ж на південь України. 1913 року в Золотоноші діяло вже 2 чавуноливарні заводи, цегельня, броварня, оцтовий і миловарний заводи, завод газованих і фруктових вод, 5 парових та 2 інші млини, 2 олійниці, З крупорушки. На цей час Золотоноша стала значним осередком торгівлі. Цьому сприяла залізниця Бахмач—Одеса, яка 1912 року пролягла через місто.
На знак солідарності з загальноросійським страйком залізничників застрайкували робітники і службовці промислових центрів України. 18 жовтня 1905 року до них приєдналися трудівники Золотоноші. Незабаром страйк переріс у збройний виступ. За короткий час було створено 10 бойових загонів. Селяни Коробівки, озброєні рушницями, револьверами, сокирами і ломами, розгромили сільську управу, знищили портрет царя і разом з селянами сусідніх сіл, що приєдналися до них, та міською революційною молоддю (майже 500 чоловік) рушили на Золотоношу. Повстанці зайняли центр міста, розгромили поліцейське управління, знищили його архів, звільнили заарештованих. Війська придушили виступ. Його керівника — П. Величка — власті кинули до Шліссельбурзької фортеці.
Майже 7 місяців — до весни 1906 року — тривав страйк робітників на паровому млині М. Зархина та Я. Рабиновича.
Придушивши революцію, царат посилив терор. З 1 по 10 серпня 1907 року поліція вчинила в Золотоноші близько 20 обшуків, конфіскувала багато нелегальної літератури, ув’язнила 7 чоловік. У цей же час розгромлено й Золотоніську організацію РСДРП. Як виявилось із слідства, вона мала тісний зв’язок з Петербурзькою організацією РСДРП.
Незважаючи на поразку революції 1905—1907 рр., виступи трудящих продовжувались. 1 березня 1908 року застрайкували 60 учнів Золотоніської сільськогосподарської школи. Адміністрація школи припинила навчання, а учнів розіслала по домівках. Вже в серпні 1910 року Золотоніська організація РСДРП відновила свою діяльність.
Столипінська реформа посилила розшарування селянства. Згідно з земським подвірним переписом 1910 року в місті налічувалося 2034 господарства. З них 915 не мало землі зовсім, 565 мали тільки садибу, 137 від 3 до 9 десятин. 1269 родин господарювали без худоби і тільки 430 — мали коней, а 388 — корів. Якщо в 1885 році бідняцькі господарства складали 60% від загальної кількості, то у 1910 році їх уже стало 90%. Розорені селяни йшли працювати на чавуноливарний завод Майліса та Двоскіна (споруджений 1911 року), на парові млини та на цукрові плантації і гуральні Київської губернії або ж на південь України. 1913 року в Золотоноші діяло вже 2 чавуноливарні заводи, цегельня, броварня, оцтовий і миловарний заводи, завод газованих і фруктових вод, 5 парових та 2 інші млини, 2 олійниці, З крупорушки. На цей час Золотоноша стала значним осередком торгівлі. Цьому сприяла залізниця Бахмач—Одеса, яка 1912 року пролягла через місто.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЗОЛОТОНОША, місто, Черкаська обл, Україна
Частина ІІІ
У дні підготовки відсічі денікінським полчищам (червень 1919) ревком оголосив мобілізацію громадян міста і повіту. Вона пройшла з великим успіхом. «Вдома залишалися самі каліки»,— писала тоді губернська газета. 5-й повітовий з’їзд Рад, що зібрався 29 червня, ухвалив створити 1-й добровільний полк порятунку революції.
Проте 17 серпня радянські війська змушені були залишити Золотоношу. Черкасько-Золотоніський штаб, створений ЦК КП(б)У в числі 12 штабів України, очолив боротьбу трудящих проти денікінців, за Радянську владу. У вересні в районі міста діяв партизанський загін, який весь час непокоїв ворога. В грудні неподалік Золотоноші він оточив денікінський Ізмайлівський полк з штабом і завдав йому відчутного удару. 26 грудня 60-а стрілецька дивізія та 3-я окрема кавалерійська бригада Червоної Армії визволили місто.
Відразу ж після остаточного утвердження Радянської влади повітовий військово-революційний комітет (очолив комуніст А. Сидоренко) приступив до відбудови зруйнованого господарства. Знову розпочав роботу міський комітет партії. В січні 1920 року тут створено повітову Раду народного господарства, яка того ж року домоглася відновлення роботи на чавуноливарні, цегельні, електростанції та на інших підприємствах. Питанням відбудови зруйнованого господарства займався і повітовий з’їзд Рад (відбувся у квітні 1920 року) та виконком, обраний на ньому (голова А. Сидоренко). Вірним помічником комуністів стала міська комсомольська організація’, створена у березні 1920 року. У перші дні існування вона налічувала 44 члени і 8 кандидатів у члени комсомолу. Виникли комсомольські осередки і в селах повіту. Комсомольці організували збирання продуктів харчування для робітників Петрограда і стали активними борцями проти різних банд. Молоді бійці відзначилися, зокрема, під час нападу на Золотоношу банди Тютюнника 17 лютого 1920 року. Створені з молоді два загони особливого призначення ліквідували бандитизм у повіті.
Радянська влада налагодила і боротьбу з епідемією сипного тифу, провела реорганізацію школи. Тоді ж відкрито дитячий будинок, влаштовано літні дитячі майданчики.
Тривожне становище склалось у травні 1920 року у зв’язку з наступом польських інтервентів. Для організації відсічі ворогу виконком Ради виділив з свого складу трійку. 19 травня створено ревком, який очолив І. С. Харченко. Повітова партійна і комсомольська організації мобілізували на фронт більше половини свого складу. Формувалися загони добровольців і з числа неспілкової молоді.
У дні підготовки відсічі денікінським полчищам (червень 1919) ревком оголосив мобілізацію громадян міста і повіту. Вона пройшла з великим успіхом. «Вдома залишалися самі каліки»,— писала тоді губернська газета. 5-й повітовий з’їзд Рад, що зібрався 29 червня, ухвалив створити 1-й добровільний полк порятунку революції.
Проте 17 серпня радянські війська змушені були залишити Золотоношу. Черкасько-Золотоніський штаб, створений ЦК КП(б)У в числі 12 штабів України, очолив боротьбу трудящих проти денікінців, за Радянську владу. У вересні в районі міста діяв партизанський загін, який весь час непокоїв ворога. В грудні неподалік Золотоноші він оточив денікінський Ізмайлівський полк з штабом і завдав йому відчутного удару. 26 грудня 60-а стрілецька дивізія та 3-я окрема кавалерійська бригада Червоної Армії визволили місто.
Відразу ж після остаточного утвердження Радянської влади повітовий військово-революційний комітет (очолив комуніст А. Сидоренко) приступив до відбудови зруйнованого господарства. Знову розпочав роботу міський комітет партії. В січні 1920 року тут створено повітову Раду народного господарства, яка того ж року домоглася відновлення роботи на чавуноливарні, цегельні, електростанції та на інших підприємствах. Питанням відбудови зруйнованого господарства займався і повітовий з’їзд Рад (відбувся у квітні 1920 року) та виконком, обраний на ньому (голова А. Сидоренко). Вірним помічником комуністів стала міська комсомольська організація’, створена у березні 1920 року. У перші дні існування вона налічувала 44 члени і 8 кандидатів у члени комсомолу. Виникли комсомольські осередки і в селах повіту. Комсомольці організували збирання продуктів харчування для робітників Петрограда і стали активними борцями проти різних банд. Молоді бійці відзначилися, зокрема, під час нападу на Золотоношу банди Тютюнника 17 лютого 1920 року. Створені з молоді два загони особливого призначення ліквідували бандитизм у повіті.
Радянська влада налагодила і боротьбу з епідемією сипного тифу, провела реорганізацію школи. Тоді ж відкрито дитячий будинок, влаштовано літні дитячі майданчики.
Тривожне становище склалось у травні 1920 року у зв’язку з наступом польських інтервентів. Для організації відсічі ворогу виконком Ради виділив з свого складу трійку. 19 травня створено ревком, який очолив І. С. Харченко. Повітова партійна і комсомольська організації мобілізували на фронт більше половини свого складу. Формувалися загони добровольців і з числа неспілкової молоді.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЗОЛОТОНОША, місто, Черкаська обл, Україна
Частина ІУ
Водночас трудящі міста надавали значну допомогу фронтові. Вони збирали кошти на танкову колону «Визволена Полтавщина» та повітряну ескадрилью «Полтавщина — переможцям». Жінки допомагали пораненим, шили і відсилали на фронт теплі речі.
Братня допомога народів нашої Батьківщини дозволила золотонісцям відбудувати своє господарство за досить короткий час. 160 робітників ремонтно-механічного заводу стали стахановцями виробництва, в 1947 році він виробив продукції у півтора раза більше, ніж до війни. 1946 року в місті уже працювало 29 підприємств і 12 промислових артілей.
Зусилля партійних, радянських і громадських організацій, спрямовані на подолання наслідків руйнівної війни, увінчалися першими успіхами. Більшість підприємств міста достроково виконала план 4-ї п’ятирічки. За економічними показниками господарство Золотоноші досягло довоєнного рівня.
Трудове піднесення трудівників міста наростало і в наступні роки. Поряд з відбудовою один за одним зводились нові корпуси цехів на ремонтно-механічному,
горілчаному, маслоробному, м’ясному, пивоварному заводах, на цегельнях і млинах. Крім них, виросли нові підприємства: завод залізобетонних конструкцій, хлібозавод, пивзавод, завод калібрування гібридного насіння кукурудзи, 2 цегельні, промислові бази «Міжколгоспбуду» (за 6 років звів 272 споруди) та «Спецбудтресту» № 1. Дрібні підприємства й артілі об’єдналися у комбінати: хлібопродуктів, побутового обслуговування. Золотоніські промислові вироби пішли до Москви, Ленінграда, на Крайню Північ, Далекий Схід, Донбас, до Німецької Демократичної Республіки.
М. Ф. ПОНОМАРЕНКО
Водночас трудящі міста надавали значну допомогу фронтові. Вони збирали кошти на танкову колону «Визволена Полтавщина» та повітряну ескадрилью «Полтавщина — переможцям». Жінки допомагали пораненим, шили і відсилали на фронт теплі речі.
Братня допомога народів нашої Батьківщини дозволила золотонісцям відбудувати своє господарство за досить короткий час. 160 робітників ремонтно-механічного заводу стали стахановцями виробництва, в 1947 році він виробив продукції у півтора раза більше, ніж до війни. 1946 року в місті уже працювало 29 підприємств і 12 промислових артілей.
Зусилля партійних, радянських і громадських організацій, спрямовані на подолання наслідків руйнівної війни, увінчалися першими успіхами. Більшість підприємств міста достроково виконала план 4-ї п’ятирічки. За економічними показниками господарство Золотоноші досягло довоєнного рівня.
Трудове піднесення трудівників міста наростало і в наступні роки. Поряд з відбудовою один за одним зводились нові корпуси цехів на ремонтно-механічному,
горілчаному, маслоробному, м’ясному, пивоварному заводах, на цегельнях і млинах. Крім них, виросли нові підприємства: завод залізобетонних конструкцій, хлібозавод, пивзавод, завод калібрування гібридного насіння кукурудзи, 2 цегельні, промислові бази «Міжколгоспбуду» (за 6 років звів 272 споруди) та «Спецбудтресту» № 1. Дрібні підприємства й артілі об’єдналися у комбінати: хлібопродуктів, побутового обслуговування. Золотоніські промислові вироби пішли до Москви, Ленінграда, на Крайню Північ, Далекий Схід, Донбас, до Німецької Демократичної Республіки.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЗОЛОТОНОША, місто, Черкаська обл, Україна
ЦДІАК, православ'я
Адмін поділ за документами - Сотенне м-ко Переяславського п., з 1781 р. Золотоніського пов. Київського нам.
За адмін. поділом XIX ст. - Золотоніського пов. Полтавської губ.
За адмін. поділом XXI ст. - Золотоніського р-ну Черкаської обл.
Церкви - Пресвятої Трійці, св. Миколая
Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 127 1012 Успіння Пресвітої Богородиці - 899(1786); 1006а(1795)
Пресвятої Трійці - 836(1786), 1006а(1795);
св. Миколая - 835(1786); 1006а(1795)
сповідний розпис 127 1016 633(б.д.)
метрична книга 990 1 1350(1779)
Адмін поділ за документами - Сотенне м-ко Переяславського п., з 1781 р. Золотоніського пов. Київського нам.
За адмін. поділом XIX ст. - Золотоніського пов. Полтавської губ.
За адмін. поділом XXI ст. - Золотоніського р-ну Черкаської обл.
Церкви - Пресвятої Трійці, св. Миколая
Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 127 1012 Успіння Пресвітої Богородиці - 899(1786); 1006а(1795)
Пресвятої Трійці - 836(1786), 1006а(1795);
св. Миколая - 835(1786); 1006а(1795)
сповідний розпис 127 1016 633(б.д.)
метрична книга 990 1 1350(1779)
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: ЗОЛОТОНОША, місто, Черкаська обл, Україна
В.В. Ластовський
“Помянник” Золотоніського монастиря як історична пам’ятка і джерело з історії України c. 14-17
Болховітіновський щорічник 2008
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2009
https://www.academia.edu/19739075/%D0%9 ... view-paper
“Помянник” Золотоніського монастиря як історична пам’ятка і джерело з історії України c. 14-17
Болховітіновський щорічник 2008
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2009
https://www.academia.edu/19739075/%D0%9 ... view-paper
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: ЗОЛОТОНОША, місто, Черкаська обл, Україна
RISU
До помітних українських інтелектуалів XVIII ст. належав Симон Тодорський (1700-1754). Він був одним із вчителів Григорія Сковороди, від якого, безперечно, цей філософ чимало взяв. Й водночас ця людина була вчителем Катерини ІІ й відіграла не останню роль у розбудові російської імперської культури.
Тодорський, як і Сковорода, походив із козацької родини. Народився він у сотенному містечку Золотоноша Переяславського полку.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Google Adsense [Bot] і 14 гостей